Вирок від 19 лютого 2026 р. у справі №496/1000/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1000/26

Провадження № 1-кп/496/489/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілих – адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка Одеської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Лисянка Черкаської області, громадянина України, який має повну середню освіту, офіційно не одруженого, працюючого водієм у ФОП ОСОБА_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який судимості не має,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального Кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

05.08.2025 приблизно о 03 годині 15 хвилині, більш точний час не встановлений, ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «Daf XF 105.510», р/н НОМЕР_1 , рухався у крайній правій полосі для руху автодороги М-05 зі сполученням «Київ - Одеса» в бік міста Одеса. У цей час, у крайній полосі для руху перебував у нерухомому стані автомобіль марки «Toyota Proace Verso», р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 .

Під час здійснення руху, перебуваючи на 441 км.+376 м. відрізку зазначеної автодороги, водій ОСОБА_4 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, об`єктивно маючи спроможність виявити небезпеку для руху, допустив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Proace Verso», р/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_8 .

При цьому ОСОБА_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме:

п. 12.3 «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечно для інших учасників руху об`їзду перешкоди»

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «Toyota Proace Verso», р/н НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спричиненні наступні тілесні ушкодження: закриті переломи І, II, V-IX правих ребер без зміщення уламків, забої правої легені, забійна рана тім`яної ділянки ліворуч, вказані ушкодження не були небезпечними для життя та складають єдиний морфологічний комплекс тілесних ушкоджень автомобільної травми, які за критерієм тривалого розладу здоров`я строком понад 21 день, згідно п.п. 2.2.2. та 4.6 Правил судово - медичного визначення ступення тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Пасажиру ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 спричиненні наступні тілесні ушкодження: забійна рана лобної ділянки, закриті переломи лівого поперечного відростка 5-го шийного хребця, закритий перелом правого поперечного відростку 6-го шийного хребця без зміщення уламків, закриті переломи 4-го та 11 правих ребер, забої легень, які супроводжувалися малим травматичним пневмотораксом закритий перелом правого поперечного відростка 1-го поперечного хребця, які за критерієм тривалого розладу здоров`я строком понад 21 день, згідно п.п. 2.2.2. та 4.6 Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Пасажиру ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 заподіяні наступні тілесні ушкодження: закрита травма грудної кліпси - розрив ділянки паренхіми переднє-базального сегменту (S8) лівої легені. підголовчасті переломи 1-го, 2-го лівих ребер, 2-го лівого ребра по середньо-ключичній лінії зі зміщенням на весь поперечник, яка ускладнилась травматичним лівостороннім пневмотораксом (наявність повітря у лівій плевральній порожнині) з тотальним колабуванням лівої легені та гострою дихальною недостатністю, забійна рана тім`яної ділянки ліворуч. Всі вищевказані ушкодження складають єдиний морфологічний комплекс і оцінюються разом, згідно з п. 2.1.3 «л», «о» «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень.

Допущенні водієм ОСОБА_4 порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_11 та спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що працює водієм. Вночі 05.08.2025 року їхав в напрямку м. Одеса в крайній правій смузі,Ю відволікся на чоловіка, якого побачив на узбіччі, після чого відбулося зіткнення із припаркованим автомобілем. Після цього викликав поліцію та швидку медичну допомогу, місце події не залишав, шкоду завдану потерпілим відшкодував разом із роботодавцем, якому вподальшому зобов`язується повернути заборгованість. Просив не позбавляти його права керування транспортним засобом, оскільки це є єдиним джерелом його доходів.

Потерпілі в судове засідання не прибули, через Електронний суд подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, просили призначити обвинуваченому найм`якіше покарання, зазначили, що претензій до обвинуваченого не мають.

В судовому засіданні представник потерпілих підтримав їх позицію та просив скасувати арешт, накладений на автомобіль «Toyota Proace Verso», р/н НОМЕР_2 .

Враховуючи те, що учасники процесу не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз`яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Дії обвинувачуваного ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, які заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Обираючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, особу винного, який повністю визнав себе винним у вчиненому, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце работи, неповнолітню дитину, не судимий, позицію потерпілих, та призначає покарання у межах, встановлених санкцією ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі.

Згідно з п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Розглядаючи питання щодо призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами суд враховує характер допущених ОСОБА_4 порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень, усвідомлення допущеної помилки, а також те, що єдиним джерелом доходів обвинуваченого є робота водієм у ФОП ОСОБА_7 , обвинувачений має подальші зобов`язання перед роботодавцем з відшкодування витрат на відшкодування шкоди потерпілим, та вважає за необхідне не застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Визначаючи справедливе покарання засудженій особі, суд виходить із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950), ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року. Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, у рішенні Європейського суду по справі від 03.10.2002 року «Бемер проти Німеччини» (Bohmer v. Germany), заява № 37568/97, зазначено: «…Суд насамперед відзначає, що виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз, кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати у зв`язку з відстрочкою...».

Беручи до уваги викладене, суд виснував про можливість та доцільність виправлення та перевиховання обвинуваченого, без ізоляції від суспільства і досягне мети при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК звільнивши його від відбування покарання з випробуванням із покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Враховуючи особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про відсутність підстав обрання відносно нього запобіжного заходу.

Цивільний позов по справі заявлений не був.

Під час досудового розслідування проведено: судову транспортно - трасологічну експертизу, розмір витрат на залучення експерта Одеського НДІСЕ МВС України складає 8 481 гривню 60 копійок; судову автотехнічну експертизу, розмір витрат на залучення експерта Одеського НДІСЕ МВС України складає 6 361 гривню 20 копійок; судову автотехнічну експертизу, розмір витрат на залучення експерта Одеського НДІСЕ МВС України складає 6 361 гривню 20 копійок; судову автотехнічну експертизу, розмір витрат на залучення експерта Одеського НДІСЕ МВС України складає 10 602 гривні 00 копійок.

Питання про судові витрати вирішити відповідно до ст.124 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання про долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 349, 371-373, 374 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання ОСОБА_4 з випробуванням на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Початок іспитового строку відраховувати з 20.02.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати у загальній сумі 31 806 грн. 00 коп. за проведення експертиз.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 07.08.2025 року (справа № 496/4998/25) на автомобіль «Toyota Proace Verso», д.н.з. НОМЕР_2 ,та автомобіль «Daf XF 105.510», д.н.з. НОМЕР_3 .

Речові докази:

автомобіль марки «Toyota Proace Verso», д.н.з. НОМЕР_2 – повернути власнику ОСОБА_8 ,

автомобіль марки «Daf XF 105.510», д.н.з. НОМЕР_3 - повернути власнику ОСОБА_7 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1