Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №672/116/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 672/116/25

Провадження № 22-ц/820/122/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Заворотна А. В.,

з участю: представника позивача Кравченко Г. М.,

представника відповідачки Чухась М. С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2025 року (суддя Рибачук О. Г., повне судове рішення складено 09 жовтня 2025 року) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У лютому 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом та уточнивши вимоги, зазначало, що 17 квітня 2008 року з ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № HMGWGA00009008, відповідно до умов якого надано кредит у розмірі 67757,13 грн строком до 15 квітня 2016 року зі сплатою процентів 16,56% на рік на суму залишку заборгованості. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 17 квітня 2008 року був укладений також договір іпотеки, згідно з умовами якого відповідачка передала в іпотеку Банку домоволодіння по АДРЕСА_1 загальною площею 112,2 кв. м, житловою площею 43,5 кв. м. За домовленістю сторін у разі набуття права власності на земельну ділянку іпотекодавець повинен протягом трьох робочих днів повідомити про це іпотекодержателя та протягом тридцяти календарних днів передати її в іпотеку шляхом укладення окремого договору іпотеки. Отримавши 06 лютого 2009 року державний акт серії ЯЗ № 267772 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6821210100:14:003:0018 площею 0,1 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ОСОБА_1 не повідомила про це Банк. У порядку звернення стягнення на предмет іпотеки 09 вересня 2016 року іпотекодержатель набув право власності на житловий будинок. У зв?язку з цим до Банку перейшло також право власності на земельну ділянку, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 червня 2024 року у справі № 672/1310/23 відмовлено в позові Банку про визнання права власності на земельну ділянку і зазначено, що належним способом захисту права буде вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Тому позивач просив витребувати на його користь з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 6821210100:14:003:0018 площею 0,1 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2025 року позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» земельну ділянку кадастровий номер 6821210100:14:003:0018 площею 0,1 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 . Вирішено питання про судовий збір.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права. Суд не врахував те, що спірна земельна ділянка призначена для будівництва та обслуговування не лише будинку, а й господарських будівель та огорожі, власником яких є вона, а тому витребування всієї земельної ділянки на користь позивача є незаконним. Законодавством передбачено набуття права власності на земельну ділянку у тій частині, на якій розміщена будівля або споруда. Позивач, звертаючись з позовом до суду, не визначив розмір земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок. У рішенні не зазначено у чому полягає незаконність набуття нею права власності на спірну земельну ділянку. Су не взяв до уваги те, що витребувати майно може власник, позбавлений володіння таким майном. У матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації права власності на земельну ділянку та державний акт на право власності на земельну ділянку.

У відзиві АТ КБ «ПриватБанк» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

У засіданні апеляційного суду представник відповідачки апеляційну скаргу підтримала. Представник позивача її не визнала.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що 17 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № HMGWGA00009008, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 67757,13 грн зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 16,56% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15 квітня 2016 року.

В метою забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором сторони 17 квітня 2008 року уклали також договір іпотеки № HMGWGA00009008, згідно з умовами якого відповідачка передала в іпотеку Банку належне їй нерухоме майно - домоволодіння загальною площею 112,2 кв. м, житловою площею 43,5 кв. м, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

На час укладення договору іпотеки ОСОБА_1 не була власником земельної ділянки.

У пункті 35.4. договору іпотеки сторони погодили, що відповідно до статті 6 Закону України «Про іпотеку» іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований Предмет іпотеки. У разі набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 протягом трьох робочих днів повідомляє про це Іпотекодержателя та протягом тридцяти календарних днів передає її в іпотеку шляхом укладення окремого договору іпотеки.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09 вересня 2016 року за ПАТ КБ «ПриватБанк» зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 112.2 кв. м, житловою площею 43,5 кв. м за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації Сектору № 3 Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 5302/281-23 від 12 грудня 2023 року земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1000 га кадастровий номер 6821210100:14:003:0018 за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 267772 від 06 лютого 2009 року.

Відомості про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що до позивача, який набув право власності на житловий будинок, що був предметом іпотеки, перейшло й право власності і на земельну ділянку, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Колегія суддів погоджується з висновком суду.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.

Верховний Суд України у постанові у справі № 6-253цс16 від 13 квітня 2016 року зробив висновок, що стаття 120 ЗК закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного та цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 зазначеного Кодексу слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди superficies solo cedit (збудоване приростає до землі) має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності (див. постанову Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 29/5005/17496/2011 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16, від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18).

Відповідно до статті 377 ЦК України у редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на житловий будинок (09.09.2016), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (частина 1 статті 120 ЗК України у редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на житловий будинок).

Законодавець передбачив за певних обставин можливість припинення права власності на землю у випадку набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи. Отже, законодавець допускає припинення права власності земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти за попереднім власником.

Земельна ділянка кадастровий номер 6821210100:14:003:0018 належить ОСОБА_1 . При переході права власності на житловий будинок до АТ КБ «ПриватБанк» право власності відповідачки на земельну ділянку припинилось.

Відповідно до висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 24 липня 2025 року у справі № 725/2205/24, у разі коли позивач набув право власності на об`єкт нерухомого майна, ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання права на земельну ділянку у порядку статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.

Отже, ефективним способом захисту порушеного права Банку є визнання права на земельну ділянку у порядку статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.

АТ «КБ «ПриватБанк» у справі № 672/1310/23 зверталося з таким позовом до ОСОБА_1 . Проте, постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 червня 2024 року в позові відмовлено з підстав обрання неефективного способу захисту порушеного права.

Тобто, позивач уже не зможе захистити своє право у такий спосіб.

Разом з тим, порушене право має бути захищене.

Апеляційний суд вважає доведеним порушення прав позивача, оскільки будь-яке використання об`єкта нерухомості неможливе без використання земельної ділянки, на якій цей об`єкт розташований.

Відповідачка право Банку на земельну ділянку заперечує.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 цього Кодексу).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України). Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство саме для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

У випадку задоволення позову про витребування земельної ділянки ефективність для Банку буде забезпечена, оскільки відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», таке рішення є підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку.

Така вимога є належною, так як передбачена законом.

Права ОСОБА_1 не порушуються, оскільки кредит вона не повернула, Банк набув право власності на передане в іпотеку домоволодіння, а земельна ділянка у будь-якому випадку слідує за нерухомістю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не пропустив позовну давність, так як про порушення свого права дізнався 12 грудня 2023 року, отримавши лист Сектору № 3 Відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 5302/281-23.

Право власності відповідачки на земельну ділянку не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що виключало можливість отримання інформації про право власності на земельну ділянку.

Згідно з договором іпотеки у разі набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 протягом трьох робочих днів мала би повідомити про це Банк, проте не зробила цього.

З огляду на викладене підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта