Рішення від 12 лютого 2026 р. у справі №610/4995/25 — Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/4995/25

провадження № 2-а/610/44/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2026 Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Тімонової В.М.,

при секретарі Черепахи А.А.,

розглянувши в приміщенні суду м. Балаклія у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Дергачівський відділ державної виконавчої служби в Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2025 адвокат Стрельченко Олег Валерійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області з позовною заявою, у якій просить: визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 1856-1п від 04.08.2025 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн., провадження по справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12.12.2025 ОСОБА_1 отримав повідомлення в мобільному застосунку «Дія» з якого дізнався, що відносно нього 28.11.2025 Дергачівським відділом державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 79700511. Підставою для відкриття виконавчого провадження стала постанова №1856-1п від 04.08.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , майора ОСОБА_3 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та накладено штраф в розмірі 17 000 грн. 00 коп. В постанові, що оскаржується, обставини які стали підставою для кваліфікації правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП визначені наступним чином: 26.07.2025 o 18 roд. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію ОСОБА_4 . Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію», №236/2025 від 5.04.2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_5 ) було здійснено оповіщення військовозобов`язаних. Так, 26.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) військовозобов`язаному ОСОБА_1 поштовим зв`язком АТ «Укрпошта» була направлена повістка №4193076, яка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем його проживання, а саме: АДРЕСА_2 , про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Балаклія) на 09.07.2025 o 14.00 год, для уточнення даних, а саме: відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, які відносяться до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, згідно п.34, ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів». Вищезазначена повістка №4193076 була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_5 ), у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за вказаною адресою. Вказав, що 26.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 (Балаклія) військовозобов`язаному ОСОБА_1 поштовим зв`язком АТ «Укрпошта» була направлена повістка №4193076, яка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем його проживання, а саме: АДРЕСА_2 , про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Балаклія). Але, зареєстроване місце проживання позивача – АДРЕСА_2 . Таким чином, позивач не міг отримати означену повістку, в зв`язку з тим, що вона була направлена за неналежною адресою. Відповідач до розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності поставився формально. Вимоги КУпАП передбачені ч. 2 ст. 33 стосовно з`ясування та врахування під час розгляду адміністративної справи характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність проігнорував. Оскаржувана Постанова №1856-1п не містить доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідач про час та місце розгляду справи позивача не повідомив, не забезпечив право позивача на захист, в тому числі і на отримання правничої допомоги від адвоката. Розгляд справи провів формально, заздалегідь підтримуючи обвинувальний, необ`єктивний розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Вказав, що оскаржувана Постанова підлягає скасуванню, а провадження у адміністративній справі про притягнення його до відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, підлягає закриттю з огляду на відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки вона є незаконною, винесена з порушенням норм чинного законодавства.

На підставі вказаного просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 23.12.2025 позивачу поновлено строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Встановлено відповідачу строк п`ять днів на подання відзиву на позовну заяву. Зобов`язано відповідача до судового засідання надати Балаклійському районному суду Харківської області у засвідчених копіях всі матеріали щодо даного адміністративного правопорушення (оскаржувану постанову, матеріали відеофіксації та інші докази, на підставі яких було прийнято оскаржувану постанову тощо).

26.01.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому просив залишити позов без задоволення. В обґрунтування відзиву зазначив, що 26.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 (Балаклія) військовозобов`язаному ОСОБА_1 за задекларованим місцем проживання, а саме АДРЕСА_3 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення направлена повістка № 4193076 (сформована автоматично за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів) про необхідність з`явитися 09.07.2025 о 14:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) за адресою: АДРЕСА_4 . Одночасно зазначено мету виклику – для уточнення даних. Відповідно до п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. З приводу доводів позивача щодо місця проживання, Індустріальний районний у місті Харків надає витяг з реєстру “Оберіг”, в якому зазначено фактичне місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , відомості про яке підтверджено Укрпоштою. Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів передбачена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок № 560). Згідно трекінгу АТ «Укрпошта», вищезазначена повістка № 4193076 повернута до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_5 ) у зв`язку з відсутністю адресата ( ОСОБА_1 ) за вказаною адресою. Таким чином, ОСОБА_1 був оповіщений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_5 ), а саме на 09.07.2025 о 14:00 годині, однак у вказаний час до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_5 ) не з`явився, про поважні причини неприбуття не повідомив, чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 26.07.2025 уповноваженою на те особою відносно правопорушника ОСОБА_1 складено протокол № 1856-1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексом України про адміністративні правопорушення. Зазначили, що до протоколу про адміністративне правопорушення № 1856-1 від 26.07.2025 долучено повістку № 4193076. При цьому, під час складання 26.07.2025 протоколу № 1856-1 про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 будь-яких зауважень чи пояснень з приводу неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_5 ) для уточнення даних не надав. Громадянина ОСОБА_1 своєчасно та належним чином повідомлено про місце і час розгляду справи, а саме на 16:00 год. 04.08.2025. Одночасно ОСОБА_1 роз`яснено його права, у т.ч. знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката. Зазначене підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у вищевказаному протоколі № 1856-1. Позивач був обізнаний з його правами, а також про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про перенесення розгляду справи та/або залучення захисника не заявляв, у зв`язку з чим в уповноваженої особи відповідача не було перешкод розглянути справу о 16:00 год. 04.08.2025. Таким чином, 04.08.2025 о 16 годині 00 хвилин відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення, скоєне громадянином ОСОБА_1 . Останній у визначений для розгляду адміністративної справи час та дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився. Під час розгляду були з`ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до вимог КУпАП, зокрема встановлено, що громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, встановлено його вина та обставини скоєного правопорушення під час дії особливого періоду в умовах воєнного стану. Відповідно до статті 283 КУпАП та інших вимог КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, з`ясувавши всі обставини по справі, оцінивши докази, керуючись законом і правосвідомістю, тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 04.08.2025 виніс постанову по справі № 1856-1п від 04.08.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вважають, що постанова від 04.08.2025 № 1856-1п щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України прийнята на підставі норм діючого законодавства, у зв`язку з чим скасуванню не підлягає, а дії ІНФОРМАЦІЯ_2 при винесенні оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому додали копії: трекінгу «Укрпошта», повістку № 4193076 від 26.06.2025, протоколу № 1856-1 від 26.07.2025.

13.02.2026 представником позивача – адвокатом Стрельченко О.В. подано відповідь на відзив, у якому наполягав на задоволенні позову та зазначив, що вважає доводи викладені відзиві такими, що не спростовують правову позицію позивача, а в сукупності з доданими до відзиву доказами навпаки підкріплюють та обґрунтовують безпідставність та необґрунтованість постанови № 1856-1п від 04.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Вказав, що з протоколу про адміністративне правопорушення №1856-1 від 26.07.2025 вбачається, що він складався значним перекрученням фактичних даних, та не відображає достовірних даних про особу яка притягається до адміністративної відповідальності та фактичних обставин справи. Особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення до його складання віднеслась зверхньо, внаслідок чого до протоколу занесені неправдиві дані про місце проживання позивача. Незважаючи на те, що в протоколі зазначено, що документ який посвідчує особу ОСОБА_1 був паспорт НОМЕР_1 , в якому зареєстроване місце проживання визначено, як АДРЕСА_2 , яке внесено Балаклійським районним відділом ГУМВС України в Харківській області ще з 17.02.2010, в протокол про адміністративне правопорушення внесено місце проживання АДРЕСА_5 . В протоколі зазначено що ІНФОРМАЦІЯ_3 направив повістку №4193076 ОСОБА_1 за місцем його реєстрації (проживання), а саме АДРЕСА_2 . І хоча відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву, що при складанні протоколу була наявна повістка, яка не була вручена позивачу, це викликає обґрунтовані сумніви оскільки в доданій в якості доказів повістці зазначено адресу позивача: Рівненська область. Вказав, що дата складання адміністративного протоколу - 26.07.2025 - субота. Виникає питання яким же ж чином позивач опинився в ІНФОРМАЦІЯ_5 в суботу 26.07.2025. Справа в тому що позивач був затриманий працівниками національної поліції в місті Харків, де він перебував у справах, та направлений до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Там він був підданий необгрунтованому незаконному затриманню, позбавлений телефону, можливості побачити з рідними та адвокатом. Незаконне затримання було припинено лише в понеділок 28.06.2025 в зв`язку з тим, що рідний брат позивача пропав безвісти під час виконання бойового завдання, та відомості про це були внесені до Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин, копія витягу яка була у позивача з собою. Позивач згадує, що під час складання протоколу йому вручалось його копія, але обставини складання протоколу та подальше тримання його в ТЦК призвели до того, що копію означеного документу він втратив, оскільки умови в яких він утримувався не були сприятливими для зберігання будь-яких документів. Емоційне навантаження тих днів призвело до того, що після звільнення з утримання в ТЦК, він не згадав ні про протокол який був складений, ні про дату коли його адміністративна справа буде розглядатись начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 . Перше що зробив позивач після звільнення, це укладення договору про надання правничої допомоги з адвокатом 29.06.2025, поновлення обліку як військовозобов`язаного в 1 відділі ( ІНФОРМАЦІЯ_4 та оформлення відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією як особа близький родич якої пропав безвісти за особливих обставин. Зазначив, що особа яка вивчала адміністративну справу, перед накладенням адміністративного стягнення винесла постанову не на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки в самій постанові зазначено, що повістка була направлена в Рівненську область. Тому вважає, що позивач не скоював адміністративного правопорушення, оскільки повістка була направлена не за адресою проживання позивача.

Представник позивача – адвокат Стрельченко О.В. подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримав та просив задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, у відзиві просив розгляд справи проводити за їх відсутності.

Представник третьої особи Дергачівського ВДВС в Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи положення ст. 286 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справи за відсутністю сторін на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 04 серпня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову № 1856-1п по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що 26.07.2025 о 18 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію ОСОБА_1 . Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію», №236/2025 від 15.04.2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_5 ) було здійснено оповіщення військовозобов`язаних. Так, 26.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 (Балаклія) військовозобов`язаному ОСОБА_1 поштовим зв`язком АТ «Укрпошта» була направлена повістка №4193076, яка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем його проживання, а саме: АДРЕСА_2 , про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Балаклія) на 09.07.2025 о 14.00 год для уточнення даних, а саме: відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, які відносяться до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, згідно п.34 ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Вищезазначена повістка №4193076 була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Балаклія), у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за вказаною адресою.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 №560 вбачається, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів. Центрального управління або регіональних органів СБУ є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Таким чином, ОСОБА_1 був оповіщений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_5 ), а саме на 09.07.2025 о 14.00 год, однак у вказаний час до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_5 ) не з`явився, про поважні причини неявки не повідомив, чим порушив абз.8, ч.З, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 7 КУпАП закріплений принцип забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Частинами 1 - 4 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом; додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП визначено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами частини 3 статті 210-1 КУпАП встановлено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП)

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

На виконання ст. 254 КУпАП України про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Частиною 5 ст. 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм ч. 1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказано у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі №743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі №524/5536/17, від 24 липня 2019 по справі №161/10598/16-а, від 17 липня 2019 року по справі №295/3099/17, від 07 серпня 2019 року по справі №754/10826/16.

Положеннями ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначив, що оскаржувана постанова не містить доказів на підтвердження факту події адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та винесена з рядом процедурних порушень, з позбавленням позивача можливості скористатись усією сукупністю прав, передбачених ст. 268 КУпАП та за його відсутності.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пунктом 40 Порядку № 560 передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Відповідно до пункту 40 Порядку № 560 у разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.

Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення № 1856-1 від 26.07.2025, який долучено представником відповідача, вказано фактичне місце проживання позивача – АДРЕСА_5 та те, що «26.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 (Балаклія) військовозобов`язаному ОСОБА_1 поштовим зв`язком АТ «Укрпошта» була направлена повістка №4193076, яка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем його проживання, а саме: АДРЕСА_2 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Балаклія) на 09.07.2025 о 14.00 год для уточнення даних, а саме: відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, які відносяться до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, згідно п. 34 ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»».

З повістки № 4193076 сформованої 26.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 (Балаклія) убачається, що вона адресована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на адресу: АДРЕСА_6 .

Як убачається з копії паспорта, серії НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 з 17.02.2010 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Утім, в матеріалах справи не міститься жодних доказів направлення повістки за місцем реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_2 та відмови ОСОБА_1 від отримання вказаної повістки.

Частиною 5 ст. 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених зокрема ст. 210-1 цього Кодексу, разом з тим в постанові зазначено, що інкриміноване позивачу правопорушення підтверджується актом відмови від отримання повістки та протоколом про адміністративне правопорушення.

Проте акту відмови від отримання повістки позивачем матеріали справи не містять.

Єдиним доказом вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення у даній справі є лише сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.

Однак, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №838/1/17 від 15 травня 2019 у справі №537/2088/17.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини при розгляді справ про адміністративні правопорушення національні органи влади мають дотримуватися гарантій, притаманних кримінальному провадженню.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже таким чином суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Справа "Karelin v. Russia" від 20 вересня 2016 року). Оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом", яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 6 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Звертаючись до рішень Європейського суду з прав людини, а саме: "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002 року, Суд неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суди мають застосовувати принципи доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення від 21 жовтня 2011 року у справі "Коробов проти України"), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства".

Доведення "поза розумним сумнівом" відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена "поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroglu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).

Отже, суд зазначає, що всі сумніви відносно доведеності вини слід тлумачити на користь особи, а не суб`єкта владних повноважень, оскільки вказаний конституційний принцип, поряд з іншими, є гарантією захисту від безпідставного притягнення осіб до юридичної відповідальності.

Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах у справі про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем шляхом надання належних та допустимих доказів не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за обставин, викладених у постанові від 04.08.2025 № 1856-1п, а відтак притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 241-246, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Дергачівський відділ державної виконавчої служби в Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за № 1856-1п від 04.08.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000, 00 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_8 .

Третя особа: Дергачівський відділ державної виконавчої служби в Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: вул. Садова буд. 10, м. Дергачі, Харківський район Харківської області, 62302.

У зв`язку із перебуванням судді у щорічній відпустці з 16.02.2026 по 20.02.2026 повний текст постанови складено 23 лютого 2026 року.

Суддя В.М.Тімонова