Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №473/137/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/137/26

РІШЕННЯ

іменем України

"23" лютого 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ліхачової А.Є,, позивача ОСОБА_1 , його представниці адвоката Федоренко Г.М., представника відповідача Шевчука І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ

у січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову № 1144 від 25 вересня 2025 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення штрафу в сумі 17000,00 грн.

Позивач не погодився з оскаржуваною постановою, вказуючи зокрема на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки він не був зобов`язаний проходити медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби; начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 порушив процесуальні норми під час підготовки справи до розгляду та розгляду адміністративної справи (протокол про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не складався, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами).

12 лютого 2026 року від представника відповідача Складенко І.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю, оскільки матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, містять достатні докази на підтвердження факту порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (не виконав покладену на нього вимогу чинного законодавства та не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , його представниця адвокат Федоренко Г.М. позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача Шевчук І.М. у судовому засіданні просив вирішити справу на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог закону.

Дослідивши матеріали справи в межах вимог та на підставі наявних доказів, суд прийшов до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 18 вересня 2025 року офіцер ІНФОРМАЦІЯ_3 склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення № 178.

У даному протоколі зазначено, що 18 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 був доставлений співробітниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_4 , як порушник військового обліку з метою уточнення облікових даних та проходження військово-лікарської комісії. Під час уточнення даних було встановлено, що позивач не виконав вимог п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», від 21.03.2024 № 3621-ІХ в редакції Закону № 4235-ІХ від 12.02.2025, тобто не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений законом строк для проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби, не уточнив свої персональні дані, отже вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП України.

На підставі протоколу 25 вересня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову №1144, якою позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладений штраф у розмірі 17000,00 грн.

Вказана постанова є предметом оскарження в цій справі.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно абз. 1 ч. 1ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 вказаного Закону військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», від 21.03.2024 № 3621-ІХ в редакції Закону № 4235-ІХ від 12.02.2025 установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного станув Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України», абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статусу військовозобов`язаного, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , своєчасно оновив свої облікові дані. При цьому, останній не був визнаний обмежено придатними до військової служби, отже, з огляду на вищевикладену норму, у позивача не було обов`язку до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед іншого має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання тощо. До того ж під час відсутності цієї особи під час розгляду справи, її може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Окрім того, ст.280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч викладеному відповідач ухвалив оскаржувану постанову за відсутності позивача та без належного його повідомлення про час та місце розгляду адміністративної справи, не перевірив обставини справи та не обґрунтував правомірність оскаржуваної постанови.

З урахуванням встановлених обставин, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення).

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Щодо решти доводів сторони позивача суд зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Внаслідок вказаного, решти доводів сторони позивача є такими, що не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують основного висновку суду.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 77, 227, 241-246, 250, 271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 вересня 2025 року №1144 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Лузан