Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №682/168/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 682/168/26

Провадження № 33/820/186/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, що проживає по АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

За постановою суду, 16.01.2026 року о 21 год 21 хв, в м. Славута по вул. Козацька, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110308-44, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Правопорушення вчинив повторно протягом року, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що було порушено його право на захист, оскільки будь-яких повідомлень, повісток, про дату та час судового розгляду він не отримував, а тому не знав про розгляд справи, у зв`язку з чим не міг висловити свої заперечення.

Крім того, зазначає, що він не відмовлявся від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується даними телефонограми секретаря судового засідання, у судове засідання апеляційного суду не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин не надіслав.

Разом з тим, ОСОБА_1 за вказаною у апеляційній скарзі адресою направлялась судова повістка про виклик до суду з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, це також бажаного результату не дало.

Як зазначено в ст. 268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, яке відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП не відноситься до категорії правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29 травня 2008 року «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2006 року «Мороз та інші проти України» та інші).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» в п. 41 наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

До того ж у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України» Суд наголосив, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя насамперед покладається на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 серпня 2018 року (справа №11-237сап18) звертає увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч.1 ст.268 КУпАП, не є абсолютним, а суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У постанові від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12, адміністративне провадження № К/9901/6938/19, Верховний Суд дійшов висновку, що «сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки».

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, з метою запобігання зловживанню процесуальними правами особи, відносно якої вирішується питання про її притягнення до адміністративної відповідальності, та затягуванню розгляду справи з огляду на строки накладення адміністративного стягнення, що можуть бути спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене, апеляційний суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що не буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги при розгляді даної справи суддею першої інстанції виконанні в повній мірі.

Висновок суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку.

Диспозиція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушення, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Хоча ОСОБА_1 винним себе не визнає, його винуватість у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом.

Зокрема, даними:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 568570 від 17 січня 2026 року, з яких вбачається, що 16 січня 2026 року о 21 годині 21 хвилин в м. Славута по вул. Козацькій (Дзержинського), ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110308-44, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП (а.с. 1);

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким підтверджується, що у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота (а.с. 2);

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16 січня 2026 року, якими підтверджується, що ОСОБА_1 направлявся до КП «Славутська МР», у зв`язку із виявленими в результаті огляду, проведеного поліцейськими, ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота (а.с. 3);

- постанови Славутського міськрайонного суду від 21 березня 2025 року, якою підтверджується, що 21 березня 2025 року було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з якої вбачається, що попереднє правопорушення він вчинив 26 лютого 2025 року (а.с. 9);

- відеозаписів з нагрудної камери працівника поліції, якими підтверджується, що транспортний засіб ЗАЗ 110308-44, НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими через відсутність ближнього світла на лівій фарі автомобіля. У зв`язку із виявленими у водія ознаками алкогольного сп`яніння працівник поліції запропонував йому пройти огляд на визначення такого стану на місці зупинки транспортного засобу. Однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки і в медичному закладі (11 хв. 06 сек. - 11 хв. 50 сек. відеозапису під назвою «export-cwmiv.mp4»). На місці зупинки транспортного засобу працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Після складання адміністративних матеріалів поліцейський ознайомив ОСОБА_1 із ними та повідомив, що подальший рух транспортним засобом йому заборонено (а.с. 8).

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Докази, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

Враховуючи сукупність наведених доказів, суд першої інстанції, розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та обґрунтовано визнав останнього винуватим у його вчиненні.

За таких обставин, твердження апелянта про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 130 КУпАП, є надуманими, на увагу суду не заслуговують і спростовуються вищезазначеними доказами.

Твердження апелянта про те, що він не був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, апеляційний суд відхиляє, враховуючи наступне.

В матеріалах справи наявна довідка про доставку SMS-повідомлення, згідно якої, ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до суду на 04 лютого 2026 року (а.с.13).

Крім того, міститься конверт з рекомендованим повідомленням, надісланий на адресу ОСОБА_1 , який останній не отримав у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Постановою Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 визначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Отже, про розгляд справи 04 лютого 2026 року ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, однак у судове засідання місцевого суду не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

А тому, місцевий суд, з урахуванням факту своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, принципу судочинства, зазначеного у практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також строків накладення адміністративного стягнення, та на виконання вимог ст. 277 КУпАП, обґрунтовано здійснив судовий розгляд справи у його відсутність.

Крім того, останній не був позбавлений можливості надати суду письмові пояснення та заперечення по справі.

Натомість, в апеляційній інстанції було відновлене право ОСОБА_1 як на особисту участь у судовому засіданні, так і на доведення своєї невинуватості належними та допустимими доказами.

Однак, таким правом він не скористався, доказів, які б спростовували висновки місцевого суду щодо доведеності його вини у інкримінованому правопорушенні не надав.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає порушення права ОСОБА_1 на захист.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині є формальними та не можуть бути беззаперечною підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, місцевий суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, з яким погоджується апеляційний суд.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, як того просить апелянт, відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Федорова Н.О.