Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №489/277/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/277/26

Провадження № 3/489/384/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Постанова

іменем України

23 лютого 2026 року місто Миколаїв

Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, що надійшла з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно з протоколом проживаючого по АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 561504 від 07.01.2026, 07.01.2026 о 21.25 год в м. Миколаєві по вул. Парковій, 36, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «CITROEN C3», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, порушення мови, звужені зіниці, що не реагують на світло), в порушення вимог п. 2.5 ПДР України відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі КНП «МОЦПЗ» МОР.

ОСОБА_1 в судові засідання 04.02.2026 та 23.02.2026 жодного разу не з`явився, при цьому клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Про дати, час та місце судових засідань повідомлявся вчасно та належним чином судовими повістками, особисто по телефону, смс-повідомленнями, повідомленнями у застосунку «Вайбер» та оголошенням на сайті судової влади.

Для захисту своїх прав 15.01.2026 ОСОБА_1 залучив захисника, адвоката Ротар А.Л., яка після ознайомлення 30.01.2026 з матеріалами справи подала 03.02.2026 клопотання про відкладення розгляду справи. У зв`язку із вказаним клопотанням захисника судовий розгляд був відкладений до 23.02.2025 для надання достатнього часу та можливостей для сформування позиції сторони захисту у вказаній справі та надання до суду відповідних заперечень проти протоколу, у випадку наявності таких. Таким чином, суддею було вжито всіх вичерпних заходів для виклику ОСОБА_1 до суду та надано йому та його захиснику достатньо можливостей для захисту прав та інтересів ОСОБА_1 при розгляді вказаної справи в суді, зокрема з участю професійного адвоката.

Однак у судове засідання 23.02.2026 залучений ОСОБА_1 захисник Ротар А.Л. не з`явилася, обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважних причин, а також письмових заперечень проти протоколу не подавала.

Натомість 20.02.2026 до суду надійшли від залученого ОСОБА_1 . 18.02.2026 іншого захисника Сидоренка О.А. письмові заперечення проти протоколу з клопотанням про необхідність закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а також клопотання про відкладення розгляду справи, відкладеного на 23.02.2026, на іншу дату у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні. При цьому у клопотанні про відкладення захисник не зазначив жодних поважних причин, за яких вказана справа не може бути розглянута без його участі, та з якою метою необхідно відкласти судовий розгляд.

При вирішенні вказаного клопотання захисника суддя виходить з того, що суд відкладає розгляд справи лише в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про належне його повідомлення, або коли повідомлені суду причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Також у п. 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 ЄСПЛ констатував, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

При цьому ОСОБА_1 відомо, що на розгляді Інгульського районного суду міста Миколаєва знаходиться справа про адміністративне правопорушення відносно нього, що підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення, з яким його ознайомлювали поліцейські, в якому зазначено про те, що протокол направляється для розгляду до вказаного суду, а також він двічі повідомлявся про розгляд справи даним судом. У зв`язку з цим, особа, відносно якої складено протокол, яка обізнана про те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно неї перебуває на розгляді в суді, виходячи із практики ЄСПЛ, зобов`язана вживати заходів для того, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження, зокрема отримати судову повістку та з`явитися до суду для розгляду вказаної справи та мати змогу заперечувати проти інкримінованого правопорушення.

Також відповідно до ст. 6 Конвенції із захисту прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Суддя враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисник самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні.

Отже, оскільки причиною неявки до суду адвоката є надання переваги участі у розгляді іншої справи, що не є поважною причиною для відкладення судового розгляду, та останній мав достатньо часу та можливостей реалізувати своє право викласти свої аргументи щодо протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та фактично скористався цим, надіславши до суду розгорнуті та обґрунтовані письмові заперечення проти інкримінованого правопорушення, тому суддя вважає можливим здійснити розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника, взявши до уваги надіслані до суду письмові заперечення проти інкримінованого ОСОБА_1 діяння.

До того ж, суддя звертає увагу на те, що в заяві про відкладення розгляду справи захисником Сидоренком О.А. не зазначено для встановлення яких саме обставин потрібно відкласти розгляд справи та яке істотне значення ці обставини мають для вирішення справи, а також неможливість судом прийняти законне та обґрунтоване рішення на підставі аналізу письмових заперечень сторони захисту проти інкримінованого особі правопорушення, які були надіслані захисником до суду, що свідчить про реалізацію останнім своїх функцій захисника Гоцуляка С.П. у даній справі.

Крім того, суддя виходить з того, що якщо особисто особа та її захисник не з`явилися у судове засідання, а суддя вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення (постанови), не відкладаючи розгляд справи, то він може вирішити таку справу. При цьому, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи її захисника, а можливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні на підставі наявних доказів. Також суддя враховує той факт, що участь особи в суді при розгляді справи про адміністративне правопорушення вказаної категорії не є обов`язковою.

Таким чином, беручи до уваги розумний строк розгляду справи, відсутність обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, а також обґрунтованості неможливості розгляду справи на підставі наявних у ній доказів та заперечень, суддя вважає, що є підстави для розгляду даної справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисників, які скористалися своїм правом надати належну правову допомогу особі, з урахуванням їхньої обізнаності про судове засідання.

Із змісту письмових заперечень сторони захисту вбачається, що остання просить закрити провадження у справі на тій підставі, що були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ; не складалося письмове направлення на проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я; не виявлено ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , необхідних для проведення огляду у закладі охорони здоров`я, оскільки спочатку поліцейські зазначали ознаки алкогольного сп`яніння, а потім вказали на ознаки наркотичного сп`яніння.

Дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; довідку УПП в Миколаївській області від 08.01.2026; переглянувши відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, а також зі службового транспортного засобу), суддя дійшов таких висновків.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з частинами 2, 3 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами пункту 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ та МВС.

Відповідно до п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів, в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Пункт 3 зазначеного Порядку передбачає можливість проведення огляду як поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), так і лікарем закладу охорони здоров`я.

Проте Інструкція про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), яка визначає саму процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, деталізує процедуру такого огляду у залежності від виду сп`яніння.

Так, розділ ІІ зазначеної Інструкції визначає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів.

В той же час пунктом 12 розділу ІІ даної Інструкції визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Пункт 4 розділу І Інструкції визначає ознаки саме наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на відміну від п. 3 розділу І Інструкції, який визначає ознаки алкогольного сп`яніння.

При цьому, відповідно до положень п. 6 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.

Пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Із пунктів 15, 16, 17, 18, 19, 21 розділу ІІІ Інструкції слідує, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма». Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Таким чином, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, огляд такого водія поліцейським на стан сп`яніння на місці із використанням спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій в обов`язковому порядку направляється до найближчого закладу охорони здоров`я для встановлення того, чи перебуває він в стані наркотичного сп`яніння та для проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Натомість, особа реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодилася виконувати додатково покладені на неї обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пунктом 2.5 яких зобов`язано водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені ознаки саме наркотичного сп`яніння, передбачені п. 4 Розділу І Інструкції (поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, порушення мови, звужені зіниці, що не реагують на світло), які поліцейський спостерігав в особи, тому остання була зобов`язана на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння саме в закладі охорони здоров`я.

Проте, з відеозаписів з нагрудних реєстраторів поліцейських вбачається, що за вказаних у протоколі обставин ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, на вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я категорично відмовився, незважаючи на роз`яснення поліцейськими, що наслідком такої відмови є складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.

Крім того, на відеозаписах зафіксовано, що перед складенням протоколу поліцейський роз`яснив особі права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Також при складенні протоколу про адміністративне правопорушення особа була ознайомлена з його змістом без будь-яких зауважень з приводу інкримінованого правопорушення та не виклала жодних заперечень проти нього.

Крім того, зміст відеозаписів свідчить про те, що відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах відповідно до вимог ст. 40 Закону України "По національну поліцію". Відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до вимог якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису. При цьому, тривалість та зміст відеозаписів дозволяють встановити повні та необхідні відомості щодо обставин відмови особи від огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Також складений протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. Особа в тексті протоколу не виклала будь-яких обґрунтованих заперечень проти інкримінованого їй правопорушення з наведенням відповідних мотивів своєї незгоди.

Оцінивши сукупність досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійсно керувала транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.

Надаючи оцінку письмовим запереченням сторони захисту, суддя виходить з такого.

По-перше, помилковими є твердження захисника про те, що були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки з відеозаписів вбачається, що підставою для зупинки керованого особою транспортного засобу стала виявлена поліцейськими несправність освітлення лівої фари у нічний час доби під час руху в режимі ближнього світла фар. Вказана несправність ОСОБА_1 не заперечувалася та останній після зупинки та виходу з автомобіля намагався самостійно на місці усунути вказану несправність.

По-друге, неспроможними є заперечення захисника про те, що в матеріалах справи відсутнє письмове направлення на огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, оскільки в матеріалах справи наявне відповідне направлення (а.с. 5) на огляд ОСОБА_1 в КНП «МОЦПЗ» МОР, в якому зазначені виявлені поліцейськими в останнього ознаки наркотичного сп`яніння та вказано, що він відмовився від такого огляду.

Також необґрунтованими є посилання захисту на те, що в ОСОБА_1 не зафіксовано ознак наркотичного сп`яніння, оскільки з досліджених відеозаписів слідує, що під час спілкування поліцейських з ОСОБА_1 поведінка останнього дійсно не відповідала обстановці, оскільки він на неодноразово висловлені вимоги поліцейських пред`явити відповідно до п. 2.4 «а» ПДР посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ігнорував це, зазначаючи на необхідність надати поліцейськими йому докази скоєння ним адміністративного правопорушення, незважаючи на те, що поліцейськими йому тричі надавалися для огляду відповідні відеозаписи із зафіксованими на них обставинами керування ним транспортним засобом із несправним зовнішнім освітленням, та він сам фактично після зупинки автомобіля намагався усунути наявну на ньому несправність освітлення лівої передньої фари.

Вказане, у свою чергу, доводить наявність у ОСОБА_1 вказаної у протоколі ознаки сп`яніння (поведінка, що не відповідає обстановці), наявність якої є достатньою підставою для висловлення поліцейськими особі вимоги пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Також з досліджених відеозаписів вбачається, що поліцейськими під час спілкування з ОСОБА_1 неодноразово зазначалося останньому, що вони виявляють у нього інші передбачені п. 4 Р. І Інструкції ознаки наркотичного сп`яніння, порушення координації рухів та порушення мови, у зв`язку з чим вимагають, щоб він пройшов огляд на стан сп`яніння саме в закладі охорони здоров`я, на що останній відмовився.

Натомість, вимогами вищевказаних нормативних актів не визначено безумовного обов`язку поліцейських під відеозапис зафіксувати ознаки наркотичного сп`яніння, які є підставою для огляду особи на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, а лише зазначено, що підставою для такого огляду є саме факт наявності таких ознак, які були виявлені поліцейськими.

При цьому, не змінюють вказаних висновків судді про наявність в ОСОБА_1 ознак саме наркотичного сп`яніння, необхідних для проведення огляду в закладі охорони здоров`я, той факт, що поліцейські спочатку зазначали, що виявлені ними вищевказані ознаки (поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів, порушення мови), а також запах алкоголю з порожнини рота, є ознаками алкогольного сп`яніння, оскільки згідно з п. 4. Р. І Інструкції до ознак наркотичного сп`яніння відносяться також і всі ознаки алкогольного сп`яніння, окрім запаху алкоголю з порожнини рота, що у свою чергу, свідчить про те, що наявність таких ознак не позбавляло права поліцейських вимагати у ОСОБА_1 пройти огляд як на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з допомогою спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я для встановлення стану наркотичного сп`яніння відповідно до вище наведених положень Інструкції.

Крім того, незважаючи на первинну незгоду із зазначеними йому поліцейськими ознаками наркотичного сп`яніння, в подальшому після складення відносно нього протоколу за ст. 130 КУпАП та роз`яснення йому заборони керувати транспортним засобом відповідно до ст. 266 КУпАП після виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 фактично погодився з поліцейськими та зазначив, що не буде керувати автомобілем під дією наркотичних речовин та запросив для керування свого автомобіля іншу особу, яка і сіла за його кермо з метою подальшого керування ним (тривалість відеозапису 1 год 54 хв на диску № 1).

Також суддя враховує, що спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими після його зупинення тривалого майже дві години, протягом яких поліцейські неодноразово роз`яснювали йому про його обов`язок пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я після оголошення виявлених у нього ознак такого сп`яніння та наслідки такої відмови. У відповідь на це ОСОБА_1 такий огляд не пройшов, розуміючи наслідки своєї відмови у вигляді настання адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

За такого, заперечення сторони захисту проти інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення суддя оцінює критично як намагання уникнути відповідальності за скоєне діяння. Таким чином, встановлені суддею обставини вказують на наявність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні інкримінованого їй правопорушення та своїми діями вона вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим підлягає адміністративній відповідальності за вчинене правопорушення.

При цьому, суддя враховує, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, відноситься до правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.

Враховуючи особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (вперше притягується), обставини вчинення адміністративного правопорушення, вважаю за доцільне накласти на неї адміністративне стягнення в межах санкції ст. 130 КУпАП, яка містить безальтернативний вид накладення стягнення, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, на яку накладено стягнення, підлягає стягненню судовий збір в дохід держави. Керуючись статтями 252,266,280,283,284,285 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач коштів: Миколаївське ГУК /Микол. обл./ 21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300, рахунок отримувача: UA438999980313010149000014001), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (який підлягає сплаті та перерахуванню за такими реквізитами: отримувач: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001).

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя М.В. Гриненко