Окрема думка від 27 січня 2026 р. у справі №333/605/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Окрема думка

судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Крата В. І.

28 січня 2026 року

м. Київ

справа № 333/605/23

провадження № 61-13144св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І., касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , залишив без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 14 серпня 2024 року залишив без змін.

Касаційний суд зазначив, що:

«звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_3 посилалась на те, що відповідачі не виконують умови спадкового договору - жодного разу не зробили прибирання в квартирі, купували продукти харчування та ліки частково за кошти позивача, а з жовтня 2020 року взагалі перестали відвідувати її за місцем проживання;

задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що відповідачі не виконували належним чином умови спірного договору, а саме: не відвідували в передбаченій договором кількості позивачку, не купували їй харчі, ліки, не забезпечили регулярне прибирання квартири. Відповідачі зазначають, що вони після укладення спірного договору, за домовленістю з позивачкою, давали їй кошти на прибирання та їжу. З матеріалів справи вбачається, що будь-які зміни до умов спірного договору у встановленому законодавством порядку не вносилися, тому заявлені обставини, не можна вважати належним виконання умов спірного договору.

Встановивши, що позивачем ОСОБА_3 доведено невиконання відповідачами умов спадкового договору, а відповідачі жодним чином доводи позивача не спростували, не надали будь-яких доказів на підтвердження виконання ними умов договору або вчинення позивачем перешкод у виконанні спадкового договору, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання спадкового договору, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи».

Не можу погодитися із цією постановою з таких мотивів.

1. У справі, що переглядалася, суди встановили:

1.1. 18 лютого 2019 року між сторонами по справі - ОСОБА_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , з іншої сторони, укладений спадковий договір, за умовами якого, в пункті 1 відповідачі, як набувачі за договором, зобов`язалися виконувати, передбачені в ньому розпорядження відчужувача і в разі його смерті набувають право власності на належне відчужувачу маймо, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 , в рівних частках кожному. Пунктом 2 спірного Договору передбачено, що зазначена квартира має розмір загальної площі - 37,23 кв. м, житлової площі -18.2 кв. м, і належить позивачці на праві особистої приватної власності.

1.2. Відповідно до пункту 7 спірного договору, на набувачів покладаються такі обов`язки: «7.1 забезпечити відвідування відчужувача не менш як два рази на тиждень особисто чи довіреними особами, а у разі необхідності - в лікарні; 7.2 купувати харчі і, в разі необхідності, ліки; 7.3 купити відчужувачу протягом перших шести місяців дії цього договору кольоровий телевізор в справному стані з пультом дистанційного управління; 7.4 забезпечити регулярне прибирання помешкання відчужувача та його поточний ремонт; 7.5 у разі смерті відчужувача забезпечити поховання та організацію поминального обіду, а також встановити надгробний пам`ятник; пункт 8 Договору, право власності на вказану в договорі квартиру переходить до набувачів у рівних частках кожному після смерті відчужувача; пункт 9 спірного договору, право власності на вказану в договорі квартиру підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після смерті відчужувача, згідно з чинним законодавством України; пункт 10 договору, витрати, пов`язані з нотаріальним посвідченням цього договору, сплачується набувачами порівну; пункт 11 спірного договору, відчужувач та набувачі повинні дотримуватись таємниці спадкового договору за життя відчужувача; відповідно до пункту 12 спірного договору, у зв`язку з посвідченням цього спадкового договору, накладається заборона на відчуження квартири АДРЕСА_1 .

1.3. Відповідно до чеку про купівлю кольорового телевізору та розписку на ньому, відповідачі виконали пункт 7.3 спірного Договору, а саме, придбали позивачці кольоровий телевізор з пультом.

1.4. Відповідно до відомостей одержання грошових коштів ОСОБА_3 від відповідачів в період з лютого 2019 року по червень 2022 року щомісяця відповідачі передавали позивачці, під підпис, грошові кошти по 1000 грн, вересень 2022 року - 1500 грн.

2. Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

2.1. У статті 651 ЦК України визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

2.2. Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

2.3. У статті 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

2.4. Спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно. Тому коло обов`язків набувача має визначатися вже виходячи не з одностороннього волевиявлення відчужувача, а зі спільної згоди сторін, враховуючи договірний характер правовідносин (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 716/2395/21 (провадження № 61-11315св22)).

2.5. Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору.

2.6. За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

2.7. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).

2.8. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

2.9. Для підтвердження наявних правових підстав для розірвання спадкового договору відчужувач повинен надати належні і допустимі докази невиконання набувачем умов спадкового договору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2024 року у справі № 643/2791/22 (провадження № 61-6411св24)).

2.10. У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 зроблено висновок, що «оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати».

2.11. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

3. У справі, що переглядається:

відчужувач за спадковим договором ОСОБА_3 у позові посилалась на те, що набувачі не виконують умови спадкового договору - жодного разу не зробили прибирання в квартирі, купували продукти харчування та ліки частково за кошти позивача, а з жовтня 2020 року взагалі перестали відвідувати її за місцем проживання;

при задоволення позову суди вказали, що відповідачі не виконували належним чином умови договору, передбачені пунктами 7.1, 7.2, 7.4 договору, а саме: не відвідували в передбаченій договором кількості позивачку, не купували їй харчі, ліки, не забезпечили регулярне прибирання квартири, належної позивачці. Відповідачі зазначають, що вони після укладення спірного договору, за домовленістю з позивачкою, давали їй кошти на прибирання та їжу. Проте будь-які зміни до умов спірного договору у встановленому законодавством порядку не вносилися, тому заявлені обставини, не можна вважати належним виконання умов спірного договору;

суди встановили, що відповідно до пункту 7 спірного договору, на набувачів покладаються такі обов`язки: 7.1 забезпечити відвідування відчужувача не менш як два рази на тиждень особисто чи довіреними особами, а у разі необхідності - в лікарні; 7.2 купувати харчі і, в разі необхідності, ліки; 7.3 купити відчужувачу протягом перших шести місяців дії цього договору кольоровий телевізор в справному стані з пультом дистанційного управління; 7.4 забезпечити регулярне прибирання помешкання відчужувача та його поточний ремонт;

згідно з відомостями одержання грошових коштів ОСОБА_3 від відповідачів в період з лютого 2019 року по червень 2022 року щомісяця відповідачі передавали позивачці, під підпис, грошові кошти по 1000 грн, вересень 2022 року - 1500 грн;

набувач за спадковим договором ОСОБА_1 у касаційній скарзі акцентувала увагу на тому, що позивачка не надала жодних інших доказів, окрім спадкового договору, на підтвердження невиконання його умов. Також відповідачка стверджувала, що суди не врахували, що у справі наявний письмовий доказ у вигляді відомості про передачу грошових коштів у період до липня 2022 року, що спростовує твердження про уникання відповідачами позивача та ненадання їй допомоги. У судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_3 підтвердила отримання цих коштів ще до вересня 2022 року, однак це вона зробила лише після того, як суддя пред`явила письмовий доказ і позивачу довелось змінити свою версію подій. Щодо прибирання у квартирі, то суди безпідставно, взагалі не надали оцінку неможливості особистого виконання цього обов`язку відповідачами, оскільки у судовому засіданні особисто позивачка пояснила, що вона не пускає їх до квартири, оскільки на її думку вони хочуть її вбити посилаючи певні «хвилі» через розетку», у зв`язку із чим вона навіть зверталась до органів поліції. Відповідачка стверджувала, що невиконання умов спадкового договору в частині прибирання в квартирі особисто відповідачами зумовлено перешкодами позивача, яка їх не пускає у квартиру, у зв`язку із чим відповідачі вимушені були оплачувати позивачу послуги з прибирання квартири, у свою чергу відповідачі виконували і готові виконувати й надалі спадковий договір, однак на даний час це унеможливлює виключно поведінка позивача, яка штучно створює перешкоди у виконанні договору, щоб отримати формальний привід для розірвання спадкового договору. Такі дії позивачки можливо пояснити лише тим, що вона має намір розірвати спадковий договір у односторонньому порядку зі своєї ініціативи, а суди не перевірили чи мало дійсно порушення прав позивача та чиїми діями це було спричинено;

аналіз оскаржених рішень свідчить, що суди не надали оцінки та не перевірили доводів набувачів про те, що відчужувачку не впускає у квартиру набувачів, що унеможливлює особисте виконання обов`язку прибирання у квартирі, а також відвідування позивачки;

суди не оцінили на предмет істотності порушення відповідачами обов`язку, визначеного пунктом 7.2 (купувати харчі і, в разі необхідності, ліки), з урахуванням того, що відповідачі регулярно сплачували на користь позивачки грошові кошти, які можли бути використані для придбання харчів та ліків. Суди не встановили чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувала відчужувач, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

4. Тому касаційному суду належало касаційну скаргу задовольнити, оскаржені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суддя В. І. Крат