Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №357/18595/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/18595/25

Провадження № 2/357/636/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року від представника позивача до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 78 200 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позову вказано, що 06.01.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5020391, відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 17 000 грн, зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Позикодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору, однак відповідач не повернула кошти, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом. В подальшому від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Укрглобал-Фінанс» та від ТОВ «Укрглобал-Фінанс» до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги за кредитним договором до відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

17.11.2025 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні 22.12.2025.

22.12.2025 представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

18.02.2026 від представника позивача надійшло клопотання про постановлення ухвали за клопотанням позивача про витребування доказів.

19.02.2026 відповідач ОСОБА_1 подала через канцелярію суду заяву про визнання позовних вимог в частині тіла кредиту та нарахованих відсотків, просить відмовити в стягненні 3% річних, інфляційних втрат та витрат на правничу допомогу, здійснювати розгляд справи без її участі та зменшити судовий збір на 50%.

З огляду на позицію відповідача про визнання позову, а також наявні у справі письмові докази, що стосуються предмету позову, суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів через недоцільність витребування такої інформації з урахуванням фактичних обставин справи.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Судом встановлено наступне.

06.01.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5020391, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 17 000 грн.

За вказаним вище договором погоджено строк позики 360 днів за стандартною процентною ставкою 1%.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кредит надається товариством і безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта НОМЕР_1 .

Згідно із п. 2.4 кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Лінеура Україна» суми кредиту (загального розміру) на користь клієнта.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усім умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредит ТОВ «Лінеура Україна» (п. 9.9 кредитного договору), які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил.

Відповідно до листа ТОВ «Пейпек» № 20250610-1625 від 10.06.2025, успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» в розмірі 17 000 грн, номер транзакції da829ac1-61f9-4a2d-91fd-a55be6ffe785, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_2 .

02.06.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 02-1/06/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором № 5020391.

В матеріалах справи також міститься паспорт споживчого кредиту, Правила надання коштів, договір на перерахунок коштів, розрахунок заборгованості за кредитним договором, платіжні інструкції про перерахування коштів за договором факторингу.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач порушила взяті зобов`язання, оскільки за нею рахується заборгованість у розмірі 78 200 грн, в тому числі: 17 000 грн – заборгованість за кредитом; 61 200 грн – заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Щодо вимоги позивача в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 10 та ч. 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Таким чином, норма ч. 10 та ч. 11 ст. 265 ЦПК України передбачає, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені. Позивач просить суд нарахувати інфляційні витрати та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України.

Разом з цим, відповідно до п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З врахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зазначення в рішенні про нарахування до моменту виконання рішення суду про стягнення боргу, платежів, передбачених статтею 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту та відсоткам, що виникла внаслідок порушення кредитних зобов`язань відповідачем.

Щодо відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, 01.08.2024 між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» адвокатом Дідик Є.О. та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір про надання юридичних послуг № 01/08/24-А.

Відповідно до заявки № 5020391 на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024, детального опису робіт від 30.10.2025, акта № 5020391 від 31.10.2025, рахунку на оплату № 5020391-2025 від 31.10.2025, адвокатом Дідик Є.О. надано ТОВ «Українські фінансові операції» правничу допомогу по даній справі в розмірі 10 000 грн.

В матеріалах справи також міститься також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Дідик Є.О. та довіреність.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Суд зауважує, що даний спір є спором незначної складності, оскільки спірні правовідносини регулюються загальними нормами ЦК України, а постанови Верховного Суду містять висновки в схожих правовідносинах, тому суд вважає, що надання консультацій та підготовка процесуальних документів по даній цивільній справі не передбачала для адвоката дослідження великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, а також значного часу для їх вивчення.

Відтак, витрати позивача на загальну суму 10 000 грн не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними у зв`язку з наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, процесуальну поведінку відповідача, яка визнала позов про стягнення тіла кредиту та відсотків, а також заперечення останньої в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення витрат на правничу допомогу на суму 3 000 грн., зважаючи на незначну складність справи, ціну позову, обсяг та час наданої адвокатом правової допомоги у даній справі.

Вказана до стягнення сума відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, є доцільною та справедливою в межах цієї справи.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі вимог ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, а також заяви відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків від ставки судового збору за подання до суду позовної заяви, тобто в розмірі 1 211,20 грн, а іншу частину сплаченого збору слід повернути позивачу з бюджету.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 142, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 5020391 від 06.01.2024 в розмірі 78 200 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн та судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

В іншій частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, нарахування трьох відсотків річних та інфляційних витрат з дати набрання рішенням суду законної сили – відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» зі спеціального фонду Державного бюджету України 1 211,20 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції № 11716 від 31.10.2025 АТ КБ «Приватбанк».

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», адреса: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, код ЄДРПОУ: 40966896.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. Ю. Цуранов