Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №299/2325/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/2325/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 лютого 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,

суддів – Кожух О.А., Джуги С.Д.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 вересня 2025 року, ухвалене головуючою суддею Бак М.Д. в справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У травні 2025 року АТ «Універсал банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 15.03.2023 відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з цим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 15.03.2023, невід`ємною частиною якої є запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг «Monobank», яка разом з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», що опубліковані на офіційному сайті банку, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.

На підставі укладеного договору відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 15.000,00 грн з можливістю корегування із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4% річних), при наявності простроченої заборгованості за кредитом - збільшених відсотків у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості (76,8% річних). Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та відсотків шляхом сплати щомісячного мінімального платежу в розмірі та в термін, зазначені в мобільному додатку, при несплаті щомісячного мінімального платежу - сплатити штраф згідно з тарифами.

Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, чим в порушення умов договору та положень статей 509, 526, 1054 ЦК України не виконав зобов`язання за договором.

Прострочення відповідачем зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за кредитним договором становило понад 90 днів, внаслідок чого на підставі положень підпункту 5.16 пункту 5 розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» відбулося істотне порушення зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.

27.11.2024 позивач направив відповідачу повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та необхідність погасити суму заборгованості, однак відповідач не вчинив дій, направлених на погашення заборгованості, у зв`язку з цим згідно підпунктів 5.18, 5.19 пункту 5 розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» кредит отримав форму «на вимогу».

Згідно положень частини другої статті 1054, частини другої статті 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Розмір заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 03.12.2024 становить 15 868,28 грн, що є залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Відповідач не погашає заборгованість, чим порушує права позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача кредитну заборгованість в розмірі 15 868,28 гривень та 3 028 гривень сплаченого судового збору.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено обставин укладення кредитного договору, зокрема визнав докази подані АТ «Універсал Банк» недопустимими доказами, оскільки такі не є повними копіями електронних доказів та не відповідають вимогам оформлення копій електронних документів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду АТ «Універсал банк» подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та просить скасувати таке, прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити.

Вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив надані позивачем докази як неналежні, оскільки такі докази є копією оригіналів, які доступні тільки в електронному вигляді, оскільки кредитний договір між сторонами спору укладено відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач на час укладення кредитного договору шляхом підписання такого підтвердив, що ознайомлений з актуальними умовами та правилами кредитування, які доступні як в мобільному застосунку «Monobank», так і на сайті позивача. В мобільному застосунку на постійній основі повідомляється споживач про зміну умов та правил користування кредитними послугами.

Виписка по рахунку ОСОБА_1 є первинним бухгалтерським документом, що виступає належним та допустимим доказом у справі.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що відповідачем не заявлено жодних заперечень щодо розрахунку заборгованості або щодо умов та правил кредитування.

Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав(-ла) Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 15.03.2023.

Зі змісту заяви вбачається, що ця Анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Monobank» та «Universal Bank», обчислення в вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті складають Договір про надання банківських послуг.

Підписуючи цю Анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у Мобільному додатку «monobank» заявник (відповідач по справі) просив: відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал банк» у гривні на його ім`я № НОМЕР_1 ; просив встановити кредитний ліміт на суму 15 000 гривень.

При цьому Анкета-заява містить умови кредитування, зокрема вказано, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування.

Споживач – ОСОБА_1 , засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем і відповідачем йому відкритим ключем 022c6257a6f56284170f5fb0fb3e57fbaa511767143ac81894887ba2014ada681a, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Він визнає, що УЕП є аналогом його власноручного підпису. Анкета-заява підписана відповідачем.

Позивач зазначає, що станом на 27.11.2024 у Відповідача було наявне прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором яке сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення 5.17 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення Клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стада простроченою.

Банк 27.11.2024 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 кредит став у формі «на вимогу».

На залишок простроченої заборгованості, згідно позовної заяви, Банк нарахував неустойку, передбачену Тарифами, а саме: санкції за порушення зобов`язань за кредитом (в залежності від кількості днів прострочення) від 1 до 30 днів штраф у розмірі 50 грн.;. від 31 до 90 днів штраф у розмір 100 грн.; від 91 до 210* (210) днів штраф, що розраховується за формулою: 100 грн. +6,2% від суми загальної заборгованості, що виникла на перший день відповідного календарного місяця. При цьому дії ставка 0,00001% річних; від 121 (210) днів – відповідальність за прострочення грошового зобов`язання у розмірі 74,4 %.

Згідно наявного розрахунку заборгованості в матеріалах позовної заяви, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед AT «Універсал Банк» за Договором №б/н станом на 03.12.2024 становить 15 868,28 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 15 868,28 грн.; загальний залишок заборгованості за відсотками 0 грн.; заборгованість за пенею 0 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0 грн.

Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що надані АТ «Універсал Банк» докази недопустимими, оскільки такі не є повними копіями електронних доказів та не відповідають вимогам оформлення копій електронних документів.

З таким твердженням суду колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.

Як правильно зазначено позивачем, даний договір укладено шляхом розміщення Умов та Правил на офіційному сайті АТ «Універсал Банк» або в офіційному додатку для смартфону, що слід розцінювати як оферту.

Акцептуванням, укладенням договору про надання банківських послуг, зокрема щодо користування кредитною карткою, відкриття карткового рахунку та надання кредитного ліміту, є анкета-заява подана відповідачкою.

В доданих до матеріалів справи детальному та покроковій інструкції щодо відкриття карткового рахунку вбачається, що відповідачу слід вчинити ряд дій спрямованих на відкриття такого рахунку, зокрема, які полягають у наданні своїх паспортних та особистих даних банку, замовлення кредитної картки, підписання такої анкети шляхом проставлення підпису пальцем на екрані смартфона.

Всі вищеперераховані дії неможливі без відповідного волевиявлення відповідача, тобто такі вчинені не під дією обману, шахрайства чи примусу.

Під час відкриття карткового рахунку у мобільному застосунку «Monobank», споживачу пропонують ознайомитись з Договором, частиною якого є Умови та Правила, а тому слід констатувати, що відповідач відкриваючи картковий рахунок та ставлячи свій УЕП в мобільному додатку підтвердив, що ознайомився з чинними на момент підписання ним Договору Умовами та Правилами.

Крім цього, згідно положень ч.ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тобто, всі наявні в матеріалах справи докази долучені до позовної заяви є копіями електронних оригіналів таких документів та є належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України.

Слід зазначити, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Правочин вважається укладеним та правомірним доки не доведено зворотного.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного у суду у Постанові від 22.04.2024 у справі №559/1622/19 виснував, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

В судовому порядку правовідносини між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 не визнавались недійсними, кредитний договір не визнавався неукладеним, а тому слід вважати, що кредитні правовідносини між сторонами спору дійсно мали місце.

Таким чином, позиція суду першої інстанції є хибною з огляду на вищезазначене, а долучені до позовної заяви документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт укладення кредитного договору між сторонами спору.

Щодо доданих до апеляційної скарги документів, то такі колегією суддів апеляційного суду не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивач не просить поновити строк для подання таких доказів, не наводить підстави поважності пропуску строку для їх подання, не вказує чому такі докази не було подано в суді першої інстанції, а тому долучені до апеляційної скарги докази не приймаються апеляційним судом до уваги.

З приводу отримання кредитних коштів у розмірі 15 000,00 гривень, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Так, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

В даному випадку факт отримання кредитних коштів підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості з 15.03.2023 по 03.12.2024, а також неодноразовим користуванням, в тому числі й частковим погашенням кредитного ліміту відповідачем. Тому позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів у зазначеному розмірі.

Щодо суми, яку просить стягнути позивач з відповідача в розмірі 15 868,28 гривень, то така на переконання колегії суддів апеляційного суду є необґрунтованою з огляду на таке.

З розрахунку наданого банком за період з 15.03.2023 по 03.12.2024 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, зокрема здійснював часткове погашення кредиту.

Банком не надано детального розрахунку заборгованості по картковому рахунку відповідача. Наявний у матеріалах справи розрахунок не відображає як саме АТ «Універсал Банк» здійснював нарахування санкцій за порушення зобов`язань за кредитом.

Крім цього, позивач просить стягнути суму 15 868,28 гривень зазначаючи, що дана сума є заборгованістю за тілом кредиту, однак, очевидно, що в дану суму входить також і проценти за користування кредитом, оскільки сума наданого кредитного ліміту становить суму 15 000,00 гривень.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суд увід 11.12.2024 у справі №753/25744/21 касаційний суд виснував, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

АТ «Універсал банк» в позовних вимогах не просив стягнути проценти за користування кредитними коштами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11.09.2024 у справі №204/7787/21 виснував, що недоведення суми заборгованості не є підставою для відмови у задоволенні позову банку, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву.

Позивачем не деталізовано яким саме чином здійснювалось нарахування суми заборгованості в розмірі 15 868,28 гривень, а тому за цієї обставини стягненню підлягає тільки сума 15 000 гривень, оскільки така сума заборгованості є доведеною належними та допустимими доказами, тому в колегії суддів не має сумнівів щодо отримання такої відповідачем.

Таким чином, позов банку підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 15 000 гривень.

Отже, суд першої інстанції не взяв до уваги, що надані позивачем копії документів є належними та допустимими доказами в розумінні положень ЦПК України, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків щодо відмови у задоволенні позову, яке призвело до ухвалення рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права. З чого слідує, що таке підлягає скасуванню та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Оскільки, рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню частково, то відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню на користь позивача підлягає сплачений судовий збір відповідно до частки задоволених позовних вимог.

Відсоток задоволених позовних вимог становить 94,53% (15 000/15 868,28 х 100), тобто судовий збір за подання позовної заяви, який слід стягнути з відповідача на користь позивача становить суму 2 862,36 гривень (3 028 х 94,53%), а також сплачений судовий збір у суді апеляційної інстанції в розмірі 4 542 гривень. Тобто, загалом сума судового збору, яку слід стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк», яка становить суму 7 404,36 гривень (2 862,36 + 4 542).

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк», задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал банк» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал банк», ЄДРПОУ: 21133352, адреса: 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, заборгованість станом на 03.12.2024 за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15.03.2023 у розмірі 15 000 гривень.

У стягненні решти розміру позовних вимог, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал банк», ЄДРПОУ: 21133352, адреса: 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, судовий збір у розмірі 7 404,36 гривень за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 23 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: