Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №753/12738/25 — Оболонський районний суд міста Києва

20.02.2026 Справа № 753/12738/25

Справа пр. № 2/756/2669/26

ун. № 753/12738/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2026 року місто Київ

Оболонський районний суду міста Києва в складі судді Андрейчука Т.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року позивач ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" звернулося до Дарницького районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 вересня 2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 250891957, згідно з умовами якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" надало позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 6200,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом протягом 3 календарні дні (дисконтний період) становила 2,10 % від суми залишку кредиту за кожен день користування ним (766,50 % річних). Базова процентна ставка становила 2,98 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним

(1087,70 % річних).

Відповідач не дотримувався умов кредитного договору, своєчасно не повернув кредит та не сплатив проценти за користування ним.

Заборгованість ОСОБА_1 за договором кредитної лінії від 06 вересня

2022 року № 250891957 становить 31867,81 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 6199,76 грн, проценти за користування кредитом у сумі 25668,05 грн.

Позивач зазначав, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії від 06 вересня

2022 року № 250891957 ТОВ "Таліон Плюс", яке зі свого боку відступило це право вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс".

За договором факторингу від 29 травня 2025 року № 29/05/25-Е, укладеним між товариством ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "Ейс", первісний кредитор відступив позивачеві право вимоги до позичальника

ОСОБА_1 за договором кредитної лінії від 06 вересня 2022 року № 250891957.

За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії від 06 вересня 2022 року № 250891957 у сумі 31867,81 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 6199,76 грн, проценти за користування кредитом у сумі 25668,05 грн, а також присудити з нього судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 25 липня 2025 року справу за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Оболонського районного суду міста Києва.

24 листопада 2025 року указана справа надійшла до Оболонського районного суду міста Києва.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року прийнято до провадження позовну заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіта відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.

Зазначена ухвала була надіслана відповідачу за адресою, за якою зареєстроване його місце проживання. Поштове відправлення з ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повернуто відправнику з проставленням 13 грудня

2025 року у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи у місці проживання.

Отже, за положеннями п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України ухвала судді Оболонського районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу

13 грудня 2025 року (зазначене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 752/5040/19, від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).

У строк, визначений вказаною ухвалою, відповідач відзив на позовну заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" до суду не подав.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд ухвалив розглянути справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року витребувано в АТ "Універсал Банк" письмовий доказ, який містить таку інформацію: чи була емітована АТ "Універсал Банк" банківська картка № НОМЕР_1 хх-ххх-8045 на ім`я ОСОБА_1 ; чи є/був номер мобільного телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за банківським рахунком клієнта ОСОБА_1 , до якого емітовано картку

№ НОМЕР_1 хх-ххх-8045; чи було зараховано кошти у сумі 6200,00 грн на банківський рахунок клієнта ОСОБА_1 , до якого емітовано картку № НОМЕР_1 хх-ххх-8045, за період з

06 вересня 2022 року до 11 вересня 2022 року, а також надати суду виписку з банківського рахунку клієнта ОСОБА_1 , до якого емітовано картку № НОМЕР_1 хх-ххх-8045, за період з 06 вересня 2022 року до 11 вересня 2022 року.

01 грудня 2025 року АТ "Універсал Банк" надало суду витребувані документи.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Судом з`ясовано, що 06 вересня 2022 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", договір кредитної лінії № 250891957, за умовами якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов`язалось надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом у сумі 18600,00 грн. Перший транш кредиту у сумі 6200,00 грн кредитодавець зобов`язався надати на строк 5 календарних днів.

Оскільки цей договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня

2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від

01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі

№ 757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" виконало умови кредитного договору, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 6200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 09 вересня 2022 року № cfd0d25f-3bbc-4495-9808-739db1630127 та випискою про рух коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ "Універсал Банк".

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позичальник ОСОБА_1 зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту не виконав, допустив заборгованість за договором кредитної лінії від 06 вересня 2022 року

№ 250891957, зокрема за тілом кредиту у сумі 6199,76 грн.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п. 8.3 договору кредитної лінії від 06 вересня 2022 року № 250891957 процентна ставка на строк дисконтного періоду складає 2,10 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 766,50 % річних.

Згідно з п. 8.4 договору кредитної лінії від 06 вересня 2022 року № 250891957 процентна ставка після закінчення дисконтного періоду складає 2,98 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 1087,70 % річних.

За період від дати видачі першого траншу до 09 вересня 2022 року (включно) розрахунок витрат за кредитом здійснюється за процентною ставкою 2,10 % від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі якщо позичальник вчинить описані в

п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 09 вересня 2022 року розрахунок витрат за кредитом здійснюється за ставкою 1,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним (пп. пп. 8.5.1, 8.5.2 п. 8.5 договору кредитної лінії від 06 вересня

2022 року № 250891957).

Пп. 7.2.1 п. 7.2 договору кредитної лінії від 06 вересня 2022 року № 250891957 передбачено, що основна сума кредиту повинна бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 5 календарних днів після закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору.

Проценти, нараховані кредитодавцем за користування ОСОБА_1 кредитними коштами становлять 25668,05 грн.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Заборгованість ОСОБА_1 за договором кредитної лінії від 06 вересня

2022 року № 250891957 становить 31867,81 грн. у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 6199,76 грн, проценти за користування кредитом у сумі 25668,05 грн.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Спеціальна позовна давність визначена ст. 258 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені

ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 24 лютого

2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення"

ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"

від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України від 14 травня 2025 року № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності". Цим Законом виключено з ЦК України п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення", а отже поновлено перебіг позовної давності.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року.

Наведене свідчить, що у разі якщо позовна давність до вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду було продовжено до 04 вересня 2025 року.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

28 листопада 2018 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до п. 2.1 якого клієнт ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" зобов`язалося відступити фактору ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор взяв на себе обов`язок їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Згодом між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду від 28 листопада 2019 року № 19, відповідно до якої строк дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 продовжено до 31 грудня

2020 року, при цьому інші умови договору залишилися без змін. 31 грудня 2020 року сторони уклали додаткову угоду № 26, а 31 грудня 2021 року - додаткову угоду № 27, якою продовжено строк дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 до

31 грудня 2022 року. Відповідно до додаткової угоди від 31 грудня 2022 року № 31

ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" погодили продовження строку дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 до 31 грудня

2023 року, а додатковою угодою від 31 грудня 2023 року № 32 - до 31 грудня 2024 року.

З урахуванням визначених строків дія цього договору факторингу, додаткових угод до нього і його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

На підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 (з урахуванням додаткових умов до нього) ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1

30 жовтня 2023 року на підставі договору факторингу № 30/1023-01 ТОВ "Таліон Плюс" відступило новому кредитору ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії від 06 вересня

2022 року № 250891957 у сумі 31867,81 грн.

Водночас ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" за договором факторингу від 29 травня 2025 року № 29/05/25-Е відступило ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" право вимоги до позичальника ОСОБА_1 .

З огляду на викладене суд вважає, що позов слід задовольнити, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за договором кредитної лінії від 06 вересня 2022 року № 250891957 у сумі 31867,81 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 6199,76 грн, проценти за користування кредитом у сумі 25668,05 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката,необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру,виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)

(ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано договір про надання правничої допомоги від

29 травня 2025 року № 29/05/25-01, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" та адвокатським бюро "Тараненко та партнери", додаток № 1 до договору, додаткову угоду від 30 травня 2025 року № 25770677836 до договору про надання правничої допомоги від

29 травня 2025 року № 25/05/25-01 та акт прийому-передачі наданих послуг від 05 червня 2025 року.

В акті прийому-передачі наданих послуг зазначено, що виконавець адвокатське бюро "Тараненко та партнери" надало, а клієнт ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" отримав такі послуги: 1) складання позовної заяви (витрачено 2 год, вартість послуги - 5000,00 грн); 2) вивчення матеріалів справи (витрачено 2 год, вартість послуги - 1000,00 грн); 3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування позичальнику кредитних коштів за кредитним договором від 06 вересня 2022 року № 250891957 (витрачено 1 год, вартість послуги - 500,00 грн); 4) підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором від 06 вересня

2022 року № 250891957 (витрачено 1 год, вартість послуги - 500,00 грн). Загальна вартість послуг - 7000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAllianceLimited" v. Ukraine" ("Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України") від 23 січня 2014 року зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорар у адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Ураховуючи те, що обставини справи є стандартними для ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" та адвокатського об`єднання "Тараненко та партнери" (стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит), обсяг доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, є типовими у переважній більшості таких справ, послуги з вивчення матеріалів справи тривалістю 2 год не можна вважати необхідними та обгрунтованими за критерієм їх неминучості. Ці послуги охоплюються підготовкою та складенням позовної заяви (тривалість 2 год, вартість послуги - 5000,00 грн).

Отже, виходячи з критеріїв реальності наданих адвокатських послуг та їх обґрунтованості, компенсації з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" компенсації підлягають витрати професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Також суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі

2242,40 грн.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 530, 533, 536, 549, 550, 553, 610, 612, 625, 1049, 1050, 1054-10561 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України,

суд, -

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005; код в ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за договором кредитної лінії від 06 вересня 2022 року

№ 250891957 у сумі 31867 (тридцять одна тисяча вісімсот шістдесят сім) гривень 81 (вісімдесят одна) копійка, що складається з заборгованості за кредитом у сумі 6199 (шість тисяч сто дев`яносто дев`ять) гривень 76 (сімдесят шість) копійок, процентів за користування кредитом у сумі 25668 (двадцять п`ять тисяч шістсот шістдесят вісім) гривень 05 (п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (місцезнаходження юридичної особи: місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005; код в ЄДРПОУ: 42986956) судовий збір у сумі 2242 (дві тисячі двісті сорок дві) гривні 40 (сорок) копійок, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000 (шість тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тарас АНДРЕЙЧУК