Постанова від 18 лютого 2026 р. у справі №462/6238/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/6238/23 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю

Провадження № 22-ц/811/2720/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.

секретаря: Заяць Я.І.

з участю: представника Львівської міської ради - Попович Я.Д.,

ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_4., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 травня 2025 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Позов мотивував тим, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 2003 року ОСОБА_2 проживав з ОСОБА_3 як подружжя у фактичних шлюбних відносинах, маючи спільний бюджет та ведучи спільне господарство разом.

Після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що складалася з квартири АДРЕСА_1 , вважаючи, що він має право на спадкування за законом як спадкоємець четвертої черги, оскільки проживав із спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, однак у зв`язку з реєстрацією місця проживання за різними адресами зі спадкодавцем йому рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання.

Будучи єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 за життя звернувся до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2003 року по день смерті останньої, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою ОСОБА_2 проживав однією сім`єю протягом 18 років у квартирі АДРЕСА_1 , що належала їй на праві приватної власності, однак така залишена без розгляду.

Оскільки ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак не встиг оформити її у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , позбавлений можливості в позасудовому порядку оформити свої спадкові права.

З наведених підстав просив:

-встановити факт спільного проживання однією сім`єю - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2003 року і до часу відкриття спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ;

-визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на однокімнатну квартиру загальною площею 29.70 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 2003 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 11478.70 грн понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 травня 2025 року оскаржила Львівська міська рада.

В апеляційній скарзі покликається на те, що на час смерті ОСОБА_3 була одинокою жінкою, не перебувала у зареєстрованому шлюбі та не мала дітей чи інших родичів, відтак висновок суду про те, що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є помилковим.

12 травня 2022 року ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , склав заповіт, яким квартиру АДРЕСА_1 він заповів ОСОБА_1 , однак ОСОБА_2 не міг розпоряджатися цією квартирою, оскільки не був її власником.

В матеріалах справи відсутні докази спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю з 2003 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 року в квартирі АДРЕСА_1 , ведення ними спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків.

Саме по собі встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не свідчить про те, що ОСОБА_2 автоматично набув право власності на спірну квартиру і позивача як спадкоємця виникло право на спірне майно.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Львівської міської ради - Попович Я.Д. на підтримання доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_4 на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що факт постійного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в квартирі АДРЕСА_1 з 2003 року до дня смерті ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується належними та допустимими доказами, відтак ОСОБА_2 прийняв у спадщину спірну квартиру, яку в подальшому заповів ОСОБА_1 , що є підставою для визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитися не може з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

ІНФОРМАЦІЯ_6 року ДОП СП ВП №1 ЛРУП ГУНП у Львівській області майором поліції Луньо І.Б. надано висновок щодо ненасильницької смерті людини за місцем проживання, в якому зазначено, що особою, яка виявила труп ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є її чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 15-16).

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 326 від 12 травня 2021 року встановленою причиною смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є старість (т. 1 а.с. 17-18).

Згідно з договором-замовлення на організацію та проведення поховання №000001966, укладеним між ЛКП «Виробничо-реставраційний комбінат обрядових послуг» та ОСОБА_2 , замовником послуг з організації та проведення поховання ОСОБА_3 , був ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 20).

Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 64798494 від 20 травня 2021 року підтверджується, що приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стецьків О.О. 20 травня 2021 року заведено спадкову справу №12/2021 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З матеріалів спадкової справи № 12/2021 вбачається, що 20 травня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Стецьків О.О. із заявою про прийняття спадщини, що складається з квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 118).

Однак наявна в матеріалах справи копія спадкової справи не містить відомостей щодо видачі свідоцтва про право на спадщину чи відмови у його видачі за результатами поданої ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини (т. 1 а.с. 116-132).

Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9056407 від 24 листопада 2005 року підтверджується, що за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 06 вересня 2005 року, виданого Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі розпорядження № 901.

Згідно з будинковою книгою квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 29.7 кв.м. знаходиться в користуванні ОСОБА_3 .

Довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 25284 від 24 травня 2021 року, виданою Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради, підтверджується, що з 09 жовтня 1974 року місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано в квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно з актом від 16 січня 2017 року, складеним ЛКП «Скнилівок», в квартирі АДРЕСА_1 проживає без реєстрації ОСОБА_2 .

На підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 позивачем надано виписки з історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_2 за 2006 та 2007 роки (т.1 а.с.34-35), відповіді на звернення ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Міністерства юстиції України, Управління з питань звернень громадян Адміністрації Президента України (т.1 а.с.36-41), а також направлення на отримання лікарських послуг чи забезпечення технічними засобами та іншими засобами реабілітації за 2015 та 2019 роки (т.1 а.с. 42), в яких адресою його місця проживання зазначено саме квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того, наявними в матеріалах справи копіями конвертів підтверджується, що у період з 2012 року по 2020 рік ОСОБА_2 отримував поштову кореспонденцію за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 43-50).

Зазначені обставини в їх сукупності підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в квартирі АДРЕСА_1 .

Товарними чеками від 26 травня 2018 року на суму 2000 грн та від 13 червня 2018 року на суму 1437 грн (т. 1 а.с. 51) підтверджується придбання вікон, що свідчить про ведення спільного господарства та участь ОСОБА_2 у покращенні стану житлових умов в квартирі АДРЕСА_1 , в якій він спільно проживав з ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про спільне проживання в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які на час спільного проживання не знаходилися в іншому зареєстрованому шлюбі,ведення ними спільного господарства та наявності між ними взаємних прав та обов`язків, що відповідає ознакам сім`ї.

Однак, встановивши факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2003 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 року, суд першої інстанції не врахував, що положення Кодексу про шлюб та сім`ю України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.

Зазначене положення передбачене статтею 74 Сімейного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Отже, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не було передбачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 19 лютого 2021 року у справі № 738/1093/19, від 17 червня 2021 року у справі № 489/5982/17 від 17 січня 2023 року у справі № 293/2211/20 та від 12 січня 2024 року у справі № 755/20288/21.

Враховуючи те, що інститут спільного проживання осіб як чоловіка та жінки без шлюбу введено в національне законодавство Сімейним кодексом України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , може бути встановлений лише з 01 січня 2004 року.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Проживаючи на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 однією сім`єю разом із спадкодавцем, подавши заяву про прийняття спадщини у строк встановлений для її прийняття, ОСОБА_2 прийняв спадщину з моменту її відкриття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_6 року.

Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29 червня 2022 року державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори заведено спадкову справу № 371/2022 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 139-147).

Як вбачається з копії спадкової справи № 371/2022 29 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Третьої львівської державної нотаріальної контори із заявою при прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із заповітом від 12 травня 2022 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Стецьків О.О., зареєстрованим в реєстрі за № 104, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Частиною 1 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 в межах встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не міг розпоряджатися квартирою АДРЕСА_1 є необгрунтованими, оскільки, прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_3 з моменту її відкриття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 на час складення ним заповіту 12 травня 2022 року був власником спірної квартири, а відтак мав право зробити розпорядження щодо цієї квартири на випадок своєї смерті.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 травня 2025 року - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до дня смерті ОСОБА_3 ».

В решті рішення суду - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Шандра М.М.