Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №215/1504/25 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1504/25

2/215/2105/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Данилевського М.А., за участю секретаря судового засідання Уварової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 15.09.2025 позовні вимоги ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» задоволено - стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» заборгованість в розмірі 30 375 гривень, 2 422 гривень судового збору та 4 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні решти вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу відмовлено.

13 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення, його скасування та розгляду справи в порядку загального позовного провадження з викладенням своєї правової позиції по справі. Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 14.10.2025 справу призначено до судового розгляду. Ухвалою суду від 27.11.2025 заочне рішення від 15.09.2025 скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами, висловлені позивачем та відповідачем своїх правових позицій у заявах по суті справи суд дійшов до наступного.

Виклад позиції позивача та відповідача.

Свої позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № 5469-3373-1 від 19.01.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_2 , відповідач отримала кредит у розмірі 3 000 грн строком на 365 днів (до 18.01.2025) шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет https://procent.com.ua та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з якими він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отримання кредиту. Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» перебувають в загальному доступі, будучи опубліковані на сайті https://procent.com.ua. Сума кредиту по укладеному кредитному договору перераховується на платіжну карту відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів або іншим способом за правилами міжнародних платіжних систем. Таким чином, виключно особа відповідача може отримати кредит на належну їй платіжну картку після укладення кредитного договору. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 417830 направлявся відповідачу 19.01.2024 о 11:17:16 шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений у кредитному договорі та ІТС. Кредитний договір був підписаний 19.01.2024 шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 417830 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі інтернет https://procent.com.ua. Кредитні кошти були відправлені відповідачу 19.01.2024 на платіжну картку емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідач свої зобов`язання по договору не виконала, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 03.03.2025 у розмірі 30 375 грн, яка складається з: 3 000 грн - заборгованість за наданим кредитом (тіло кредиту); 27 375 грн - заборгованість за відсотками нарахованими за період 19.01.2024 по 18.01.2025 відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредиту.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором, а також 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» направив до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами. Крім того, зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення судом.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, відзиву на позов не надала, просила розглянути справу за її відсутності, свою позицію виклала в заяві про перегляд заочного рішення, яка зводиться до наступного.

-відсутність погодження умов договору (немає підтвердження що саме ці умови були підписано одноразовим ідентифікатором тощо),

-щодо обмеження максимального розміру процентів відповідно ЗУ «Про споживче кредитування (згідна на 1 % в день),

-щодо відсутності перерахування коштів (підтверджено інформацією з банку),

-щодо розподілу судових витрат на правову допомогу

Як зазначав позивач у своїй заяві, нібито між відповідачем (її електронним підписом) шляхом відтворення одноразового ідентифікатора підписано Кредитний договір від 19.01.2024 №5469-3373-1. На підтвердження даної обставини позивач надавав виключно роздруківку такого договору без підпису відповідача як позичальника. Звертає увагу, що позивач стверджує, що цей договір нібито був підписаний з боку позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону відповідача, з чим відповідачка не погоджується. З посиланням на норми законодавства відповідач зазначає, що у разі укладення договору електронним цифровим підписом, є можливість перевірити підпис шляхом декодифікації накладенного підпису з використанням відкритого ключа, який видається акредитованим центром сертифікації ключів (АЦСК). У даному разі перевірити автентичність того, що позивач називає "підписом", не можливо, оскільки не підтверджено ні направлення СМС-повідомлення на мобільний номер відповідача, ні належність номеру телефона саме відповідачу, а також позивачем не доведено, що саме ці кредитні умови узгодив відповідач. При цьому, оскільки негативні факти не підлягають доведенню (у цьому випадку - непогодження умов договору), саме на позивача покладено обов`язок доведеності укладення договору, і позивач цей обов`язок в повній мірі не виконав. Отже, наведене вказує на неукладеність, в тому числі в електронному вигляді, оспорюваного правочину - Кредитний договір від 19.01.2024 №5469-3373-1, що вказує на необгрунтованість вимог про стягнення з відповідача процентів за ставкою, яку вона нібито погодила у цьому договорі.

Також відповідач зазначила, що загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні «Про відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України споживче кредитування». Так, Законом України № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, внесено зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», та доповнено її частиною 5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказаним Законом України № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, в якому передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів -2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%. Таким чином, нормами Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що при укладенні договорів про споживчий кредит максимальна денна процентна ставка 2,5% застосовується до 22 квітня 2024 року, 1,5% - до 20 серпня 2024 року, а з 21 серпня 2024 діє процентна ставка 1%. Водночас, передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Кредитний договір 19.01.2024 №5469-3373-1 між сторонами укладено після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення процентної ставки на рівні 2,5% є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» з дати укладення договору. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Таким чином, за період 19.01.2024-18.01.2025 по договору від 19.01.2024 №5469- 3373-1 проценти могли бути нараховані лише в розмірі 10980 грн., з яких: - 10980,00 грн - відсотки за період з 19.01.2024 року по 18.01.2025 (3000 грн тіло кредиту х 1 % x 366 днів).

Проценти в сумі 10980,00 грн. є максимально допустимим згідно чинного законодавства розміром процентів, які міг нарахувати позивач за кредитним договором у період з 19.01.2024 по 18.01.2025, тоді як рішенням суду стягнуто з відповідача 27375,00 грн., що майже вдвічі більше, ніж дозволено законом. Тому наполягає на необхідності скасування рішення в частині незаконно нарахованих процентів у розмірі 16395,00 грн. (27375-10980). Просить суд переглянути рішення, врахувавши ту обставину, що протягом всього строку кредитування первісний кредитор не міг використовувати для нарахування процентну ставку вище 1% згідно положень Закону України «Про споживче кредитування», однак нарахував проценти за значно більшою ставкою, що призвело до надмірного стягнення з мене заборгованості.

Також відповідачка послалась на відсутність доказів перерахування коштів (тіла кредиту) позивачем, оскільки це не підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Вищенаведене вказує, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору між відповідачкою та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих копіях договору, не довів перерахування відповідачу тіла кредиту первісним кредитором, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, не підтвердив перерахування коштів первісному кредитору за отримання грошових вимог, а тому в задоволенні позову варто відмовити повністю. Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають

Також відповідачка зазначила, що заочним рішенням з неї стягнуто 4000,00 грн. (з 10000,00 грн., які просив позивач) гонорару адвоката за надання ним послуг позивачу з представництва інтересів у суді. Між тим, з наявних в матеріалах справи документів (акти, рахунки, договори), не вбачається, що гонорар в сумі 4000,00 грн. взагалі стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з неї. Вказані документи могли стосуватися будь-яких інших справ за позовом TOB «ФК «ПРОЦЕНТ» щодо будь-якого із сотен або тисяч інших позичальників, що вказує на відсутність у відповідачки обов`язку сплачувати (компенсувати) такі витрати позивача, навіть якщо такі й мали місце, оскільки в платіжному дорученні про сплату гонорару не вказано ПІБ відповідачки або номеру кредитного договору, а будь-які інші документи між адвокатом та позивачем можуть бути змінені після подання до суду

Також відповідач повідомила суд та надала підтверджуючі документи про зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » згідно рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 13.11.2024.

Мотиви, якими керується суд, застосовані норми права та встановлені судом обставини.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідача відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останні скористалися своїми процесуальними правами.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши та оцінивши наявні у справі письмові докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, встановивши фактичні обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.01.2024 між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №5469-3373-1, згідно умов якого Товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 3000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором. Процентна ставка за користування кредитом становить 2,5% від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 912,5%) користування кредитом. Строк надання кредиту становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього договору. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Розмір та строки сплати позичальником платежів за цим договором погоджений сторонами в Додатку № 1 до цього договору. Сума кредиту та проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок товариства, зазначений у пункті 4 цього договору у строки відповідно до графіку визначеному у додатку №1. Вказаний договір укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті https://procent.com.ua відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Після проходження реєстрації та ідентифікації в ІТС товариства, позичальник в особистому кабінеті в ІТС реєструє електронний платіжний засіб, на який буде перераховано суму кредиту. Цей договір складено в електронному вигляді українською мовою, підписано позичальником з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та кваліфікованого електронного підпису із кваліфікованою електронною позначкою часу та/або кваліфікованої електронної печатки з кваліфікованою електронною позначкою часу уповноваженою особою товариства. Договір створений та збережений в ІТС товариства, перетворений електронними засобами у візуальну форму. Даний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом.

Згідно копії квитанції №727122018 від 19.01.2024, ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» перерахувало кошти в розмірі 3 000 грн на умовах фінансового кредиту на кредитну картку № НОМЕР_3 .

Із детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за Договором №5469-3373-1 від 19.01.2024 встановлено, що станом на 25.02.2025 загальна сума заборгованості ОСОБА_2 за вказаним договором становить 30 375 грн, з яких: 3 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 27 375 грн - прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом.

Відповідно до Витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи https://procent.com.ua, виданого ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», для укладення електронного кредитного договору сторони вчинили дії в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ».

Із копії витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи https://procent.com.ua встановлено, що ОСОБА_2 заповнила Анкету-заяву на кредит №56324, створену 19.01.2024, в якій зазначено: сума кредиту 3 000 грн у валюті Українські гривні, строк кредиту 365 днів, процентна ставка становить 2,5% за кожен день строку користування кредитом.

Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» передбачені всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та Витягу із Державного реєстру фінансових установ ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» є юридичною особою, зареєстрованою в передбаченому Законом порядку.

Згідно зі ст.ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені у ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що договір №5469-3373-1 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.012024 дійсно укладений сторонами правочину ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_2 , в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надала, як і не спростувала факт укладення договору.

Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_2 , її персональні дані, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Згідно інформації з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» саме цей номер телефона ( НОМЕР_2 ) є фінансовим номером відповідача, і саме він був використаний для ідентифікації позичальниці ОСОБА_2 .

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача ОСОБА_2 зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Судовим розглядом також встановлено, що свої зобов`язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі шляхом перерахування коштів 19.01.2024 на банківську картку № НОМЕР_4 , що підтверджується копією квитанції №727122018.

На виконання ухвали суду від 06.03.2025, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» направлено відповідь, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_5 у банку емітовано картку № НОМЕР_5 . Також, згідно виписки по вказаному рахунку 19.01.2024 зараховано 3 000 грн. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою є НОМЕР_6 , НОМЕР_2 .

Зазначене повністю спростовує твердження відповідача про неотримання нею коштів за кредитним договором.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України за порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст. 624, 625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов`язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст.615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Натомість ОСОБА_2 , допустила порушення умов договору, свої зобов`язання не виконала та не здійснила жодного платежу на погашення кредиту, в результаті чого станом на 25.02.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 30 375 грн, з яких: 3 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 27 375 грн - заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам за період з 19.01.2024 по 18.01.2025, що нараховані відповідно до п. 1.2 кредитного договору за ставкою 2,5% на кожен день користування кредитом (912,5%), що підтверджується розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до положень ст.ст. 12,18 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач надав документи які підтверджують отримання ОСОБА_2 кредитних коштів, користування ними. При цьому відповідачем не спростовано надані докази і вимоги про визнання цього договору недійсним.

Також матеріали справи не містять, а відповідачем не надані докази того, що вона не користувалася кредитом чи добровільно повернула вказаний борг.

Таким чином, суд вважає, що надані позивачем по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують, що відповідач користувався кредитними коштами, наданими їй ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» за кредитним договором, у зв`язку з чим має зобов`язання перед кредитором з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.

Щодо твердження відповідача про неправомірність нарахування відсотків у розмірі зазначеному в договорі, а не 1% на день за користування кредитними коштами, відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» суд дійшов наступних висновків.

Вбачається, що 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року. Як встановлено в пункті 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, до 22 квітня 2024 року позивач міг здійснювати нарахування процентів за процентною ставкою вказаною у договорі - 2,5%, після 22 квітня 2024 року позивач міг здійснювати нарахування процентів не перебільшуючи ставку в розмірі 1,5%, а з 21 серпня 2024 року - в розмірі 1%.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір укладено 19 січня 2024 року, тобто після набрання вищезгаданим законом законної сили.

Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що для визначення розміру заборгованості за відсотками позивачем у період з 19 січня 2024 року по 18 січня 2025 року було застосовано процентну ставку 2,5% в день, що суперечить вимогам Закону.

Судом було здійснено перерахунок заборгованості по відсотках у період з 19 січня 2024 року по 18 січня 2025 року (дата зазначена у розрахунку заборгованості як кінцева дата нарахування заборгованості по відсотках), а відтак стягненню із відповідача підлягає наступний розмір процентів:

- за період з 19 січня 2024 по 22 квітня 2024 року за ставкою 2,5 %, що становить 7050,00 грн, відповідно розрахунку (3000/100х2,5% х 94);

- за період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року за ставкою 1,5 %, що становить 5400,00 грн, відповідно розрахунку (3000/100х1,5% х 120);

- за період з 21 серпня 2024 року по 18 січня 2025 року за ставкою 1%, що становить 4530,00 грн., відповідно до розрахунку (3000/100х1% х 151).

Відтак загальна сума заборгованості відповідача по відсотках за кредитом складає 16980,00 грн. А з урахуванням тіла кредиту загальна сума заборгованості складає 19980,00 грн. (16980,00 + 3000,00).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором №5469-3373-1 від 19 січня 2024 року у загальному розмірі 19980,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - сума основного боргу, 16980,00 грн. - проценти за користування кредитом.

Висновки суду.

З урахуванням вищевикладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 5469-3373-1 від 19.01.2024, укладеного між нею та позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» підлягають частковому задоволенню. З відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 19980,00 грн., яка складається з: 3000,00 грн. - простроченої заборгованості за сумою кредиту, 16980 грн. - простроченої заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом, нарахованої за період з 19.01.2024 по 18.01.2025, відповідно до п. 1.2 кредитного договору з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування).

Щодо судових витрат та витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції №1944 від 03.03.2025 позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

З огляду на викладене, необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» витрати зі сплати судового збору у розмірі пропорційно задоволеним вимогам, що становить 1354,12 грн. (55,90% від суми позову).

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень суд дійшов наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, понесених під час розгляду справи, представником позивача надано наступні докази: акт приймання-передачі наданих послуг №7 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024; договір № 03/06/2024 від 03.06.2024; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; витяг з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №7 до договору №03/06/2024 від 03.06.2024 про надання юридичних послуг від 27.11.2024; платіжну інструкцію кредитного переказу коштів № 1351 від 29.11.2024.

Враховуючи викладене вище, твердження відповідача, що позивачем не доведено факту витрат на правову допомогу, оскільки суду не надано платіжного документа із зазначенням ПІБ боржника та номеру кредитного договору, суд зазначає наступне. Згідно договору №03/06/2024 від 03.06.2024 про надання юридичних послуг укладеного між позивачем та фізичною особою-підприємцем Руденком Костянтином Васильовичем, який є адвокатом, виконавець зобов`язується приступити до надання замовнику юридичних послуг негайно після усного або письмового звернення (запиту) замовника (п. 2.1.1), замовник сплачує виконавцю послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання Акту наданих послуг (п. 3.4). Наявність акту виконаних робіт є достатнім підтвердженням наданих послуг. Отже, адвокатом надано суду докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19).

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Зважаючи на викладене, ураховуючи складність та значення справи для сторін, обсяг проведеної роботи представником позивача, який підтверджений належними та допустимими доказами, а також ціну позову та розмір фактично задоволених вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

При цьому суд зазначає, що керується висновками та рекомендаціями ЄСПЛ, висловлених в рішенні Суду у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, в п.58 якого зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо судових витрат відповідача сплачених у розмірі 605,60 грн. за перегляд заочного судового рішення, то суд приходить до висновку, що їх слід віднести на рахунок відповідачки, оскільки винесення судом заочного рішення було наслідком дій (бездіяльності) відповідачки, яка будучи обізнаною про наявність судового процесу щодо неї, участі в судових засіданнях не приймала, будь-яких дій щодо захисту від пред`явленого позову не вживала.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ»:

- заборгованість в розмірі 19980,00 гривень, яка складається з: 3000,00 грн. - простроченої заборгованості за тілом кредиту, 16980,00 грн. - простроченої заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом;

- 1354,12 гривень судового збору;

- 4000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» ПРОЦЕНТ», код ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 23 лютого 2026 року.

Суддя