Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №466/215/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/215/25 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/811/3053/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.

секретаря: Заяць Я.І.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що їй належала на праві приватної власності однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 44,3 м.кв.

15 серпня2019 року між нею та ОСОБА_5 було укладено договір оренди вказаної квартири, терміном в 1 рік з можливістю пролонгації такого.

23 жовтня 2021 року в означеній квартирі, в якій проживала орендар ОСОБА_5 , виникла пожежа, в результаті якої в квартирі знищено все майно і квартира стала непридатною для проживання, а ОСОБА_5 загинула.

За підсумками проведених експертиз встановлено, що ймовірною причиною пожежі стало необережне поводження з вогнем (паління), а осередок виникнення пожежі знаходився зліва від входу в житлову кімнату, ймовірно де знаходився диван.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадкова справа і її спадкоємцем стала її мати – ОСОБА_1 . В результаті необережного поводження з вогнем позивач, окрім матеріальної шкоди, зазнала значної моральної шкоди, яка полягає а порушенні звичного укладу життя, втраті джерела доходу, погіршенні психоемоційного стану.

З врахуванням зазначених обставин, просила стягнути з ОСОБА_1 відшкодування збитків, спричинених пожежею в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватної власності у розмірі 883 136 грн., 9200 вартості висновку, а також упущену вигоду з листопада 2021 року по вересень 2023 року в розмірі 187 000 грн., судові витрати та моральну шкоду в сумі 100 000 грн., а всього 1 179 336 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 серпня 2025 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 883136 грн, 187000 грн упущеної вигоди за період з листопада 2021 року по вересень 2023 року та відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 605.60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 10 901.36 грн.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 серпня 2025 року оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що висновок суду першої інстанції про те, що пожежа, якою заподіяно матеріальну шкоду позивачці, сталася внаслідок необережного поводження з вогнем та порушення правил протипожежної безпеки ОСОБА_5 , спадкоємицею якої є ОСОБА_1 , не відповідають обставинам справи та суперечать наявним в ній доказам.

У висновку експерта від 20 грудня 2023 року № СЕ-19/109-23/5501-ПТ встановлено лише імовірну, а не точну, причину пожежі – необережне поводження з вогнем (паління), тому такий висновок експерта не може бути покладений в основу рішення суду.

Поданий позивачкою звіт про визначення матеріальних збитків, нанесених власнику пошкодженого майна внаслідок пожежі, виконаний ФОП ОСОБА_6 не відповідає вимогам ст. 106 ЦПК України, зокрема, в ньому не зазначено про те, що його підготовлено для подання до суду та про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, у зв`язку з чим такий звіт не є належним та допустимим доказом.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази облаштування орендованої квартири побутовою технікою саме тих найменувань, моделей і виробників, які зазначені в товарному чеку № 1 від 24 березня 2019 року, врахованому при визначенні вартості збитків.

Позивачкою як кредитором спадкодавця порушено встановлений законом шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до спадкоємця, який є присічним та поновленню не підлягає.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

13 жовтня 2025 року від представника позивачки ОСОБА_3 – ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу. На погоджується з доводами апеляційної скарги, наголошує, що скільки в обсяг спадкового майна входять як права так і обов`язки – то спадкуючи

майно померлої ОСОБА_5 , її мати, відповідач по справі ОСОБА_1 успадкувала і

обов`язки, зокрема обов`язок відшкодувати шкоду завдану майну позивачки.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 44,3 м.кв., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

15 серпня 2019 року між ОСОБА_3 (орендодавцем) та ОСОБА_5 (орендарем) було укладено договір оренди квартири, за умовами якого орендодавець зобов`язалася передати орендарю у строкове платне користування, а орендар зобов`язалась прийняти - житлове приміщення – квартиру, площею 44,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 . Майно передане в оренду з метою використання його під житло та проживання в ньому однієї особи.

Відповідно до п.3.1 Договору за користування майном орендар сплачував орендну плату у розмірі 8500 грн.

Договір підписаний на строк до 15 серпня 2020 року та в силу п.9.5 з можливістю пролонгації на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Відповідно до п.4.1, 4.4 зазначеного Договору, орендар зобов`язалась використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та цього договору, а також забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

Окрім того, в силу п.4.5 означеного Договору орендар зобов`язалась у разі припинення або розірвання Договору достроково, зокрема, повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормативного фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

23 жовтня 2021 року у квартирі на третьому поверсі за адресою: АДРЕСА_2 , сталася пожежа.

Станом на момент виникнення пожежі, 23 жовтня 2021 року, договір оренди, укладений 15 серпня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , був пролонгований на новий строк відповідно до п.9.5 зазначеного договору, а житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , користувалася орендар — ОСОБА_5 .

Відповідно до технічного висновку ДВЛ Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області №43/626/23.10.2021 від 05 листопада 2021 року та фототаблиць до нього, в результаті пожежі вогнем та продуктами горіння знищено речі домашнього вжитку на площі 20 кв.м., пошкоджено речі домашнього вжитку на площі 15 кв.м. та вхідні двері у квартиру, а ОСОБА_5 під час пожежі загинула. Ймовірними причинами пожежі, яка мала місце, могли послужити: аварійна робота електромережі; необережне поводження з вогнем (паління). З мотивувальної частини висновку вбачається, шо ймовірний осередок пожежі знаходився в приміщенні житлової кімнати, при вході в кімнату, злівої сторони, в місці розташування стелажа та ліжка. Осередок пожежі також підтверджується великою кількістю знищеного пожежного навантаження на відміну від інших суміжних приміщень, які зазнали пошкодження внаслідок конвективного теплообміну. Саме тут в найбільшій мірі спостерігаються ознаки осередку пожежі, а саме облущення штукатурки, відшарування лещаток червоної цегли та злущення захисного шару бетону. Стіни і стелі у квартирі покрито товстим шаром кіптяви, що свідчить про горіння та тління горючих матеріалів в замкненому об`ємі. Завдано значних пошкоджень за рахунок переносу температури та продуктів горіння.

Згідно з актом №3 від 25 жовтня 2021 року, складеного комісією ОСББ «Під Голоском 15Б», на день обстеження комісія встановила, що в квартирі АДРЕСА_3 постраждали речі домашнього вжитку, меблі, оздоблювальні роботи та інше майно в результаті пожежі, що відбулась 23 жовтня 2021 року у квартирі АДРЕСА_3 . В результаті обстеження квартири АДРЕСА_3 виявлено, що осередок пожежі відбувся в житловій кімнаті квартири, причину пожежі встановлюють компетентні служби. Необхідно провести ремонт силами власника квартири або особи, що завдала майнової шкоди. На момент огляду квартири встановлено, що вогнем пошкоджено майно, а саме: металопластикові вікна і металопластикові двері в кімнаті, в кухні, а також вікна на заскленному балконі згоріли та пошкоджeнi вогнем; підвіконники в кімнаті, кухні, балконі згоріли; стеля на балконі пошкоджена вогнем; натяжна стеля в кімнаті, коридорі, кухні згоріла; лампи(освітлення) і розетки в кімнаті, коридорі - згоріли, на кухні пошкоджені вогнем; шпалери в кімнаті згоріли, коридорі кухні обгоріли- пошкоджені вогнем; штукатурка в кімнаті обсипалась; підлога в кімнаті згоріла; плитка на підлозі в коридорі пошкоджена; плитка на стіні(фартух) на кухні пошкоджена; міжкімнатні двері в кімнату і ванну згоріли(2 штуки); вхідні двері пошкоджені вогнем; електропроводка по квартирі разом з щитком (електрика) згоріла, в кухні та ванній пошкоджена вогнем; радіатори(батареї) в кімнаті і кухні пошкоджений, підвід до батареї пошкоджений; котел газовий дво[функційний пошкоджений; ліжко та матрац знищено вогнем; куток-диван знищений; перегородка в кімнаті згоріла; шафа-купе в коридорі обгоріла; меблі на кухні пошкодженні вогнем; холодильник пошкоджений вогнeм; духова шафа пошкоджена вогнем-варильна газова поверхня пошкоджена вогнем; витяжка з кухні пошкоджена; кухонні стільці пошкодженні-4 штуки; стіл кухонний пошкоджений вогнем; карнизи на стелі згоріли; газовий лічильник пошкоджений; стабілізатор напруги до газового котла пошкоджений; стіна навколо вхідних дверей обгоріла, а також було завдано шкоди фасаду будівлі.

Відповідно до звіту про визначення матеріальних збитків, що нанесені власнику пошкодженого майна внаслідок пожежі однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зробленого суб`єктом оціночної діяльності – ФОП ОСОБА_6 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №508/21 від 05 липня 2021 року, виданий ФДМУ) вартість матеріального збитку, що нанесений власнику пошкодженого майна внаслідок пожежі вказаної квартири складає 883 136 грн.

За фактом смерті в зазначеній квартирі ОСОБА_5 було внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021141380000274 від 24 жовтня 2021 року, та в межах цього кримінального провадження ОСОБА_3 визнано потерпілою у зв`язку із заподіянням майнової шкоди.

Відповідно до висновку експертизи від 20 грудня 2023 року №СЕ-19/109-23/5501- ПТ, проведеної в рамках зазначеного кримінального провадження, осередок виникнення пожежі знаходився зліва від входу в житлову кімнату ймовірно де знаходився диван. Експертизою встановлено, що ймовірною причиною виникнення пожежі в квартирі є необережне поводження з вогнем (паління).

У зв`язку зі смертю ОСОБА_5 , що настала внаслідок пожежі ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відкрито спадкову справу.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 квітня 2023 року встановлено факт прийняття спадщини її матір`ю - ОСОБА_1 , яка набула статусу єдиного спадкоємця за законом, що не заперечує відповідач.

Приватним нотаріусом Настасяк О.В. 30 серпня 2022 р. видані свідоцтва на спадщину по смерті ОСОБА_7 її матері ОСОБА_1 на 1/3 частину квартири на АДРЕСА_4 та 1/2 частки квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 .

Ухвалюючи оскаржуване рішення, про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що між позивачем та ОСОБА_5 існували договірні правовідносини щодо оренди квартири, врегульовані договором оренди від 15 серпня 2019 року.

Суд першої інстанції вважав, що в саме внаслідок протиправних дій/бездіяльності ОСОБА_5 , яка порушила правила протипожежної безпеки у орендованій квартирі, сталася пожежа, якою було завдано майнову шкоду позивачу.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» судам роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Подібний правовий висновок також міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року в справі № 6-183цс14 та постановах Верховного Суду: від 11 грудня 2018 року в справі № 759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 203/2378/14-ц та від 28 серпня 2019 року в справі № 638/20603/16.

За обставинами цієї справи підтверджується Технічним висновком №43/626/23.10.2021 від 05 листопада 2021 року ДВЛ АРЗ СП ГУ ДСНС у Львівській області, факт виникнення 23 жовтня 2021 року пожежі в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновку експертизи від 20 грудня 2023 року №СЕ-19/109-23/5501- ПТ, ймовірною причиною пожежі є необережне поводження з вогнем (паління).

Твердження в апеляційній скарзі про те, що висновок експерта містить лише "імовірну" причину пожежі (паління), а тому не може бути покладений в основу рішення, колегія суддів не бере до уваги.

Матеріалами справи (технічним висновком ДСНС та висновком експерта) виключено несправність електромережі чи занесення стороннього джерела запалювання, як причину в конкретному осередку займання.

Натомість, відповідачкою не надано жодних доказів того, що пожежа сталася внаслідок форс-мажорних обставин або дій третіх осіб.

У статті 1 Кодексу цивільного захисту України визначено, що Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (тут і далі - Кодекс в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 33 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

За змістом частини шостої статті 55 Кодексу цивільного захисту України, обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що досліджені у справі докази у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_5 у порушенні правил пожежної безпеки у квартирі, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , внаслідок чого виникла пожежа, якою було завдано майнову шкоду позивачці.

З огляду на те, що позивачка зазнала матеріальних збитків внаслідок пожежі, яка сталася з вини ОСОБА_5 , що підтверджується належними і допустимими доказами, між завданими збитками позивачці і поведінкою ОСОБА_5 є причинний зв`язок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження розміру завданих збитків.

Внаслідок пожежі позивачці завдані збитки, які в загальному розмірі становлять 883 136 грн., що підтверджується належними і допустимими доказами, а саме звітом, зробленим суб`єктом оціночної діяльності – ФОП ОСОБА_6 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №508/21 від 05 липня 2021 року, виданий ФДМУ).

Доказів на спростування розміру відновлювальних робіт, необхідних для ліквідації наслідків пожежі, що сталася 23 жовтня 2021 року, відповідачкою не надано, та як слушно вказав суд першої інстанції, клопотання щодо проведення судової експертизи на предмет визначення шкоди відповідачкою у процесі розгляду справи не заявлено.

Доводи апеляційної скарги, що поданий позивачкою звіт про визначення матеріальних збитків, нанесених власнику пошкодженого майна внаслідок пожежі, виконаний ФОП ОСОБА_6 не відповідає вимогам ст. 106 ЦПК України, зокрема, в ньому не зазначено про те, що його підготовлено для подання до суду та про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, у зв`язку з чим такий звіт не є належним та допустимим доказом, колегія суддів не бере до уваги, оскільки апелянт помилково ототожнює висновок експерта та звіт про оцінку майна.

Слід звернути увагу, що стаття 106 ЦПК України регулює вимоги до висновку експерта, підготовленого на замовлення учасника справи. Натомість, документ, наданий позивачем, є звітом про оцінку майна, складеним суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність".

Такий звіт є належним письмовим доказом вартості матеріальних збитків. Оцінювач діє на підставі сертифіката (№508/21), а не процесуального призначення судом, тому відсутність застереження про кримінальну відповідальність у самому звіті не робить його недопустимим.

Твердження апеляційної скарги про відсутність доказів наявності конкретної техніки, які зазначені в товарному чеку № 1 від 24 березня 2019 року, спростовується актом №3 від 25 жовтня 2021 року, в якому чітко зафіксовано перелік пошкодженого майна (холодильник, духова шафа, варильна поверхня, котел тощо), що узгоджується з переліком у товарному чеку та звіті про оцінку, якому суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги, про те, що позивачкою як кредитором спадкодавця порушено встановлений законом шестимісячний строк для пред`явлення вимоги до спадкоємця, який є присічним та поновленню не підлягає, не знайшли свого підтвердження.

Згідно зі ст. 1281 ЦК України, кредитор має пред`явити вимоги протягом 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва.

Згідно з заяви-претензії вбачається, що ОСОБА_3 зверталась 26 квітня 2022 року до приватного нотаріуса Настасяк О.В., просила під час оформлення документів на спадщину ОСОБА_5 , повідомити ОСОБА_1 про її претензії як орендодавця (т.1 а.с.246).

З огляду на те, що факт прийняття спадщини ОСОБА_1 встановлювався у судовому порядку (рішення від 20 квітня 2023 року), а свідоцтва про право на спадщину видані лише 30 серпня 2022 року, позивачка не могла пред`явити вимогу раніше, ніж було визначено правонаступника.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві. Обов`язок відшкодувати збитки за договором оренди є грошовим зобов`язанням, яке переходить до спадкоємця в межах вартості отриманого майна.

Оскільки ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 та є її єдиним спадкоємцем, відповідно до норм цивільного законодавства, саме на неї покладається обов`язок із відшкодування шкоди, завданої внаслідок пожежі.

Згідно долученої представником позивачки в суді апеляційної інстанції довідки, про оціночну вартість успадкованого майна ОСОБА_1 , оціночна вартість квартири по АДРЕСА_4 , загальною площею 83,70 кв.м. та житловою площею 51,30 кв.м. становить 4 587 200,75 гривень. Відтак вартість 1/5 успадкованої частки цієї квартири буде становити 917 440,15 гривень.

Згідно долученої представником позивачки в суді апеляційної інстанції довідки про оціночну вартість успадкованого майна ОСОБА_1 , оціночна вартість житлової нерухомості по АДРЕСА_7 загальною площею 147,90 кв.м. та житловою площею 98 кв.м. становить 9 212 401,68 гривень. Відтак вартість 1/2 успадкованої частки цієї нерухомості буде становити 4 606 200 гривень.

Отже, на підставі свідоцтв про право на спадщину від 30 серпня 2022 року (т.1 а.с.51-52) ОСОБА_5 успадкувала майно на загальну суму 5 523 640,15 гривень, що в рази перевищує вимоги ОСОБА_3 до неї.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

З урахуванням встановлених обставин під час розгляду справи щодо складу цивільного правопорушення, за наявності якого наступає відповідальність заподіювача шкоди, у тому числі й моральної, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про обґрунтованість таких вимог позивачки.

При цьому, при визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції вірно враховував характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у її житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та стягнув на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

Оскільки позивачем доведено, що внаслідок пожежі в квартирі АДРЕСА_1 сталася 21 жовтня 2021 року, нею недоотримано кошти,котрі могли бути отриманими у зв`язку з передачею житлового приміщення в оренду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування їй втраченої вигоди.

Суд встановив, що вартість упущеної вигоди становить 187 000 грн. (за період з листопада 2021 року по вересень 2023 року сума оренди 8500 грн.)

При цьому, розмір стягнутої шкоди скаржником не оскаржується.

Згідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта із висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 серпня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Шандра М.М.