Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №202/11609/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/11609/25

Провадження № 2-а/202/10/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді - Бєльченко Л.А., за участю секретаря судового засідання Щербини В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняв місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

27.11.2025 року представник позивача, адвокат Попов Д.В., в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з цим позовом до відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2025 року визначено суддю Бєльченко Л.А. для розгляду даної справи.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 28.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення; справу призначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

В обгрунтування позову представником позивача зазначено, що 11.07.2025 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову №57 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у зв`язку з порушенням позивачем правил мобілізації та мобілізаційної підготовки та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

У постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено наступне: «15.04.2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 направлена Укрпоштою повістка №3198603 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що 25.04.2025 р., о 9 годині 00 хвилин, військовозобов`язаний ОСОБА_1 зобов`язаний з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 для постановки на військовий облік, визначення призначення на особливий період та направлення для проходження медичного огляду, однак 25.04.2025 р. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибув, а був доставлений працівниками національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 23.06.2025 р., чим порушив вимоги п.1 ст. 22 та п. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Дану постанову ОСОБА_1 вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Зазначено, що постановою № 57 за справою про адміністративне правопорушення від 11.07.2025 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. За змістом вказаної постанови позивач визнаний винуватим в тому, що він не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 09:00 год. 25.04.2025 р. з метою для постановки на військовий облік, визначення призначення на особливий період та відправлення для проходження медичного огляду, чим порушив законодавство України про мобілізацію та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП в особливий період. Але ОСОБА_1 на момент, начебто надіслання йому повістки, вже перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 з 22.01.2025 року.

20.02.2025 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд в ІНФОРМАЦІЯ_7 , був зарахований до резерву, та отримав бронювання до 27.01.2026 року. Також наголошує на тому, що в квітні 2025 року він проживав за місцем реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 , але ніякіх сповіщень з Укрпошти про надходження йому повістки ТЦК не отримував, будь яких повісток про виклик до ТЦК йому особисто не вручалося.

Представник позивавача зазначає, що 20.06.2025 р., вранці, ОСОБА_1 на автомобілі таксі їхав із м. Слов`янська до м. Лиману, де він мешкав, оскільки забрав з лікарні батька та віз його додому. На блок-посту, біля станціїї Брусино, люди у військовій формі зупинили автомобіль та перевірили документи позивача і повідомили, що він перебуває у розшуку ТЦК, після чого примусили його поїхати з працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_6 , розташованому у АДРЕСА_2 , хоча позивач повідомив їх, що він є заброньованим і не порушував правил військового обліку.

В ІНФОРМАЦІЯ_7 співробітники ТЦК повідомили ОСОБА_1 , що він начебто не з`явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_8 , тому потрібно скласти на нього адміністративний протокол. Позивач пояснив співробітниці ТЦК, що буль-які повістки про явку до ТЦК йому не надходили, не вручалися, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , пройшов ВЛК, має бронювання, з протоколом не згоден, адміністративного правопорушення не скоював. Але співробитниця ІНФОРМАЦІЯ_6 склала на ОСОБА_1 аміністративний протокол, примусила його підписати протокол, після чого відпустила. З протоколом співробітниця ТЦК позивача не ознайомлювала, пояснила останньому, що йому потрібно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 30.06.2025 року на 11:00 год.

30.06.2025 року, об 11:00 год., ОСОБА_1 з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 , де його направили до юриста. Юрист вислухавши позивача, ознайомившись з протоколом про притягнення його до адміністративної відповідальності, сказав ОСОБА_1 , що протокол в ІНФОРМАЦІЯ_7 на нього склали помилково і що цей протокол буде скасований.

24.11.2025 р. від співробітника бухгалтерії «Служби бухгалтерського та податкового обліку» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ Укрзалізниця, яка зателефонувала йому та попередила, що до бухгалтерії підприємства, де працює ОСОБА_1 , з Лиманського відділу держаної виконавчої служби Краматорського району Донецької області надійшла постанова про стягнення з ОСОБА_1 17 000 грн. штрафу по адміністративній постанові ТЦК №57 від 11.07.2025 р., шляхом утримання 20% заробітної плати позивача, та надісліла через месенджер Вайбер позивачу цю постанову ТЦК.

Таким чином, тільки 24.11.2025 року позивач дізнався про винесену відносно нього постанову тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №57 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у зв`язку з порушенням позивачем правил мобілізації та мобілізаційної підготовки. До цього часу постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП не оголошувалася, не вручалася, не надсилалася. Крім того, за адресою реєстрації місця проживання позивач не отримував ані самої повістки, ані повідомлення від Укрпошти про отримання кореспонденції.

Представник позивача зазначає, що оскаржувана постанова не містить посилання на будь-який доказ, котрий підтверджує факт вчинення позивачем інкримінованого правопорушення, а лише констатує його факт, зокрема, у матеріалах відсутнє підтвердження належного вручення останньому повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 , так само як і відсутнє посилання на акт про відмову ОСОБА_1 від отримання повістки і про доведення до відома позивача про час, дату та місце виклику за повісткою.

В тексті постанови зазначено дату народження ОСОБА_1 як ІНФОРМАЦІЯ_4 , що не відповідає дійсній даті народження ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому не зрозуміло, на яку саме особу складена ця постанова. Також в тексті постанови зазначено, що ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_6 23.06.2025 року, але протокол про адміністративне правопорушення відносно нього було складено 20.06.2025 р. Додатково слід зазначити, що позивач своєчасно оновлював дані через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, інформацію для уточнення даних позивача відповідач мав змогу отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.

Крім того, як зазначає представник позивача, Оксенченко І.М. при проходженні процедури бронювання надав до ІНФОРМАЦІЯ_6 всю необхідну особисту інформацію і копії всіх необхідних ТЦК документів.

Представник позивача також зауважує на тому, що копію постанови від 11.07.2025 ОСОБА_1 не отримував. В постанові не зазначено відомості про надсилання Укрпоштою постанови ОСОБА_1 . Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався за його відсутності. Так, жодних доказів щодо повідомлення позивача про те, що розгляд адміністративної справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відбудеться 11.07.2025, до постанови не додано, в протоколі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено, що розгляд справи буде проведено 30.06.2025 р. об 11-00 год. Наявна у матеріалах справи копія оскаржуваної постанови та її зміст дають можливість стверджувати, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП проводився за відсутності позивача.

На думку представника позивача, процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності. Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування. Відтак, оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки має місце порушення норм процесуального права при її винесені, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, наведені вище обставини є підставою для визнання протиправною та скасування постанови № 57 від 11.07.2025 р., винесеної тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , котрою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, на думку його представника підлягає закриттю.

У зв`язку з викладеним, представник позивача просила скасувати постанову №57 від 11.07.2025 року,винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.; провадження у справі закрити; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 484,48 грн.

Станом на момент розгляду справи від відповідача відзиву не надійшло. Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення до розгляду від 26.12.2025 року направлена засобами поштового зв`язку та, відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, отримана представником за довіреністю ІНФОРМАЦІЯ_2 13.01.2026 року.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 11.07.2025 року складено постанову №57 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

В постанові зазначено, що 15.04.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 направлена Укрпоштою повістка №3198603 громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що 25.04.2025 року, о 09:00 год., військовозобов`язаний ОСОБА_1 зобов`язаний з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 для постановки на військовий облік, визначення призначення на особливий період та направлення для походлження медичного оголяду, однак 25.04.2025 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибув, а був доставлений правцівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_5 23.06.2025 року, чим порушив вимоги п.1 ст.22 та п.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку иа мобілізацію», скоївши дане правопорушення в умоваї дії на території Українги особливого періоду. Обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за правопорушення, відсутні.

Діяння гр. ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст.210-1 КУпАП, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке вчинено в особливий період.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постанова КМУ від 30.12.2022 року №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.

За визначенням, у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

За змістом ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП (в редакції чинній на момент складення оскаржуваної постанови) передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. 251 КУпАП).

Згідно зі ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ч.6 ст.258 КУпАП (в редакції чинній на момент складення оскаржуваної постанови), протокол не складається у разі вичнення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210,210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вичнених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причну неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрольного управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

На підставі встановленого, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови, наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з огляду на таке.

З постанови №57 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, складеної тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , 11.07.2025 року, вбачається, що 15.04.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 направлена Укрпоштою повістка №3198603 громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про те, що 25.04.2025 року, о 09:00 год., військовозобов`язаний ОСОБА_1 зобов`язаний з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 для постановки на військовий облік, визначення призначення на особливий період та направлення для походлження медичного огляду. Однак 25.04.2025 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибув, а був доставлений правцівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_5 23.06.2025 року, чим порушив вимоги п.1 ст.22 та п.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку иа мобілізацію», скоївши дане правопорушення в умоваї дії на території Українги особливого періоду.

Суд не погоджується із зазначеними в даній постанові обставинами з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначений постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року.

Відповідно до п.28 вказаного Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Згідно п.31 Порядку, повістки мають право вручати, зокрема представники виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад - в адміністративних межах населених пунктів та територій, на які поширюється повноваження відповідних виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Відповідно до п.36 Порядку, за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов`язані можуть бути оповіщені: представниками районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.

Пунктом 41 Порядку №560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Станом на момент розгляду справи від відповідача відзиву не надійшло. Ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення до розгляду від 26.12.2025 року направлена засобами поштового зв`язку та, відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, отримана представником за довіреністю ІНФОРМАЦІЯ_2 13.01.2026 року.

В заперечення зазначених у позові обставин, відповідач правом на відзив не скористався, тоді як засобами поштового зв`язку, зокрема, шляхом направлення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення до розгляду від 26.12.2025 року засобами поштового зв`язку та, відповідно до відмітки на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, отримана представником за довіреністю ІНФОРМАЦІЯ_2 13.01.2026 року, суд вважає, що відповідач був повідомлений про наявність в провадженні суду справи за позовом ОСОБА_1 .

Відповідачем не доведено, що позивачу вручено повістку і у нього виник обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_9 , і, що від виконання цього обов`язку ОСОБА_1 ухилився. Відповідачем також не надано суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача про відсутність у нього умислу на порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, щодо недостовірності дати його народження, зазначеної у постанові, та щодо невідповідності дати доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 – 23.06.2025 року, даті складення протоколу про адміністративне правопорушення - 20.06.2025 року.

Крім того, згідно військово-облікового документу, станом на 12.11.2025 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 ( ОСОБА_3 ); дата народження ІНФОРМАЦІЯ_11 ; відстрочка до ІНФОРМАЦІЯ_12 ; постанова ВЛК: придатний; дата ВЛК: 20.02.2025.

Таким чином, станом на дату направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 повістки №3198603 ОСОБА_1 , а саме, 15.04.2025 року, та на час складення постанови №57 від 11.07.2025 року, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пройшов ВЛК 20.02.2025 року та має відстрочку до 27.01.2026 року, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопоручення, передбаченого ч.3 ст.310-1 КУпАП.

За таких обставин, доводи позивача про незаконність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП мають бути прийняті судом до уваги, а отже адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС Україн, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 484,48 грн., сплачений позивачем відповідно до квитанції про сплату №BAUE-7299-RSEE від 27.11.2025 року (а.с.19), та судовий збір у розмірі 484,48 грн., сплачений позивачем відповідно до квитанції про сплату №4040-2719-9660-1638 від 29.12.2025 року (а.с.38), а всього 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 73, 242-244, 246, 286 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову №57 від 7.02.2025 року, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про накладення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім грн. дев`яносто шість коп.) грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя Бєльченко Л.А.