Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №210/3918/25 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 210/3918/25

Провадження № 2/210/123/26

23 лютого 2026 року Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Літвіненко Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» в особі представника Ушакевич М.П. звернулося до суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.10.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101339318, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 17380,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені договором. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 15.10.2024 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 25.09.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Пунктом 1.5.1. Договору кредиту передбачено, що комісія за надання кредиту: 1042,8 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту.

Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п.2.1. Договору кредиту).

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит у встановленому договором розмірі, а останній у свою чергу не виконав умови кредитного договору. Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач одноразовим ідентифікатором підписав кредитний договір шляхом використання електронного цифрового підпису. Підтвердженням добровільного укладення відповідачем кредитного договору є Анкета-Заява позичальника, в якій зазначені особисті дані відповідача. Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.

Загальний розмір заборгованості за Договором №101339318 від 15.10.2024 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день здійснення розрахунку становить 35598,60 грн., з них: 17380,00 грн. заборгованість за кредитом; 11575,80 грн. заборгованість по відсоткам, 1042,80 грн. заборгованість по комісії; 5600 грн. штрафні санкції.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 своїх грошових зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за укладеним договором в розмірі 35598,60 грн., а також відшкодувати понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору та на правову допомогу у розмірі 7100,00 грн.

Ухвалою суду від 07.11.2025 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В судове засідання сторони не викликались.

Відповідачу направлялась копія ухвали про прийняття до розгляду та відкриття провадження за адресою реєстрації, яка повернулась на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Окрім того, Відповідач зареєстрований в підсистемі «Електронний суд» і в його особистий кабінет доставлено ухвалу про прийняття до розгляду та відкриття провадження та позовну заяву з додатками.

Відповідачем відзиву не надано, а також клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, учасниками справи не подавались.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.10.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101339318.

Відповідно до п.1.2.-1.4. Договору кредиту, сума (загальний розмір) кредиту становить 17380 грн. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 15.10.2024 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 25.09.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).

Пунктом 1.5.1. Договору кредиту передбачено, що комісія за надання кредиту: 1042,8 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту.

Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п.2.1. Договору кредиту).

Договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства (п. 6.1. договору).

Укладення ТОВ «МІЛОАН» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «МІЛОАН» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).

Згідно п. 7.1 цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

15.10.2024 Відповідач в електронній формі заповнив Заяву на отримання кредиту №101339318, яка містить інформацію про позичальника, а також суму кредиту: 17380 грн. В Заяві також зафіксовано процес оформлення та розгляду заяви.

Після погодження 15.10.2024 умов кредитування, між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №101339318 в електронній формі.

Відповідно до листа вих. №7/7792 від 21.02.2025 за підписом генерального директора ТОВ «Мілоан» ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (ЄДРПОУ: 35442539) повідомляє про успішність наступної операції, згідно договору з ТОВ «Мілоан» №27052020 від 27.05.2020р., 15.10.2024 16:43 здійснено IDплатіж 1492836186, за договором №101339318, номер карти НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №101339318 від 15.10.2024 наявна заборгованість у відповідача у розмірі 35598,60 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 17380,00 грн, по відсотках 11575,80 грн, заборгованість за комісіями 1042,80 грн, штрафні санкції 5600,00 грн.

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до а. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі позики і він користувався кредитними коштами.

Позивач серед іншого просить стягнути штрафних санкцій у розмірі 5600,00 грн., але, відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування штрафних санкцій в сумі 5600,00 грн. за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Крім того, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 1042,80 грн., то суд зважає на таке.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст.11Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.11Закону України «Про споживчекредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст.12Закону України «Про споживчекредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживчекредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст.1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживчекредитування» Правління Національного банку України постановою від 08червня 2017року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Положення кредитного договору №102483190 від 06.09.2024 року про сплату позичальником на користь банку комісійної винагороди за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1042,80 грн. суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст.11 Закону України «Про споживчекредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 1042,80 грн., а відтак, позовні вимоги ТОВ «МІЛОАН» про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МІЛОАН» підлягає стягненню заборгованість по кредиту на загальну суму ?28 955,8? грн., з яких: 17380,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 11575,80 грн – заборгованість за відсотками.?

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7100,00 грн. суд зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги від №16012025 від 16.01.2025 р. з додатком до нього; додаткова угода №1 до договору №16012025 про надання правничої допомоги від 16 січня 2025 року; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №16012025 від 16 січня 2025 р.; платіжну інструкцію..

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Суд вважає зазначену справу такою, що є невеликої складності, так як є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача та відповідача. Справа розглянута в спрощеному провадженні без участі сторін.

Отже, суд проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, яка є типовою, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар не відповідає принципу розумності, співмірності та пропорційності, враховуючи невелику складність справи, типовість заявлених позовних вимог, що не потребує великої кількості часу для складання позовної заяви, справа розглядалась в спрощеному провадженні без участі представника позивача, а тому гонорар в 7100 грн. не є обґрунтованим та не відповідає принципу розумності та співмірності.

З урахуванням наведеного, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 4000 грн., що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а відтак позовні вимоги в частині стягнення професійної правничої допомоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4,12, 13, 76- 89, 141, 223,258-265 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 554, 1048, 1049, 1050 ч.2, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (код ЄДРПОУ 40484607, місцезнаходження: м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21) суму заборгованості за Кредитним договором №101339318 від 15.10.2024 в розмірі 28 955,8? грн. (двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень, вісімдесят копійок), з яких:

17380,00 грн. (сімнадцять тисяч триста вісімдесят гривень, 00 копійок) - заборгованість за основною сумою боргу;

11575,80 грн. (одинадцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять гривень, вісімдесят копійок) – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (код ЄДРПОУ 40484607, місцезнаходження: м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21) сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, сорок копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (код ЄДРПОУ 40484607, місцезнаходження: м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21) понесені витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень, 00 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 23.02.2026 року.

Суддя: Н. А. Літвіненко