Вирок від 22 лютого 2026 р. у справі №192/396/26 — Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/396/26

Провадження № 1-кп/192/163/26

В И Р О К

Іменем України

"23" лютого 2026 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області кримінальне провадження №12026047160000018, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 лютого 2026 року відносно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кілія Кілійського району Одеської області зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який має повну середню освіту, працює слюсарем-ремонтником ТОВ «Агро-Овен», одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, перебуває на військовому обліку, громадянин України, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення – кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

05 лютого 2026 року об 11 годині 00 хвилин ОСОБА_3 знаходився в с-щі Солоне на вул. Степова, неподалік від буд. 35 та між ним і ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, в результаті якого у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Реалізовуючи свій протиправний умисел ОСОБА_3 , перебуваючи 05 лютого 2026 року об 11 годині 00 хвилин за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Солоне, вул. Степова, неподалік від буд. 35, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень з мотиву раптово виниклих особистих неприязних відносин та з метою нанесення тілесних ушкоджень, передбачаючи настання можливих суспільно-небезпечних наслідків, наблизився до потерпілої та перебуваючи навпроти неї, наніс один удар взутою правою ногою по зовнішній поверхні лівого стегна ОСОБА_4 , чим спричинив потерпілій тілесне ушкодження у вигляді синця зовнішньої поверхні лівого стегна, який відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, встановлена судом поза розумним сумнівом з таких підстав.

19 лютого 2026 року до Солонянського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, затверджений прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_5 .

Обвинувальний акт надійшов до суду разом з реєстром матеріалів досудового розслідування; розпискою підозрюваного та захисника – адвоката ОСОБА_6 про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування; заявою ОСОБА_3 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими під час дізнання обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за його відсутності, із заявою потерпілої про згоду на розгляд кримінального провадження за її відсутності та матеріалами досудового розслідування згідно вимог ст. 302 КПК України.

У вказаній заяві захисником ОСОБА_6 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті дізнання обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Враховуючи зазначене, суд вважав можливим розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України.

При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Діючи відповідно до вимог ч. 2 ст. 17, ст. ст. 369 - 371, 374, ч. 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування та які не оспорюються учасниками судового провадження, а вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження.

Отже, відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, прийшов до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 у пред`явленому обвинуваченні.

Стороною обвинувачення в обвинувальному акті в якості обставини, яка пом`якшує покарання вказано щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, які обтяжують покарання стороною обвинувачення не встановлено.

Вивченням обставин справи, оцінкою особистості ОСОБА_3 судом встановлено, що обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання останнього, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують його покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, в реєстрі наркологічних та психіатричних хворих не перебуває, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку можливе без його ізоляції від суспільства. Підстави для застосування правил ст. ст. 69, 69? КК України відсутні.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства та йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд не вбачає підстав для призначення більш суворішого покарання.

При вирішенні долі речових доказів суд враховує положення ч. 9 ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Речові докази та витрати на залучення експерта - відсутні.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню стосовно обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373, 374, 381-382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Заходи забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 , а саме – запобіжний захід до набрання вироком законної сили – не застосовувався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 та 382 цього Кодексу не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1