Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №489/7810/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/7810/25

Провадження № 2/489/257/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Костюченка Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Савкової К.А.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності,

встановив:

В вересні 2025 позивач через свого представника адвоката – Коваленко О.Л. звернувсь до суду з позовом в якому просив суд припинити право власності на 1/4 квартири АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_3 , що належить їй на підставі постанови Верховного Суду від 26.06.2024 року у справі №489/8011/18, з виплатою їй компенсації у розмірі 248 693,82 грн.

Визнати право власності на цю частку за ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати понесені останнім під час розгляду даної справи.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.06.2024 року Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.03.2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11.07.2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності та зміну черговості спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом прийнято постанову про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 .

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.03.2023 року, яке залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 11.07.2023 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання права власності скасовано.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.03.2023 року, яке залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 11.07.2023 року, в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_2 змінено, зменшивши розміри часток кожного до 3/8.

Таким чином, за результатом прийнятих рішень, що набрали законної сили:

1. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу відповідача та ОСОБА_5 з 01 січня 2004 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Визнано за відповідачем в порядку спадкування право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

3. Визнано за третьою особою в порядку спадкування право власності на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 .

4. Визнано за позивачем в порядку спадкування право власності на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 .

Враховуючи технічні характеристики квартири частка ОСОБА_3 з урахуванням Постанови Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №489/8011/18 становить 13 кв. м з яких житлова — 7,8 кв м. Відповідно до ст. 47 Житлового кодексу України норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

За такого, розмір частки ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3 , значно менш ніж передбачена законодавцем норма житлової площі на одну особу, отже виділення ідеальної частки не виявляється можливим.

Також представником позивача зазначалося, що припинення її права власності на 1/4 не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім`ї, оскільки відповідно до витягу з Реєстру прав на нерухоме майно остання є власником декількох об`єктів нерухомості.

Крім того, представник позивача просив зменшити суму компенсації вартості частки спірної квартири з урахуванням сплачених позивачем комунальних платежів на суму 16306 грн. 18 коп.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 29.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

У судове засідання представник позивача не з`явилася. Надійшла письмова заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив відмовити в задоволенні позову в зв`язку його безпідставністю.

Зазначав, що частка відповідача у спільній частковій власності яка складає 1/4 є значною, позбавлення права на цю частку призведе до порушень прав відповідача, а також наголошував, що позивачем не виконано вимоги ст. 365 ЦК України, щодо внесення на депозитний рахунок суду грошову суму яка відповідає вартості спірного майна.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що на час розгляду справи частка квартири АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 , на підставі Постанови Верховного Суду від 26.06.2024, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.05.2025 за № 78911909,по 3/8 частки зазначеної квартири належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.03.2023, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.05.2023 за № 67547568.

Згідно технічної характеристики зазначеної у технічному паспорті дана квартира посімейного типу заселення розташована на другому поверсі десятиповерхового будинку та складається з двох кімнат житловою площею 31,2 кв. м , у тому числі: 1-а кімната — 19,4 кв. м , 2-а кімната — 11,8 кв. м , коридор — 7,0 кв. м , кухня — 7,9 кв. м, вбиральня — 1,0 кв. м, ванна — 2,6 кв м. Квартира обладнана балконом — 6,8 кв м. Загальна площа квартири становить 56,5 кв м.

Проте, за результатом технічної інвентаризації проведеної 05.09.2024 року ТОВ “УРК ЮР ТЕХ” виявлено, що фактична площа квартири становить 52,00 кв м, а житлова 31,2 кв м.

Загальна площа спірного житлового будинку складає 58,7 кв.м., житловою площею 32.1 кв.м.

Враховуючи технічні характеристики квартири частка ОСОБА_3 з урахуванням Постанови Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №489/8011/18 становить 13 кв. м., з яких житлова — 7,8 кв. м.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до приписів частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.

У відповідності з частиною першою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Частиною другою цієї статті передбачено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

Згідно із статтею 155 ЖК України власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно частини першої статті 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Положеннями частини першої статті 346 ЦК України наведено перелік випадків, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту частини другої цієї статті, даний перелік не є вичерпним та право власності може бути припиненим і в інших випадках, встановлених законом.

Один з таких випадків наведено в статті 365 ЦК України, яка регулює порядок, підстави та умови припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Зокрема, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Верховний Суд України у постанові від 15.05.2013 по справі № 6-37цс13 зазначав, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В постанові від 02.07.2014 по справі № 6-68цс14 Верховний Суд України роз`яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї).

Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

З аналізу судової практики вбачається, що поняття «незначна частка» є оціночним, тому при вирішенні спору в судовому порядку суд враховує співвідношення вартості всього майна, часток кожного, тощо.

Частка відповідача у спірному майні становить 1/4, тобто частка відповідача є значною, твердження представника позивача, що виділити її в натурі є неможливим з технічної точки зору не підтверджено будь – якими доказами.

Твердження представника позивача, що відповідач не проживає в спірній квартирі також не підтверджено будь – якими доказами.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном.

Судом встановлено, що сторони, які є співвласниками спірного житла не є членами однієї сім`ї, не проживають спільно і не ведуть спільне господарство, а обставини про неможливість спільного володіння та користування майном судом не встановлені.

Також встановлено, що позивачі іншого власного житла не мають, а відповідач, частка якої в спірному нерухомому майні є значною, є власником іншої квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Зазначена квартира є однокімнатною.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, так як припинення частки відповідача, яка складає 1/4 є значною, і призведе до порушення прав та інтересів відповідача.

За частиною другою статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до абзацу 3 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи.

Згідно висновку про вартість об`єкту оцінки від 15.08.2025, складеного консалтинговою фірмою «Снейл», ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 становить: 1 060 000,00 грн. (один мільйон шістдесят тисяч гривень). За такого, вартість 1/4 частки зазначеної квартири, що належить ОСОБА_3 становить: 1 060 000,00 грн. / 4 = 265 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, в порушення вимог частини другої статті 365 ЦК України, не внесено на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України в Миколаївській області кошти у сумі 265 000,00 грн.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Враховуючи, що частка відповідача за своїм розміром та вартістю є значною, доказів про неможливість виділити частку у спільному майні в натурі з технічної точки зору суду не надано, позбавлення права власності призведе до порушення прав та інтересів відповідача, судом не встановлено наявності домовленості між сторонами про спільне володіння і користування квартирою, а також те, що позивачем не внесено на депозитний рахунок вартість належної відповідачу частки, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності – відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .;

Відповідач – ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 .;

Третя особа – ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Повний текст судового рішення складено 23.02.2026.

Суддя Г.С.Костюченко