Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №399/1094/25 — Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 399/1094/25

провадження № 2-а/399/2/2026

Рішення

Іменем України

23 лютого 2026 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Шуліки О.О.,

за участі секретаря Бобрик І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2025 року до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову № 285/25 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в його діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено Постанову № 285/25 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У вказаній Постанові, у тому числі, зазначено: « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у ході проведення оповіщення за призовом під час загальної мобілізації в особливий період, згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», Указу Президента України «Про введення воєнного стану», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не проходив військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності під час воєнного стану, не надавав підтверджуючих документів про причини її непроходження. У результаті військовозобов`язаний ОСОБА_1 був автоматично поданий у електронному зверненні на поліцію № ЕЗ197832 від 13.08.2025 року з приводу непроходження військово-лікарської комісії згідно п.2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим Законом встановлено, «що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду». З 24.02.2022 року в Україні введено та згодом продовжено воєнний стан і проводяться заходи загальної мобілізації, особливий період, визначений у ст. 1 Закону України «Про оборону України» оголошений в країні ще 17.03.2014 року Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 донині не скасовано. Згідно ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Непроходження ВЛК чи відмова від її проходження є порушенням у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, тому дане правопорушення кваліфікується за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У результаті гр. ОСОБА_4 порушив вимоги ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про що був складений протокол про адміністративне правопорушення № 285/25 від 20.08.2025 року. Стаття 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тому, вважаю за необхідне призначити правопорушнику ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, яке буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобіганню вчинення громадянином ОСОБА_1 нових правопорушень.» Він – ОСОБА_1 , вважає, що Постанова по справі про адміністративне правопорушення – винесена з порушенням норм процесуального і матеріального права та підлягає скасуванню з наступних підстав. Про факт винесення постанови про адміністративне правопорушення йому стало відомо, лише, 12.11.2025 року після отримання її листом на руки, після доставки поштарем AT «Укрпошта». Але він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 19 грудня 1997 року лікарською комісією Онуфріївського військомату визнаний непридатними до військової служби із виключенням із обліку по гр. І ст. 80 а Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України, затверджених Наказом Міністерства Оборони України № 2 від 04.01.1994 року, що підтверджується відповідним записом на ст. 32 виданого йому Військового квитка серії НОМЕР_1 . При цьому, хоче зазначити, що у п. 55 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 («Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період») вказано, що Військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. № 363З-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», є чинним та не потребує обов`язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа. Отже, вказаний ним військово-обліковий документ є чинним, як і записи в ньому. Тож, зважаючи на вищевикладене, він повинен бути виключений із військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Згідно ч. 9 ст. 1 Закону, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. А згідно ч. 5 ст. 1 Закону, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Тож, зважаючи на вищевикладене, він не є військовозобов`язаний та на нього не поширюється законодавство України про військовий обов`язок. Не зважаючи на вказане вище, начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було постановлено щодо нього вказану постанову. При цьому, Протокол про адміністративне правопорушення по даній справі йому не вручався та ніяких пояснень ним надано не було. Зважаючи на те, що він не належить до жодної із категорій щодо військового обов`язку громадян України (призовник, військовозобов`язаний, резервіст), та у даному випадку, у його діях (бездіяльності) відсутній склад адміністративного правопорушення (суб`єкт правопорушення), він не може нести відповідальність за правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Щодо непроходження військово-лікарської комісії для встановлення придатності до проходження військової служби для зміни статусу з обмежено придатний на інший у визначений законодавством строки зазначив наступне. Указом Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу. Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022, оголошується та проводить загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували станом на дату винесення оскаржуваної постанови). Таким чином, з 24.02.2022 в Україні діє особливий період. Постановою Кабінету Міністрів України № 560, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу підчас мобілізації та встановлено, що на особливий період строк дії довідки з висновком BJIK складає: в мирний час - 5 років; під час мобілізації та/або воєнного стану - 1 рік. Відповідно до Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджені Постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) ТЦК та СП до ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах для проходження медичного огляду, а також проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) ТЦК та СП. Згідно із ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно п. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України зобов`язані прибувати до ТЦК та СП, за викликом. Враховуючи зазначене, вважає, що ініціатором проходження BЛK повинен бути не сам військовозобов`язаний, а ТЦК та СП. Саме, коли ТЦК та СП направить військовозобов`язаного. А так як ТЦК та СП не намагалось направити мене на BЛK (не надсилало і не вручало повісток), то, вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення щодо несвоєчасного проходження BЛK. Оскільки жодним нормативним актом, у тому числі і зазначеними у оскаржуваній постанові, не передбачено обов`язку громадянина України після оголошення мобілізації без виклику посадових осіб ТЦК та СП для проходження з власної ініціативи BЛK, то у його діях відсутня об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. З ст.210-1 КУпАП. Посилання Відповідача у Постанові на порушення ним вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» від 21.03.2024 № 3621-IX, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025р. №4235-ІХ, яким встановлено що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби - вважає необґрунтованими. А саме через те, що він, на момент винесення оскаржуваної Постанови, не мав такого статусу. Крім того, в оскаржуваній постанові не було зазначено, що він мав статус обмежено придатного, у зв`язку з чим у нього не виник обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05.06.2025 року. Тож, у його діях (бездіяльності) - відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

11.12.2025 року представник відповідача інспектор відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 подала відзив на адміністративний позов, в якому просила у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування постанови №285/25 від 20.08.2025 року за справою про адміністративне правопорушення відмовити. На обґрунтування своєї позиції зазначила, що ознайомившись з матеріалами справи та позовними вимогами, вона, як представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначає, що не визнає позовні вимоги у повному обсязі, а також вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав: так, у позовній заяві позивач вказує, що «про факт винесення постанови про адміністративне правопорушення йому стало відомо лише 12.11.2025 року після отримання її листом на руки, після доставки поштарем AT «Укрпошта»», однак дані твердження не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №285/25 від 20.08.2025 року, громадянину ОСОБА_1 було повідомлено під особистий підпис, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 9 годині 00 хвилин 02 вересня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , кабінет №1. Тому твердження позивача про те, що він не знав про факт винесення постанови, не відповідає дійсності і не має враховуватися судом. Також позивач посилається на те, що «з 19 грудня 1997 року лікарською комісією Онуфріївського військкомату визнаний непридатним до військової служби по гр. 1 ст. 80 а Розладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України, затверджених Наказом Міністерства Оборони України №2 від 04.01.1994 року, що підтверджується відповідним записом на ст. 32 виданого йому військового квитка серії НОМЕР_1 ». Однак, з таким твердженням вона також не погоджується, оскільки, відповідно до відомостей, які містяться у наданому позивачем військовому квитку, а саме на сторінці НОМЕР_2 військового квитка міститься штамп про те, що позивач 19.02.1997 року визнаний непридатним зі зняттям з військового обліку, а не з виключенням з військового обліку, як зазначає позивач. Крім того, відповідно до даних на сторінці 32 військового квитка ОСОБА_1 відсутні відомості щодо точної дати його виключення з військового обліку. Вказано лиш число і місяць, однак відомості про те, в якому році позивача було виключено з військового обліку, відсутні. Тому вважаю, що твердження позивача, що його було знято з обліку саме 19 грудня 1997 року, викликають справедливий сумнів. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Відповідно до абз. 7 п. 2 ч. 1 ст. 37 вказаного Закону, взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України. Служби безпеки України, розвідувальних органів України. З початком військової агресії російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статі 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану». Указом Президента У країни від 24.02.2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» в Україні введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію. Відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян У країни. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Відповідно до п.10. статі 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування га соціальної підтримки). Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконував військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Відповідно до п. 19 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом. Також зазначила, що відповідно до відомостей з АІТС «Оберіг», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 15.01.1992 року знаходиться на військовому обліку у другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_4 . З аналізу вказаних норм законодавства можна зробити висновок, що так як ОСОБА_1 , відповідно до наявних у ІНФОРМАЦІЯ_4 відомостей, знаходився на військовому обліку не був знятий і не був виключений з військового обліку, на нього поширюються відповідні обов`язки, зокрема, щодо уточнення своїх персональних даних через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, або через електронний кабінет, чого позивач свого часу не зробив, у зв`язку з чим його і було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, навіть у військовому квитку позивача, на сторінці 26, де містяться відомості про взяття та зняття з обліку, стоїть відмітка про взяття його на військовий облік 19.02.1997 року. Тому зважаючи на це, є підстави вважати, що позивач знав (повинен був знати) про те, що він дійсно перебуває на військовому обліку, що покладає на нього відповідні обов`язки, встановлені законодавством України. Крім вищенаведеного, також слід звернути увагу на той факт, що 31.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду. 13.08.2025 року позивачеві була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на строк до 05 листопада 2025 року, яку ОСОБА_1 отримав під особистий підпис. 17.11.2025 ОСОБА_1 через центр надання адміністративних послуг, ще раз звернувся із заявою про надання відстрочки на тій же підставі (п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Відповідно до протоколу засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 №37 від 17.11.2025, ОСОБА_1 було повторно надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на строк до 03.02.2026 року. З вищенаведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 вважав себе військовозобов`язаним, у зв`язку з чим, за наявності підстав, вирішив реалізувати своє право на відстрочку, гарантоване йому Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому об`єктивно вважає, що твердження відповідача, що він не є військовозобов`язаним і на нього не поширюється законодавство України про військовий обов`язок, є надуманим, необґрунтованими і не підтверджуються нормами чинного законодавства, оскільки, якби позивач не вважав себе військовозобов`язаним, він би не подавав документи і не звертався із заявами про надання йому відстрочки, як військовозобов`язаному. Зважаючи на вищевикладене, можна дійти наступних висновків: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1992 року і по даний час знаходиться на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що він і сам знав, а також фактично підтвердив фактом подання документів і заяв для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Не зважаючи на обов`язок самостійно з`явитися до ТЦК та СП, він такий обов`язок проігнорував, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Всі ці обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності на законних підставах, а відтак, позовна заява не підлягає задоволенню.

25.12.2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено, що він, ОСОБА_1 , звернувся до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області із адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 . У поданому позові він, у тому числі, прохає: Визнати протиправною та скасувати Постанову №285/25 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.09.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю у його діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У Відзиві ІНФОРМАЦІЯ_6 , обґрунтовуючи свої заперечення на позовні вимоги, у тому числі, зазначає: «Також позивач посилається на те, що «з 19 грудня 1997 року лікарською комісією Онуфріївського військкомату визнаний непридатним до військової служби по гр. І ст. 80а Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України, затверджених Наказом Міністерства Оборони України № 2 від 04.01.1994 року, що підтверджується відповідним записом на ст. 32 виданого йому військового квитка серії НОМЕР_1 ». Однак, з таким твердженням він також не погоджується, оскільки, відповідно до відомостей, які містяться у наданому позивачем військовому квитку, а саме на сторінці НОМЕР_2 військового квитка міститься штамп про те, що позивач 19.02.1997 року визнаний непридатним зі зняттям з військового обліку, а не з виключенням з військового обліку, як зазначає позивач. Крім того, відповідно до даних на сторінці 32 військового квитка ОСОБА_1 , відсутні відомості щодо точної дати його виключення з військового обліку. Вказано лиш число і місяць, однак відомості про те, в якому році позивача було виключено з військового обліку, відсутні. Тому вважаю, що твердження позивача, що його було знято з обліку саме 19 грудня 1997року, викликають справедливий сумнів.» Тож, Відповідач вказує на те, що ним не доведено факту виключення із військового обліку та, як наслідок, він являється військозобов`язаним та на нього поширюється законодавство України про військовий обов`язок. У заперечення вищевикладеного хоче навести, як приклад, висновки, які зробив суд апеляційної інстанції щодо подібних правовідносин, з якими він повністю погоджується. А саме, у Постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2023 року по справі № 500/4141/22, яка не була скасована Верховним Судом, у тому числі, були зроблені наступні висновки: «Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказану довідку № 4/14 від 06.06.2000, було видано замість військового білету. При цьому у довідці зауважено, що позивач: не проходив військову службу та службу в запасі, йому не присвоєно військове звання, а також, що останній не має військово-облікової спеціальності та посадової кваліфікації, також визнання «непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку» підтверджується відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_7 від 20.10.2022 № 2950 і завіреними копіями облікової картки позивача від 06.06.2000, виписками з книги протоколів по приписці № 38 від 07.03.2000. Інші документи, за повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_8 , відсутні у зв`язку із закінченням строків зберігання. Колегія суддів вважає, що на момент призову на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_9 мав інформацію про проходження позивачем військово-лікарської комісії та про непридатність його до військової служби з виключенням з військового обліку, проте не взяв до уваги, про що свідчить штамп, зроблений 12.07.2022 відповідачем на звороті виданої 06.06.2000 Київським райвійськоматом м. Харкова довідки №9 4/14, про взяття ОСОБА_1 на військовий облік. Щодо наявності розбіжності у військово-облікових документах позивача, яка полягає у зазначені дати (Київським райвійськоматом м. Харкова 18.04.2000, а ІНФОРМАЦІЯ_10 07.03.2000) та номеру статті (Київським райвійськоматом м. Харкова стаття 38 «в», а ІНФОРМАЦІЯ_10 стаття 86 «а») Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України (Додаток № 1 до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони України від 04.01.1994 N92), то суд вважає за необхідне наголосити, що можливість описки щодо пункту правової норми не спростовує визнання громадянина непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. При цьому, за правовими висновками Верховного Суду у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на п.3.13 глави 3 розділу II Положення № 402. Із наданої завіреної копії облікової картки позивача підтверджується факт видання громадянина взамін військового квитка довідки № 14 про непридатність від 06.06.2000. Дата видачі цієї довідки та складення облікової картки співпадає із датою проставлення 06.06.2000 штампу в паспорті позивача громадянина України Київським райвійськоматом м. Харкова про те, що він є «невійськовозобов`язаним». Щодо доводів апелянта, що доцільно брати до уваги результати останньої військово-лікарської комісії, а саме довідку ВЛК за №37/5949 від 07.07.2022, то апеляційний суд вважає, що відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення № 402, повторно оглядаються військово лікарською комісією військових комісаріатів лише військовозобов`язані, а позивач таким не являється, оскільки ще 18.04.2000 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за графою І, статтею 38 «в» Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України (Додаток № 1 до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони України від 04.01.1994 № 2).» Порівнюючи обставини у вищевказаній та у даній справі, хоче наголосити, що він так само не проходив строкової служби чи іншої служби у Збройних Силах України та не має військово-облікової спеціальності та посадової кваліфікації, що підтверджується записом на ст. 4 його Військового квитка. У даному випадку, вважає, що має місце службова халатність посадової особи, яка заповнювала його військо-обліковий документ і на ст. 32 - не поставила рік виключення його з військового обліку. Але, так само, як і вищевказаній Постанові суду апеляційної інстанції, можливість описки (непроставлення) року виключення його із військового обліку не може спростовувати визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, встановлена на підставі висновку лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_11 . При цьому, число та місяць проходження ВЛК і визнання його непридатним до військової служби із зняттям із військового обліку (19.02.1997 року) співпадає із числом і місяцем виключення із військового обліку (19.02.), що зазначено на ст. 32 виданого йому Військового квитка серії НОМЕР_1 . Але, у будь-якому разі, зважаючи на вищевикладену практику суду, вважає, що визнання його непридатним до військової служби мало наслідком, лише, виключення із військового обліку, а повторне направлення для проходження військово-лікарської комісії було б незаконним, зважаючи на його статус - невійськовозобов`язаного. Тож, зважаючи на вищевикладене, він не є військовозобов`язаний та на нього не поширюється законодавство України про військовий обов`язок. Згідно ч. 5 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі - Закон), від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. А зважаючи на те, що він не належить до жодної із категорій щодо військового обов`язку громадяни України (призовник, військовозобов`язаний, резервіст), та у даному випадку, у його діях (бездіяльності) відсутній склад адміністративного правопорушення (суб`єкт правопорушення), він не може нести відповідальність за правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також зазначив, що повторне ж постановлення його на військовий облік, здійснене ІНФОРМАЦІЯ_6 , вважаю, є необґрунтованим та вчиненим без правових підстав, та саме по собі не може спростовувати факту саме виключення мене із військового обліку. Зважаючи на вищевикладені обставини, вважає, що його позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Прохає прийняти до розгляду Відповідь на відзив на адміністративний позов про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в адміністративній справі № 399/1094/25. Заявлені позовні вимоги в адміністративній справі № 399/1094/25 - задовольнити повністю.

15.01.2026 року представник відповідача інспектор відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 подала заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено, ознайомившись із відповіддю на відзив, зазначає наступне: у відповіді на відзив позивач в основному посилається на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі №500/4141/22. Однак, у вказаній справі мова йде про те, що позивачеві було видано довідку про виключення з військового обліку, яка була видана позивачеві замість військового квитка. У даному ж випадку ОСОБА_1 не видавалося жодних довідок, а також, як уже було вказано у відзиві, у військовому квитку позивача, на сторінці 26, де містяться відомості про взяття та зняття з обліку, стоїть відмітка про взяття його на військовий облік 19.02.1997 року. Тому зважаючи на це, є підстави вважати, що позивач знав (повинен був знати) про те, що він дійсно перебуває на військовому обліку, що покладає на нього відповідні обов`язки, встановлені законодавством України, і твердження позивача про те, що він не є військовозобов`язаним, не підтверджуються ні фактичним обставинами справи, ні нормами чинного законодавства, про що також було вказано у відзиві. Також хочу зазначити, що Наказ Міністерства оборони України №342 від 9 червня 2006 року більше не є чинним, адже його дія була нівельована наказом МОУ № 24 від 2015 року. На сьогодні всі питання, пов`язані зі зняттям чи виключенням особи з військового обліку, регулюються наказом МОУ №402 від 14.08.2008 року зі змінами. Потрібно розуміти, що запис у військово-обліковому документі «знятий з військового обліку згідно з наказом МОУ №342» не є підставою для звільнення від військових обов`язків. Згідно з чинним законом, громадянин може бути визнаний непридатним до військової служби в мирний час, але за умов воєнного стану він може підлягати мобілізації. Для того щоб отримати у військовому квитку запис «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» за своїми показниками здоров`я, громадянин має пройти медичне обстеження BЛK під час військового стану, та отримати такий ступінь придатності, що виносить військово-лікарська комісія. Як видно з матеріалів справи, такі дії не були здійснені позивачем. Ще раз звертає увагу суду, що позивач неодноразово звертався до ТЦК та СП, а також до центру надання адміністративних послуг, з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, однак, жодного разу не звертався до ТЦК та СП з питанням щодо виключення з військового обліку, тому об`єктивно вважаю, що позивач знав про те, що він є військовозобов`язаним. Зважаючи на викладене, вважає, що твердження позивача, що він не є військовозобов`язаним та на нього не поширюється законодавство України про військовий обов`язок, є передчасними і необґрунтованими. Вважаю, що позивач знав і знає, що є військовозобов`язаним, однак, у зв`язку з хибним сприйняттям норм чинного законодавства, що стосується військового обов`язку, він вважає себе невійськовозобов`язаним, хоч це і не знаходить підтвердження ні у матеріалах справи, ні у нормах чинного законодавства і просто не згоден з тим, що порушив правила військового обліку через власну недбалість. Тому вважає, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою судді Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 26.11.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його адвоакат Болгар О.І. позовні вимоги підтримали повністю та прохали їх задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала прохала відмовити у їх задоволенні.

Відповідач начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Так, статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Положеннями ст. 5 КАСУ передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У відповідності до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Судом встановлено, що 31.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З протоколу про адміністративне правопорушення №285/25 від 20 серпня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП.

Громадянину ОСОБА_1 було роз`яснено зміст ст.ст. 63,68 Конституції України, його права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, під підпис та вручено другий примірник протоколу.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 2 вересня 2025 року о 9:00 год.

2 вересня 2025 року начальником начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 розглянуто справу про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

За правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених ч.1 цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відтак, диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

З 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який продовжується до тепер.

Поняття «воєнний стан» охоплює особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

В цьому ж Законі визначено поняття «особливий період» як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, котрий настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу»

Згідно з ч.2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (ч.7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно з ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

- допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

- призовники - особи, які взяті на військовий облік;

- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

- військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

- резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з п.2,4 пункту 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервістів, Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

- прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Як вбачається із військового квитка ОСОБА_1 він знятий з військового обліку на підставі наказу №2 від 1994 року.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього врегульовано статтею 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Так, відповідно до ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції станом на 19.06.1997 року зняттю з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби із зняттям з військового обліку; б) які досягли граничного віку перебування в запасі; в) призвані або прийняті на військову службу; г) взяті на спеціальний облік Міністерства внутрішніх справ України у зв`язку з призначенням на посади рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ чи зарахуванням курсантами і слухачами вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України; ( Пункт 4 статті 37 доповнено підпунктом "г" згідно із Законом N 3625-12 від 19.11.93 ) д) які вибули на постійне місце проживання за межі України; е) померлі.

Законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. З аналізу положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24.

Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, а відтак, зобов`язаний виконувати військовий обов`язок згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в тому числі на позивача покладені обов`язки, визначені ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних (проходити медичний огляд для визначення стану здоров`я та ступеню придатності до військової служби).

Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення).

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Суд виходить з того, що проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560).

Згідно з пунктом 69 Порядку № 560 особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

Суд зазначає, що запис у військовому квитку позивача, - «знятий з військового обліку» безумовно не означає, що позивач не підлягає призову у воєнний час, оскільки за станом здоров`я громадянин може бути непридатним до військової служби у мирний час, але обмежено придатним у воєнний стан. При цьому, суд зауважує, що останнє не означає, що громадянин не може проходити військову службу чи повинен отримати відстрочку від мобілізації, а лише свідчить про те, що деякі види служби та роботи йому протипоказані.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Отже, якщо особу знято з військового обліку, тому вона підлягає мобілізації на службу в ЗСУ під час військового стану після проходження військово-лікарської комісії.

В ході розгляду справи позивачем не надано доказів про наявність у нього відомостей що позивач не має статусу військовозобов`язаного.

Таким чином, доводи позивача про те, що він знятий з військового обліку при постановці на військовий облік не підлягає є необґрунтованими.

Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21.03.2024 визначено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду

З наведеного вбачається, що у строк до 05.06.2025 включно позивач зобов`язаний пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду щодо нього справи про адміністративне правопорушення (що підтверджено даними, які зазначені у протоколі від 20 серпня 2025 року), для участі у розгляді справи не прибував, не подавав клопотань щодо необхідності відкладення розгляду справи.

Процедура складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), визначені відповідною інструкцією, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.01.2024 за № 36/41381 (далі - Інструкція №3).

Як вбачається із матеріалів справи оскаржувана постанова №285/25 від 2.09.2025 про адміністративне правопорушення була винесена у відсутності позивача, доказів надсилання такої позивачу відповідач не надав. Про неї позивач дізнався лише 14.11.2025, а отже він не міг на протязі 10 днів після винесення оскаржуваної постанови, оскаржити дану постанову, то суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду про скасування постанови з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відтак, відповідачем безумовно доведено правомірність свого рішення, натомість позивач не довів тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та не надав суду належних і допустимих доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, через що є відсутніми правові підстави для скасування спірної постанови в справі про адміністративне правопорушення, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись: ст.ст. 5, 9, 19, 20, 70, 72-77, 122, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 210-1, 245, 247, 251, 258, 268, 279, 280, 288, 289 КУпАП, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Болгар Олена Ігорівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.02.2026 року.

Інформація сторін :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Представник позивача: адвокат Болгар Олена Ігорівна, юридична адреса: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Потоки, вул. Лугова, буд. 8.

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області О.О. Шуліка