Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №732/2131/25 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/2131/25

Провадження № 2/732/174/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді – Бойко А. О.,

у присутності секретаря судового засідання – Пінчук С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» Олексій Поляков звернувся до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №190920984 від 30.08.2024 у розмірі 12450,00 грн. ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати, пов`язані із розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 30 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (боржницею) укладено договір кредитної лінії №190920984у формі електронного документу з використанням електронного підпису. ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» 30.08.2024 перерахувало грошові кошти в сумі 5000,00 грн на банківську картку відповідачки № НОМЕР_2 , з чого слідує що свої зобов`язання перед відповідачкою первісний кредитор виконав повному обсязі.

Позивач набув право вимоги стягнення заборгованості за цим кредитним договором в результаті неодноразового відступлення кредиторами свого права вимоги до боржника.

05.11.2024 між первісним кредитором – ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/7, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 . Відповідно до реєстру прав вимоги від 05.11.2024, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості у розмірі 10850,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн – заборгованості по основному боргу, 3350,00 грн – заборгованості по процентам, 2500,00 грн – заборгованості по іншим нарахуванням.

28.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №28/0525-01, відповідно до умов якого, згідно реєстру прав вимоги № 1 від 28.05.2025 до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки на загальну суму 14950,00 грн.

В подальшому, 16.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем по справі було укладено договір факторингу № 16/07/25-Е. Відповідно до реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 16/07/25-Е від 16.07.2025 до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо заборгованості в розмірі 14950,00 грн, що

складається з: 5000,00 грн – заборгованості за тілом кредиту, 7450,00 грн – заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом та 2500,00 грн – заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідачка не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Станом на день звернення із цим позовом до суду заборгованість за кредитним договором №190920984 від 30.08.2024 не погашена. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 13.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з повідомленням сторін.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а. с. 206), уповноважений представник в судове засідання не з`явився. У позовній заяві представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 12).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про вручення судової повістки адресату (а. с. 210-211).

Від відповідачки відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до статей 223, 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, якщо відповідач не повідомив суд про причини неявки та якщо від нього не надійшов відзив, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів, у разі згоди на це позивача.

Враховуючи той факт, що відповідачка в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, не подала заяви про розгляд справи за її відсутності, не подала відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши позицію позивача, з`ясувавши обставини справи, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, суд встановив таке.

30 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 190920984, відповідно до п. 2.1. якого кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (далі – Правила) (а. с. 99-118).

У п. 2.2, 2.3. договору сторони погодили, що сума кредитного ліміту, вказана в п.2.1. договору, є загальною сумою кредиту і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 5000,00 грн 30.08.2024 (що є датою надання кредиту) одразу після укладання Договору.

Кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4149-49ХХ-ХХХХ-1033, що відбувається не пізніше, ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Пунктами 7.1., 7.2., 7.3 договору визначено, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування – 29.09.2024, а саме протягом 30 (тридцяти) днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору. В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї із визначених обставин. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 29.09.2029.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання (п. 11.1. договору).

Порядок укладення фінансовою компанією договорів у вигляді електронного документа, що підписується сторонами при наданні споживчих послуг (із зазначенням всіх етапів укладення договору з прінт-скрінами екрану з особистого кабінету) в редакції, яка діє з 25.07.2023 (а. с. 16-33), та Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», в редакції, яка діє з 29.03.2024 (а. с. 50-57), і які діяли на момент укладення договору додані до матеріалів справи, визначають умови та порядок надання кредитодавцем грошових коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення на належного виконання умов електронного договору, а також регулюють відносини між кредитодавцем та клієнтом. Зазначені правила є пропозицією укласти електронний договір в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 190920984 від 30.08.2024 та договір кредитної лінії № 190920984 від 30.08.2024 одноразовим ідентифікатором VBXY-9493 (а. с. 95, 119).

30.08.2024 ОСОБА_1 була подана заявка на отримання грошових коштів в кредит на картковий рахунок № НОМЕР_2 (а. с. 49).

Із платіжного доручення № 54760e4c-61ff-4324-a28f-1913e8f7a587 від 30.08.2024 вбачається, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало на платіжну карту відповідачки № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 5000,00 грн. У графі «призначення платежу» вказано про перерахування коштів за договором № 190920984 від 30.08.2024 (а. с. 14).

Факт переказу коштів в сумі 5000,00 грн на рахунок відповідачки № НОМЕР_3 також підтверджується випискою, наданою АТ КБ «Приватбанк» за період з 30.08.2024-04.09.2024, відповідно до ухвали судді від 13.01.2026 на підставі задоволеного клопотання позивача про витребування доказів (а. с. 212-214).

Також факт укладення договору та перерахування коштів також підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційній-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (а. с. 34).

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті наведеного 3 Закону визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції

його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, встановленими вище обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 договору кредитної лінії № 190920984 від 30.08.2024.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» заборгованість по кредитному договору № 190920984 від 30.08.2024 ОСОБА_1 станом на 05.11.2024 становить 10850,00 грн, з яких: 5000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 3350,00 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом та 2500,00 грн – неустойка(а. с. 131-132).

05.11.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (надалі – клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (надалі – фактор) було укладено договір факторингу № МВ-ТП/7 (а. с.177-182).

Згідно із п.2.1. договору факторингу в порядку та на умовах даного договору, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.6. договору факторингу визначено, що фінансування це сума коштів, що сплачується фактором клієнту за відступлення права вимоги на умовах цього договору.

У п. 3.1. договору вказано, що розмір (сума) фінансування, що підлягає сплаті фактором клієнту, встановлюється у реєстрі прав вимоги.

Відтак, договором факторингу № МВ-ТП/7 від 05.11.2024 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу.

Відповідно до п. 8.1. договору факторингу № МВ-ТП/7 від 05.11.2024 цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до кінця календарного року (до 31 грудня включно), в якому його було укладено, але у будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань за ним.

Згідно із Реєстру прав вимоги від 05.11.2024, клієнт ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступає фактору ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором № 190920984 від 30.08.2024 заборгованість на суму 10850,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн – заборгованості по основному боргу, 3350,00 грн – заборгованості по процентам, 2500,00 грн – заборгованості по іншим нарахуванням (а. с. 174-175).

28 травня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 28/0525-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначеної у відповідних реєстрах прав вимоги (а. с. 164-170).

Пунктом 1.6. договору факторингу визначено, що фінансування – це сума коштів, що сплачується фактором клієнту за відступлення права вимоги на умовах цього договору.

Згідно із п. 3.1.3. договору факторингу фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 12 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.

Пунктом 5.1.6. договору факторингу визначено, що клієнт зобов`язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства. Наступне відступлення фактором права грошової вимоги за цим договором до третіх осіб не допускається.

Згідно із Реєстром прав вимоги № 1 від 28.05.2025, клієнт ТОВ «Таліон Плюс» відступає фактору ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, в тому числі, і до боржника, ОСОБА_1 , за договором № 190920984 від 30.08.2024 на загальну суму 14950,00 грн, яка складається з: 5000,00 грн – заборгованості за тілом кредиту, 7450,00 грн – заборгованості за відсотками, 2500,00 грн – неустойка (а. с. 161-162).

16 липня 2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 16/07/25-Е за умовами якого, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сум грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід`ємною частиною договору (пункт 1.1, договору). Клієнт зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за Договором позики фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства (пункт 1.3. договору) (а. с. 149-156).

Згідно із Реєстром боржників від 16.07.2025, який є додатком 1 до Договору факторингу №16/07/25-Е від 16.07.2025, акту прийому-передачі Реєстру боржників № 1 від 16.07.2025, який є додатком 2 до Договору факторингу №16/07/25-Е від 16.07.2025 до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 14950,00 грн, з яких: 5000,00 грн – сума боргу, 7450,00 грн – прострочене тіло, 2500,00 грн – пеня, штрафи (а.с. 146-147).

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 190920984 ОСОБА_1 , наданої ТОВ «ФК «ЕЙС» слідує, що заборгованість за період з 16.07.2025 по 01.11.2025 складає 14950,00 грн, з яких: прострочене тіло – 5000,00 грн, прострочені відсотки – 7450,00 грн, 2500,00 грн – штрафи, пені. Станом на 01.11.2025 заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» не погашена (а. с. 128).

Частиною 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статтями 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 статті 1078 ЦК України).

Набуття права вимоги позивачем до відповідачки ОСОБА_1 підтверджується витягами з Реєстрів боржників, що є додатками до договорів факторингу.

Факт прострочення відповідачкою сплати заборгованості за наведеним кредитним договором не спростовано, доказів оплати відповідачкою заборгованості суду не надані.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (статті 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79,80 ЦПК України).

Згідно із ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Доказів розірвання або визнання недійсним договору кредитної лінії №190920984 від 30.08.2024(на підставі якого виникли зобов`язання у відповідачки перед позивачем щодо сплати кредиту) та/або договорів факторингу (на підставі яких до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором) в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачкою не спростований, будь-яких нових нарахувань кредитної заборгованості позивач не проводив.

У свою чергу, відповідачкою будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача щодо розміру заборгованості суду не надано.

Враховуючи, що відповідачкою були порушені взяті зобов`язання щодо порядку та строків оплати за кредитним договором, а тому з останньої на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 190920984 від 30.08.2024у сумі 12450,00 грн, з яких: 5000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 7450,00 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 2500,00 грн заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи), то суд дійшов такого висновку.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Водночас суд бере до уваги, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами,

нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на вказані положення закону, вимога позивача про стягнення з відповідачки 2500,00 грн заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи), задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Задовольнивши позов, суд вирішує долю судових витрат, понесених позивачем.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідачки слід стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2018,00 грн.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача надано суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ», протокол погодження вартості послуг та додаткову угоду №25771227916 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а. с. 123, 124-126, 127), Свідоцтво Серії КС № 7073/10 від 19.10.2018 про право на зайняття адвокатською діяльністю Соломко О. В. (а. с. 121), Акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025, згідно якого вартість наданих послуг складає 7000,00 гривень (а. с. 122).

При вирішенні питання розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24), в якій виснувано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідачкою не надані суду заперечення щодо розміру стягнення з неї витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення такого розміру з належним на це обґрунтуванням.

Отже, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідачки щодо необґрунтованості та неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу, спрощений порядок розгляду справи, задоволення позовних вимог, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений адвокатом на виконання таких робіт, суд доходить висновку, що розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, є розумним та таким, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність).

З урахуванням вищевикладеного та керуючись статтями 11, 16, 516, 517, 536, 549, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 190920984 від 30.08.2024 у сумі 12450,00 грн, з яких: 5000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 7450,00 грн – заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн та судовий збір у розмірі 2018,00 грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що вона має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення складене та підписане 20.02.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 42986956).

Відповідачка: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ).

Суддя А. О. Бойко