Вирок від 22 лютого 2026 р. у справі №447/436/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/193/26

Справа №447/436/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2026 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12025141250000575 від 19.12.2025 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Розвадів, Стрийського (Миколаївського) району, Львівської області, українки, громадянки України, раніше не судимої, одруженої, яка на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , –

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_3

захисника ОСОБА_5

встановив:

ОСОБА_3 , будучи обізнаною про вимоги Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «Муніципальна няня», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 68 від 30.01.2019, дізнавшись від особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження (надалі ОСОБА 1) про можливість незаконного отримання компенсації від держави за послуги «Муніципальна няня», порядок її отримання та перелік необхідних документів, маючи умисел на заволодіння шахрайським способом бюджетними коштами, вступила у злочинну змову з нею та з особою, матеріали відносно якої виділено окреме провадження (надалі ОСОБА 2), та з якими попередньо домовилася про укладення фіктивного договору «Про надання послуг по догляду за дитиною до трьох років «Муніципальна няня», узгодивши, що гроші у вигляді компенсації за послугу «Муніципальна няня» можна поділити між собою, при цьому самі послуги фактично надаватися не будуть.

З цією метою ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.09.2022, передала ОСОБІ 1 пакет документів (копії паспорта, свідоцтва про народження дитини та реквізити банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Приватбанк») для подальшого оформлення виплат.

ОСОБА 1, перебуваючи у змові зі своїм чоловіком ОСОБОЮ 2, умисно підробила, склавши та особисто підписавши від імені ОСОБА_3 завідомо фіктивний договір № 7 від 01.09.2022 про надання послуг догляду за дитиною, після чого передала його чоловікові для підписання. ОСОБА 2, усвідомлюючи фіктивний характер договору, власноруч підписав його та повернув ОСОБІ 1 для передачі у Відділ.

З метою створення видимості виконання умов вказаного договору та отримання платіжних документів, які необхідно було подавати у Відділ як підтвердження здійснених витрат, ОСОБА 2 особисто, від імені ОСОБА_3 , через касу АТ «Ощадбанк» у м. Миколаїв Стрийського району, Львівської області, здійснив перерахування грошових коштів на власний банківський рахунок № НОМЕР_2 та отримав платіжний документ, який передавав ОСОБІ 1, при цьому жодних фактичних дій з догляду за дитиною не здійснюючи.

Далі, використовуючи своє службове становище, ОСОБА 1 передала зазначені документи уповноваженій особі Відділу, яка, не будучи поінформованою про їх фіктивність, оформила справу № 495819 та ухвалила рішення про призначення компенсаційних виплат на рахунок ОСОБА_3 .

У межах погодженої між учасниками схеми, спрямованої на заволодіння шахрайським способом бюджетними коштами, ОСОБА_3 не здійснювала безпосередньої оплати послуг, оскільки вказану оплату з метою отримання платіжних документів проводив ОСОБА 2 від імені ОСОБА_3 через касу АТ «Ощадбанк» у розмірі 4 200 грн щомісячно, у період з вересня по грудень 2022 року, після чого платіжні документи передавав ОСОБІ 1 для подання у Відділ.

Одночасно, за попередніми домовленостями між учасниками схеми, ОСОБА_3 , у вищевказаний період, перераховувала на банківську картку ОСОБИ 2 щомісячно по 2 000 грн, внаслідок чого ОСОБА_3 фактично заволоділа бюджетними коштами у сумі 8 800 (вісім тисяч вісімсот) грн, а ОСОБА 1 та ОСОБА 2 спільно отримали та розподілили між собою іншу частину неправомірно отриманих бюджетних коштів у сумі 8 000 (вісім тисяч) грн.

Таким чином, ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБОЮ 1 та ОСОБОЮ 2, шляхом обману, заволоділа бюджетними коштами у період з вересня по грудень 2022 року у загальній сумі 16 800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн., чим завдала матеріальної шкоди Управлінню соціального захисту населення Стрийської РДА на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_3 заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України.

На підставі ч.1 ст.472 КПК України, до суду разом із обвинувальним актом, надійшла угода про визнання винуватості, укладена 05.02.2026 між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 .

Обвинувачена ОСОБА_3 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала повністю, щиро розкаялася та заявила клопотання про затвердження судом зазначеної угоди.

Захисник підтримав укладену 05.02.2026 між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 , за його участі, угоду про визнання винуватості та просить таку задовольнити.

Прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що обвинувачена повернула потерпілому 8 800 грн завданої шкоди.

На адресу суду від представника потерпілого надійшла заява, в якій просить справу слухати за відсутності уповноваженого представника. Відповідно до заяви від 05.02.2026, представник потерпілого надав згоду на укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025141250000575 від 19.12.2025.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність її вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, доходить такого висновку.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України, вона обґрунтовано обвинувачується в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Між прокурором Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 , 05.02.2026 укладено угоду про визнання винуватості, в якій сторони узгодили покарання ОСОБА_3 за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

Згідно з приписами пункту 2 частини 1 статті 468 Кримінального процесуального кодексу України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Нормою абзацу 2 частини 4 статті 469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Відповідно до положень частини 5 статті 469 КПК України укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання (частина 1 статті 475 КПК України).

Санкція ч.2 ст.190 КК України передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Проаналізувавши угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 , суд доходить переконання, що вона відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Суд переконався, що умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, така укладена добровільно, узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим Загальною частиною Кримінального кодексу України, сторони розуміють наслідки затвердження угоди, передбачені статті 473 КПК України.

Судом також взято до уваги повне та беззаперечне визнання вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, а також щире каяття та добровільне відшкодування обвинуваченою частини завданої шкоди в сумі 8 800 грн.

За наведених обставин у своїй сукупності, суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави для затвердження угоди про визнання винуватості.

З огляду на вищенаведене, заслухавши думку сторін про можливість затвердження угоди, суд дійшов висновку, що угоду про визнання винуватості, укладену 05.02.2026 між прокурором Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 , слід затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену сторонами міру покарання у виді позбавлення волі, яка визначена із врахуванням загальних засад призначення покарання, передбачених ст.ст. 63, 65 КК України.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання із випробуванням, поклавши на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 371, 374, 474, 475 КПК України, суд

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 05.02.2026, укладену між прокурором Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 визнати винною у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати засуджену періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження до Львівського апеляційного суду, шляхом подання з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Миколаївський районний суд Львівської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1