Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №478/1596/25 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/1596/25 Провадження № 2/478/133/2026

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2026 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, у складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Шинкарюка М.О.,

представника позивача Гудими Т.В.,

(в режимі відеоконференції)

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань с-ща Казанка, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Гудими Тетяни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів,

В с т а н о в и в:

У грудні 2025 року адвокат Гудима Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів.,

Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони перебували у шлюбі. Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2018 року у справі № 478/683/18 шлюб між сторонами було розірвано.

В період шлюбу у сторін народилося двоє спільних дітей, а саме, син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 19.06.2018 року було затверджено мирову угоду між сторонами, якою було визначено розмір аліментів, який відповідач сплачував на утримання своїх неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі, в розмірі 2 200,00 грн щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

З огляду на наведене, позивачка посилаючись на збільшення гарантованого мінімального розміру аліментів, який дорівнює 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, зміну матеріального стану позивачки через зростання витрат на утримання дитини (зростанням цін на продукти та одяг) просила суд змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини, на підставі ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 19.06.2018 року у справі № 478/689/18, стягуючи з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 12.01.2026 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду по суті.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, до суду подала клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник позивачки в судовому засіданні суду пояснила, що у зв`язку із набуттям повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір аліментів на сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на теперішній час складає 1 100,00 грн на підставі ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 19.06.2018 року, якою було затверджено мирову угоду між сторонами та визначено розмір аліментів, який відповідач сплачує на утримання своїх неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі, в загальному розмірі 2 200,00 грн щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Тобто, свого часу сторони визначили розмір аліментів на одну дитину в розмірі 1 100,00 грн та у зв`язку із досягненням старшого сина відповідача повноліття, розмір аліментів на сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 складає 1 100,00 грн, що, є меншим за гарантованого мінімального розміру аліментів, який дорівнює 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та складає 1 598,00 грн (на момент пред`явлення позову).

У зв`язку із цим, представник позивачки просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивачка та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі Казанківського районного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2018 року у справі № 478/683/18.

Від шлюбу сторони мають спільних дітей, а саме, сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Сторони визнали той факт, що за домовленістю між ними, відповідач сплачує аліменти на утримання дітей із розрахунку 1 100,00 грн на одну дитину. На теперішній час, старша дитина – син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг повноліття та відповідач сплачує 1 100,00 грн на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановивши наведені обставини, суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7,8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

З огляду на ч. 1 ст. 192 СК України та п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).

Таким чином, зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я стягувача чи боржника та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.

Законом України від 17 травня 2017 року № 037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років складає: 3 512 гривень, а тому 50 % прожиткового мінімуму дорівнює 1 756,00 грн.

З урахуванням такої динаміки прожиткового мінімуму доводи позивача про те, що вже лиш з огляду на цей показник матеріальне утримання дитини стало обходитись значно дорожче відповідають дійсним обставинам. Зважаючи на інтереси дитини, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається. Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, відпочинку дитини тощо, є загальнозрозумілими та не викликають заперечень у сторін чи сумнівів у суду.

За змістом положень ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 1, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом, який визначає рівень інших соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема, у сфері доходів населення.

За таких умов, незмінну і незначну за розміром протягом тривалого часу матеріальну участь батька у матеріальному забезпеченні дітей не можна визнати такою, що враховує реальні обставини та потреби дитини. З часом відносний розмір такої матеріальної участі лише зменшується та перестає відповідати умовам реальної, ефективної участі платника аліментів відповідно до належної з нього дійсної частки у забезпеченні потреб дитини.

За приписами СК України: батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180); за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ст. 181 ч. 3); розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 ч. 2).

Отже, матеріальне утримання дитини є обов`язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом збільшено за рішенням суду за позовом одержувача аліментів у разі зміни, зокрема, його матеріального стану та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 192 ч. 1 СК України).

При визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров`я, матеріальне становище платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 ч. 1 СК України).

За змістом положень ст. 191 ч. 1 і ст. 192 ч. 1 СК України, у випадку звернення по збільшення розміру раніше стягнутих аліментів правило про стягнення аліментів за рішенням суду від дня пред`явлення позову не застосовується, аліменти у збільшеному розмірі, у випадку відповідного задоволення вимоги, стягуються з дня набрання рішенням суду законної сили.

Тож слід визнати, що матеріальне становище одержувача аліментів як одна з умов, із якою пов`язується можливість збільшення розміру аліментів, змінилося, потреба в коштах для утримання і розвитку дитини істотно зросла, тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру як такі. Власне недостатність у матері коштів на утримання дитини сумнівів не викликає, відповідні доводи позивачки відповідачем визнаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (статті 12 і 81 ЦПК).

За результатами судового розгляду справи суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховує визнання відповідачем позову та відсутність заперечень щодо розміру частки, яку слід стягувати з відповідача на утримання неповнолітньої дитини. Суд також бере до уваги, що відповідачем не надано будь-яких доказів неналежного матеріального стану, незадовільного стану здоров`я тощо.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Суд також звертає увагу, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, законодавства тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін.

При цьому, суд вважає, що з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 1211,20 грн., оскільки позивачка була звільнена від його сплати при подачі позову відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та ч.6 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 265, 267, 268, 273, 280, 281 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Гудими Тетяни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментівзадовольнити.

Збільшити розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_1 на підставі ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 19.06.2018 року.

Стягувати з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави суму судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Томашевський