Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №758/2115/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2115/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Левицької Я.К.,

за участю: секретаря судового засідання - Новіцької О.К.,

заінтересованої особи - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_1 , про продовження дії обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

11.02.2026 ОСОБА_2 (далі - заявниця) в особі свого представника - адвоката Козятник Л.Г. звернулась до Подільського районного суду м. Києва із заявою про продовження дії обмежувального припису відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав:

- заборонити ОСОБА_1 перебувати в місці проживання та перебування ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань менше ніж 100 метрів до ОСОБА_2 у будь-якому місці її перебування (місце проживання, відпочинку, прогулянки, медичного закладу тощо);

- заборонити ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому йому, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборонити ОСОБА_1 спілкуватися, вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 особисто або через третіх осіб, а також контактувати з нею будь-якими іншими засобами зв`язку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22.10.2025 року у справі № 758/16624/25 видано ОСОБА_2 обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 строком на 3 місяці. Необхідність у продовженні обмежувального припису обумовлена тим, що 04.11.2025 ОСОБА_2 після отримання копії рішення від 22.10.2025 направила ОСОБА_1 засобами мобільного зв`язку фото копії такого рішення. Будучи обізнаним у встановленні судом обмежувального припису із забороною контактувати з ОСОБА_2 будь-якими засобами зв`язку ОСОБА_1 04.11.2025 надіслав засобами зв`язку ряд смс-повідомлень ОСОБА_2 . Також, в один із днів листопада 2025 року, вже після встановлення судом обмежувального припису, ОСОБА_2 стало відомо, що в той час, коли вона приводить сина до дитячого садочку, ОСОБА_1 перебував певний час біля входу в приміщення дитячого закладу. Лише за збігом обставин ОСОБА_2 не зустрілась зі ОСОБА_1 , у той день ОСОБА_2 з сином відвідувала медичний заклад. Однак, лише думки про зустріч зі ОСОБА_1 , навіюють ОСОБА_2 на спогади про його знущання над нею, від яких заявниця до сих пір не може оговтатись. Крім того, слідчим відділом Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100070002275 від 19.11.2025 за ст. 126-1 КК України за фактом вчинення щодо ОСОБА_2 домашнього насильства її чоловіком. ОСОБА_2 у зазначеному кримінальному провадженні має статус потерпілої. На переконання заявниці застосування обмежувального припису з визначенням тимчасових обмежень його прав виявилось дієвим заходом, який убезпечив ОСОБА_2 від домашнього насильства з боку колишнього чоловіка. Заявниця має обґрунтовані побоювання, що в разі не продовження стосовно ОСОБА_1 обмежувального припису з великою вірогідністю можуть вчинятись по відношенню до неї діяння, пов`язані з домашнім насильством.

11.02.2026 року суд постановив ухвалу про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, в якій призначив судове засідання на 13.02.2026 року.

У судове засідання заявниця не з`явилась. 13.02.2026 року до суду надійшло клопотання представника заявниці - адвоката Козятник Л.Г. про розгляд справи без її участі, вимоги заяви підтримує.

Заінтересована особа ОСОБА_1 у судовому засіданні щодо задоволення заяви заперечив. Зазначив, що він перебував у шлюбі із ОСОБА_2 з 19.06.2025 року. У сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, ОСОБА_2 має старшого сина він іншого шлюбу, за яким ОСОБА_1 доглядав, зокрема відводив його до садочку та забирав. У них були нормальні родинні стосунки. Разом з тим, починаючи з червня 2025 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виникали постійні непорозуміння та сварки, однак він стверджує, що ніколи не застосовував фізичне насилля щодо колишньої дружини. В подальшому шлюб між сторонами було розірвано. ОСОБА_1 підтвердив, що 04.11.2025 ОСОБА_2 направила йому засобами мобільного зв`язку фото копію рішення Подільського районного суду міста Києва від 22.10.2025 року у справі № 758/16624/25 і він вів із нею переписку. При цьому, він не знав про вказане рішення суду, оскільки не був викликаний на розгляд справи та не отримував від суду копію рішення. Після того, як 04.11.2025 він ознайомився із зазначеним рішенням суду він жодного разу не спілкувався та не зустрічався особисто із ОСОБА_2 . Зауважив, що на початку вересня 2025 року у колишнього подружжя народилась дитина, яку через дію обмежувального припису він взагалі не бачить і не приймає участі у догляді та вихованні за нею. Вважає, що відсутні підстави звинувачувати його у домашньому насиллі відносно колишньої дружини ОСОБА_2 .

Заслухавши пояснення заінтересованої особи та дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Вирішуючи обґрунтованість доводів заявниці, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а також наявність підстав для продовження дії обмежувального припису в цілому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 350-7 ЦПК України за заявою осіб, визначених статтею 350-2 цього Кодексу, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з частиною другою статті 350-6 цього Кодексу.

Згідно ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до п.п. 2, 7 ч. 2 ст. 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: колишнє подружжя; батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Відповідно до пункту третього частини першої ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону передбачено, що кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно з пунктом першим частини першої ст. 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» однією із засад запобігання та протидії домашньому насильству є гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів сьомого та восьмого частини першої ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Особа, яка постраждала від домашнього насильства це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.11.2018 (касаційне провадження №61-19328св18) в результаті перегляду справи № 756/2072/18.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

При цьому, згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 404/5203/19 (провадження № 61-22539св19), законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішенні такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущень необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника.

Згідно з визнаними Україною міжнародними стандартами насильство в сім`ї виступає грубим порушенням прав людини і посягає на основні соціальні цінності життя людини, честь та гідність, недоторканність та безпеку, власність та приватне життя, а також на право дітей на виховання у сімейному середовищі.

В силу вимог частини третьої ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

За пунктом дев`ятим частини першої ст. 1 цього ж Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Суд під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису має надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів як заявника, так і осіб, відносно яких заявник просить видати обмежувальний припис, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди також мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 12.04.2022 у справі №753/4405/20, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22.10.2025 року у справі № 758/16624/25частково задоволено заяву заявника про видачу обмежувального припису. Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким встановлено наступні заходи тимчасового обмеження його прав та покладено на нього наступні обов`язки:

- заборонити ОСОБА_1 перебувати в місці проживання та перебування ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань менше ніж 100 метрів до ОСОБА_2 у будь-якому місці її перебування (місце проживання, відпочинку, прогулянки, медичного закладу тощо);

- заборонити ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому йому, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборонити ОСОБА_1 спілкуватися, вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 особисто або через третіх осіб, а також контактувати з нею будь-якими іншими засобами зв`язку.

Однак, заявник вказує, що обставини, які стали підставою для винесення судом обмежувального припису, продовжують існувати. Зокрема:

1. 04.11.2025 ОСОБА_1 спілкувався засобами мобільного зв`язку із ОСОБА_2 ;

2. ОСОБА_1 в один із днів листопада 2025 року, вже після встановлення судом обмежувального припису, перебував певний час біля входу в приміщення дитячого закладу, який відвідує син заявниці. При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зустрілись, оскільки в цей день остання разом з сином відвідувала медичний заклад;

3. На даний час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100070002275 від 19.11.2025 за ст. 126-1 КК України за фактом вчинення щодо ОСОБА_2 домашнього насильства її чоловіком. ОСОБА_2 у зазначеному кримінальному провадженні має статус потерпілої.

Оцінюючи надані заявником докази на підтвердження фактів продовження вчинення щодо неї домашнього насильства заінтересованою особою, суд зазначає наступне.

Заявник та заінтересована особа підтвердили факт спілкування засобами мобільного зв`язку, який мав місце ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з тим, суд бере до уваги те, що заінтересована особа ОСОБА_1 не знав про застосування відносно нього обмежувального припису, що і стало предметом такої розмови. В подальшому, ОСОБА_1 не спілкування ні особисто, ні за допомогою будь-яких засобів зв`язку із заявницею. Доказів протилежного заявницею суду не надано.

Враховуючи принцип презумпції невинуватості, закріплений у статті 62 Конституції України, ОСОБА_1 вважається не винуватим у вчиненні домашнього насильства щодо ОСОБА_2 за ст. 126-1 КК України до тих пір поки його вина не буде встановлена обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.

Суд бере до уваги те, що заявницею не надані суду належні докази продовження вчинення ОСОБА_1 стосовно неї домашнього насильства, що є необхідною умовою для продовження дії обмежувального припису.

Неприязні стосунки, що склалися між колишнім подружжям не можуть бути підставою для продовження дії обмежувального припису, а обставини, щоб вказували на можливу для заявника загрозу, порушення заінтересованою особою вимог виданого рішення про видачу обмежувального припису, судом не встановлені.

Оцінивши вказані вище докази у їх сукупності, суд вважає, що вони не свідчать про наявність обставин, із якими закон пов`язує можливість продовження дії обмежувального припису, відтак заяву ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268, 350-5 - 350-7 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_1 , про продовження дії обмежувального припису, виданого рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2025 року у справі № 758/16624/25, залишити без задоволення.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

- заявник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

- заінтересована особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя Я.К. Левицька