Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №748/307/26 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №3/748/242/26

Єдиний унікальний № 748/307/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Майбороди С.М,

за участю секретаря Пасько К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2

за ч.3 ст.172-20 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу серії А3814 № 8 від 31.01.2026, солдат ОСОБА_1 31 січня 2026 року о 17 годині 30 хвилин, на території військової частини, в АДРЕСА_3 виконував обов`язки військової служби в нетверезому стані, в умовах особливого періоду, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день та час проведення судового засідання повідомлений, про що свідчить довідка про доставку повідомлення у додаток "Vіbеr", про причини неявки суд не повідомив.

За змістом ст. 268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-20 КУпАП можуть розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи суд зважає на наступне.

Відподіно до ч.3 ст.172-20 КУпАП відповідальність настає у разі вчинення в умовах особливого періоду розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння -

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

При цьому, за вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, крім протоколу про адміністративне правопорушення, справа не містить належних та допустимих достатніх доказів вчинення вказаного адміністративного правопорушення.

Вищевикладене свідчить про те, що уповноваженою особою, що склала протокол, не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На підтвердження обставин, зазначених в протоколі про військове адміністративне правопорушення серії А3814 № 8 від 31.01.2026, суду надано в якості доказу акт про відмову щодо медичного опосвідчення від 31.01.2026 року, копію військового квитка, копію паспорту, письмові пояснення військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 31.01.2026 року, службова характеристика ОСОБА_1 .

Досліджені судом докази свідчать про те, що ОСОБА_1 відмовився відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Надані суду докази жодним чином не підтверджують того, що ОСОБА_1 виконував обов`язків військової служби в нетверезому стані, оскільки належних та допустимих доказів факту перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння суду надано не було.

Зі змісту Акту про відмову щодо медичного опосвідчення від 31.01.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду, тому вказаний акт не може бути доказом перебування ОСОБА_1 в нетверезому стані.

З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 31.01.2026 року підтверджується тільки ознаки алкогольного сп`яніння.

За таких обставин, суд вважає, що факт перебування ОСОБА_1 в нетверезому стані не є доведеним.

В даному випадку, з урахуванням доказів, наданих суду, дії ОСОБА_1 слід було б кваліфікувати як відмова військовослужбовця (щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння) від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Але вказаних дій ОСОБА_1 не інкримінується, а суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, який останньому інкримінують згідно протоколу серії А3814 № 8 від 31.01.2026 року (виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби в нетверезому стані, вчинене в умовах особливого періоду).

Відповідно до положень п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку з вищевикладеним провадження в справі підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Керуючись 247, 283 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 172-20 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя С.М. Майборода