Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №294/1260/23 — Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 2/294/44/26

справа № 294/1260/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м. Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Білери І.В., за участі:

секретаря судового засідання Івашкевич В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Захарченко Світлана Вікторівна до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягувати з відповідача на її користь щомісячно аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову. Крім того, просить стягнути з відповідача процесуальні витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю та вели спільне господарство, від цих сімейних відносин у них народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння між сторонами, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки. Станом на сьогодні сторони разом не проживають, спільне господарство не ведуть. Відповідач з моменту припинення сімейних відносин грошових коштів на утримання їх спільного сина не надавав. Батько дитини працездатний, має постійний дохід, а тому може сплачувати аліменти на утримання сина, у зв`язку з чим позивачка звертається з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 07.01.2026 провадження у даній справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 23.02.2026.

У судове засідання сторони не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином. 19.01.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача про розгляд справи без її участі та участі ОСОБА_1 .. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу скеровувалася копія ухвали суду від 07.01.2026 та копія позовної заяви з додатками, на адресу його зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду з конвертом з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі №496/4633/18, листи, що повернулися з відміткою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Від відповідача відзив на позовну заяву на адресу суду не надходив.

За таких обставин, враховуючи також те, що позов перебуває на розгляді суду з 16.06.2023, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд не здійснює фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Кілківської сільської ради Чуднівського району Житомирської області, про що зроблено актовий запис № 4 (а.с. 7).

Дитина проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з реєстру Чуднівської територіальної громади (а.с.8-9).

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до п. 17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Відповідно до частин 1-3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин.

Наведені норми імперативно закріплюють обов`язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Оскільки сторони не можуть досягнути добровільної угоди щодо сплати аліментів на утримання дітей, так як відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, вихованням а також духовним та інтелектуальним розвитком дитини не займається, матеріальної допомоги на її утримання не надає, тому кошти на утримання дитини (аліменти) підлягають присудженню за рішенням суду.

Суд при визначенні суми аліментів, яка підлягає стягненню, враховує неналежне виконання відповідачем батьківського обов`язку та перекладення його на позивачку.

У зв`язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, враховуючи обставини справи, суд, беручи до уваги, що відомостей про непрацездатність відповідача не надано, а також те, що батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дітей, виходячи з принципу розумності і справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення сином повноліття.

За змістом ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивачки просить стягнути на користь останньої з відповідача на витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000, 00 грн.

На підтвердження понесених витрат та їх розміру позивачем надано наступні докази: копію договору про надання правової допомоги №5 від 10.06.2023, укладеного між адвокатом Захарченко С.В. та ОСОБА_1 , акт приймання-передачі виконаних робіт з описом робіт наданої правничої допомоги від 10.06.2023, та квитанцію до прибуткового касового ордера.

З акту приймання-передачі виконаних робіт вбачається, що адвокатом виконано наступний перелік робіт: складання позовної заяви про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

Факт оплати послуг за договором про надання правничої допомоги від 10.06.2023 підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №02/06/23/1 від 10.06.2023.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у розумінні якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, § 268).

Такий підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованій у справах №826/1216/16 від 27.06.2018, №755/9215/15-ц від 19.02.2020, №910/12876/19 від 07.07.2021, №753/15687/15-ц від 14.11.2018, №753/15683/15 від 26.09.2018, №910/3929/18 від 18.06.2019.

Згідно з частинами 4-5 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. є співмірним наданим послугам клієнту.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивач був звільнений від сплати судового збору за заявлену вимогу про стягнення аліментів відповідно до п. 3 ч.1. ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 073,60 грн.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 180-182, 191 СК України, ЗУ «Про охорону дитинства,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Захарченко Світлана Вікторівна до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 16.06.2023 і до досягнення сином ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 2 000 (дві тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи,якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Ірина БІЛЕРА