Вирок від 18 лютого 2026 р. у справі №526/53/26 — Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/53/26

Провадження № 1-кп/526/154/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 рокуГадяцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Гадяч кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025170560000634 від 10.11.2025 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шевченко Великоновоселківського району Донецької області, громадянина України, не одружений, освіта середня, зареєстрований як ВПР за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, в силу ст. 89 КК України не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 та ч.1 ст. 357 КК України

в с т а н о в и в:

09 листопада 2025 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_4 , знаходячись на законних підставах в будинку АДРЕСА_2 , з дозволу власника - потерпілої ОСОБА_5 , після спільного вживання алкогольних напоїв з останньою, помітив на полиці коридору банківську картку емітовану в банку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , а також грошові кошти в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень номіналами 1000 грн. кожна купюра, які також належать потерпілій ОСОБА_5 . Вказана банківська картка в силу вимог ст. 1 Закону України "Про інформацію" № 2657-ХП від 2 жовтня 1992 року, п. 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України "Про платіжні системи коштів в Україні" № 2346 III від 05 квітня 2001 року, ч. 4 ст. 51 Закону України "Про банки та банківську діяльність" № 2121-Ш від 7 грудня 2000 року, Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 жовтня 1998 року № 414, та примітки до ст. 358 Кримінального кодексу України, є офіційним документом.

Після цього ОСОБА_4 , в момент коли потерпіла ОСОБА_5 пішла відпочивати, скориставшись відсутністю власника грошових коштів та банківської картки, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом з метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, таємно, протиправно взяв вищевказані грошові кошти в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень, а також банківську картку та поклав їх до кишені своєї куртки, таким чином заволодів ними та покинув місце події.

Суд визнає винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 357 КК України як викрадення офіційного документа та за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, пояснив, що того дня допомагав потерпілій по господарству, рубав дрова, після чого вона запропонувала повечеряти, під час якої вони спільно вживали спиртні напої. ОСОБА_5 розповіла, що їй на карту прийшли кошти за паї. Потім він помітив у коридорі на шафі гроші та карту і, виходячи з будинку, взяв їх з собою. Наступного дня працівник поліції вилучили кошти та банківську карту. На даний час всі кошти та картка повернуті потерпілій. У скоєному щиро розкаявся.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі. Крім цього у заяві повідомила, що на даний час карта та кошти повернуто, претензій до обвинуваченого не має.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, так як фактичні обставини справи ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню стосовно тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються і при відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує, що вчинені ним кримінальні правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є проступком за ч.1 ст. 357 КК України та тяжким злочином за ч.4 ст. 185 КК України, а також особу обвинуваченого, який щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодував завдані збитки потерпілій, тому вважає, що йому слід призначити покарання за сукупність кримінальних правопорушень остаточно у вигляді позбавлення волі.

Враховуючи конкретні обставини справи, добровільне відшкодування завданої шкоди, відсутність тяжких наслідків, суд не вбачає достатніх підстав для направлення ОСОБА_4 в місця позбавлення волі і приходить до висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства в зв`язку з чим йому необхідно встановити іспитовий строк з метою випробування, так як саме таке покарання буде достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлено, процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

- ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 185 КК України та призначити покарання:

- за ч.1 ст. 357 КК України у вигляді 1 року обмеження волі;

- за ч.4 ст. 185 КК України призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно за сукупністю кримінальних правопорушень призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 1 рік.

На підставі ч.1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: банківську картку, емітовану в банку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , а також грошові кошти в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень, 4 (чотири) купюри номіналами по 1000 кожна (номера: ГР9730877, АП9584803, АЗ6402782, ВУ1827317 - залишити потерпілій ОСОБА_5 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча: ОСОБА_1