Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №493/1834/25 — Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/1834/25

Провадження № 2/493/99/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

ГОЛОВУЮЧОГО – СУДДІ ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

13.10.2025 року ТОВ «Споживчий центр», в інтересах якого діє представник – Пархоменко М.А., звернулося через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.12.2024 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) № 17.12.2024-100001278, відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» надав відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 17.12.2024 року, строком на 155 днів, чим виконав свої зобов`язання вчасно та в повному обсязі.

В порушення договору відповідач не повернула належним чином кредит та не сплатила проценти за користування ним, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить: 18270,00 грн., яка складається із заборгованості: по тілу кредиту – 7000,00 грн., процентам – 6510,00 грн., комісії – 1260,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання - 3500,00 грн.

Разом з тим відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання наявності боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 2800,00 грн. від 14.01.2025 року. Під час формування довідки про заборгованість та розрахунку суми позовних вимог, було враховано суми здійснених відповідачем часткових оплат.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 17.12.2024-100001278 від 17.12.2024 року у розмірі 18270,00 грн. та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою судді від 14.10.2025 року провадження по даній цивільній справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у позові заявив клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», тому позивач самостійно направив відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення, надавши суду докази їх надсилання.

17.10.2025 року відповідач отримала копію ухвали про відкриття провадження, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

03.11.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Зінського О.В. через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що матеріали справи не містять жодного документа, підписаного особисто відповідачем, який би підтверджував її волевиявлення на укладення кредитного договору на зазначених умовах, позивач не довів, що після ідентифікації відповідач дійсно погодилася з умовами оферти і підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, не доведено факту згоди відповідача на укладення договору та надання грошових коштів відповідачу. Позивачем в якості доказу надана довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 06.10.2025 р. про переказ 7000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 від 17.12.2024 року, проте вважає, що зазначена довідка не є офіційною банківською випискою, а лише листом фінансової установи, який не містить підпису відповідача чи уповноваженої особи банку, яка б засвідчила проведення транзакції на користь конкретної особи, довідка не містить прізвища власника рахунку, залишається непідтвердженим, що зазначена картка належала саме відповідачу і що вона фактично отримала зазначені кошти. Відповідач заперечує факт отримання 7000,00 грн. готівкою або на свій рахунок у будь-який інший спосіб – до моменту ознайомлення з позовом їй не було відомо про жодне надходження від позивача. Позивачем не враховано платіж на який сам же позивач посилається як на доказ того факту, що відповідачем були здійсненні заходи, спрямовані на визнання наявності боргу, а саме проведена часткова сплата по вищевказаному кредитному договору на суму 2800,00 грн. від 14.01.2025 року, не врахований платіж у сумі 2800,00 грн. від 24.01.2025 року в рахунок погашення кредиту. Позивач же у своєму розрахунку свідомо цього не відобразив, внаслідок чого неправомірно завищив борг. Договором не передбачено заборони на дострокове погашення чи окремі платежі, більш того п. 6.1 Договору вимагав своєчасного внесення платежів у строки, визначені графіком, отже 2800,00 грн. мали бути прийняті позивачем в рахунок боргу, проте безпідставно не враховані при розрахунку. Встановлення позивачем процентів за користування кредитом у розмірі 6510,00 грн., враховуючи те, що заборгованість за тілом кредиту становить 7000,00 грн., нарахування відповідачу простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 6510,00 грн., що становить 93% від тіла кредиту, є агресивною діяльністю та нечесною підприємницькою практикою. 17.03.2022 року набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб. В подальшому дію воєнного стану було неодноразово продовжено, він триває і на даний час. У позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) у зв`язку з тим, що з урахуванням введеного воєнного стану нарахування неустойки (штрафу, пені) в порядку, визначеному ст. 625 ЦК України, є безпідставним. Вважає, що вимоги кредитора про стягнення з боржника заборгованості за комісією у розмірі 1260,00 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягають. Витрати у розмірі 6000,00 грн., заявлені позивачем як витрати на правничу допомогу, на його думку, слід виключити із складу судових витрат, оскільки представник позивача ОСОБА_2 діє як штатний юрисконсульт за трудовим договором, не має статусу адвоката та не здійснює професійну правничу допомогу у розумінні закону. Відповідач очікує понести витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 5000,00 грн., що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, відповідні докази витрат будуть подані суду протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення.

11.11.2025 року на адресу суду від представника позивача ТОВ «Споживчий центр» - Ларіонова К.О. через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив з додатками, відповідно до якої представник позивача просить задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи це тим, що ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом: отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 17.12.2024 року; подання відповідачем заявки кредитного договору № 17.12.2024-100001278 (кредитної лінії) від 17.12.2024 року; надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 17.12.2024-100001278 (кредитної лінії) від 17.12.2024 року. Таким чином було укладено кредитний договір №17.12.2024-100001278 від 17.12.2024 року в електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною позивача (кредитодавця) документи, що складають кредитний договір, підписувались електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останньою, як фінансовий – 0679770025, саме його було використано відповідачем для підписання кредитного договору 17.12.2024 року. Відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами, які відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Підписуючи оферту відповідач підтвердила той факт, що розуміє умови на яких укладається договір, підтвердила факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодилася на відповідні умови кредитування. До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору № 17.12.2024-100001278, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору № 17.12.2024-100001278), підписані одноразовим ідентифікатором «E333», які містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, а саме: 5457-08XX-XXXX-1700, який відповідач зазначала самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею, якою володіє виключно банк-емітент картки. Вважає, що квитанція від 17.12.2024 про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Відповідач, заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляла. TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 17.12.2024-100001278 від 17.12.2024 року в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Разом з тим відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання наявності боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 2800,00 грн. від 14.01.2025 року. Під час формування довідки про заборгованість та розрахунку суми позовних вимог, було враховано суми здійснених відповідачем часткових оплат. Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. З огляду на те, що ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Представник позивача зазначає, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування», зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. На підставі змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Кредитний договір з відповідачем був укладений 17.12.2024 року, тобто після набуття чинності змін до ЗУ «Про споживче кредитування», а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною. Враховуючи принцип правової визначеності та положення ст. 179 ЦПК України, позивач може правомірно розраховувати, що він може подавати додаткові докази на підтвердження своєї позиції, викладеної у відповіді на відзив і що останні будуть прийняті судом. Позивач, враховуючи позицію відповідача, а також необхідність формування та отримання від контрагентів додаткових доказів, не міг їх подати разом із позовною заявою, тому сторона позивача просить поновити строк для подання доказів та прийняти долучені ним докази.

18.11.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Зінського О.В. через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому він просив відмовити у задоволенні позову та залишити без розгляд доказ позивача «Картка субконто ОСОБА_1 » поданий із порушенням встановлених ст. 83 ЦПК України строків, посилаючись на те, що позивач не подав «Картку субконто» разом із позовною заявою, у своїй відповіді позивач лише констатує факт долучення цього доказу, але жодним чином не дотримав вимог ст. 83 ЦПК України, не подавав окремого клопотання про встановлення додаткового строку, не повідомляв суд письмово про неможливість подання цього доказу вчасно, не навів жодних об`єктних причин, які б перешкоджали поданню цього, тому вважає, що даний доказ «Картка субконто ОСОБА_1 .pdf» підлягає залишенню без розгляду. Позивач у позові та у відповіді так і не дав чітких, послідовних пояснень, яким чином і коли саме відповідачу була надана оферта, як саме вона її акцептувала, що підтверджує недоведеність факту укладення договору належним чином. Лист від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 262-0610 від 06.10.2025 року щодо зарахування відповідачу коштів кредиту не може вважатися належним доказом, оскільки він не є незалежним підтвердженням, а лише внутрішнім документом, підготовленим за інтересом позивача. Позивач не надав виписку з рахунку відповідача, яка б беззаперечно підтверджувала отримання коштів. У своїй відповіді на відзив позивач ігнорує та не дає жодних пояснень щодо ключового аргументу відповідача щодо неврахування в заявленому розрахунку заборгованості платежу у сумі 2800,00 грн., здійсненого 14.01.2025 року, позивач стверджує, що цей платіж був врахований, але не наводить жодного детального, покрокового перерахунку, який би демонстрував, як саме ця сума була застосована: на погашення основного боргу (тіла кредиту), на сплату процентів, комісій чи неустойки. Надана з порушенням строків «Картка субконто» на його думку не може вважатись належним та переконливим підтвердженням наявності боргу, розрахунку, штрафів і т.д., особливо з огляду на те, що вона є або внутрішнім документом позивача, підготовленим ним самим або отримана з невідомих джерел, оскільки жодного зазначення звідки вона отримана позивач не надано. Відповідач повністю підтримує та посилається на всі аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо несправедливості та кабальності нарахованих процентів у розмірі 6510,00 грн., що становить 93 % від початкової суми кредиту (7000,00 грн.), позивач у своїй відповіді не надав жодних переконливих контраргументів щодо грубого порушення п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Щодо комісії за обслуговування, позивач намагається її обґрунтувати наданням супутніх послуг, таких як інформаційна підтримка, можливість робити платежі онлайн тощо, але не надав доказів того, що саме ці послуги були індивідуально погоджені з відповідачем, не були частиною його зобов`язань за договором та не входили до вартості кредиту, відображеної у реальній річній процентній ставці. Фактично, ця комісія є прихованою комісією, яка штучно збільшує вартість кредиту та суттєво обтяжує становище споживача, що заборонено принципами добросовісності та справедливості у цивільних правовідносинах, тому вважає, що комісія за обслуговування є безпідставною та не підлягає стягненню. Представники позивача ОСОБА_2 , Ларіонов К.О. не внесені до Єдиного реєстру адвокатів України, що підтверджує відсутність у них статусу адвоката, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є фіктивними, не відповідають критеріям, встановленим ЦПК України, і не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Суд, дослідивши докази, надані позивачем, і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, відзив представника відповідача, відповідь на відзив представника позивача, заперечення на відповідь представника відповідача, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 17.12.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 17.12.2024-100001278, який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) від 17.12.2024 року та Заявки кредитного договору № 17.12.2024-100001278 від 17.12.2024 року (кредитної лінії), які підписано шляхом застосування цифрового власноручного підпису та одноразового ідентифікатора (код з смс-повідомлення) «Е333».

Сторони уклали договір на таких умовах: дата надання/видачі кредиту – 17.12.2024 року, сума кредиту - 7000,00 грн., строк, на який надається кредит – 155 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту – 20.05.2025 року. Процентна ставка «Стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту – 9% від суми кредиту та дорівнює 630,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 630,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,97% (денна процентна ставка) = (10570 / 7000)/ 155 ? 100%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 17570,00 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 10570,00 грн. Неустойка: 105,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5457-08XX-XXXX-1700.

В додатку до анкети позичальника є відомості про клієнта/позичальника, які підписані ОСОБА_1 шляхом застосування цифрового власноручного підпису та одноразового ідентифікатора.

В заявці кредитного договору, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії) позивачем та відповідачем погоджений графік платежів.

04.01.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2.

На виконання умов договору ТОВ «Споживчий центр» 17.12.2024 року о 14:33 год. перерахувало відповідачу 7000,00 грн. на платіжну картку НОМЕР_2 , номер транзакції 598015897, призначення платежу: видача за договором кредиту № 17.12.2024-100001278, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 262-0610 від 06.10.2025 року.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 17.12.2024-100001278 від 17.12.2024 року складає 18270,00 грн., з яких: основний борг – 7000,00 грн., проценти – 6510,00 грн., комісія – 1260,00 грн., неустойка – 3500,00 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 17.12.2024 року до 20.05.2025 року, що підтверджується копією довідки-розрахунку про стан заборгованості.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч. ч.1, 3 ст. 509 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 548 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором № 17.12.2024-100001278 від 17.12.2024 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених зазначеним договором. В порушення вимог Закону ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки належним чином та в повному обсязі заборговані суми не повернула.

В свою чергу ОСОБА_1 не надала доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.

Суд визнає доводи представника відповідача про безпідставність нарахування неустойки в сумі 3500,00 грн. неспроможними, так як пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22.11.2023 року «Про споживче кредитування», тобто на час укладання кредитного договору 17.12.2024 року вказана норма закону не діяла.

Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником ОСОБА_1 , з використанням стороннього сервісу – інтернет-еквайрингу. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати. В кредитному договорі зазначено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту – 9 % від суми кредиту та дорівнює 630,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 630,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів, тому комісія в розмірі 1800,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Проценти по кредиту нараховані за період з 17.12.2024 року до 20.05.2025 року, тобто з дня видачі кредиту, дата повернення (виплати) кредиту – 20.05.2025 року, строк, на який надається кредит – 155 днів з дати його надання, розмір процентів відповідає кредитному договору, довідці - розрахунку за кредитним договором та підтверджується долученою до відповіді на відзив карткою субконто з детальним розрахунком заборгованості, яку суд приймає в якості доказу, оскільки вона подана на підтвердження тих обставин, які заперечуються відповідачем, відповідно до яких зокрема за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором заборгованість відповідача складає за тілом кредиту – 7000,00 грн., процентам – 6510,00 грн., комісії – 1260,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання - 3500,00 грн., та містить відомості щодо часткової оплати 14.01.2025 року відповідачем заборгованості за кредитним договором на суму 2800,00 грн., який було враховано позивачем, оскільки на цю суму було зменшено розмір процентів та комісії.

Доводи представника відповідача, зазначені у відзиві, що не врахований платіж у сумі 2800,00 грн. від 24.01.2025 року в рахунок погашення кредиту, суд вважає неспроможними. (а.с. 60 зворот)

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, права позивача порушені, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання та підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості у розмірі 18270,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № СЦ00044430 від 07.10.2025 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а тому у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр».

Представник ТОВ «Споживчий центр» в позовній заяві вказала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи включає судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн., та зазначила про подання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи, що при подачі позову сторона позивача зазначила про подання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, слід зобов`язати позивача подати до суду докази щодо розміру понесених ним судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Також суд не вбачає підстав для зобов`язання представника відповідача подати до суду докази витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., так як відповідно до ст. 141 ЦПК України такі витрати би стягувалися з позивача у разі відмови в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 629, 639, 1040, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 178, 247, 261, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканки АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 , місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, заборгованість за кредитним договором № 17.12.2024-100001278 від 17.12.2024 року в сумі 18270,00 грн., та судовий збір в сумі 2422,40 грн., а всього – 20692,40 грн.

Зобов`язати позивача подати до суду докази щодо розміру понесених ним судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ