Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №674/1704/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 674/1704/25

Провадження № 22-ц/820/598/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

розглянув в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України цивільну справу №674/1704/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2025 року, в складі судді Барателі Д.Т., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В вересні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №101958996 від 15 травня 2021 року в розмірі 30100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101958996, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 7000 грн, який зобов`язався повернути у визначений договором строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало у повному обсязі та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 7000 грн, однак відповідач умов кредитного договору не виконав та не повернув отримані у кредит кошти. 14 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги №08Т, відповідно до умов якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором №101958996від 15 травня 2021 року та ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в розмірі 30100 грн, з яких: 7000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 23100 грн – заборгованість за процентами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2025 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №101958996 від 15 травня 2021 року в сумі 9100 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу – 7000 грн; сума заборгованості за процентами – 2100 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати у сумі 732,38 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» суму витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь товариства слід стягнути суму неповернутого кредиту, проценти за користування кредитом в межах тридцятиденного строку дії кредитного договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнутих процентів за користування кредитом та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнення доводів апеляційної скарги

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, також судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що кредит відповідачу надавався строком на 30 днів з 15 травня 2021 року, дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом – 14 червня 2021 року. За цей період проценти за користування кредитом становили 2,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (70,00 грн на день). Сторонами договору, якими був первісний кредитор та відповідач, було досягнуто в належній формі згоди щодо усіх істотних умов договору, в тому числі, щодо строку кредитування, повернення кредиту, сплати процентів за користування коштами, надання кредиту для особистих потреб позичальника, черговості погашення заборгованості, відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору, строки повернення коштів тощо. Умовами кредитного договору сторони також передбачили умови його пролонгації на пільгових та стандартних умовах. Станом на 14 червня 2021 року кредит не було повернуто, і він продовжив користуватись кредитними коштами, платежі на погашення кредиту не вносив взагалі. Отже, строк кредитування був продовжений на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5%. Відтак, у спірному випадку строк кредитування був пролонгований на 60 днів (до 13 серпня 2021 року), а тому проценти за користування кредитом нараховані на 90 днів, що включає в себе 30 днів строку початкового кредитування на пільгових умовах + 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах).

Процесуальні дії апеляційного суду

Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень статті 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Мотивувальна частина

Встановлені фактичні обставини справи

Встановлено, що 15 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101958996, який позичальником підписано електронним підписом.

Відповідно до пункту 1.1. договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі, визначеній у пункті 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Загальний розмір кредиту становить 7000 гривень. Кредит надається загальним строком на 30 днів з 15 травня 2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 14 червня 2021 року (п.п. 1.2, 1.3, 1.4 договору).

Проценти за користування кредитом: 2100 грн, які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.5.2. договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6. договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1. договору).

Додатками до договору про споживчий кредит №101958996 від 15 травня 2021 року є графік платежів за договором та паспорт споживчого кредиту.

ТОВ «Мілоан» перерахувало кредитні кошти у розмірі 7000 грн ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №27677281 від 15 травня 2021 року.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №101958996 від 15 травня 2021 року становить 30100 грн, з яких: 7000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 23100 грн – заборгованість за процентами, що підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення.

14 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №08Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №08Т від 14 вересня 2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №101958996 від 15 травня 2021 року в сумі 30100 грн, з яких: 7000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 23100 грн – заборгованість за процентами.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду в частині розміру тіла кредиту не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частинами 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 15 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101958996 (індивідуальна частина) шляхом підписання кредитного договору відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження укладення в електронній формі договору про надання споживчого кредиту №101958996 від 15 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 позивач надав його паперову копію, в якій зазначено усі реквізити відповідача, в тому числі паспортні дані, ідентифікаційний код, місце проживання, а також інформація щодо умов кредитування.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Оскільки кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує його особу, договір вважається укладеним.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належне укладення договору про споживчий кредит №101958996 від 15 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та позичальником ОСОБА_1 .

Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Перерахування ОСОБА_1 грошових коштів у позику в сумі 7000 грн від ТОВ «Мілоан» за договором про споживчий кредит №101958996 від 15 травня 2021 року підтверджується копією платіжного доручення №27677281 від 15 травня 2021 року.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. договору про споживчий кредит №101958996 від 15 травня 2021 року ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 7000 грн загальним строком на 30 днів з 15 травня 2021 року до 14 червня 2021 року.

Згідно із пунктом 1.5.2. договору проценти за користування кредитом становлять 2100 грн, які нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до пункту 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач отримав кредитні кошти за договором №101958996 від 15 травня 2021 року в сумі 7000 грн, однак він належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув кредитні кошти у передбачений договором строк. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 7000 грн є обґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, колегія суддів виходить з наступного.

З розрахунку заборгованості слідує, що відповідачеві щоденно нараховувалися проценти за процентною ставкою 1,0% у період з 15 травня 2021 року по 14 червня 2021 року, а в період з 15 червня 2021 року до 13 серпня 2021 року за процентною ставкою 5%.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін – на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.».

Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 1.3, 1.4 кредитного договору №101958996від 15 травня 2021 року встановлено, що кредит надається строком на 30 днів з 15 травня 2021 року, з обов`язком повернення кредитних коштів, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування ними до 14 червня 2021 року.

Отже, умовами спірного кредитного договору сторони визначили термін (дату) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом – до 14 червня 2021 року.

Подальше користування позичальником кредитними коштами визначалось порядком пролонгації кредиту, встановленим пунктом 2.2 договору, якими визначається волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту.

Відповідно до пункту 2.2. розділу 2 договору «Умови виконання» встановлено: позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3. договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3. договору. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3. договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2. процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3., запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6. договору. Якщо визначена п. 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно з п. 2.3.1.2. продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

У пункті 2.3. договору визначено порядок пролонгації строку кредитування.

Відповідно до п. 2.3.1.1. договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил.

Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6. договору.

За таких обставин, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми процентів за користування кредитом до 01.07.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2. договору.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості по сплаті процентів включає період з 15 травня 2021 року до 14 червня 2021 року, при цьому розмір процентів становить 23100 грн (за період з 15 травня 2021 року по 14 червня 2021 року проценти нараховані за процентною ставкою 1,0% в сумі 2100 грн, в період з 15 червня 2021 року по 13 серпня 2021 року за процентною ставкою 5% в сумі 21000 грн).

Як свідчать матеріали справи, строк дії кредитного договору закінчився 14 червня 2021 року, після цієї дати кошти не були повернуті, тому строк кредитування був пролонгований на загальних умовах до 13 серпня 2021 року, що відповідає пункту 2.3. кредитного договору.

З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції про те, що у позивача не було підстав нараховувати проценти поза межами строку кредитування, понад 30 днів, є помилковими та спростовуються умовами договору щодо можливості пролонгації строку кредитування.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за процентами підлягає зміні, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами в розмірі 23100 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При пред`явленні позову ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс»задоволено повністю, на користь позивача з відповідачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

За подання апеляційної скарги ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило 3633,60 грн судового збору. Апеляційну скаргу задоволено повністю, а тому на користь позивача підлягає стягненню з відповідачки судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В апеляційній скарзі представник позивача просив стягнути витрати на правничу допомогу за подання апеляційної скарги у розмірі 4000,00 грн та долучив документи на підтвердження понесених даних витрат.

Зокрема, на підтвердження заявлених вимог в матеріалах справи наявні: договір про надання правничої допомоги від 05 січня 2026 року №42649746-АБ, додаткова угода №101958996 від 07 січня 2026 року, детальний опис робіт, виконаних Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», акт про підтвердження надання правничої допомоги від 07 січня 2026 року.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц.

На підтвердження відповідних витрат на правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Відповідачем в суді апеляційної інстанції клопотання про невідповідність критеріям співмірності витрат на професійну правничу допомогу та зменшення розміру таких витрат не заявлялося.

З матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2026 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Анастасії Міньковської» (адвокатське бюро) укладено договір про надання правничої допомоги №42649746-АБ.

Згідно із детальним опис робіт та актом про надання правничої допомоги від 07 січня 2026 року сторони погодили, що адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв правничу допомогу загальною вартістю 4000 грн, зокрема, аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів, витрачений час – 0,5 год., вартість – 500 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс», витрачений час – 0,5 год., вартість – 500 грн; складання апеляційної скарги на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи ТОВ «Діджи Фінанс», витрачений час – 3 год., вартість – 3000 грн; всього 4000 грн.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи відсутність заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2025 року змінити в частині стягнення процентів та судового збору.

Викласти резолютивну частину рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2025 року в такій редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ: 42649746) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №101958996від 15 травня 2021 року в розмірі 30100 грн, з яких: 7000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 23100 грн – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ: 42649746) судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ: 42649746) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) та 4000 грн (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 лютого 2026 року.

Судді Т.В. Спірідонова

Р.С. Гринчук

А.М. Костенко