Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №334/10625/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 11.02.2026 Справа № 334/10625/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/10625/24 Головуючий у 1-й інстанції: Гнатюк О.М.

Провадження № 22-ц/807/96/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий Трофимової Д.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Полякова О.З.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Неудачіна Романа Володимировича на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі: 1/2 частка квартири - свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21.03.1996 р., виданого Запорізьким металургійним комбінатом “Запоріжсталь” ім. С.Орджонікідзе; 1/2 частка квартири - на підставі договору дарування від 06.10.1998 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Андреевою В.М., зареєстровано в реєстрі за № 3456.

У квартирі в 2006 році позивачкою за власні гроші був зроблений капітальний ремонт: замінені 4 вікна, всі комунікації, стеля в кімнатах була змонтована з матеріалу гіпсокартон та пофарбована, стіни у всіх кімнатах були змонтовані з матеріалу гіпсокартон та на них були поклеєні шпалери гарної (європейської) якості, в кімнатах рівень підлоги був відкоригований за допомогою плит OSB, та зверху укладений ламінат та частково килимове покриття. В 2012 році в усих кімнатах та коридорі позивачкою були замінені меблі на нові, а також куплена побутова техніка в 2021 році.

21.07.2022 р. приблизно об 10.30 год. позивачці зателефонувала сусідка ОСОБА_1 , яка постійно проживає на 3 поверсі в квартирі АДРЕСА_2 (над квартирою позивачки) та повідомила про те, що «ніби в неї потекла батарея центрального опалення в маленькій кімнаті, і вона не знає що їй робити».

Позивачка в цей час була на роботі, тому порадила звернутися у службу 15-80 КП “Центр управління інформаційними технологіями” задля виклику фахівців.

Приблизно об 11.00 год. позивачці зателефонував інший сусід по стояку знизу, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , - ОСОБА_3 , та повідомив, що здійснюється затоплення його квартири, а саме, зі стелі та з люстр дуже сильно тече вода.

Позивачка терміново одразу зателефонувала за номером 15-80 та повідомила, що за адресою: АДРЕСА_4 , по загальному стояку квартир під номерами 6, АДРЕСА_5 та 2 відбувається затоплення водою. Попросила їх негайно виїхати для усунення аварійної ситуації.

Позивачка відпросилася з роботи та виїхала у свою квартиру. В квартирі сталося затоплення, а саме, вода з 3 поверху лилася зі стелі по стінам, через вмонтовані у стелю лампи (прибори освітлення) також лилася вода, рівень води на підлозі становив приблизно 10-12 сантиметрів, всі меблі були залиті (мокрі), побутова техніка також була залита (компьютер, телефони).

Коли приїхали фахівці з комунальної служби 15-80, вони почали проводити ремонтні роботи у підвалі, який на той момент вже також був залитий по стояку під квартирою АДРЕСА_6 .

Позивачка разом із сусідами, сином та своїми знайомими почала вичерпувати воду з кімнат та коридору.

Одночасно вона зателефонувала заступнику директора Управляючої компанії “Жилбудсервіс” Фокіній Олександрі Юріївні та повідомила про факт залиття квартири, попросила її негайно приїхати для фіксування аварійної ситуації. ОСОБА_4 разом із майстром по обслуговуванню будинку ОСОБА_5 одразу приїхали та побачили все особисто.

Фахівці вирішили, що залиття відбувається з квартири АДРЕСА_2 та спрямували до неї.

Двері відчинила власниця квартири та впустила всіх присутніх у квартиру, повідомив, що в неї тече з батареї. При цьому доступ до батареї в кімнаті був взагалі обмежений, оскільки вона повністю була зашита матеріалом гіпсокартоном.

Присутні фахівці частково демонтували гіпсокартон та почали обстеження батареї опалення з зовнішньої сторони якої, та що ближче до стіни, текла вода вниз на 2 поверх.

Цього ж дня був складений первинний Акт залиття квартири, в якому було встановлено: "комісією в складі директора з виробництва Фокіною О.Ю., техніка-доглядача ОСОБА_5 , слюсара-сантехніка ОСОБА_6 та двох свідків - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було проведено обстеження приміщення № 4 - квартири позивачки. В ході обстеження встановлено, що у квартирі в жилих кімнатах виявлено сліди повного залиття (намокання) підлоги, стін та стелі, вікна - металопластикові. Через залиття разом із підвіконням потребують демонтажу. Двері до кімнат дерев`яні, не зачиняються у зв`язку із деформаціями, лутки дерев`яні також деформовані через намокання. Зафіксовано перелік меблів та побутової техніки, пошкоджених залиттям. Встановлено перелік робіт, необхідних для усунення наслідків залиття”.

Висновок комісії за результатом обстеження квартири - причиною намокання стало залиття із квартири АДРЕСА_7 (третій поверх) через розгерметизацію радіатора опалення, підключеного до системи центрального опалення багатоквартирного будинку. При візуальному обстеженні встановлено факт повного залиття всіх перелічених приміщень квартири: кімнати 13,3 кв.м., кімнати 19,2 кв.м., коридору 14,3 кв.м.

27.07.2022 року у складі цієї ж комісії був складений повторний Акт залиття квартири, в якому зазначені ті ж самі причини як залиття, так і об`єму пошкодження квартири.

Відповідачка була згодна з тим, що треба встановити винну у залитті особу, при цьому вона навіть не вибачилась та не допомогла в усуненні пошкоджень у квартирі.

З її слів, такою винною особою вона сама себе не вважала, а іншу - не назвала.

Позивачка протягом двох років здійснювала за власні кошти усунення наслідків залиття, які були такими: робилось осушення кімнат шляхом встановлення в них прибору осушення (прибирання) вологи. На той момент рівень вологи в квартирі становив 99 відсотків; робилось провітрювання квартири, що заважало позивачці постійно мешкати в ній та спричинило їй та її синові певні незручності. Встановлений прибор з осушення повітря споживав 3,8 кіловата, що теж тягло за собою додаткові фінансові витрати. Повністю у всіх кімнатах та коридорі була демонтована підлога до дерев`яної основи, у кімнаті розміром 13,3 кв.м. та коридорі був демонтований матеріал гіпсокартону зі стелі, зняті прибори освітлення, які були пошкоджені залиттям. Для усунення плісняви, яка з`явилася на стелі, позивачка змушена була повністю зняти матеріал “дранка”. Двері в кімнати та ванну прийшлось демонтувати повністю, дверні лутки були поставлені на розпірки з проведенням подальшої реставрації.

Оскільки всі меблі намоклі, позивачка з сином були змушені спати на підлозі, підклавши старі простирадла.

Наразі в позивачки є необхідність щодо придбання нових меблів (спальних місць), оскільки старі меблі непридатні для користування у зв`язку з їх антисанітарним станом.

Також, шафа в кімнаті 13,3 кв.м., в якій знаходився одяг, диван з постільною білизною та стіл, згодом розбухли від вологи, покрилися пліснявою та не підлягають подальшій експлуатації та реставрації.

Тобто, більше ніж два роки позивачка, не маючи іншого житла, змушена була жити у незручних умовах, постійно здійснювала заходи, спрямовані на усунення вологи і плісняви у квартирі.

Вважає, що провина відповідача повністю підтверджена складеними актами, так як вона здійснила порушення фактом закриття батареї опалення матеріалом гіпсокартону, що завадило їй вчасно виявити можливі пошкодження батареї опалення (радіатора).

Отже, власниця не мала можливості здійснювати огляд батареї опалення, що призвело до аварійної ситуації, на усунення та виявлення якої знадобився дуже великий час, за який відбувалося залиття її квартири.

Позивачкою були понесені непередбачені бюджетом та життєвою ситуацією витрати:

- на проведення ремонтних робіт (демонтування будівельних матеріалів, із яких були зроблені стелі, підлоги, стіни), придбання нових будівельних матеріалів, засобів освітлення, здійснено найм робітників для усунення наслідків затоплення, інші. Згідно Звіту про незалежну оцінку визначення ринкової вартості розміру відшкодування, завданого від залиття, станом на 17.08.2023 р. сума відшкодування становить 335 901,40 грн.;

- проведення оцінки з метою встановлення суми спричиненої шкоди - 2 700,00 грн.;

- сплата судового збору за подання позовної заяви про стягнення матеріальної та моральної шкоди 5000,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму понесених витрат у розмірі 335 901,40 грн., витрати за проведення оцінки з метою встановлення суми спричиненої шкоди – 2 700,00 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн., суму судового збору.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, заподіяну залиттям квартири, у розмірі 335 901,40 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 3 436,01 грн.

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2025 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2025 року заяву Неудачіна Романа Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/10625/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без задоволення.

Роз`яснено порядок оскарження заочного рішення.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Неудачіна Р.В., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до акту, складеного комісією ТОВ «Жилбудсервіс» 21.07-10.08.2022 року у присутності мешканців багатоповерхового будинку АДРЕСА_4 , причиною залиття квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_7 та підвального приміщення вказаного будинку стала розгерметизація радіатора опалення у квартирі АДРЕСА_7 .

Даний акт, на думку скаржника, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки був складений з порушенням Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, а саме, в частині відсутності зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної сторони. Так, відповідач ОСОБА_1 не була присутня при складанні акту № 39 від 10.08.2022.

Крім того, актом зафіксовано пошкодження техніки, меблів, проводки, тощо, проте не зазначено, що такі пошкодження сталися внаслідок залиття та з вини відповідача.

Акт не містить дату залиття, обсягів необхідного ремонту приміщень квартири, орієнтовну вартість шкоди, висновок комісії щодо встановлення вини власника квартири АДРЕСА_7 , не містить даних про власника квартири та відомостей хто саме конкретно здійснив затоплення, на підставі яких фактичних обставин встановлено вину, відсутні дані, що власник квартири АДРЕСА_7 або його представники обізнані зі складеним актом.

Крім того, в акті № 39 від 10.08.2022 вказано, що причиною залиття квартири стала розгерметизація радіатора у квартирі АДРЕСА_7 . Причиною розгерметизації радіатора опалення стало відкриття невідомими особами засувок на елеваторному вузлі багатоквартирного будинку. При цьому, зазначений вузол зазвичай знаходиться у підвалі і обслуговується організацією, на балансі якої перебуває будинок.

Вказане, на думку скаржника, свідчить про відсутність вини відповідача в затопленні квартири позивача. Сторони не надали суду висновок експертизи про причини задоплення квартири позивача, суду не надано також і технічної документації про розташування квартири позивача. Звіт про незалежну оцінку ТОВ «Брок Сервіс Плюс» грунтується виключно на акті ТОВ «Жилсервісбуд» № 39 від 10.08.2022. Однак, члени комісії, які його складали, не є фахівцями в будівельно-технічній галузі. Більш того, цей звіт складено у 2024 році, тобто майже через 2 роки після складання Акту про залиття квартири № 39 від 10.08.2022.

Інші учасники справи судове рішення не оскаржили.

Учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що презумпцію вини у залитті квартири, належної позивачу, відповідачка в ході розгляду справи не спростувала. Враховуючи наведене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулося з вини власника квартири АДРЕСА_7 . Також, розмір збитків, завданих внаслідок залиття квартири позивача, визначений звітом, відповідачем не спростований.

Вирішуючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, судом враховано тривалість порушення прав позивача, час та зусилля, що потрібні останній для відновлення попереднього стану, глибину її душевних та психічних страждань, пов`язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (неможливість використовувати належним чином своє майно), а також вимоги розумності та справедливості. Суд ввважав, що позивачем доведено завдання їй моральної шкоди внаслідок залиття її квартири, оскільки залиття квартири викликало у позивачки моральні страждання, які виразилися у постійних переживаннях щодо необхідності відновлення нормального стану квартири, неможливості проживання у квартирі. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, керуючись вимогами справедливості, розумності, враховуючи ступінь вини відповідача у заподіянні залиття квартири, що носить форму необережності, відмову відповідача вирішити спір з позивачем добровільно в позасудовому порядку, що викликало додаткові душевні переживання у позивача, суд визначив розмір моральної шкоди, завданої відповідачем позивачу внаслідок залиття квартири, у розмірі 5 000, 00 грн.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі: 1/2 частка квартири - свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21.03.1996 р., виданого Запорізьким металургійним комбінатом “Запоріжсталь” ім. С.Орджонікідзе; 1/2 частка квартири - на підставі договору дарування від 06.10.1998 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Андреевою В.М., зареєстровано в реєстрі за № 3456.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кушніренко О.Г., зареєстровано в реєстрі за № 2018.

Згідно висновків акту, складеного комісією ТОВ «Жилсервісбуд» № б/н від 21.07-10.08.2022 року, у присутності мешканців багатоповерхового будинку АДРЕСА_4 , причиною залиття квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_7 та підвального приміщення стала розгерметизація радіатора опалення у квартирі АДРЕСА_7 . Причиною розгерметизації радіатора опалення стало відкриття невідомими особами засувок на елеваторному вузлі багатоквартирного будинку.

Як зазначено у вказаному акті, при обстеженні квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_5 встановлено, що у вказаних квартирах присутній факт намокання стелі, стін, підлоги у кімнатах № 2 (відповідно у кожній із квартир) по всій площі, у кімнатах АДРЕСА_8 (відповідно у кожній із квартир) частково.

Також у акті зазначено, що, враховуючи, що гідравлічні випробування проводяться із травня 2022 р., є підстави вважати, що причиною аварійної ситуації стало відкриття невідомими особами засувок на елеваторному вузлі.

Відповідно до акту № 39, складеного комісією ТОВ «Жилсервісбуд», від 10.08.2022 року в ході обстеження встановлено:

У квартирі АДРЕСА_5 (другий поверх) при візуальному обстеженні встановлено факт затікання води у всіх кімнатах квартири.

Кімната № 2 (13,3 кв.м):

Підлога у кімнаті дерев`яна, покрита плитам OSB (10 мм) та килимовим покриттям (ковроліном). При первинному обстеженні виявлено намокання підлоги по всій площі, при повторному обстеженні плити та килимове покриття демонтовані по всій площі підлоги. Стеля оздоблена гіпсокартоном, сліди намокання проявлені по всій площі оздоблення. Освітлення: вбудовані світильники із лампами станом на 27.07.2022 року демонтовані, 6 одиниць – залиття всіх. Стіни мають сліди намокання по всій площі. Намокання шпалер та гіпсокартону суцільно по всій площі. Вікна – металопластикові, через залиття разом із підвіконням потребують демонтажу. Під час демонтажу вікон виявлено намокання. Двері до кімнати дерев`яні, станом на 27.07.2022 року не зачиняються у зв`язку із деформацією. Лутка дверей деформована через намокання.

Перелік меблів та техніки у кімнаті № 2:

Повне залиття: шафи-купе з речами, що зберігалися у середині, дивану двоспального по всій площі, стіл, комп`ютерне крісло Hator Sport light, комп`ютерне крісло, табуретка дерев`яна, монітор, персональний комп`ютер, студійний мікрофон, клавіатура, навушники, безпровідні навушники, роутер, комп`ютерна миша, джойстик, килимок для комп`ютерної миші, лампа настільна.

На момент складання акту у кімнаті власником проведено демонтаж гіпсокартону зі стелі, вбудованих світильників, багета у стелі, ковролина (підлога), плінтуса, плит ОСБ (підложка під ковролин), шафи-купе, стола.

Кімната № 3:

Стіна внутрішня суміжна з кімнатою № 2 – оздоблена гіпсокартоном, має сліди намокання місцями по всій площі.

Коридор (кімната № 1):

Стіна внутрішня суміжна з кімнатою № 2 – оздоблена гіпсокартоном, має сліди намокання місцями по всій площі.

Стеля – пластик, має залиття по свій площі. Освітлення: вбудовані світильники із лампами, 3 одиниці – залиття всіх, підлога ламінат – повне залиття по всій площі, стіни -залиття по всій площі.

Перелік меблів та техніки у кімнаті № 1:

Повне залиття: шафа-тумба для взуття, вішалка настінна.

Перелік робот у кімнаті, необхідних для усунення наслідків залиття: демонтаж пластика і стелі, вбудованих світильників, багету, ламіната з підлоги, плит ОСБ, плінтуса.

За висновками комісії:

Протікання відбулося через розгерметизацію радіатора опалення у квартирі АДРЕСА_7 . Матеріал радіатора опалення – чавун, прилад розташований у кімнаті № 2 (площа кімнати 13,5 кв.м) під вікном. Доступ до радіатора повністю обмежений глухою конструкцією з гіпсокартону.

Причиною намокання у квартирі АДРЕСА_5 стало залиття із квартири АДРЕСА_7 (третій поверх) через розгерметизацію радіатора опалення, підключеного до системи центрального опалення багатоквартирного будинку (Акт від 21.07-10.08.2022 р.).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку ТОВ «Брок Сервіс Плюс», дата оцінки: 12.12.2024 року, вартість відшкодування збитків двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , на дату оцінки 12.12.2024 року складає 335 901,40 грн.

Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник, при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків, зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Він не може використовувати своє право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно зі ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності квартиру, зобов`язані забезпечувати її схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

Безгосподарне утримання громадянином належної йому квартири тягне за собою наслідки, передбачені ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

У частинах 1, 2 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року, справа №761/12945/19).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач на підтвердження обставин залиття квартири 21.07.2022 року надала два акти, що складені комісією ТОВ «Жилсервісбуд» - № б/н від 21.07-10.08.2022 року та № 39 від 10.08.2022 року.

При цьому, слід врахувати, що ОСОБА_1 оспорюється її вина в спричиненні шкоди, а не сам факт залиття.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що вказані акти свідчать про відсутність вини відповідача в затопленні квартири позивача, не знайшли свого підтвердження.

Як зазначалося вище, згідно висновків акту, складеного комісією ТОВ «Жилсервісбуд» № б/н від 21.07-10.08.2022 року, у присутності мешканців багатоповерхового будинку АДРЕСА_4 , причиною залиття квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_7 та підвального приміщення стала розгерметизація радіатора опалення у квартирі АДРЕСА_7 . Причиною розгерметизації радіатора опалення стало відкриття невідомими особами засувок на елеваторному вузлі багатоквартирного будинку.

Разом із тим, в акті також зазначено, що, враховуючи, що гідравлічні випробування проводяться із травня 2022 р., є підстави вважати, що причиною аварійної ситуації стало відкриття невідомими особами засувок на елеваторному вузлі.

Тобто, висновки акту щодо причин розгерметизації радіатора опалення у квартирі АДРЕСА_7 носять характер припущень, а згідно ч. 6 ст 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В той же час, за висновками комісії ТОВ «Жилсервісбуд», викладеними в акті № 39 від 10.08.2022 року зазначено, що протікання відбулося через розгерметизацію радіатора опалення у квартирі АДРЕСА_7 . Матеріал радіатора опалення – чавун, прилад розташований у кімнаті № 2 (площа кімнати 13,5 кв.м) під вікном. Доступ до радіатора повністю обмежений глухою конструкцією з гіпсокартону. Причиною намокання у квартирі АДРЕСА_5 стало залиття із квартири АДРЕСА_7 (третій поверх) через розгерметизацію радіатора опалення, підключеного до системи центрального опалення багатоквартирного будинку.

Тобто, акт № 39 від 10.08.2022 рокупідтверджує обставини залиття квартири позивача, а саме, причиною намокання у квартирі АДРЕСА_5 стало залиття із квартири АДРЕСА_7 (третій поверх) через розгерметизацію радіатора опалення, підключеного до системи центрального опалення багатоквартирного будинку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема і на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявлено та не надано інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, зокрема і на спростування визначеного у позовній заяві, хоча це є її процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Також скаржником в апеляційній скарзі не було заявлено обґрунтованого клопотання щодо призначення експертизи в суді апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 не є особою, винною в залитті квартири, не знайшли свого підтвердження. Суд першої інстанції правильно поклав відповідальність за залиття квартири позивача на ОСОБА_1 , яка є власником квартири АДРЕСА_2 , що розташована поверхом вище квартири позивача, зазначивши, що відповідач не спростував презумпцію своєї вини. Саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Визначення розміру збитків, спричинених залиттям, може бути здійснено різними способами, а саме: безпосередньо в акті про залиття може бути вказано розмір збитків. Розмір збитків визначається також на підставі кошторисної документації, складеної будівельно-ремонтною організацією, оцінки вартості матеріальних збитків щодо ремонтно-відновлювальних робіт, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, повноваження якого підтверджується сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності, проведенням будівельно-технічної експертизи експертом, який має відповідні знання в даній сфері.

Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звіт про незалежну оцінку ТОВ «Брок Сервіс Плюс», в силу норм ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру збитків.

Зазначений звіт відповідачем не спростовано, клопотань про призначення експертизи щодо визначення розміру збитків відповідач не заявляла, також відповідач сама мала можливість надати суду відповідні докази та висновки експерта, але не використала своє право, лише заперечуючи та не визнаючи вимоги позивача.

Тому колегія суддів вважає визначений у звіті розмір збитків таким, що відповідає шкоді, завданій залиттям квартири позивачки. Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки майнової шкоди в розмірі 335 901,40 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що акт, складеного комісією ТОВ «Жилсервісбуд» № б/н від 21.07-10.08.2022 року, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки був складений з порушенням Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт.

Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім`я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення. Окрім цього, в актах повинна бути вказана чітка причина залиття, як того вимагає Додаток 4 до п. 2.3.6 зазначених Правил: «чітко зазначити причини, а саме несанкціоноване втручання мешканців кв. №___ у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін.».

Дослідивши вищевказаний акт про залиття, який міститься у цій справі як письмовий доказ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який обґрунтовано вважав, що істотних порушень, які б могли свідчить про його неправомірність або не чинність, не виявлено.

Акт № б/н від 21.07-10.08.2022 року складений компетентною комісією, у належній формі, а тому не можна вважати, що він містять будь-яку неправильну чи неправдиву інформацію.

Отже, складений акт відповідає за формою та змістом вимогам, визначеним Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», оскільки в ньому зазначені всі відомості: дата та місце складання, члени комісії, місце залиття, подія, що трапилась, наслідки залиття, причини залиття.

Тому вважати зазначений доказ не допустимим та неналежним підстав не має, доводи скарги висновків суду не спростовують.

Отже, відповідач не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири ОСОБА_2 , клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляла та не надала інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є її процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди, і вона не була позбавлена заявити відповідні клопотання в суду апеляційної інстанції.

Тому вказані вище доводи скаржника не дають підстав суду апеляційної інстанції задовольнити вимоги апеляційної скарги про скасування рішення суду в частині стягнення з відповідача майнової шкоди та відмови у задоволенні позову у вказаній частині вимог.

Що стосується рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, то апеляційна скарга не містить доводів стосовно вирішених вимог в частині стягненння з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Неудачіна Романа Володимировича залишити без задоволення.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 20 лютого 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков