Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №707/434/24 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/434/24

2/707/17/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2026 року Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді - Тептюка Є.П.

при секретарі - Зарубі Н.М.,

за участі:

представника позивача Бочарова О.М.,

представника відповідача Дрогомана О.О.,

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визнання права власності на 1/2 частину,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача.

20.02.2024 року ОСОБА_1 діючи через свого представника адвоката Бочарова О.М. звернулася до суду з даним позовом.

Вимоги обгрунтовані наступним.

12 жовтня 2013 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Степанківської сільської ради Черкаського району Черкаської області за актовим записом № 134. Одруження з відповідачем виявилося невдалим, сім`я розпалася, шлюбні відносини фактично припинились, в зв`язку з чим відповідач звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом про розірвання шлюбу з позивачем. 23 грудня 2021 року рішенням Черкаського районного суду Черкаської області у справі №707/2828/21 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

В шлюбі в сторін народилась дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з позивачем і перебуває на її утриманні. Відповідач сплачує аліменти за виконавчим листом.

За час шлюбу сторонами на земельній ділянці з кадастром № 7124987000:03:001:0385 загальною площею 0,25 га, отриманій відповідачем у приватну власність шляхом приватизації право власності, яке зареєстровано 25.11.2014 року, було побудовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 85,7 кв. м, житловою площею 49.5,0 кв. м. .

Вказаний будинок був збудований за спільні кошти подружжя в період шлюбу та ведення спільного господарства, а тому являється об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Крім того, після здачі будинку в експлуатацію, такий будинок був єдиним житлом для сім`ї, де зареєстроване їхнє постійне місце проживання. Проте, після розірвання шлюбу відповідач в даному будинку не проживає, а також відмовляється впускати позивача в будинок, не визнає співвласником, крім того заселив до будинку невідомих осіб, які на даний час проживають там. Враховуючи те, що добровільно у досудовому порядку вирішити питання поділу спільного майна не представилось можливим, а тому позивачка змушена звернутися з даним позовом до суду.

Враховуючи викладене вище, позивач просить суд:

-визнати спільним сумісним майном позивача та відповідача на житловий будинок, загальною площею 85,7, житловою площею 49,5 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; -

-в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за позивачем право власності на 1/2 частину: житлового будинку, загальною площею 85,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, загальною площею 0,25 га з кадастровим № 7124987000:03:001:0385 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стислий виклад відзиву відповідача.

16.05.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечив проти позову. Свою позицію обгрунтовує наступним.

Позивач та Відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.10.2013, який розірвано рішенням суду від 21.12.2021. Відповідач не заперечує, що за час перебування подружжя у шлюбі за ним 25.11.2014 було зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 0.25 га, кадастровий номер 71249870000:03:001:0385 (отримана у власність в порядку безоплатної приватизації), а 26.02.2016 за ним було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 85.7 кв.м., який знаходиться на вказаній ділянці. Водночас, Відповідач звертає увагу суду на те, що земельна ділянка загальною площею 0.25 га, кадастровий номер 71249870000:03:001:0385 була отримана у власність в порядку безоплатної приватизації, а тому, згідно п. 5 ч.1 ст.57 СК України та п.18-2 ППВСУ №7 від 16.04.2004, є його особистою приватною власністю і поділу не підлягає.

Стосовно житлового будинку Відповідач зазначає наступне. 01.10.2008 рішенням Степанківської сільської ради №18-4 Відповідач отримав дозвіл на розробку технічної документації по передачі в приватну власність земельної ділянки загальною площею 0.25 га по АДРЕСА_1 – для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. В 2010 році він без реєстрації права власності на вказану земельну ділянку почав на ній будівництво і 24.11.2012 (до реєстрації шлюбу) будівельні роботи щодо спорудження спірного будинку були закінчені. Дана обставина підтверджується листом-відповіддю керівника ПП Сокол-5000 (виконавець робіт) від 01.04.2024 на адвокатський запит та кошторисом робіт.

Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивачка вводить суд в оману, коли стверджує, що будинок був побудований за час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, оскільки жодним доказом цю обставину не підтверджує. Відповідач підкреслює, що за час шлюбу в будинку були проведені виключно ремонтні роботи і він готовий компенсувати половину їх вартості Позивачці після проведення будівельно-технічної експертизи, яка б дозволила встановити їх обсяг та вартість. Введення ж будинку в експлуатацію, проведення в ньому ремонтних робіт та реєстрація права власності на нього в період шлюбу не можуть бути самостійними беззаперечними підставами визнання всього будинку об`єктом спільної сумісної власності, а відтак і земельна ділянка, на якій даний будинок побудований поділу не підлягає. Відповідач наполягає на тому, що будинок був збудований на приватизованій Відповідачем земельній ділянці не в період шлюбу, а майже за 2 роки до його реєстрації. Таким чином, Відповідач вважає, що Позивачкою не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу на доведення тих обставин, якою вона обґрунтовує свої позовні вимоги, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі

Пояснення сторін в судових засіданнях.

В судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві.

Позивач суду пояснила, що будівництво будинку розпочалося в 2014 році і було завершено в 2017 році. ОСОБА_4 допомагав в будівництві.

В судовому засіданні представник відповідача та відповідач проти позову заперечили з підстав викладених у відзиві.

Заяви та клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 01.03.2024 року справа прийнята до розгляду з відкриттям провадження.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 04.09.2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 06.05.2025 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Встановлені судові обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.10.2013, який розірвано рішенням суду від 23.12.2021, що підтверджується рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23.12.2021 року.

В шлюбі між сторонами народився син – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_1 від 15.01.2019 року.

25.11.2014 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 0.25 га, кадастровий номер 71249870000:03:001:0385,по АДРЕСА_1 .

26.02.2016 за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 85.7 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Рішенням Степанківської сільської ради №18-4 від 01.10.2008 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації по передачі у приватні власність земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування жилого будинку та господарських будівельні споруд по АДРЕСА_1 .

З листа ДІАМ №2815/05/18-24 від 27.05.2024 року, витягу з реєстру будівельної діяльності та декларації про готовність об?єкту, вбачається, що повідомлення про початок будівельних робіт житлового будинку по АДРЕСА_1 зареєстроване. В 22.12.2014 року, а декларація про готовність об?єкта 28.07.2015 року. Замовник ОСОБА_2 .

Згідно листа директора ПП «Сокол-5000» Літкіна Павла слідує, що ПП «СОКОЛ-5000» в період з 20 квітня 2010 року по 18 жовтеня 2012 року здійснювали будівельні роботи по спорудженню житлового будинку по АДРЕСА_1 на замовлення ОСОБА_2 .

Відповідно до кошторису з виконання робіт по будівництву житлового будинку по АДРЕСА_1 , ПП «Сокол-5000» станом на 24.11.2012 року на замовлення ОСОБА_2 було виконано наступні роботи: земляні роботи, кладка стін, кладка перегородок, покрівельні роботи, стяжка підлоги, монтаж добірних елементів, монтаж водостічної системи на загальну суму 49200. Були закуплені наступні матеріали: бутовий камінь 33 м.куб., камінь «ракушняк» 1300 шт., цегла рядова 3500 шт., цемент 25 кг 160 шт., дошка обр. 15 м.куб., плівка гідроізоляційна 75 м.кв. 4 рул., цвяхи будівельні 110 кг., бетон м200 8 куб., металочерепиця 178 м.кв., водостічна система 1 копл., клей піна 20 шт., розхідні матеріали, на загальну суму 111924 грн.

Свідок ОСОБА_6 в суді показав, що він давно знайомий з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вони куми, стосунки у них нормальні. Він працює в ПП «Сокол-5000» вже довгий час. В 2010 році ОСОБА_2 звернувся до його підприємства з проханням побудувати йому будинок по АДРЕСА_1 . Керівник підприємства доручив свідку бути виконробом на будівництві ОСОБА_2 . Будинок був побудований. Протягом 2010-2012 років ОСОБА_2 перебував на заробітках за кордоном і фінансував будівництво. За цей час будинок був збудований без опоряджувальних робіт. Була готова коробка будинку з перестінками, зроблена криша, стяжка, проведена електрика, поштукатурені стіни, змонтована водостічна система.

Також свідок, показав суду, що потім ОСОБА_2 познайомився з ОСОБА_7 і в подальшому вони вже вдвох вирішували, як робити роботи в будинку. В період 2013-2014 року роботи були за участі позивача, вона говорила, що і як вона хоче розмістити в будинку, як варіанти оздоблення і т.д. в 2014 році вони переїхали до будинку. Затвердженої проектної документації не було, був ескізний проект, а всі технічні завдання ставив замовник ОСОБА_2 особисто.

Відповідно до висновку експерта за результатами будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 08/25-БТ, ОБ від 24.11.2025 року, ринкова вартість побудованих конструктивних елементів житлового будинку о АДРЕСА_1 , виконаних відповідно до кошторису ПП «Сокол-5000» від 24.11.2012 року становить 63 % від ринкової вартості даного будинку.

В судовому засіданні експерт Оніщенко Н.С. пояснила суд, що нею був складений висновок за результатами будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 08/25-БТ, ОБ від 24.11.2025 року. В ході проведеного дослідження, вона може стверджувати, що якщо виходити з ринкової вартості спірного будинку, роботи, які були виконані відповідно до кошторису складеного ПП «Сокол-5000» 24.11.2012 року, становлять 63% від вартості всього будинку. Решта поліпшень, які були виконані на даному будівництві, становлять 37% від його вартості. Крім того, експерт заначила, що навіть деякі виконані за вищевказаним кошторисом роботи, вона зазначала та брала до розрахунку лише як частково виконані.

Норми права, що підлягають застосуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, набуття майна за час шлюбу є підставою для виникнення у подружжя права спільної сумісної власності на це майно. У разі коли презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, не спростовано, за відсутності належних доказів того, що майно набуте за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Згідно постанови КМУ №461 від 13.04.2011 про «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів»житлові будинки, побудовані за кошти юридичних і фізичних осіб, можуть прийматися в експлуатацію без виконання внутрішніх опоряджувальних робіт у квартирах та вбудовано-прибудованих приміщеннях, які не впливають на експлуатацію будинків, якщо це обумовлено договором, за умови відповідності їх санітарним, протипожежним і технічним вимогам.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Суд вважає покази свідка ОСОБА_6 такими, що відповідають дійсності. Позивач жодним чином не їх спростувала. Під час допиту свідка ОСОБА_6 позивач до участі в судовому засіданні не приєднувалася і в подальшому про бажання поставити свідку запитання, з врахуванням наданих ним показів, до суду не зверталася.

За таких обставини, з врахуванням показів свідка ОСОБА_6 суд вважає, що відомості зазначені в кошторисі складеному ПП «Сокол-5000» 24.11.2012 року по будівництву будинку в АДРЕСА_1 , відповідають дійсності.

Враховуючи виконані на будинку роботи та його стан після завершення робіт, відповідно до кошторису ПП «Сокол-5000», висновок експерта № 08/25-БТ, ОБ від 24.11.2025 року, пояснення експерта Оніщенко Н.С., суд приходить до висновку, що вказаний житловий будинок був фактично побудований відповідачем ОСОБА_2 в період 2010-2012 років, до вступу в шлюб та мав відсоток готовності - 63 %. З врахуванням положень постанови КМУ №461 від 13.04.2011 про «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», враховуючи ступінь готовності, міг бути введений в експлуатацію ОСОБА_2 ще до реєстрації шлюбу з позивачем.

Що стосується посилання сторони позивача на те, що спірний будинок був зареєстрований за відповідачем в період перебування сторін в шлюбі, суд зазначає наступне.

В оцінці наведених обставин необхідно виходити з того, що визначальним юридичного статусу майна (особисте чи спільне) є не факт реєстрації прав на таке майно, що мав місце після реєстрації шлюбу, а факт набуття (створення) майна, в даному випадку - фактичне зведення будинку відповідачем до шлюбу, що було доведено стороною відповідача та встановлено судом. Даний висновок суду повністю узгоджується з позицією КЦС ВС викладеною в постанові від 30.08.2021 року у справ 355/1060/16.

Суд, також вважає встановленим, що за період перебування у шлюбі, спірний будинок був добудований на 37%, разом з тим, суд вважає, що дана обставина не дає можливості визнати вказаний житловий будинок спільним сумісним майном подружжя.

Як зазначено у правовому висновку викладеному у Постанові ВП Верховного суду від 22.09.2022 року у справі №214/6174/15-ц: «Якщо особиста приватна власність одного з подружжя зазнала перетворень і збільшилась у вартості в період шлюбу, однак таке збільшення не було істотним, то інший із подружжя, не власник, має право на частину збільшення вартості такого майна, якщо воно пов`язане із вкладенням в об`єкт особистої приватної власності за час шлюбу спільних коштів подружжя. Для визнання особистого нерухомого майна одного з подружжя спільним майном подружжя істотність збільшення вартості майна має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає несуттєвим, малозначним порівняно з тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу в результаті спільних трудових або грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником. Істотність такого збільшення має бути пов`язана зі спільними затратами грошових коштів чи трудовими затратами або затратами іншого з подружжя, який не є власником майна. Сам факт перебування осіб у шлюбі в період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном».

Тобто, збільшення вартості будинку на 37% не є таким істотним, що первинний об?єкт нерухомості, який був фактично побудований відповідачем самостійно до вступу в шлюб, розчинився, нівелювався та став несуттєвим, малозначним. Як встановлено судом, протягом 2013-2014 років в будинку здійснювалися оздоблювальні роботи, поверховість, площа будинку не змінювалися.

Враховуючи все викладене вище, суд не вбачає підстав, для визнання спірного будинку спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Суд констатує, що з врахуванням встановлених обставин справи, позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію частини збільшення ринкової вартості будинку в рахунок коштів і праці, які були вкладені сторонами під час перебування в шлюбі ((100%-67%)/2=18,5%). Разом з тим, суд зауважує, що позивач не зверталася до суду з відповідною вимогою про стягнення коштів, підстав виходити за межі позовних вимог суд не вбачає. Суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що його довіритель ОСОБА_2 не заперечує, за наявності згоди позивача, в добровільному порядку (позасудовому) відшкодувати позивачу, належну їй частину коштів, на яку збільшилася ринкова вартість будинку, в зв?язку з проведеними роботами в період їхнього шлюбу, та яка вже визначена експертним шляхом. Вказана позиція відповідача була викладена і у відзиві на позовну заяву. Разом з тим, суд роз?яснює позивачу, що вона не позбавлена можливості в подальшому звернутися до суду з вказаною вимогою.

Що стосується вимоги, про визнання за позивачем права власності на частину земельної ділянки загальною площею 0.25 га, кадастровий номер 71249870000:03:001:0385, по АДРЕСА_1 , суд вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Вказана земельна ділянка була отримана позивачем в порядку безоплатної приватизації 25.11.2014 року, а вимога про визнання побудованого на ній буду спільним сумісним майном подружжя не задоволена. Відповідно до статті 61 СК України в редакції, чинній станом на 25.11.2014 року, не належать до об`єктів права спільної сумісної власності приватизовані одним із подружжя земельні ділянки.

Крім того, дана позиція суду повністю відповідає,усталеній судовій практиці, згідно якої, земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, лише у період з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно, вважається спільною сумісною власністю подружжя. У інших випадках таке майно належить до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Враховуючи все викладене вище, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати.

В зв?язку з відмовою в позові, понесені позивачкою судові витрати, суд залишає за нею. З клопотання про розподіл судових витрат відповідач та його представник до суду не зверталися.

Керуючись ст. ст.258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, ст. ст.60,69-71 СК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та визнання права власності на 1/2 частину – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття по станови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Повний текст рішення складено 23.02.2026 року

Суддя: Є. П. Тептюк