Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №209/10142/25 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/10142/25

Провадження № 2-а/209/5/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2026 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді: Лобарчук О.О.

за участі секретаря: Золотих Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кам`янське Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сидоренко Альона Сергіївна, до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко А.С. звернулась до суду з позовом, в якому просить: скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6292390 від 16.12.2025 р. винесену інспектором Управління патрульної поліції в Хмельницькій області відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.; справу про притягнення до адміністративної відповідальності ч. 1 ст.132-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 від 06.12.2025 р. – закрити; відшкодувати судові витрати, а саме судовий збір у сумі 605,60 грн. з бюджетних асигнувань Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департамент патрульної поліції.

В обґрунтування позову вказано, що 06.12.2025 року ОСОБА_1 здійснив завантаження вантажу на транспортний засіб в складі тягача марки MAN TGX 26.540 НОМЕР_1 з напівпричепом марки TAD CLASSIC 40-3 НОМЕР_2 та о 15 год. 29 хв. був зупинений в Хмельницькій області, на автомобільній дорозі М-30 ТЗ був зупинений інспектором УПП в Хмельницькій області рядовим поліції Галецьким Богданом Романовичем та винесено відносно Позивача Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6292390. Відповідно до вище вказаної постанови він визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.132-1 КУпАП. Суть правопорушення полягає в тому, що Позивач рухався з напівпричепом платформа днз АЕ4702XF, довжина якого становила 21.7 м, який належить до категорії великогабаритних, при цьому не мав дозволу на проїзд або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, чим порушив вимогу п. 25 Постанови КМУ 30,чим порушив КМУ 30 ч.4 – Порушення ПДР проїзду великогабаритних автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами» та накладено на мене штраф у розмірі 510,00 (п`ятсот десять грн.00 коп.). Дану постанову вважає незаконною, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, в оскаржуваній постанові відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували його вину у даному правопорушенні, працівник поліції не в повній мірі встановив необхідні для вирішення справи обставини, висновки, які надав працівник поліції не відповідають обставинам справи, тому ця Постанова підлягає скасуванню. На момент зупинки Позивач не порушив жодного з правил дорожнього руху, жоден з габаритних параметрів його ТЗ не перевищував дозволених. Так як конструкцією ТЗ передбачено перевезення великовагових та великогабаритних вантажів, Позивач рухався порожній і габарити не перевищували габаритів звичайного вантажного автомобіля. Фактична зупинка ТЗ була здійснена на а/д Н-08 при відсутності стаціонарного чи пересувного пунктів, лише за наявності автомобіля поліції, до того ж, вимірювання, з використанням відповідного обладнання взагалі не відбувалось, що є грубим порушенням Порядку № 879. Таким чином, габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти та за допомогою спеціального, сертифікованого вимірювального обладнання. Як вбачається з вище вказаного, працівник поліції не застосовував передбачені чинним законодавством правил проведення габаритно-вагового вимірювання, що підтверджує відсутність належних та допустимих доказів порушення Позивачем чинного законодавства.

Ухвалою судді від 17 грудня 2025 року постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін без їх обов`язкової явки та призначення справи до розгляду.

23 січня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву та диск з відеозаписом, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, письмово просив розглядати справу за його відсутністю.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Хмельницькій області в судове засідання не з`явився, письмово просив суд провести розгляд справи без його участі.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч.4 ст. 229 КАС України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.12.2025 року поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області рядовим поліції Галецьким Б.Р. ухвалена постанова серії ЕНА №6292390 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 510,00 грн. (а.с.13).

Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 06.12.2025 року о 15 год. 24 хв. він, рухався з напівпричепом платформа д/н НОМЕР_3 , довжина якого становила 21.7 м., який належить до категорії великогабаритних, при цьому не мав дозволу на проїзд, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, чим порушив п. 25 постанови КМУ №30 від 18.01.2001 року.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.213, ст.ст.222, 258 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі передбачених ч.2 ст.121 КУпАП, в порядку скороченого провадження, тобто без складання протоколу про адміністративне правопорушення з винесенням постанови по справі про адміністративне правопорушення за результатами її розгляду на місці вчинення правопорушення.

Судом встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглянута безпосередньо на місці вчинення адміністративного правопорушення інспектором як уповноваженою посадовою особою органу поліції, що не суперечить ст.276 КУпАП, з роз`ясненням ОСОБА_1 як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, його прав, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що підтверджується оглянутим судом відеозаписом з боді-камери на диску DVD-R, тому суд приходить до висновку, що постанова винесена з дотриманням вимог ст.ст.222, 258, 278, 280, 283 КУпАП та процесуального порядку, передбаченого розділом IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 року за №1376.

Разом з тим, перевіряючи правомірність винесення оскаржуваної постанови суб`єктом владних повноважень, суд зобов`язаний перевірити наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Положеннями ч.5 ст.14 Закону «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 132-1 КУпАП встановлено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху (затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р., далі - ПДР) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно з п.4 Правил Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, адміністративне правопорушення полягає у тому, що позивач перевищив нормативно встановлені параметри (габарити), без погодження з органами Національної поліції України. Дозволу до матеріалів адміністративної справи не додано.

У силу вимог ст.251 КУпАП, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється доказами у справі, якими є: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речові докази та інші документи.

Як визначено ст.251 КУпАП, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється доказами у справі, якими є: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речові докази та інші документи.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вважаючи неправомірною постанову по справі про адміністративне правопорушення за ст. 132-1 КУпАП, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що порушень щодо габаритів вантажу не було. Натомість такі доводи позивача суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами з його боку.

З оглянутого відеозапису вбачається, що габарити вантажу перевищують дозволені габарити та у позивача немає відповідного дозволу Національної поліції України, чим порушено вимоги п.п.22.5 ПДР України.

Щодо посилань позивача про те, що відповідач здійснював габаритно-ваговий контроль не в місці спеціально обладнаному для здійснення габаритно-вагового контролю та не мав вимірювального обладнання, яке проходить атестацію, з подальшим пломбуванням та видачею відповідного свідоцтва уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології тобто, порушив спеціальний порядок здійснення габаритно-вагового контролю, суд виходить з наступного.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (надалі Порядок №879).

Відповідно до п.6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Суд зазначає, що проведення габаритно-вагового контролю щодо здійснення відповідних вимірювань покладено на органи Укртрансбезпеки, які керуються вищевказаним порядком.

Водночас, вищевказаний порядок має на меті контроль органами Укртрансбезпеки щодо справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів, зокрема, тих що перевищують встановлені габарити.

Проте суд зазначає, що відповідачем, поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області рядовим поліції Галецьким Б.Р. було здійсненні заходи щодо додержання правил ПДР України, а саме перевірки наявності у позивача відповідного дозволу Національної поліції, а отже останній не був зобов`язаний керуватися Порядком №879.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Так, ч.1 ст.40 Закону України «Про національну поліцію» закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Отже, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

З огляду на те, що в силу п. 9 ч.1 ст. 31 та ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» відеоспостереження за дотриманням позивачем ПДР України поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області рядовим поліції Галецьким Б.Р. зафіксовано у встановленому законом порядку, тому суд визнає його як належний та допустимий доказ.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, аналізом відеозапису, на якому чітко зафіксовано, що водій ОСОБА_1 не надав відповідного дозволу органу Національної поліції України. У зв`язку з цим суд приходить до висновку про беззаперечність доведення факту допущення позивачем порушення вимог п.22.5 ПДР України.

За даних обставин доводи, наведені позивачем без їх доказового підтвердження, спростовуються обґрунтованою позицією відповідача та наданими ним доказами, які в своїй сукупності є свідченням доведеності наявності в діях ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП. Сумнівів щодо доведеності його вини, які б тлумачились на його користь, у суду немає.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова серії ЕАК №1958273 від 10.01.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.132-1 КУпАП є законною, обґрунтованою та винесена по факту встановленого правопорушення, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 9, п.10 ч.6 ст.12, ст.ст.72-79, 139, 162, п.2 ч.1, ч.3 ст.241, ст.ст.242, 244-246, 250, 255, 257, 268, 269, 271, 286, 293, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,–

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сидоренко Альона Сергіївна, до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено – 23 лютого 2026 року.

Суддя Лобарчук О.О.