Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №594/572/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 594/572/25Головуючий у 1-й інстанції Чир П.В.

Провадження № 22-ц/817/110/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої Хома М.В.

суддів Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар Гичко К.С.

з участю ОСОБА_1 та її представника — адвоката Дейнюк М.П., представника ОСОБА_2 — адвоката Манорик Г.Г., представника органу опіки та піклування Борщівської міської ради Тернопільської області — Паламарчук Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 — адвоката Манорик Галини Григорівни на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2025 року, ухвалене суддею Чир П.В. у цивільній справі №594/572/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Борщівської міської ради Тернопільської області, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що з 11 жовтня 2010 року по 1 береня 2018 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , в якому народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 з власної волі повністю припинив участь у вихованні та утриманні дітей. З 2018 року він не спілкується з дітьми, не підтримує з ними емоційного зв`язку, не бере участі у шкільному житті, не цікавиться станом здоров`я, не забезпечує лікування, не відвідує заходів у навчальних закладах та не вітає дітей із важливими подіями.

Таким чином, має місце тривале та свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Крім цього, у зв`язку із необхідністю забезпечення належного матеріального утримання дітей, одночасно підлягає вирішенню питання про стягнення аліментів.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які народилися в с. Озеряни Борщівського району Тернопільської області, а також стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі по 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, з урахуванням індексу інфляції, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня подання до суду цієї позовної заяви.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2025 року позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженців с. Озеряни Борщівського району Тернопільської області.

Вирішено стягувати із ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожного зокрема, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 01 травня 2025 року до досягнення дітьми повноліття.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Манорик Г.Г. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки позивач не довела наявності свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та достатніх підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав. Суд не встановив, що позбавлення батьківських прав відповідає найкращим інтересам дітей. Крім цього, суд порушив принцип змагальності та право на справедливий суд, безпідставно відмовивши у проведенні судових засідань у режимі відеоконференції, чим фактично позбавив сторону відповідача можливості повноцінно брати участь у розгляді справи.

У відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Дейнюк М.П. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Вказує, що ОСОБА_2 протягом понад шести років свідомо самоусунувся від виховання дітей, не підтримує з ними жодного зв`язку, не цікавиться їхнім здоров`ям, навчанням, не бере участі у їхньому житті та не утримує їх матеріально. Належними доказами такого ухилення є довідки навчального закладу та сімейного лікаря, які підтверджують відсутність участі батька у шкільному житті та медичному супроводі дітей, а також показання свідків. Твердження про створення перешкод у спілкуванні не підтверджені жодними доказами, відповідач не звертався до суду чи органу опіки з вимогами про усунення таких перешкод.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 — адвоката Манорик Г.Г., яка доводи апеляційної скарги підтримала, пояснення ОСОБА_1 та її представника — адвоката Дейнюк М.П., які проти задоволення апеляційної скарги заперечили, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Обставини справи.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 01 березня 2018 року.

У шлюбі народилося троє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Діти проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , що підтверджується Згідно з довідкою №06-11-11/329 від 08 квітня 2025 року та актом обстеження житлових умов заявника №25 від 08 квітня 2025 року. Із зазначених документів вбачається, що зі слів матері батько участі у вихованні дітей не бере.

Діти навчаються в Озерянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, регулярно відвідують заняття, є охайними та доглянутими. Мати підтримує зв`язок із педагогами та цікавиться шкільним життям дітей. Водночас, батько контактів із навчальним закладом не підтримує та з учителями не спілкується протягом 2018–2025 навчальних років, що підтверджується довідками №76, №75, №74 від 22 квітня 2025 року, виданими директором вказаної школи.

З довідок №43, №44, №45 від 16 квітня 2025 року, виданих сімейним лікарем, вбачається, що діти з народження перебувають під медичним наглядом, при цьому на профілактичні огляди та на прийоми до лікаря їх супроводжує виключно мати.

Відповідно до довідки №8452/28.09-24/1 від 14 квітня 2025 року, виданої Чортківським відділом державної виконавчої служби, станом на 14 квітня 2025 року, на примусовому виконанні відсутні виконавчі документи щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дітей.

Допитані у суді першої інстанції свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що діти проживають із матір`ю, яка самостійно їх утримує та виховує, тоді як батько не бере участі у їхньому житті, матеріально не допомагає та самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

У висновку органу опіки та піклування Борщівської міської ради зазначено про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з огляду на його тривале ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Протягом 2018–2019 років ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно позивачки.

Крім того, щодо нього було закрито кримінальне провадження за частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України у зв`язку з відмовою потерпілої від приватного обвинувачення, що підтверджується долученими до матеріалів справи процесуальними документами.

Відповідно до характеристики №99 від 19 травня 2025 року, наданої виконуючим обов`язки старости Улашківського старостинського округу, ОСОБА_2 характеризується позитивно, у громадських місцях у бійках та конфліктних ситуаціях помічений не був.

Задовольняючи позовні вимоги про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_2 без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов”язками, не виявляє щодо дітей батьківського піклування, не турбується про їх фізичний і духовний розвиток, а тому на думку суду наявні підстави для застосування до нього крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, що забезпечить захист інтересів дітей.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що у справі наявні належні та достатні докази, які в сукупності свідчать про те, що відповідач свідомо, без поважних причин не виконував своїх батьківських обов”язків щодо трьох неповнолітніх дітей. Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, оскільки такий висновок не відповідає обставинам справи, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині та ухвалення нового судового рішення.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти (пункт 2 частини першої статті 164 СК України).

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, тому застосовувати цей захід слід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 вказано, що простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди не обов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, не обов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц (провадження № 61-4022св19); від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18); від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17(провадження № 61-13752св19); від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18(провадження № 61-8883св19); від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Наявні у матеріалах справи докази свідчать про свідоме ухилення батька від виховання дітей.

Разом з тим, судом не встановлено, що змінити поведінку батька неможливо.

У матеріалах справи відсутні докази того, що органами опіки та піклування до відповідача застосовувалися заходи впливу, проводилася профілактична робота чи надавалися рекомендації щодо зміни поведінки, які б виявилися безрезультатними.

Колегія суддів бере до уваги і те, що відповідач заперечував проти позову у суді першої інстанції та оскаржує рішення суду першої інстанції та виявляє бажання змінити поведінку та приймати участь у вихованні дітей, що свідчить про його інтерес до збереження статусу батька.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що на момент розгляду справи не доведено наявності таких виняткових обставин та незворотності розриву сімейних зв`язків, які б виправдовували застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Водночас встановлені обставини свідчать про неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків, що потребує його попередження та здійснення контролю за зміною його поведінки щодо участі у вихованні дітей з боку органу опіки та піклування.

Щодо вимог про стягнення аліментів, то рішення суду першої інстанції в цій частині відповідає вимогам статей 180, 181, 182 СК України, є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не містять самостійного мотивованого заперечення проти визначеного розміру аліментів, у зв`язку з чим підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині позбавлення батьківських прав з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, з попередженням відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей та покладенням на орган опіки та піклування обов`язку здійснювати контроль за виконанням ним батьківських обов`язків, а в решті — залишенню без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 — адвоката Манорик Галини Григорівни — задовольнити частково.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2025 року — скасувати в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Покласти на орган опіки та піклування Борщівської міської ради Тернопільської області обов`язок контролю за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Храпак Н.М.