Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №492/11/26 — Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 492/11/26

Провадження № 3/492/33/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Арциз

Суддя Арцизького районного суду Одеської області Черевата В.І.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Відділення поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністра тивного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ОСОБА_1 01 січня 2025 року о 16 год. 16 хв., по вул. Центральна у с. Теплиця Болградського району Одеської області, керував транспортним засобом марки «Renault Mеgane», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка не відповідала обстановці), від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився з застосуванням технічних засобів відеозапису, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 та його представник Фальчук В.П. у судовому засіданні просили суд справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на те, що справа не містять доказів, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , заперечення захисника Фальчука В.П., допитавши свідків, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оглянувши відеозапис, суд дійшов висновку, що притягуваний ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не визнав, дав суду пояснення про те, що суть правопорушення йому зрозуміла, з протоколом не згоден, розповів суду що він дійсно керував транспортним засобом, приїхав разом з товаришем до військових щоб привітати з Новим роком, зупинився, заглушив автомобіль, дістав пляшку горілки, яку випив з товаришем в автомобілі, після чого вийшов до військових. Після того як їх побачили військові, вони викликали командира, що було далі він не пам`ятає.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї провини у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, його вина у відмові, як особою, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, сп`яніння повністю підтверджується обставинами, викладеними в протоколі про адміністративні правопорушення, а також дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 556662 від 01 січня 2026 року, згідно якого 01 січня 2025 року о 16 год. 16 хв., ОСОБА_1 по вул. Центральна у с. Теплиця Болградського району Одеської області, керував транспортним засобом марки «Renault Mеgane», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка не відповідала обстановці), від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився з застосуванням технічних засобів відеозапису;

- відеозаписами, з яких вбачається, а саме з відеозапису «0000000_00000020260101164858_0004», що патрульним поліцейським по приїзду на місце події (час 00:51 відео) ОСОБА_1 на питання поліцейського повідомив, що він був за кермом автомобіля та вживав алкогольні напої (пляшку пива), пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі погодився, але у послідуючому почав відмовлятися з застосуванням ненормативної лексики.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні дав суду пояснення про те, що він побачив, як на територію, де перебувають військові заїхала машина сірого кольору, протягом хвилини він підійшов до автомобіля та побачив за кермом ОСОБА_1 та ще одну особу, він одразу зрозумів, що чоловіки в автомобілі перебувають в стані алкогольного сп`яніння, після чого свідок покликав своє керівництво, оскільки чоловіки в машині не бажали залишити військову територію, вчиняли скандал, тому до них викликали співробітників поліції.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні дав суду пояснення про те, що він стояв з ОСОБА_2 на території військового об`єкту, коли приїхав автомобіль вони одразу підійшли до автомобіля, оскільки на територію заїжджати не можна, водій та пасажир були в стані алкогольного сп`яніння, від водія був запах алкоголю, з моменту як автомобіль приїхав та він до нього підійшов пройшло зовсім мало часу, за цей час випити алкоголь водій не міг. Оскільки водій не залишив територію, прийшов керівник, який сів в автомобіль, після чого викликали співробітників поліції.

Вказані свідки хоча не зазначені в протоколі, їх пояснення були відібрані співробітниками поліції під відеозапис та разом з протоколом надіслані до суду.

Свідок ОСОБА_4 повідомила, що вона дружина ОСОБА_1 , 01 січня 2026 року її чоловік поїхав до друга відпочити, він був тверезий, потім, згодом від нього був телефонний дзвінок, і він повідомив, що перебуває на військовій території і на нього складають протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП. Коли вона приїхала на місце події, їй поліцейський повідомив, що автомобіль забирають на штраф майданчик і їй автомобіль не віддадуть, коли евакуатор грузив автомобіль, зачепили бампер і ОСОБА_1 зробив зауваження, але йому одягли на руки кайданки і повідомили, що везуть до поліцейського відділення, але згодом зателефонував чоловік і попросив щоб його забрали біля військомату.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано довідку про те, що ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не притягувався, транспортний засіб марки «Renault Mеgane», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 .

Жодних переконливих доказів, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, суду не надано, свідки в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_1 по приїзду та зупинки транспортного засобу сидів зі сторони водія. Крім того, автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , належить останньому. Версія ОСОБА_1 стосовно того, що він випив пляшку горілки з товаришем вже після того як заглушив двигун автомобіля, спростовується показами свідків, які вказали, що оскільки це все сталось на території військового об`єкту, де знаходитись стороннім заборонено, вони одразу підійшли до автомобіля, та побачили водія і пасажира в стані алкогольного сп`яніння, які відмовились залишити територію.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також засобами відеозапису, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

За змістом ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння підлягають оглядові на стан алкогольного сп`яніння. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 24, п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами та доповненнями), судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. За статтею 130 КУпАП стан сп`яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника.

Отже, судовий розгляд справи повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає зокрема у відмові особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вона керує транспортним засобом.

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) зазначено, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушень, зазначених у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно мало місце порушення водієм правил дорожнього руху.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Судом встановлено, що досліджені у судовому засіданні докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п. 150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України».

У суду не виникає сумнівів щодо переконливості доказів, узятих в цілому по справі, з яких вбачається, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення.

У судовому засіданні свідки надали пояснення, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Renault Mеgane», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та з відеофіксації чітко вбачається, що ОСОБА_1 на питання поліцейського надав пояснення, що він був за кермом автомобіля та вживав алкогольні напої (пляшку пива), патрульним поліцейським йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров`я на, що ОСОБА_1 відмовився.

Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 та його захисник в ході розгляду справи до суду не подали.

Аналізуючи наведені вище норми права, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи про адміністративне правопорушення, вияснивши причини та умови, що сприяли вчиненню вказаного адміністративного правопорушення, проаналізувавши усі фактичні дані, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративне правопорушення було вчинене саме ОСОБА_1 так як його дії розкривають склад об`єктивної сторони ч. 1 ст. 130 КУпАП у порушенні Правил дорожнього руху, а саме у його відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, як особою, яка керує транспортним засобом, оскільки його провина повністю знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджена доказами, дослідженими судом, тому ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності, і його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом встановлено, що відсутні згідно вимог ст. 17 КУпАП обставини, що виключають адміністративну відповідальність, оскільки ОСОБА_1 не діяв в стані крайньої необхідності, необхідної оборони і не була в стані неосудності.

Невизнання провини ОСОБА_1 суд розцінює як обраний ним спосіб самозахисту з метою ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, оскільки встановлені місце й факти, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи, встановленим в судовому засіданні.

Щодо заперечень захисника про те, що протокол складений з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, суд зазначає наступне.

Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні» визначено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 404/4467/16-а зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Отже, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.

Однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом.

Така обставина обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Між тим, як факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Renault Mеgane», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , підтверджується поясненнями свідків та відеозаписами оглянутими в судовому засіданні з бодікамер поліцейських на яких сам ОСОБА_1 підтвердив, що він керував автомобілем.

Суд зазначає, що недопустимими повинні бути визнані докази, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу, яким він керував, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, а тому його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 суд враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом?якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом встановлено не було.

Також, суд, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 враховує, що його протиправні дії могли потягнути за собою тяжкі наслідки.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на правопорушника за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його провини та ставлення до вчиненого, наявність пом`якшуючих відповідальність обставин під час вчинення даного адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до правопорушника адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Разом з тим, суд також вважає, що в даному випадку таке стягнення, як штраф з позбавленням права керування транспортними засобами буде достатнім та таке стягнення повністю досягне мети його застосування.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з винесенням судом постанови про накладення на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 7, 9, 34, 35, 40-1, 130, 221, 266, 269, 277, 283-285, 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд, -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Черевата В.І.