Постанова від 15 лютого 2026 р. у справі №951/655/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 951/655/25Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б.

Провадження № 22-ц/817/182/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Гичко К.С.

представника апелянта - Крамара В.П.,

заінтересованої особи - ОСОБА_1 ,

представника орган опіки та піклування - Гладчука І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 951/655/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2025 року (ухвалене суддею Гриновець О.Б., дата складення повного тексту судового рішення 21 листопада 2025 року) у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Козівської селищної ради Тернопільської області, про усиновлення дитини,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_5 (далі - заявник, апелянт) звернувся до суду із заявою про усиновлення дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_7 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком є ОСОБА_8 . 28 січня 2025 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 . З часу створення сім`ї заявник проживає разом із дружиною та її дочкою ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , проявляє до останньої батьківську турботу, здатний створити для дитини належний матеріально-побутовий рівень проживання, належне виховання, навчання й утримання. Між дитиною та ОСОБА_5 існує міцний емоційний зв`язок, останній має стійке бажання виховувати й утримувати її. Батьки дитини ОСОБА_1 , ОСОБА_8 надали нотаріально посвідчені згоди на усиновлення ОСОБА_5 їхньої малолітньої доньки ОСОБА_6 .

У зв`язку з наведеним заявник просив суд:

- оголосити ОСОБА_5 усиновлювачем малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- внести зміни в актовий запис №48 від 05 квітня 2023 року про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Крамар Володимир Петрович, подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи заявником дотримані вимоги статей 211, 212, 217, 218, 223 СК України для усиновлення малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що малолітня дитина проживає разом з ОСОБА_5 починаючи з квітня 2023 року. Крім того, у період з квітня 2023 по січень 2025 року мати дитини та заявник перебували у фактичних шлюбних відносинах, що з`ясовувалося судом першої інстанції під час розгляду справи. У зв`язку з віком ОСОБА_6 не усвідомлює факту усиновлення, а тому згода останньої не надається. Натоміть, батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_1 надали письмову згоду, засвідчену нотаріально на усиновлення ОСОБА_5 його малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звертає увагу на те, що заявник займається вихованням та розвитком ОСОБА_6 , повністю утримує дитину, так як мати дитини ніде не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення такою 3-річного віку, дбає про її фізичний розвиток. У малолітньої дитини та заявника склалися тісні емоційні зв`язки, так як дитина на рівні свого розвитку вважає татом саме заявника. Наведене свідчить, що дитина ОСОБА_6 , починаючи фактично із свого народження, проживає разом із заявником, виховується ним як батьком та перебуває на його утриманні, а тому на рівні свого розвитку вважає ОСОБА_5 своїм батьком.

У зв`язку з наведеним просить рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі не надходив.

В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Крамар Володимир Петрович свою апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви викладені у ній.

Заінтересовані особи: ОСОБА_1, орган опіки та піклування Козівської селищної ради Тернопільської області, апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити заяву ОСОБА_5 .

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

У відповідності до ч.2 ст.13, ч.2 ст.294 ЦПК України суд має право з власної ініціативи збирати докази, що стосуються предмета спору, коли це необхідно для захисту малолітніх осіб, а також для з`ясування обставин справи, яка розглядається в порядку окремого провадження.

У відповідності до вказаних норм, а також ч.5 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень», апеляційним судом, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР), встановлено, що заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 травня 2024 року, справа №713/1333/24, розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , який був зареєстрований 05 квітня 2023 року Вижницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №48.

У даному шлюбі народилася дитина: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно судового наказу Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 серпня 2023 року, справа №713/2540/23, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) Боржника, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 23 серпня 2023 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 жовтня 2023 року, справа №713/2541/23, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн, щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, починаючи з 23 серпня 2023 року.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_7 разом з малолітньою дочкою ОСОБА_6 , проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно результатів пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження вбачається, що станом на 13 лютого 2026 року на виконанні у Вижницькому ВДВС Вижницького району Чернівецької області Івано-Франківського МУМЮУ перебуває провадження №73720031, дата відкриття 04 січня 2024 року, боржник ОСОБА_8 , стягувач ОСОБА_7 .

28 січня 2025 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 січня 2025 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 ». У даному шлюбі народилася дитина: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_5 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 78.3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку серії НТА №910084 від 27 березня 2024 року, витягом з Державного реєстру речових прав №371720131 від 27 березня 2024 року.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 09 вересня 2025 року в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , створені належні умови для розвитку та виховання дитини; остання проживає в окремій кімнаті з батьками, забезпечена окремим спальним місцем, наявні іграшки, сезонний одяг. Заявник ОСОБА_5 проходить службу в Збройний Силах України та виявляє бажання усиновити доньку дружини - ОСОБА_12 , яку любить як свою рідну дитину (зі слів матері заявника).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2025/001865297 від 07 лютого 2025 року вбачається, що 07 лютого 2025 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2025/009995212 від 23 липня 2025 року вбачається, що 23 квітня 2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Мати дитини ОСОБА_1 дає згоду на усиновлення її малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловіком ОСОБА_5 , що підтверджується заявою від 25 липня 2025 року, посвідченою приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Тернопільської області Хрущ Д.С., зареєстрованою в реєстрі за № 2250.

Батько дитини ОСОБА_8 не заперечує й дає згоду на усиновлення його малолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України ОСОБА_5 , що підтверджується заявою від 21 липня 2025 року, посвідченою приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Мацокіною Н.О., зареєстрованою в реєстрі за №1340.

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ФОВА-004305632 щодо ОСОБА_5 станом на 23 липня 2025 року відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості, про розшук.

На підтвердження задовільного стану свого здоров`я ОСОБА_5 надав висновок КНП «Балаклійський центр первинної медико-санітарної допомоги Балаклійської міської ради Харківської області» від 08 серпня 2025 року.

Для підтвердження розміру доходів заявник надав довідку про доходи за період з 01 січня 2025 року по 31 липня 2025 року, де загальну суму вказано 666715.29 грн, основне місце роботи: військова частина НОМЕР_2 .

Згідно з довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Козівської селищної ради» від 08 жовтня 2025 року ОСОБА_6 , 2023 року народження, знаходиться на обліку в сімейного лікаря від 01 червня 2023 року; дитина розвивається згідно віку; вроджених вад, хронічних захворювань немає; вакцинація проведена відповідно до календаря щеплень.

Відповідно до висновку №01 від 16 вересня 2025 року Козівської селищної ради Тернопільської області встановлено, що усиновлення дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином ОСОБА_5 є доцільним і таким, що відповідає інтересам дитини.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і для цього використовують всі відповідні законодавчі й адміністративні заходи.

Призначенням концепції найкращих інтересів дитини є забезпечення ефективної реалізації всіх прав, проголошених у цій Конвенції, усебічний розвиток дитини, оцінка найкращих інтересів дитини в кожному окремому випадку при дотриманні балансу усіх елементів, необхідних для прийняття рішення в конкретній ситуації для конкретної дитини або групи дітей.

Принцип найкращих інтересів поширюється на всі дії, які стосуються дітей, і вимагає прийняття активних заходів для захисту їх прав і сприяння їхньому зростанню і благополуччю, а також заходів, спрямованих на надання підтримки і допомоги батькам і іншим особам, які мають обов`язок забезпечити права дітей.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», забезпечення найкращих інтересів дитини передбачає дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку й рівня розвитку, що може її висловити.

Статтею 4 Європейської конвенції про усиновлення дітей, ратифікованої Законом України від 15 лютого 2011 року № 3017-VI, передбачено, що компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини. У кожному випадку компетентний орган приділяє особливу увагу важливості того, що усиновлення забезпечує дитину стабільними та гармонійними домашніми умовами.

Статтею 207 СК України передбачено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Відповідно до статті 211 СК України усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років.

Відповідно до статті 212 СК України не можуть бути усиновлювачами особи, які:

1) обмежені у дієздатності;

2) визнані недієздатними;

3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім`ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

10) були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров`я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;

11) за станом здоров`я потребують постійного стороннього догляду;

12) є особами без громадянства;

13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем;

14) вчинили домашнє насильство, насильство за ознакою статі та до них було застосовано адміністративне стягнення за його вчинення;

15) є громадянами держави-агресора та/або держави, щодо якої Україною застосовано секторальні санкції;

16) перебувають у шлюбі з громадянином держави-агресора та/або держави, щодо якої Україною застосовано секторальні санкції.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Відповідно до частини другої статті 312 ЦПК України орган опіки та піклування повинен подати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 313 ЦПК України суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в тому числі наявність згоди усиновлюваної дитини, якщо така згода є необхідною, або наявність згоди усиновлюваної повнолітньої особи.

Відповідно до положень частин першої, другої, четвертої статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема:

1) стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;

2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;

3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення;

4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною;

5) особу дитини та стан її здоров`я;

6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

При дотриманні всіх умов, встановлених СК України, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.

Суд, постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров`я, а також інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом статті 217 СК України у випадках, коли дитина, стосовно якої розглядається питання про усиновлення, має батьків, обов`язковою умовою його позитивного вирішення є їхня вільна та безумовна згода.

Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом (частина п`ята статті 217 СК України).

Статтею 218 СК України визначено, що для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв`язку з віком або станом здоров`я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім`ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Згідно статті 220 СК України на усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.

Правові наслідки усиновлення визначені статтею 232 СК України.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Згідно п.п.91, 75 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905, служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після надходження заяви та документів складає акт обстеження житлово-побутових умов дитини, з`ясовує чи згодна дитина на усиновлення відповідно до пункту 72 цього Порядку, розглядає питання про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини і готує проект відповідного висновку.

Для підготовки проекту висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини перевіряє, чи перебуває дитина на місцевому обліку дітей, які можуть бути усиновлені, аналізує документи, зазначені у пункті 73 цього Порядку, документи, подані кандидатами в усиновлювачі, враховує наявність чи відсутність згоди дитини на усиновлення, згоди районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради на роз`єднання братів і сестер при усиновленні.

Висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини повинен бути обґрунтованим та містити інформацію про доцільність (недоцільність) усиновлення та його відповідність (невідповідність) інтересам дитини. Вимоги до висновку про доцільність усиновлення та його відповідність інтересам дитини затверджуються Мінсоцполітики.

Відповідно до частини другої та третьої статті 314 ЦПК України у разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини або повнолітньої особи заявником (заявниками). За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками.

Згідно статті 233 СК України на підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін. Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється.

Звертаючись до суду із даною заявою ОСОБА_5 посилався на те, що, що він вже тривалий час проживає разом із дружиною ОСОБА_1 та її дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як одна сім`я, повністю виконує обов`язки батька, і дитина визнає його своїм татом. Наголошує, що біологічний батько дитини - ОСОБА_8 , не бачив її після народження та не бере участі в житті сім`ї.

У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що з 2023 року малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом із заявником та своєю матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за вищевказаною адресою, зокрема, в житловому будинку, який належить матері ОСОБА_5 - ОСОБА_13 . Окрім цього, в шлюбі ОСОБА_5 з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився спільний син ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Вказані обставини, на думку апеляційного суду, підтверджують справжність та стійкість сімейних відносин між ОСОБА_5 з ОСОБА_1 .

Держава регулює сімейні відносини з метою зміцнення сім`ї як соціального інституту і забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку, а усиновлення дитини провадиться у її найкращих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Мати малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції пояснила, що біологічний батько ОСОБА_8 жодного разу не бачив доньку та не спілкується з нею.

Будь-яких доказів, які б могли спростувати чи поставити у розумний сумнів вказані твердження, матеріали справи не містять.

Більше того, колегія суддів враховує процесуальну поведінку ОСОБА_8 , який надав засвідчену нотаріальну письмову згоду та через свого представника - адвоката Рясного Владислава Денисовича в суді першої інстанції підтримав заяву про усиновлення доньки ОСОБА_12 .

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відносини між заявником та дитиною не є стійкими з урахуванням того, що заявник проходить військову службу в лавах Збройний Силах України, а з моменту укладення заявником шлюбу з матір`ю дитини, а саме з 28 січня 2025 року, та до моменту звернення заявника до суду з даною заявою минув досить короткий строк.

Натомість, судом першої інстанції залишено поза увагою, що дитина ОСОБА_12 дійсно вважає заявника своїм батьком та має до нього почуття любові, оскільки біологічного батька не бачила. Заявник, будучи військовослужбовцем, під час перебування у відпустках проводить вільний час із дружиною та дітьми, з якими проживає. За наявності факту спільного проживання дитини разом із заявником з 2023 року та згідно пояснень біологічної матері апеляційним судом встановлено, що заявник і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно мають щирі та глибокі стосунки як батько і дочка, якою заявник опікується і проживає із нею однією сім`єю.

Як наслідок, судом першої інстанції критично оцінено та не прийнято до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність усиновлення, як такий, що є формальним за своїм змістом.

Апеляційний суд не може погодитися з наведеними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

В контексті положень законодавства про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання, у звичайних побутових обставинах

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року в справі № 759/9639/18.

Між батьками та дитиною є фундаментальним елементом сімейного життя, а внутрішні заходи, що перешкоджають такому задоволенню становлять втручання у право, захищене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ зокрема, «Йогансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року, «P., C. and S. Проти Сполученого Королівства» від 11 листопада 2001 року, заява № 56547/00, «Странд Лоббен та інші проти Норвегії від 10 вересня 2019 року, заява №37283/13). Будь-яке таке втручання є порушенням цієї статті, якщо воно не відбувається відповідно до закону, не переслідує мету або цілі, які є законними відповідно до пункту 2 і може розглядатися як необхідне в демократичному суспільстві.

Необхідність втручання у право передбачає співмірність з урахуванням справедливого балансу між конкуруючими правами. При встановленні вказаного балансу особливу оцінку необхідно надавати інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_5 про усиновлення дитини суд першої інстанції не надав належної правової оцінки фактичним обставинам справи, інтересам малолітньої дитини на належну батьківську турботу та виховання, стабільні та гармонійні умови життя, в яких вона проживає разом з матір`ю та ОСОБА_5 близько трьох років; не врахував мотиви, з яких заявник бажає усиновити дитину ( ОСОБА_5 повідомив, що приймає активну участь у вихованні дитини, проживає з нею однією сім`єю та проявляє стосовно дитини батьківські почуття), тривалості й сталості емоційних зв`язків дитини з учасниками справи, зокрема те, що ОСОБА_12 проживає із зведеним малолітнім братом ІНФОРМАЦІЯ_6 однією сім`єю, поведінки біологічного батька, який добровільно надав згоду на усиновлення.

Крім того, апеляційний суд враховує матеріальний стан ОСОБА_5 , який з 01 січня 2025 року по 31 липня 2025 року отримав дохід в розмірі 666715.29 грн та на теперішній час проходить військову службу в Збройних Силах України, тому на членів сім`ї військовослужбовця (дружина/чоловік, неповнолітні діти, непрацездатні батьки) в Україні буде поширюється низка пільг (50-75% знижку на комунальні послуги, безкоштовне медичне обслуговування, санаторне лікування, пільги при вступі до закладів освіти та першочергове працевлаштування).

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про усиновлення є передчасними та помилковими, без належного застосування принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини, зроблені в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з порушенням норм матеріального права, відтак, судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Отже доводи апеляційної скарги знаходять своє підтвердження.

Вирішуючи заяву ОСОБА_5 про усиновлення по суті, апеляційний суд виходить із того, що передбачених законом підстав, які виключають можливість усиновлення дитини заявником, немає, дитині впродовж трьох років проживання в сім`ї з матір`ю та ОСОБА_5 були створені необхідні стабільні та гармонійні умови для проживання, надання їй батьківської любові, домашнього затишку.

Враховуючи якнайкращі інтереси дитини, її вік, стан її здоров`я, здатність ОСОБА_5 забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини, враховуючи, що мати дитини ОСОБА_1 та заявник ОСОБА_5 перебувають у шлюбі та мають спільного сина ІНФОРМАЦІЯ_6 , наявність згоди обох біологічних батьків малолітньої ОСОБА_12 на усиновлення, враховуючи, що заявник фізично здоровий, здатен створити для дитини належний матеріально-побутовий рівень проживання, піклується про дитину, спроможний забезпечити їй належне виховання, навчання та утримання, стабільні та гармонійні умови життя і може бути її усиновлювачем, взявши до уваги висновки органу опіки та піклування, наявність згоди органу опіки та піклування на усиновлення малолітньої ОСОБА_12 , апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_5 про усиновлення малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У відповідності до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду і ухвалення нового, яким заяву слід задоволити.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , орган опіки та піклування Козівської селищної ради Тернопільської області, про усиновлення дитини - задовольнити.

Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , усиновлювачем малолітньої ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Змінити прізвище та по-батькові усиновленої дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та з « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Внести зміни до актового запису №48 від 05 квітня 2023 року про народження дитини, складений Вижницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції, та записати батьком ОСОБА_19 - ОСОБА_2 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 20 лютого 2026 року.

Головуючий О.З. Костів

Судді: М.В. Хома

Н.М. Храпак