Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №478/619/25 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/619/25 Провадження № 2-о/478/1/2026

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2026 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області, у складі:

головуючого-судді Томашевського О.О.,

за участі:

секретаря судових засідань Шинкарюка М.О.,

представника заявниці Бурлаченка С.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження, в с-щі Казанка, цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту перебування на утриманні зниклого безвісти,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2025 року заявниця ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні зниклого безвісти ОСОБА_4 .

Заяву обґрунтовано тим, що вона зі своїм чоловіком - ОСОБА_4 з 2009 року проживали спільно. 18 листопада 2022 року ОСОБА_4 був мобілізований до лав Збройних Сил України та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

07 лютого 2023 року заявниця отримала «Сповіщення сім`ї», в якому було зазначено, що її чоловік - ОСОБА_4 зник безвісти 20 січня 2023 року в ході бойового зіткнення.

Після отримання вказаної інформації та збору документів, заявниця звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 про призначення грошових виплат, однак 07 листопада 2023 року заявниця отримала відмову у виплаті грошової допомоги через не доведення факту перебування на утриманні чоловіка - ОСОБА_4 .

З огляду на наведені обставини, заявниця звернулася до суду із даною заявою, в якій спросить суд встановити факт свого перебування на утриманні у зниклого безвісти ОСОБА_4 .

Ухвалою судді від 11.06.2025 року провадження у справі було відкрито, призначено справу до розгляду в порядку окремого провадження та витребувано у заявниці докази перебування на утриманні ОСОБА_4 , зокрема: довідку про отримані доходи заявниці, непрацездатності тощо.

19 червня 2025 року на адресу суду надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно якого, вказана заінтересована особа у справі заперечувала проти заяви ОСОБА_2 з підстав відсутності доказів факту утримання заявниці її чоловіком.

08 вересня 2025 року від представника заявниці - адвоката Бурлаченка С.Ю. на адресу суду надійшли довідки про доходи заявниці.

Ухвалою суду від 10.12.2025 року до участі у справі було залучено заінтересовані сторони: Міністерство оборони України та Військова частина НОМЕР_1 .

У судове засідання не прибули заявниця та представники заінтересованих осіб, які про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Про причини своєї неявки до суду не повідомили, будь-яких клопотань або заяв про відкладення судового засідання не подавали.

З урахуванням того, що учасники справи, які не з`явились в судове засідання повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, заслухавши думку представника заявниці, який вважав можливим провести судовий розгляд справи, суд вважає можливим проведення судового розгляду справи без участі учасників справи, які не прибули у судове засідання.

У судовому засіданні представник заявниці підтримав заяву та просив її задовольнити.

Заслухавши пояснення представника заявниці та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , що вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про дердавну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 16.03.2023 року № 00038891923.

18 листопада 2022 року ОСОБА_4 був призваний за мобілізацією на військову службу, що вбачається з довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.01.2023 року № 3/10.

Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2023 року ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу даної військової частини.

Як вбачається зі «Сповіщення сім`ї», складеного ІНФОРМАЦІЯ_6 від 07.02.2023 року № 1079, адресованого заявниці ОСОБА_2 , солдат ОСОБА_4 зник безвісті 20 січня 2023 року після артилерійського обстрілу та безпосереднього бойового зіткнення з противником, виконуючи бойові завдання під час оборонних дій в районі м. Бахмут, Донецької області.

З довідки військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2023 року № 45/660 вбачається, що в період з 13.01.2023 року по 20.01.2023 року ОСОБА_4 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в м. Бахмут, Донецької області.

З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.02.2023 року вбачається, що за зверненням ОСОБА_3 було розпочато кримінальне провадження № 12023152270000070 за фактом зникнення його батька ОСОБА_4 , який не виходить на зв`язок. Попередня кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 115 КК України.

Як вбачається з акту службового розслідування за фактом зникнення безвісти, поранення та самовільного залишення військової частини військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 в період з 07 по 20 січня 2023 року, ОСОБА_4 вважається зниклим безвісті в районі м. Бахмут Донецької області за особливих обставин під час ведення оборонних дій в ході виконання бойових завдань при здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації.

Таким чином, з досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, виконуючи бойові завдання в районі м. Бахмут Донецької області, вважається зниклим безвісті з 20 січня 2023 року.

Також судом були дослідженні надані представником заявниці довідки та допитано свідків.

Так, з довідок Пенсійного фонду України за формою ОК-7 та формою ОК-5 вбачаються виплати заробітної плати (доходу) заявниці та сплату нею страхових внесків, в тому числі: у період з 2011 року по 2023 рік за формою довідки СК-7; у період з 1999 року по 2001 року, у 2003 та 2005 роках, у період з 2006 року по 2023 року за формою довідки ОК-5.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що заявниця із ОСОБА_4 проживали разом. Їй відомо, що заявниця отримувала невелику заробітну платню, а фінансово забезпечував сім`ю ОСОБА_4 , який працював в агрокомпанії та отримав дохід більший ніж заявниця. З 2022 року заявниця не працювала, оскільки мала хвороби.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що заявниця із ОСОБА_4 проживали спільно. Заявниця скаржилася на невелику заробітну плату, яку отримує у мінімальному розмірі, а ОСОБА_4 більше фінансово забезпечував свою родину, оскільки його заробітна плата була більшою ніж у заявниці. Свідок також повідомила, що приблизно о 2023-2024 роках, заявниця хворіла та їй було зроблено операцію.

Будь-яких інших доказів, суду надано не було.

Встановивши наведені обставини, суд керується наступним.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

За положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами законодавства України.

Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється: особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями; у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені); у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам, законними представниками яких є військовослужбовці.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи обставини даної справи, суд приходить до висновку, що заявницею не доведено належними доказами обставин перебування на повному утриманні ОСОБА_4 .

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 201/14776/23, зроблено висновок, що для встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, що необхідно для отримання заявником разової грошової допомоги, має значення встановлення обставин перебування такої особи на повному утриманні померлого військовослужбовця або одержання від нього допомоги, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.

В підтвердження наведених у заяві обставин щодо перебування на отриманні у ОСОБА_4 , заявницею не було надано жодних доказів, які б свідчили про отримання будь-якої фінансової допомоги від свого чоловіка.

Допитані в судовому засіданні свідки надали покази, які на думку суду носять загальний характер, ґрунтуються переважно на особистих спостереженнях та не підтверджують факту утримання заявниці її чоловіком.

При цьому, як з показів свідків, так і з наданих представником заявниці довідок за формами ОК-5 та ОК-7 судом встановлено, що заявниця, будучи працездатною особою у період як спільного проживання із чоловіком так і після його призову на військову службу за мобілізацією отримувала доходи, в тому числі від заробітної плати та від оренди земельної ділянки, в той час як відомості щодо того, що ОСОБА_4 взагалі надавав будь-яку фінансову допомогу ОСОБА_4 матеріали справи не містять, та свідкам не відомі вказані обставини.

Ухвалою суду від 11.06.2025 року у заявниці були витребувані докази, що підтверджують факт утримання, між тим, заявниця не надала відомостей щодо розміру, регулярності матеріальної допомоги ОСОБА_4 , не підтвердила факт свого повного утримання, переваги фінансової допомоги ОСОБА_4 над її іншими доходами, тощо.

Посилання свідків на те, що заявниця отримувала заробітну плату у розмірі меншому ніж ОСОБА_4 , суд вважає не достатньою підставою для встановлення факту перебування заявниці на утриманні зниклого безвісти чоловіка.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з огляду на недоведеність обставин заявлених вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на заявника.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 11, 13, 19, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 293, 294, 315, 352, 354 ЦПК України, суд,

Ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту перебування на утриманні зниклого безвісти - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене удень його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст виготовлено та підписано суддею: 23.02.2026 року.

Суддя