Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №335/11808/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/11808/25 2/335/516/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Бойкинюк Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певній дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду позовом до ГУ ПФУ в Запорізькій області, яким просила: визнати протиправним та скасувати рішення про виплату недоотриманої пенсії у розмірі 29,471 (двадцять дев`ять тисяч чотириста сімдесят одна гривня) 94 коп. у зв`язку із смертю пенсіонера Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 923060114501 від 31.10.2025 р.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву № 923060114501 від 31.10.2025 та виплатити недоотриману пенсію у розмірі 29,471 (двадцять дев`ять тисяч чотириста сімдесят одну гривню) 94 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернулася до відповідача із заявою для виплати недоотриманої пенсії у розмірі 29471,94 грн. у зв`язку із смертю пенсіонера ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач рішенням № 923060114501 відмовив позивачу у задоволенні вказаної заяви. Позивач отримала вказане рішення 31.10.2025. Підставою відмови у задоволенні заяви відповідач вказав те, що виплата пенсії громадянину ОСОБА_2 була призупинена 01.10.2024 у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом шести місяців поспіль. Позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 першої черги за законом. ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності. Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що неотримана ОСОБА_2 за його життя пенсія входить до складу спадщини, і відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання всього належного йому спадкового майна, позивач звернулась до суду з вказаними вимогами.

Ухвалою від 02.12.2025 було відкрите провадження у справі, визначено її розгляд в порядку загального позовного провадження.

16.12.2025 від відповідача надійшов письмовий відзив на позов із запереченнями проти його задоволення, з посиланням на такі доводи.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фону України в Запорізькій області та отримував пенсію. Згідно паспорту громадянина України, який міститься в електронній пенсійній справі померлого ОСОБА_2 . Серія НОМЕР_1 від 02.03.1999 року Бердянським РВ УМВС України в Запорізькій області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена з 01.04.2024 у зв`язку з тривалою неоплатою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону №1058. В подальшому, звернень від ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило. Пенсія з 01.04.2024 по день смерті ОСОБА_2 не нараховувалась. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На запит приватного нотаріуса, щодо суми недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 , відповідачем було надано лист, де зазначено, що сума недоотриманої пенсії складає 29471,94 грн. При цьому що розмір виплати може бути зменшено в залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України особи, яка має право на отримання даної виплати згідно свідоцтва про право на спадщину. Інформацію надано до набрання законної сили Постанови № 299, тому суму було зазначено з місяця неотримання пенсії до місяця смерті ОСОБА_2 .

Частиною 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 статті 46 Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення осіб, які мають право на виплату недоотриманої пенсії.

Згідно з п. 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Відповідно до п. 10 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі — Постанова № 299) передбачено, що особам, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України або які виїхали на підконтрольну Україні територію з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться за умови неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат.

ОСОБА_2 з моменту припинення нарахування пенсії по день смерті, не звертався до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат, недоотримана пенсія, враховуючи вимоги пункту 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058, Постанови № 299 за період з 01.04.2024 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відсутня, оскільки за вказаний період вона не нараховувалась.

За викладених обставин відповідач діяв в межах своїх повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідь на відзив позивач не надала.

В ході підготовчого провадження позивач ОСОБА_1 подала заяву про уточнення (зміну предмета) позовних вимог від 07.01.2026, а саме просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 923060114501 від 31.10.2025 р. про відмову у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_2 недоотриману пенсію у розмірі 29,471 (двадцять дев`ять тисяч чотириста сімдесят одна) грн 94 коп.

В підготовче судове засідання 22.01.2026 учасники справи не з`явились, подавши заяву про проведення засідання без їх участі.

Ухвалою суду від 22.01.2026 позивачу було відмовлено у прийнятті заяви про зміну предмету позовних вимог, підготовче провадження у справі було закрите, а справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання з розгляду справи по суті учасники справи також не з`явились, подавши заяви про розгляд справи без їх участі.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Андріївською селищною радою Бердянського району Запорізької області 15.02.1982 року (актовий запис № 09).

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фону України в Запорізькій області та отримував пенсію по інвалідності, що відповідачем не заперечується.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у с. Андріївка Бердянського району Запорізької області, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 22.01.2025 (актовий запис № 111).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась його спадщина, а приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А. заведено спадкову справу № 14/2025.

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги щодо майна, що залишилось після смерті ОСОБА_2

08.08.2025 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А. видала позивачу Свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстр. № 1717) про те, що спадщина, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 і яка складається з недоотриманої пенсії у сумі 29471,94 грн., що зберігається у Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, належить позивачу як спадкоємцю.

Розмір недоотриманої ОСОБА_2 пенсії в сумі 29471,94 грн. підтверджується Довідкою, виданою відповідачем, від 19.02.2025 № 0800-0401-8/16014, про що зазначено у вказаному свідоцтві.

30.10.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату пенсії у вказаному розмірі, недоотриманої ОСОБА_2 за його життя.

Рішенням від 31.10.2025 № 923060114501 відповідач відмовив позивачу у виплаті вказаної пенсії, пославшись на те, що згідно паспорту громадянина України, який міститься в електронній пенсійній справі померлого ОСОБА_2 , серії НОМЕР_1 від 02.03.1999 року, виданого Бердянським РВ УМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України. Виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена з 01.04.2024 у зв`язку з неотриманням ним пенсії протягом більше ніж шести місяців поспіль.

Згідно з п. 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

В подальшому, звернень від ОСОБА_2 до органів Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії не надходило. Пенсія з 01.04.2024 по день смерті ОСОБА_2 не нараховувалась.

Оцінюючи законність обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з такого.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

У даній справі, предметом позову є право позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця першої черги після померлого ОСОБА_2 , на отримання спадкового майна у вигляді неодержаної спадкодавцем за його життя пенсії.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , за свого життя не отримав пенсію, нараховану йому станом на 01.04.2024, у розмірі 29471,94 грн., що сторонами не заперечується.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, які відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України повинні враховуватись при застосуванні відповідних норм права.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) розтлумачив зміст статті 1227 ЦК України, вказав, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання в порядку спадкування за законом після померлого батька недоотриманої ним пенсії, а відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зауважує про таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, який набрав чинності 30 березня 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У свою чергу, стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження

Суд виходить з того, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Беручи до уваги наведене вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним й скасування рішення відповідача про відмову у виплаті недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, а також про покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути відповідне звернення позивача, не є ефективним способом захисту, оскільки вони не відповідають змісту порушеного права, і навіть задоволення таких вимог не призведе до безпосереднього поновлення порушених спадкових прав позивача, не позбавить позивача необхідності ще раз звертатись до суду за захистом свого порушеного права.

Відтак, вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виплатити позивачу пенсію, недоотриману за життя її батьком, суд зауважує, що під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02) Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою результату.

Відповідно до положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконанню судових рішень» (далі - Закон № 4901) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 4901, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, стягнення заборгованості по пенсії є належним та ефективним способом захисту, оскільки виконання судового рішення про стягнення такої заборгованості буде здійснюватися в порядку, визначеному Законом № 4901 і прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів

У зв`язку з цим суд зауважує, що застосовуваний судом спосіб захисту буде ефективним, якщо на підставі рішення суду буде повністю та остаточно відновлене або підтверджене конкретне право позивача, а виконання такого рішення буде мати наслідком припинення спірних правовідносин.

Зобов`язання виплатити та примусове стягнення як способи захисту, хоча і відрізняються порядком реалізації, мають однакову правову мету – забезпечення переходу об`єкта майнових прав від однієї особи до іншої на відповідній правій підставі. При цьому обов`язок виплатити недоотриману пенсію відповідач вже не виконав, що також робить обраний позивачем спосіб неефективним.

Очевидним є те, що метою звернення позивача до суду є безпосереднє отримання від відповідача недоотриманої пенсії, оскільки в позасудовому порядку відповідач відмовився виконувати відповідний обов`язок. За таких обставин право позивача може бути захищене лише шляхом примусового стягнення з відповідача належних позивачу грошових коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що задоволення позову саме шляхом стягнення з відповідача недотриманої пенсії на користь позивача не буде виходити за межі позовних вимог, а навпаки, буде ефективним способом захисту порушеного права, оскільки буде відповідати легітимній меті, з якою поданий позов, призведе до остаточного вирішення спору, позбавить позивача необхідності повторно звертатись до суду і врешті-решт забезпечить безпосереднє отримання майна, право на яке набуте в порядку спадкування за законом.

Відтак, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору у розмірі 1211,20 грн..

Про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката позивач не заявляла.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 1, 13, 28, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певній дії, - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) недоотриману суму пенсії, яка набута нею в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , у розмірі 29471,94 грн. (двадцять дев`ять тисяч чотириста сімдесят одна гривня 94 копійки).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адрес: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення постанови апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення, а разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, - протягом 30 днів з дня вручення копії рішення.

Суддя М.М. Мінаєв