Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №521/1775/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/1775/26

Провадження № 2-а/521/70/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання – Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Хаджибейського районного суду міста Одеси звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову від 31.01.2026 року №R305856 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою накладеного на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 гривень, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 31 січня 2026 року начальником, ОСОБА_2 винесено постано постанову № R305856 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Постановою накладено адміністративне стягнення - штраф (у розмірі 17 000 грн, мінімальна санкція за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в особливий період). Вищевказана постанова винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №195 від 17.01.2026р., в якому зазначено, що позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце зазначене в повістці. Однак протокол не містить жодних конкретних даних про цю повістку - не вказано її номер, дата видачі, ким і коли вручена, під розпис чи іншим способом, тощо. Тобто, фактично протокол складено за шаблоном без індивідуалізованої інформації про правопорушення, обмежившись загальною фразою про неявку за повісткою. Це підтверджується змістом протоколу: в ньому взагалі відсутні відомості про реквізити повістки та доказ її вручення.

Позивач вважає дану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що він виконав усі законні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_3 : з?явився для уточнення облікових даних (і ці дані було успішно уточнено), пройшов військово-лікарську комісію у встановлені строки (наскільки це було можливим за станом здоров?я), і жодних викликів без поважної причини не пропускав. Попри це, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 склали протокол про адміністративне правопорушення, не вказавши конкретно, в чому полягало порушення.

Вказує, що він має статус у додатку "Резерв+" ', де дані уточнені вчасно. Додаток "Резерв+" є офіційним електронним сервісом Міністерства оборони України, призначеним для уточнення облікових даних військовозобов?язаних, призовників та резервістів.

Позивач з постановою не згоден та зазначає, що не здійснював жодних протиправних дій та не порушував законодавство у сфері оборони, ніяких повісток він не отримував та викладені обставини в протоколі та в постанові не відповідають дійсності, постанова прийнята без врахування того, що з метою притягнення особи до відповідальності повинні бути докази вини. Що стосується доказів, то слід зазначити, що в постанові не наведенні жодні докази, в ній не містяться майже посилання на будь які докази, які підтверджують факт скоєння правопорушення з боку позивача по справі.

Таким чином постанову про його притягнення до адміністративної відповідальності вважає неправомірною.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду міста Одеси від 10 лютого 2026 року було відкрито провадження у справі.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 14 лютого 2026 року надав до суду відзив, в якому просив рішення суб`єкта владних повноважень залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 - без задоволення, посилаючись на таке.

Згідно з даними Оберігу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходиться на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 25.07.2025 по 17.01.2026 був порушником правил військового обліку, в даний час користується правом на відстрочку до 03.05.2026. У зв`язку з тим, що позивач не прибув вчасно за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») 25.07.2025 було подано електронне подання № Е2979409 до Відділення поліції № 3 (м. Одеса) Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області про розшук позивача та доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 17.01.2026 року позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 та було складено протокол №195 про адміністративне правопорушення. Зазначений протокол позивач підписав без пояснень, при цьому був повідомлений, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15-00 годин 31.01.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , кабінет №6. 31.01.2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами з`ясування обставин справи установив, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та постановив накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000.00 грн. Того ж дня (31.01.2026р.) позивач отримав постанову. Таким чином, зазначена постанова була складена посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 в межах її повноважень, з дотриманням відповідної процедури та відповідає обставинам справи.

Позивач в призначене судове засідання не з`явився, сповіщений належним чином. Надав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримує в повному обсязі, справу просить розглядати без його участі.

Представник відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_6 , в судове засідання не з ’явився, сповіщений належним чином.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 286 КАС України та з метою дотримання принципу розумного строку, визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд відмовив представнику відповідача у відкладенні розгляду справи на іншу дату з огляду на те, що законодавець визначив дану категорію справ як термінові, встановив десятиденний строк на їх розгляд судом та з огляду на те, що представником відповідача не наведено у своїй заяві про відкладення розгляду справи на іншу дату ніяких поважних причин неявки у судове засідання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 90 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показниками технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що 31.01.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову №R305856, якою встановлено, що розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , Задеклароване / зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за результатами з`ясування обставин справи установив, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та постановив накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,00 грн.. (а.с. 23-24)

Того ж дня (а саме 31.01.2026 року) позивач отримав постанову, про що свідчить підпис ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що винесенню оскаржуваної постанови передувало складення стрільцем відділення оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 солдатом ОСОБА_4 протоколу про адміністративне правопорушення № 195 від 17.01.2026 р., в якому зазначено, що 17.01.2026 р. о 09:58 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" , а саме неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці, без надання повідомлення про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів під час мобілізації в умовах особливого періоду. (а.с. 14-15)

Інших письмових документів матеріали адміністративної справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для скасування постанови №R305856 від 31.01.2026 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до акту обстеження стану здоров?я № 338 від 6 жовтня 2025 року (а.с. 25) вбачається, що позивач раніше проходив медичне обстеження, також за направленням ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджує його готовність до проходження медичних оглядів та виконання інших вимог, пов?язаних з військовим обліком.

Відповідно до акту обстеження стану здоров?я № 100 вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебував на амбулаторному медичному обстеженні в ревматологічному відділенні з 09.10.2025 року по 17.10.2025 року, за результатами того обстеження в листопаді 2025 року військово-лікарська комісія надала висновок про необхідність додаткових обстежень (за станом здоров`я) через певний час. (а.с. 18-22)

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебував на амбулаторному медичному обстеженні 16 січня 2026 року, що підтверджується актом про обстеження стану здоров`я. (а.с. 26)

Відповідно до наданого позивачем витягу з додатку Резерв+, вбачається, що свої облікові дані (персональні дані військовозобов?язаного) позивач уточнив і оновив вчасно. У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов?язаних та резервістів (інформаційна система "Оберіг" / "Резерв+") про позивача внесено відмітку про своєчасне уточнення облікових даних. (а.с. 13)

Як вбачається з матеріалів справи позивач пройшов військово-лікарську комісію у встановлені строки (наскільки це було можливим за станом здоров?я), і жодних викликів без поважної причини не пропускав.

Ні в протоколі № 195 від 17.01.2026 року, ні в постанові № R305856 від 31.01.2026 року не зазначено, коли саме позивачеві була вручена повістка. Це порушення є принциповим, оскільки дата вручення повістки є критичним елементом для встановлення факту належного повідомлення особи про виклик. Відсутність зазначення дати вручення повістки в протоколі та постанові свідчить про те, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 не мали належних доказів факту вручення повістки позивачу. Відповідно, ОСОБА_1 не мав об`єктивної можливості з`явитися за викликом або надати пояснення, що свідчить про порушення його права на захист та принципу змагальності сторін.

Позивач надав докази оновлення своїх персональних даних, у тому числі адреси місця проживання, контактного номера телефону та електронної пошти, проходження військово-лікарської комісії, що свідчить про відсутність в його діях як події, так і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Окрім цього, позивач пройшов військово-лікарську комісію, про що свідчать матеріали справи, зокрема має відстрочку до завершення мобілізації, має ІІІ групу інвалідності, внаслідок загального захворювання.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не наддасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції від 19 травня 2024 року військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» (далі - Закон №3543-XII) громадяни зобов`язані, зокрема: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, з урахуванням пояснень сторін, суд дійшов висновку, що постанова № R305856 від 31 січня 2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесена з порушенням основоположних принципів адміністративного провадження та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач належним чином та своєчасно оновив персональні дані, включаючи адресу місця проживання, контактні телефони та електронну пошту, про що свідчать надані ним докази, а саме скан-копія з «Резерв+». Позивач пройшов військово-лікарську комісію.

Водночас, відповідач не довів, що здійснив виклик позивача та надіслав повістку за актуальними контактними даними. Таким чином, позивач не був повідомлений належним чином про розгляд справи та позбавлений можливості реалізувати право на захист.

Докази, що свідчать про ігнорування позивачем викликів ІНФОРМАЦІЯ_7 протягом 2025-2026 року відсутні, та будь-яких посилань на них при винесенні оскаржуваної постанови не має.

Відсутність у позивача належного повідомлення про розгляд справи, а також доказів про вручення повістки та самої постанови, позбавила його можливості реалізувати свої процесуальні права, що відповідно до ст. 7, 268, 278 КУпАП є істотним порушенням, яке тягне за собою визнання спірної постанови протиправною та її скасування.

Виходячи з вищезазначеного, позов підлягає задоволенню, а постанова № R305856 від 31 січня 2026 року підлягає скасуванню, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи, що під час провадження справи про адміністративне порушення було порушено право позивача на належне повідомлення про час та місце її розгляду, що позбавило його можливості надати пояснення по суті справи, подати відповідні докази, скористатись правом на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи все вищевикладене та керуючись статтями 19, 63 Конституції України, статтями 210-1, 251, 252, 258, 268, 278, 279 КУпАП, 42, 49, 55, 57, 60, 72, 73, 77, 78, 79, 165, 42, 165 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № R305856 від 31 січня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , Задеклароване / зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 лютого 2026 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН