Вирок від 22 лютого 2026 р. у справі №940/243/26 — Тетіївський районний суд Київської області

23.02.2026 Провадження по справі № 1-кп/940/80/26

Справа № 940/243/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

захисника обвинуваченої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026111300000004 від 03 січня 2026 за ч. 4 ст. 185 КК України за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючої, одруженої, на утриманні має неповнолітню доньку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

За змістом обвинувального акту та угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 обвинувачується у наступному.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв`язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Встановлено, що в період часу з 08 по 19 грудня 2025 року, більш точну дату та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи у будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_5 , діючи в умовах воєнного стану, умисно, з корисливого мотиву, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, користуючись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу здійснила крадіжку мобільного телефону марки «ZTE Blade A51 Lite 32 ГБ» з ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 2716, 67 грн, із захисним склом вартістю 164 грн, картою пам`яті SanDisk 128 GB microSDXC High Endurance UHS-IU3V30 вартістю 944 грн, протиударним чохлом вартістю 209,67 грн, чим спричинила матеріального збитку потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 4034,34 грн.

В подальшому ОСОБА_4 викраденим майном розпорядилася на власний розсуд. Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

Крім того, 19 грудня 2025 року, о 16 годині 57 хвилини, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , де використовуючи мобільний телефон ОСОБА_5 марки «ZTE Blade A51 Lite», діючи в умовах воєнного стану, умисно, з корисливого мотиву, з метою повторного незаконного збагачення за рахунок чужого майна, користуючись відсутністю власника та сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, використовуючи кінцеве обладнання - мобільний телефон марки «ZTE Blade A51 Lite», що має доступ до, мережі «Інтернет», знаючи пароль входу, здійснила вхід до мобільного додатку «СА» що є частиною автоматизованої інформаційної системи АТ « Креді Агріколь Банк» таким чином отримавши доступ до банківського рахунку потерпілого НОМЕР_3 здійснила переказ грошових коштів в сумі 5000 гривень на власний банківський рахунок НОМЕР_4 , відкритий в АТ «Райффайзен Банк», тобто повторно, таємно їх викрала.

В подальшому ОСОБА_4 викраденими грошовими коштами розпорядилася на власний розсуд, чим завдала потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на вищевказану суму.

Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

09 лютого 2026 року між начальником Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 за участю захисника адвоката ОСОБА_6 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до умов якої сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин вказаних кримінальних правопорушень та їх правовою кваліфікацією за ч.4 ст.185 КК України. Обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою винуватість в інкримінованих їй діяннь. Також сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які в присутності захисника роз`яснені обвинуваченому.

У судовому засіданні прокурор підтримав угоду про визнання винуватості та просив її затвердити, вказуючи, що вона відповідає вимогам КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні просили затвердити угоду про визнання винуватості. ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,беззастережно визнала, зазначила, що розуміє надані їй законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який буде застосований до неї в разі затвердження угоди про визнання винуватості судом.

Потерпілий в судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченої, її захисника, потерпілого, розглянувши угоду про визнання винуватості, перевіривши її на відповідність вимогам КПК України, суд вважає, що укладення угоди є добровільним, відповідає вимогам ст. ст. 469, 472 КПК України, отже вона може бути затверджена судом, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Відповідно до положень ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої майнової шкоди.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_4 на підставі статті 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Разом з тим, враховано особу обвинуваченої, яка раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання.

Правова кваліфікація кримінальних правопорушень вірна, існують достатні фактичні підстави для визнання винуватості, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, виконання угоди обвинуваченим є можливим.

Виходячи з вищевикладеного, судвважає, що вказана угода про визнання винуватості між начальником Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_6 підлягає затвердженню з призначенням обвинуваченій ОСОБА_4 узгодженого в ній покарання.

Враховуючи особу обвинуваченої, її ставлення до скоєного кримінального правопорушення, яка розкаялася у вчиненому, суд вважає, що її виправлення можливе без реального відбування покарання, тому суд на підставі ст. 75 КК України звільняє ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, покладаючи на неї частину обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Стосовно цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 який пред`явив вимоги до відповідача ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

В обґрунтування позову цивільний позивач посилається на те, що вчиненим ОСОБА_4 злочином завдана майнова шкода в сумі 5 000 грн 00 коп., яка в ході досудового розслідування не відшкодована.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 цивільний позов підтримав у повному обсязі.

Обвинувачена ОСОБА_4 (цивільний відповідач) в судовому засіданні цивільний позов визнала у повному обсязі.

Захисник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Прокурор в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав та вважав їх обґрунтованими.

Надаючи оцінку законності та обґрунтованості вимог щодо відшкодування майнової шкоди, суд виходить з такого.

Згідно із ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зав`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ст. 129 ЦПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів судового провадження встановлено, що ОСОБА_4 , використовуючи мобільний телефон потерпілого марки «ZTE Blade A51 Lite» здійснила переказ грошових коштів в сумі 5000 гривень з рахунку останнього на власний банківський рахунок НОМЕР_4 , відкритий в АТ «Райффайзен Банк», чим завдала потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на вищевказану суму.

Отже, розмір майнової шкоди, завданої ОСОБА_5 , складає 5 000 грн 00 коп.

З огляду на викладене, вказаний цивільний позов підлягає задоволенню.

Ухвалою слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області від 20.01.2026 щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання із строком дії до 16.03.2026.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 128, 129, 373, 374, 376, 394, 395, 468, 469, 472-476 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості в кримінальному провадженні №12026111300000004 від 03 січня 2026, укладену 09 лютого 2026 року між начальником Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за якою призначити їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 09.02.2026 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у виді особистого зобов`язання до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , відшкодування майнової шкоди у сумі 5 000 гривень.

Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон марки «ZTE Blade A51 Lite», чохол силіконовий, передані на зберігання потерпілого ОСОБА_5 , вважати повернутими власнику.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

За приписами ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1