Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №461/4499/25 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/4499/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.

секретаря судових засідань Курилюк А.І.,

за участю:

представника позивача Любашевського В.П.

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Старий Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

Позивач Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» (далі – ЛКП «Старий Львів») звернулось до суду із вказаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2020 року по квітень 2025 року в сумі 17965,47 грн., пеню в розмірі 56,85 грн., інфляційні витрати в сумі 5469,5 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачу, як власнику кв. АДРЕСА_1 надаються послуги з утримання будинку відповідно до договору № 262 від 15.11.2021 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, який був укладений між співвласниками вказаного будинку та позивачем - ЛКП “Старий Львів“.

Позивач зазначає, що рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.

Водночас, відповідач, оплату житлово-комунальних послуг з утримання будинку не здійснює і за період з січня 2020 по квітень 2025р. включно у нього перед ЛКП «Старий Львів» виникла заборгованість по оплаті цих послуг в сумі 17965,47 грн.

ЛКП «Старий Львів» також вказує, що обов`язок по оплаті послуг за договором не пов`язаний і не залежить від скерування позивачем відповідачу повідомлень (рахунків, претензій, тощо) про необхідність проведення такої оплати. Обов`язок відповідача, як власника житлової квартири, проводити оплату послуг з управління будинком щомісяця не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, передбачений пунктом 3.2 відповідного договору.

Відповідачем до позивача не пред`являлися акти-претензії, в порядку передбаченому вказаними нормативними актами, що свідчить про фактичне та належне виконання позивачем своїх зобов`язань по наданню послуг.

Рух справи в суді.

У червні 2025 року до суду надійшла позовна заява Львівського комунального підприємства «Старий Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15.08.2025 року (головуючий суддя – Кітов О.В,) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін в судове засідання.

На підставі розпорядження № 10 від 29.01.2026 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 461/4499/25.

Відповідно до протоколу про повторний автоматизований розподіл судових справ від 29.01.2026 року для розгляду цивільної справи за позовом Львівського комунального підприємства «Старий Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, визначено головуючого суддю Мироненко Л.Д.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02.02.2026 року (головуючий суддя – Мироеннко Л.Д.) прийнято до провадження цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Старий Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вирішено здійснювати її розгляд

за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін в судове засідання.

Крім того, 17.02.2026 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Старий Львів» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії.

18.02.2026 року до початку розгляду справи по суті, після роз`яснення головуючим суддею вимог ЦПК України, Гончарук І.Я. просив відкласти розгляд питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви та її об`єднання з первісним позовом в одне провадження та згодом, протягом судового розгляду, останній не заявляв клопотань про повернення до розгляду вищевказаного питання.

Позиція сторін по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. При цьому, погодився, що сума заборгованості відповідача за період з січня 2020 року по квітень 2022 року була помилково включена до ціни позову, оскільки на момент його подання, він не володів інформацією про рішення Галицького районного суду м. Львова від 03.11.2022 року, яким відповідну заборгованість вже було стягнуто.

Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю. Зазначив, що послуги з утримання будинку та прибудинкової території позивачем надаються неякісно, що підтверджується відповідними актами. Крім того, наголосив, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.11.2022 року було стягнуто з нього на користь позивача заборгованість з надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2020 року по червень 2022 року, а відтак ЛКП «Старий Львів» просить суд повторно стягнути заборгованість за вказаний період.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

15.11.2021 року між співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 в особі ОСОБА_2 , яка діє на підставі рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку від 15.11.2021 року, та ЛКП «Старий Львів» (управитель) в особі директора Білоуса О.І., на основі Типового договору, затвердженого постановою КМУ №712 від 05.09.2018 року, був укладений договір № 262 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Пунктом 1.1. договору № 262 від 15.11.2021 року визначено, що управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , а співвласники (мешканці) зобов`язується оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Відповідно до п.1.2. договору, послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання та ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема: прибирання внутрішньо будинкових приміщень – сходових кліток та прибудинкової території (згідно погодженого сторонами кошторису – додаток 1 до договору, прибиранні інших внутрішньо-будинкових приміщень проводиться за окремим, погодженим сторонами кошторисом), виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів, тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; планування заходів щодо збереження та сталого функціонування майна, наданого в управління, та організацію забезпечення потреб співвласників майна в отриманні житлово-комунальних послуг; введення передбачувальної законодавством звітності, а також технічної документації щодо стану, утримання та експлуатації майна.

Відповідно до п.2.6. вказаного договору, кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки встановлені цим договором.

В додатку 1 до договору № 262 від 15.11.2021 року, затверджено Кошторис та вимоги до якості послуг на управління будинком АДРЕСА_3 , в якому визначено складову витрат на утримання будинку та прибудинкової території та поточний ремонт спільного майна будинку, місячну суму витрат у розрахунку на 1 кв.м загальної площі житлових та нежитлових приміщень у будинку, умови та періодичність послуг.

З наданої позивачем відомості про нарахування та оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території щодо мешканця ОСОБА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 вбачається, що заборгованість останнього з оплати вищезазначених послуг за період з січня 2020 року по квітень 2025 року складає 17965,47 грн., інфляційне збільшення за період з січня 2020 року по квітень 2025 року складає 5459,50 грн., пеня за період з червня 2024 року по квітень 2025 року складає 56,85 грн.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.11.2022 року, яке набрало законної сили 05.12.2022 року, позов Львівського комунального підприємства «Старий Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Старий Львів» заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2020 року до червень 2022 року у розмірі 6159,85 грн. та судовий збір в сумі 1197,16 грн.

Мотиви прийняття рішення судом

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує.

Частиною 1статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем, визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком (стаття 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Згідно ч.28 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які після прийняття таких рішень набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення.

Пунктом 14 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно із ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Іншими словами, стаття 322 ЦК України встановлює презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.

Зазначене повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 12 червня 2020 року у справі №712/8733/17.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі - це правовідносини між виконавцем послуг та споживачем послуг.

Заборгованість за житлово-комунальні послуги це цивільно-правове зобов`язання споживача перед комунальним підприємством, несплата споживачем вартості житлово-комунальних послуг порушує право виконавця виробника цих послуг на отримання плати за надані послуги у встановлений законодавством строк.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Зокрема, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі(індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Перелік житлово-комунальних послуг визначений статтею 5 цього ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема послуга з управління багатоквартирним будинком,яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем,що використовуються для надання відповідної комунальної послуги уразі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем),утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Індивідуальний споживач, зокрема зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (ч. 2 ст. 7 Закону).

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 не надав суду підтверджень того, що послуги з утримання будинку та прибудинкової території у буд. АДРЕСА_3 не надавалися.

Згідно з ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Разом з цим, як зазначалося вище, відповідач не надав належних доказів на підтвердження того, що він не отримував жодних послуг від ЛКП «Старий Львів» чи отримувала такі неналежної якості.

В свою чергу, відповідно до ч. 1ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.

Згідно із ч. 4ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»за результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Відповідно до ч. 6ст. 27 вказаного Закону у разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях ( у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Таким чином, споживач може уникнути заборгованості у разі ненадання, надання в не повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг.

До матеріалів справи відповідачем долучено акти віл 03.09.2024 року та від 12.02.2026 року, які підписані відповідачем та громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про надання неналежної якості комунальних послуг.

Суд не приймає зазначені акти в якості доказів, оскільки такі складені з порушенням вищезазначеного порядку, передбачено в ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідачем не доведено факт виклику виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Крім того, у зазначених актах відсутні відомості, що громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є споживачами відповідної комунальної послуги та проживають в сусідніх будівлях, як це визначено вищенаведеним законом.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача, що позовні вимоги стосуються стягнення заборгованості за період з січня 2020 року по квітень 2025 року. Відтак, наданий ОСОБА_1 акт від 12.02.2026 року не стосується предмету спору.

Враховуючи наведене, оскільки ЛКП «Старий Львів» фактично здійснювало управління житловим будинком АДРЕСА_3 та прибудинковою територією, останнє несло витрати по його утриманню, що стверджується наявними у матеріалах справи доказами, натомість відповідач, не відмовився від відповідних послуг, отримував такі, однак не оплачував їх вартість, суд приходить до висновку про підставність вимог позивача.

При цьому, згідно з ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.11.2022 року, яке набрало законної сили 05.12.2022 року, позов Львівського комунального підприємства «Старий Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Старий Львів» заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2020 року до червень 2022 року у розмірі 6159,85 грн. та судовий збір в сумі 1197,16 грн.

Таким чином, оскільки рішенням суду вже було стягнуто з відповідача заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2020 року до червень 2022 року, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо нарахування інфляційних втрат.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень викладених у п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що за період з січня 2020 року по квітень 2025 року відповідачу нараховано інфляційне збільшення в сумі 5459,50 грн.

При цьому, оскільки у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період з січня 2020 року до червня 2022 року було відмовлено, то, відповідно, інфляційні втрати за вказаний період теж не підлягають стягненню з відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат за період з липня 2022 року по квітень 2025 року в сумі 1799 грн. 61 коп. є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Натомість, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат за період з січня 2020 року до червня 2022 року слід відмовити.

Щодо нарахування пені.

Згідно з п. 6.6 договору № 262 від 15.11.2021 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за послугу з управління співвласники сплачують управителю пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожний день прострочення, але не више суми боргу за кожен день прострочення. При цьому загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

На підставі пп. 4 п. 3 «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року включно.

Тобто, заборона нарахування та стягнення, зокрема, пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги стосувалось періоду з 12.03.2020 до 30.07.2023 включно.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги обрахована споживачу ОСОБА_1 у розмірі 56,85 грн., починаючи з червня 2024 року по квітень 2025 року, тобто поза межами строку заборони, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 56,85 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до переконання, що позов Львівського комунального підприємства «Старий Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, слід задоволити частково та стягнути з останнього на користь Львівського комунального підприємства «Старий Львів» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2022 року по квітень 2025 року в сумі 11805 грн. 62 коп., інфляційні витрати в сумі 1799 грн. 61 коп., пеню в сумі 56 грн. 85 коп. Всього 13662 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 08 коп. При цьому, в решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1408 грн. 78 коп. (з розрахунку 13662,08 грн. (розмір задоволених позовних вимог)/ 23491,82 грн. (ціна позову) х 2422.40 = 1408 грн. 78 коп).

Керуючись ст.ст. 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ :

Позов Львівського комунального підприємства «Старий Львів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Старий Львів» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з липня 2022 року по квітень 2025 року в сумі 11805 грн. 62 коп., інфляційні витрати в сумі 1799 грн. 61 коп., пеню в сумі 56 грн. 85 коп. Всього 13662 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Старий Львів» сплачений судовий збір в розмірі 1408 грн. 78 коп.

Повний текст рішення виготовлено 23 лютого 2026 року.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів,з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Львівське комунальне підприємство «Старий Львів», місце знаходження: 79008, м.Львів, вул. Сербська, 15, код ЄДРПОУ 20782401.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суддя Мироненко Л.Д.