Рішення від 11 грудня 2024 р. у справі №200/22931/15-ц — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 200/22931/15-ц

Провадження № 2/932/97/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

за участю секретаря - Білоконь О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - Перша Дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, про стягнення заборгованості за договором позики грошей, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в жовтні 2015 року звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4 , третя особа – Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про стягнення заборгованості за договором позики грошей, в якому позивач просив стягнути з ОСОБА_4 суму боргу за договором позики грошей в розмірі 120 000,00 грн. та понесені витрати по справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2015 для розгляду справи був визначений суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Решетнік М.О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи була визначена суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцева Т.О., якою ухвалою від 16.12.2015 року було відкрито провадження у даній справі, призначено судове засідання по її розгляду.

29.12.2015 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа - Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про стягнення заборгованості за договором позики грошей, в якій позивач просив стягнути на свою користь солідарно з відповідачів суму боргу за договором позики грошей в розмірі 120 000,00 грн. та понесені витрати по справі.

19.04.2016 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи - Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, про стягнення заборгованості за договором позики грошей, в якій позивач просив стягнути на свою користь солідарно з відповідачів суму боргу за договором позики грошей в розмірі 120 000,00 грн. та понесені витрати по справі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2016 року було зупинено провадження у даній цивільній справі до розгляду Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним та застосування наслідків нікчемного правочину та до розгляду Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2017 для розгляду даної цивільної справи була визначена суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_7 , яка ухвалою від 08.02.2017 прийняла цивільну справу до свого провадження та залишила зупиненим провадження у даній справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2018 для розгляду даної цивільної справи була визначена суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Женеску Е.В., яка ухвалою від 13.08.2018 прийняла цивільну справу до свого провадження, відновила провадження у даній справі, призначила підготовче засідання у справі.

Ухвалою від 06.02.2019 судом визначено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату суду від 19.03.2020 №114 та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2020 для розгляду даної цивільної справи був визначений суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Сліщенко Ю.Г.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату суду від 10.02.2021 № 61 та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2021 для розгляду даної цивільної справи визначена суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцева Т.О., яка ухвалою від 10.02.2021 прийняла цивільну справу до свого провадження, визначила про розгляд справи в порядку загального провадження, призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.01.2022 було зупинено провадження у даній цивільній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №200/1650/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним та застосування наслідків нікчемного правочину.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.12.2023 провадження у даній цивільній справі було поновлено, справа призначена до судового розгляду.

16.05.2024 до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - Перша Дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, про стягнення заборгованості за договором позики грошей, в якій позивач просив стягнути на свою користь солідарно з відповідачів суму боргу за договором позики грошей в розмірі 120 000,00 грн. та понесені витрати по справі. В обгрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнення, позивач посилається на те, що 19.06.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець ОСОБА_1 передав, а позичальник ОСОБА_8 прийняв у позику 120 000,00 грн., що на день укладання договору становить еквівалент 10 000,00 доларів США, та зобов`язався повернути отриману суму за першою вимогою позикодавця; факт одержання грошей підтверджується розпискою. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, після чого Першою Дніпровською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу. 19.06.2015 він – позивач звернувся до Першої Дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про наявність кредиторських вимог, в якій просив нотаріальну контору довести до відома спадкоємців померлого ОСОБА_8 , які прийняли або виявили бажання прийняти спадщину, серед яких: мати померлого - ОСОБА_4 , донька померлого - ОСОБА_5 , дружина сина померлого - ОСОБА_6 , яка діє від імені своїх малолітніх дітей (онуків померлого): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (які в силу ч.1 ст. 1266 ЦК України спадкують за померлого батька, який є сином померлого ОСОБА_8 , та в силу ч.4 ст. 1268 ЦК України, вважаються такими, що прийняли спадщину) про наявність вимог ОСОБА_1 в сумі 120 000,00 гривень та довести до відома спадкоємців необхідність сплатити кредитору спадкодавця ОСОБА_1 борг у вищевказаному розмірі. У відповіді на заяву державним нотаріусом Першої Дніпровської державної нотаріальної контори Кравцовою А.І. було його – позивача повідомлено, що заява долучена до матеріалів спадкової справи, а спадкоємці повідомлені щодо його претензії належним чином.

Також, позивач у позові зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла спадкоємиця ОСОБА_8 – його мати ОСОБА_4 , яка на момент смерті ОСОБА_8 проживала разом з померлим за адресою АДРЕСА_1 , та вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України; на підставі чого, за заявою ОСОБА_5 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. було відкрито спадкову справу за померлою ОСОБА_4 . Позивач, з посиланням на положення статей 1216, 1218, ч.1,4 ст. 1231, ч.1,2 ст. 1282, 526 ЦК України, зазначає, що до відповідачів, як до спадкоємців померлого, перейшов обов`язок задовольнити вимоги кредитора спадкодавця, тобто його, в межах вартості майна, одержаного ними у спадщину.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2024 залучено до участі у справі в якості належних співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В судове засідання позивач не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у наданій суду заяві 12.12.2024 представник позивача проти ухвалення заочного рішення не заперечував, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву суду не надали.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у наданих суду листах просили розглянути справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Зважаючи на викладене, відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а також у заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши справу, ознайомившись з доказами у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, матиме найбільший ефект. Таким чином, метою ефективного способу захисту є забезпечення поновлення порушеного права, адекватність наявним обставинам.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини (далі - Суд) вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції.

Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме у рішеннях від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) зазначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, 19.06.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , адресою проживання якого зазначено: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 29.10.1996, ІНН НОМЕР_2 , було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_8 взяв в борг у ОСОБА_1 гроші в сумі 120 000,00 гривень, що на день укладання договору становить еквівалент 10 000,00 доларів США, які зобов`язався повернути за першою вимогою позикодавця; факт одержання грошей підтверджується розпискою від 19.06.2014.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , виданого 18.03.2015 Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 2244.

Після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 175/2015, копія якої надана на запит суду.

В матеріалах даної спадкової справи № 175/2015 міститься заява доньки ОСОБА_8 – ОСОБА_5 від 19.03.2015, адресована нотаріальній конторі, в якій вона повідомляє про прийняття за законом всієї спадщини після смерті спадкодавця.

Також, зі спадкової справи вбачається, що 19 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори (яка змінила назву на Першу Дніпровську державну нотаріальну контору) з Заявою про наявність кредиторських вимог, в якій повідомив, що між померлим ОСОБА_8 та ОСОБА_1 19 червня 2014 року було укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець ( ОСОБА_1 ) передав, а позичальник ( ОСОБА_8 ) прийняв у позику 120 000,00 грн., що на день укладання договору становить еквівалент 10 000,00 доларів США, та зобов`язався повернути отриману суму за першою вимогою позикодавця, факт одержання грошей підтверджується розпискою, копія якої додано до цієї заяви. У даній заяві ОСОБА_1 просив нотаріальну контору довести до відома спадкоємців померлого ОСОБА_8 , які прийняли або виявили бажання прийняти спадщину, а саме: мати померлого - ОСОБА_4 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 (вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України); донька померлого - ОСОБА_5 , яка подала заяву про прийняття спадщини; дружина сина померлого - ОСОБА_6 , яка діє від імені своїх малолітніх дітей (онуків померлого): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (які в силу ч.1 ст. 1266 ЦК України спадкують за померлого батька, який є сином померлого ОСОБА_8 , та в силу ч.4 ст. 1268 ЦК України, вважаються такими, що прийняли спадщину), про наявність вимог ОСОБА_1 в сумі 120 000,00 гривень та довести до відома спадкоємців про необхідність сплатити кредитору спадкодавця ОСОБА_1 борг у вищевказаному розмірі.

Вбачається, що справжність підпису ОСОБА_1 на вказаній Заяві про наявність кредиторських вимог було засвідчено 19.06.2015 державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Кравцовою А.І., зареєстровано в реєстрі за № 10-451.

Матеріали спадкової справи також містять копію розписки ОСОБА_8 про отримання в борг у ОСОБА_1 грошей в сумі 120 000,00 грн., що еквівалентно 10 000,00 доларів США, які він зобов`язався повернути на першу вимогу.зі.

Відповідно до копії листа від 19.06.2015 № 1822/02-14 державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Кравцовою А.І. було повідомлено ОСОБА_5 про те, що між померлим ОСОБА_8 та ОСОБА_1 19 червня 2014 року було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець ОСОБА_1 передав, а позичальник ОСОБА_8 прийняв у позику 120 000,00 грн., що на день укладання договору становить еквівалент 10 000,00 доларів США та зобов`язався повернути отриману суму за першою вимогою позикодавця, що факт одержання грошей підтверджується розпискою. Також, з посиланням на положення ст. 1282 ЦК України, ОСОБА_5 повідомлено про те, що вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено; у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У відповіді на заяву державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Кравцовою А.І. листом від 23.06.2015 №1862/02-14 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що заява долучена до матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_8 , а спадкоємці проінформовані щодо його претензії належним чином.

Вбачається, що відповідно до копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 25.06.2015 Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати ОСОБА_8 – ОСОБА_4 , яка на момент смерті ОСОБА_8 проживала разом з померлим за адресою АДРЕСА_1 , та яка вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України.

Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А. було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , копію якої надано суду. Матеріали даної спадкової справи містять заяву ОСОБА_5 , яка надійшла до приватного нотаріуса 12.10.2015 року, в якій вона вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла її бабуся - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що була зареєстрована на момент смерті та постійно проживав у АДРЕСА_1 . Вказує, що на день її смерті залишилося спадкове майно (незалежно від того, з чого воно складається), яке б належало її батьку, сину спадкодавиці – ОСОБА_8 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 , та яке вона приймає за правом представлення на підставі ст. 1266 ЦК України.

Крім того, матеріали даної спадкової справи містять копію Заповіту від 12.10.2010 року, посвідченого цього ж дня державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим С.В., яким ОСОБА_8 , і.н. НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 , а також належні йому грошові внески з належними відсотками заповів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а у разі її смерті, в рівних частинах кожному заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що зареєстровано в реєстрі за № 1-5845.

Також, матеріали даної спадкової справи містять копію Заповіту від 17.11.2011 року, посвідченого цього ж дня державним нотаріусом П`ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Бутовою А.Г., яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що усе належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належать їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть їй на день смерті, вона заповідає: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а у разі його смерті, в рівних частинах кожному заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Крім того, у заяві від 19.12.2015, наявній у спадковій справі, ОСОБА_6 , що діє як законний представник малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , повідомляє про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла прабабка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на день її смерті залишилась спадщина: все належне їй майно, яке ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приймають, як за заповітом так і за законом; інших спадкоємців, передбачених законом України, в тому числі ст. 1241 ЦК України, у спадкодавця немає.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , - ОСОБА_9 (син ОСОБА_8 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_5 , виданого Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції.

Вбачається, що Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 06.01.2016 року, винесеною приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 з посиланням, зокрема, на те, що ОСОБА_6 не надала нотаріусу оригінал Заповіту, посвідченого від імені ОСОБА_8 , 12.10.2010 року державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим С.В., за реєстровим №1-5845, та не дала нотаріусу оригінал правовстановлюючого документу щодо належності нерухомого майна спадкодавцеві.

Відповідно до матеріалів справи, рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 30.06.2023, ухваленому у цивільній справі № 200/1650/16-ц та яке набрало законної сили, ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 в інтересах неповнолітніх осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І.А., державний нотаріус П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори Бутової А.Г., про визнання заповіту від 17.11.2011 року ОСОБА_4 недійсним та застосування наслідків нікчемного правочину.

Також вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , досягли повноліття та за клопотанням позивача вони залучені до участі у справі в якості належних відповідачів.

Позивач у позові зазначає, що підтверджується матеріалами справи, спадкоємцем померлого ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його мати ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; спадкоємцями померлої ОСОБА_4 є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З посиланням на положення статей 1216, 1218, ч.1,4 ст. 1231, ч.1,2 ст. 1282, 526 ЦК України, позивач у позові, з урахуванням уточнення вимог, зазначає, що до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як до спадкоємців померлого позичальника, перейшов обов`язок задовольнити вимоги кредитора спадкодавця, тобто його, в межах вартості майна, одержаного ними у спадщину, та просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь суму боргу за договором позики грошей в розмірі 120 000,00 грн. та понесені витрати по справі.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, у встановлений строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно до положень ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від виконання зобов”язань не допускається.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справа № 520/11358/15-ц (провадження № 61-7539св21) зроблено висновок, що «тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок».

Вказаний висновок підтриманий Верховним Судом у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 705/3275/18 (провадження № 61-12851св21).

Згідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини згідно до ст.1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ч.1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Відповідно до ч.2 цієї статі часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

У відповідності до ст.1223 цього Кодексу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови у її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 1231 ЦК України, до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

У відповідності до ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно до ч.2 цієї статті - якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Статтею 1282 ЦК України передбачений обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора та вказано про те, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином, вбачається, що до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як спадкоємців померлого, перейшов обов`язок задовольнити вимоги кредитора спадкодавця ОСОБА_10 , в межах вартості майна, одержаного ними у спадщину. Зважаючи на вказане, в межах заявлених позовних вимог, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь суми боргу за договором позики грошей в розмірі 120 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Будь-яких доказів в спростування позовних вимог позивача суду не надано, доказів того, що вказаний договір позики на час розгляду справи був оспорений та визнаний недійсним суду не надано.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з кожного з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1200,00 грн., тобто по 600,00 грн. з кожного

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - Перша Дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, про стягнення заборгованості за договором позики грошей, - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , суму боргу за договором позики грошей в розмірі 120 000,00 гривень (сто двадцять тисяч гривен).

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 600,00 гривень (шістсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 600,00 гривень (шістсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Т.О. Кудрявцева