Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №559/4585/25 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/4585/25

Провадження № 2/559/388/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

23 лютого 2026 року м.Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі: головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» звернувся до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №64809 від 26.03.2019 у загальному розмірі 25104,50 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказує, що 26.03.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» , назву якого 23 червня 2025 року було змінено на ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір позики №64809, за умовами якого товариство надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000 грн. в якості позики на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, за користування позикою відповідачка зобов`язалась сплачувати проценти у розмірі 0,01% в день, комісію у розмірі 1,4%, а також підвищену комісійну винагороду, розмір якої, у випадку прострочення терміну платежу, становить 3,0%. термін поверненя кредиту 24.04.2019. в подальшому Додатковою угодою від 25.04.2019 сторони погодили, що строк повернення позики - 24.05.2019.

Проте, ОСОБА_1 довготривалий строк не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, внаслідок чого станом на дату подачі позову її заборгованість за договором позики становить 25104,50 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за позикою, 20104,50 грн. заборгованість за процентами та комісією за користування позикою.

Вказану заборгованість за договором позики в розмірі 25104,50 грн. ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» просить стягнути з відповідача на свою користь, а також 2423 грн. сплаченого при подачі позову судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 31.10.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу термін на усунення недоліків, вказаних в ухвалі.

Ухвалою суду від 04.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі. Розгляд справи ухвалено проводити в спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено право на подачу відзиву на позов та відповіді на відзив.

Головуючий суддя перебував у планових відпустках з 18.12.2025 по 02.01.2026, та з 19.01.2026 по 20.01.2026 включно.

Представник позивача у позові просив розглянути справу в його відсутність, заперечень проти ухвалення заочного рішення не заявляв.

Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження повідомлявся належним чином згідно з вимогами ЦПК України. При цьому з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд взяв до уваги правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якого направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

До суду від відповідача не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у встановлений судом строк відзив на позов до суду не подав.

За відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки клопотання про інше від сторін не надходили. Такий висновок суду, зважаючи, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву та не повідомлено про причину невчинення нею своєчасно такої процесуальної дії, узгоджується також із положеннями частини восьмої статті 178 вказаного Кодексу. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходили.

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до ст. 280 ч.1 п.4 ЦПК України суд ухвалює проводити розгляд справи у заочному порядку та ухвалює заочне рішення по справі на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення у даній справі є 23.02.2026, тобто дата складання повного тексту рішення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом досліджуються представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилався позивач, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 26.03.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ», назву якого 23 червня 2025 року було змінено на ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір позики №64809, за умовами якого ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» надало ОСОБА_1 у позику грошові кошти в розмірі 5000 грн. в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути позику, сплатити проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору (п.1.1.1, п.1.2 договору). За умовами п.1.1.5 вказаного договору позики сторони передбачили, що строк повернення позики (термін платежу) 24.04.2019. Також сторони узгодили, що плата за користування позикою здійснюється у вигляді: процентів у розмірі 0,01% в день від поточного залишку позики; комісії у розмірі 1,1% в день від початкового розміру позики (п.1.1.2 договору). Крім того, сторони передбачили право позичальника продовжити строк договору, але не більше 3-х разів поспіль. При продовженні строку договору позичальник зобов`язаний сплатити проценти, комісійну винагороду та штрафи (у разі їх наявності) за користування позикою у день продовження строку договору (п.3.2.3, п.3.4.2 договору) (а.с.5)

Додатковою угодою від 25.04.2019 сторони сторони внесли зміни до договору позики №64809 від 26.03.2019 та змінили термін поверення позики до 24.05.2019 (а.с.6)

У Графіку платежів, який є додатком до договору позики №64809, сторони передбачили, що у строк закінчення договору позики 24.04.2019, а пізніше, згідно додаткової угоди - 24.05.2019, ОСОБА_1 мала повернути 5000 грн. позики, сплатити 14,50 грн. процентів за користування позикою та 2030 грн. комісійної винагороди за користування позикою, а всього 7044,50 грн.(а.с.6)

ОСОБА_1 підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «/05453385/» договір та «/09416133/» новий графік платежів (згідно дадаткової угоди від 25.04.2019), а ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» 26.03.2019 перерахувало суму позики в розмірі 5000 грн. на вказану відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджено довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 01.09.2025, витягом з договору №04/08-17ПК від 04.08.2017 про надання послуг з переказу грошових коштів (а.с.13-14).

ОСОБА_1 у порушення умов договору позики отримані кошти не повернула, у зв`язку з чим станом на 30.07.2025 позивачем нараховано заборгованість у розмірі 25104,50 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за позикою, 20104,50 грн. заборгованість за процентами та комісією за користування позикою згідно наданого розразунку заборгованості (а.с.8-10).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №675-VIII) слідує,що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону

України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У частині першій статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, яка визнається укладеною з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти договір позики у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за договором позики є певна грошова сума, що має бути сплачена позичальником позикодавцю.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Надані позивачем та досліджені судом письмові докази свідчать про те, що 26.03.2019 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» в електронній формі договір позики, за умовами якого вказана фінансова компанія перерахувала на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 5000 грн., а відповідач зобов`язалась повернути позику, сплати проценти за користування позикою та комісійну винагороду за користування позикою у порядку, визначеному договором. ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 5000 грн., що повністю підтверджується матеріалами справи, і у неї виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі. Отож, суд вважає підтвердженою суму заборгованості відповідача за основним боргом.

Що стосується розміру процентів за користування грошовими коштами та комісійної винагороди за користування позикою, яка фактично є процентами за користування позикою, то суд зважає на наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та із наданого суду розрахунку, заборгованість по процентах та комісії за користування позикою становить 20104,50 грн. Вказана заборгованість нарахована за період з 26.03.2019 по 20.09.2019 включно.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, згідно якої надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів та комісійної винагороди за користування позикою, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що їх нарахування може здійснюватися лише в межах строку кредитування.

Як вбачається з умов п.1.1.5 та п. 4.1 договору позики №64809 від 26.03.2019 сторони чітко визначили, що строком повернення позики (термін платежу) є 24 квітня 2019 року, пізніше згідно дадаткової угоди від 25.04.2019 - термін дії позики встановлено до 24 травня 2019 року

Оскільки за вказаними умовами договору позики сторони погодили строк його дії по 24 травня 2019 року, тому після зазначеної дати, позивач не мав права нараховувати проценти та комісійну винагороду за користування позикою.

Нарахування та стягнення процентів та комісійної винагороди за користування позикою поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексу України.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №64809 від 26.03.2019 та графіком платежів погодженого та підписаного сторонами станом на 24.05.2019 (останній день строку дії договору позики) становить 7044,50 грн., з яких: 5000 грн. сума позики, 14,50 грн. - проценти за користування позикою, 2030 грн. - комісійної винагороди за користування позикою. Відтак, після 24.05.2019 нарахування процентів та комісійної винагороди за користування позикою є неправомірним. Окрім того, матеріали справи не містять доказів, що позичальник продовжив строк дії договору, а саме: сплатила проценти, комісійну винагороду та штрафи (у разі їх наявності) за користування позикою у день продовження строку договору згідно п.3.2.3, п.3.4.2 договору.

Отже, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики в сумі 7044,50 грн., що погоджено сторонами при укладенні договору. Отож, в підсумку, суд задовольняє позовні вимоги частково.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача у даній справі на підставі довіреності від 09 липня 2025 року та договору про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року здійснював адвокат Рудзей Ю.В.

Згідно акту наданих послуг правничої допомоги №64809 від 01 вересня 2025 року за договором про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року вбачається, що вартість наданих адвокатом Рудзей Ю.В. юридичних послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики становить 5000 грн. Вказані послуги складаються з наступних дій: правовий аналіз обставин справи 1 год. - вартість 1000 грн., складання позовної заяви 2 години - вартість 3000 грн., формування додатків до позовної заяви 1 год. - вартість 1000 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, за відсутності заперечень з боку відповідача, суд вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в розмірі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2423 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог.

Отож, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог сума судових витрат у справі, зокрема: судового збору, що становить 679,91 грн. (7044,50х2423/25104,50) та витрат на оплату правової допомоги, що становить 1403,03грн. (7044,50х5000/25104,50)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за кредитним договором №64809 від 26.03.2019 у розмірі 7044 (сім тисяч сорок чотири) гривні 50 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 679,91 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1403,03 грн., а разом 2082 (дві тисячі вісімдесят дві) гривні 94 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 23.02.2026

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», місцезнаходження: вул. В`ячеслава Липинського,10/1, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 41229318.

Представник позивача адвокат Рудзей Юрій Володимирович, РНОКПП НОМЕР_2 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

Суддя О.М.Томілін