Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №335/12001/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/12001/25 2/335/229/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Кузьмич В.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача Скрима В.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дитину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають неповнолітнього сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач посилаючись на те, що син знаходяться на її утриманні, відповідач з серпня 2020 року добровільно не надає допомоги на утримання сина, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.08.2020 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 18.12.2025 року було відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

28.01.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовної заяви в частині періоду стягнення аліментів та вирішити стягувати аліменти з моменту звернення ОСОБА_2 до суду, посилаючись на наступне. Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано у 2013 році, позивачка лише в кінці 2025 року пред`явила позовну заяву з метою отримання рішення суду про стягнення аліментів, після сплину майже 13 років від дня розірвання шлюбу, тобто це свідчить, що позивачка не мала претензій до відповідача щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо спільного утримання дитини, ОСОБА_2 всі ці роки матеріально допомагав утримувати спільного сина. Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів за вказаний період, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог про стягнення аліментів починаючи із дня пред`явлення до суду позову, заперечувала в частині стягнення аліментів з 01.08.2020 року.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що з 06.10.2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 10.04.2013 року шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

У відповідності до ст. 8 Закону України „Про охорону дитинства” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Як встановлено судом батько проживає окремо від дитини, а тому відповідно до вимог ст.ст. 180, 181 СК України має обов`язок брати участь у її утриманні.

Законодавцем положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, зазначене лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Судом встановлено, що між сторонами відсутня домовленість відносно утримання сина, зокрема, стосовно першочергових витрат на нього, відповідач є працездатною особою, працює, а тому має можливість надавати допомогу на утримання сина, однак добровільно таку допомогу не надає.

За таких обставин, суд доходить висновку, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи питання про визначення розміру аліментів суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СУ України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інше.

Як роз`яснено у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Як встановлено судом, відповідач є працездатною особою, дані про його скрутне матеріальне становище, наявність інших утриманців, матеріали справи не містять, та відповідачем не надані.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також, у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» наголошується, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, та на підставі положень діючого законодавства України, суд вважає можливим встановити відповідачу розмір належних до сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, – що відповідає заявленим позовним вимогам.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Питання стягнення аліментів за минулий час врегульовано ч. 2 ст. 191 СК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

За змістом цієї норми права стягнення аліментів за час, що передує пред`явленню позову, є можливим у порядку виключення лише за наявності наступних умов:

- до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались;

- особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов`язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати.

Заходи, що вживав позивач щодо одержання аліментів можуть бути різноманітними, наприклад, він звертався до батьків відповідача з проханням вплинути на нього, щоб той платив аліменти на дитину або направляв йому листи з такої вимогою чи на адресу його місця роботи тощо).

Ухилення може виражатися у тому, що зобов`язана особа - відповідач ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи) та інші подібні дії.

Таким чином, ухилення від сплати аліментів є винною протиправною поведінкою, тобто це свідоме невиконання своїх обов`язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто або через суд з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини.

Присудження аліментів за минулий час є правом, а не обов`язком суду, з позовом до якого звернулася позивач. Суд, виходячи із конкретних обставин справи, проаналізувавши усі надані докази, може присудити аліменти на утримання дитини за минулий час, у межах трирічного строку, або відмовити у задоволенні таких позовних вимог.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1, 2 статті 77 ЦПК України).

Як передбачено статтями 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивач просила стягнути з відповідача на її користь на утримання дитини аліменти за минулий час, а саме: з 01.08.2025 року.

Проте доказів вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, - позивач суду не надала.

На підставі викладеного, суд задовольняє позов ОСОБА_2 частково.

На підставі ч. 1 ст. 191 СК України стягнення аліментів необхідно присудити із дня пред`явлення до суду позову, тобто з 05.12.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому в порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір, що підлягав сплаті за даними позовними вимогами, а саме 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 180-184 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 141, 206, 211, 261, 264, 265, 354, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дитину – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подачі позову до суду з 05 грудня 2025 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення складено в повному обсязі 23.02.2026 року.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Ю.В.Геєць