Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №332/3814/23 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 04.02.2026 Справа № 332/3814/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 332/3814/23 Головуючий у 1-й інстанції: Ретинська Ю.І.

Провадження № 22-ц/807/317/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Камаловій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі адвоката Будовської Наталії Володимирівни, на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Зубенко Олександр Анатолійович, до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року ОСОБА_2 , в особі адвоката Зубенка О.А., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, в подальшому позивачем було змінено предмет позову на стягнення грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначала, що сторони у період з 10.03.2012 по 10.07.2023 перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час перебування у шлюбі подружжям за спільні кошти з сімейного бюджету було придбано 2 автомобіля:

- MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, колір: чорний, об`єм двигуна: 2360, тип авто: легковий, тип кузова: Універсал-b;

- MAZDA CX-3, державний номер НОМЕР_2 , колір: білий, об`єм двигуна: 1998, рік випуску: 2016, тип кузова: Універсал-b.

Зазначені автомобілі є спільною сумісною власністю подружжя, придбані за договором купівлі продажу та оформлені на відповідача для потреб сім`ї. Автомобілі перебували у користуванні відповідача.

Перебуваючи у шлюбних відносинах, ОСОБА_1 без згоди дружини продав автомобілі MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_1 , за 45 755 грн та MAZDA CX-3, державний номер НОМЕР_2 , за 52 755 грн.

Проте, висновком спеціаліста автотоварознавця ОСОБА_3 від 14.05.2024 визначено середню ринкову вартість автомобіля марки MAZDA CX-3, державний номер НОМЕР_2 , яка станом на 12 травня 2023 становить 474 300 грн. Середня ринкова вартість автомобіля марки MITSUBISHI OUTLENDR, державний номер НОМЕР_3 , станом на 23 травня 2023 року становить 495 510 грн.

Зазначає, що реалізація спільного майна подружжя (автомобілів) відбулась за непомірно заниженою ціною з наміром отримання фіктивного нібито прибутку від продажу автомобілів за наявності позову про поділ майна. Вартість компенсації визначена наступним чином 474 300 грн (MAZDA CX-3) + 495 510 грн (MITSUBISHI OUTLENDR) = 969 810/2 = 484 905 грн.

Позивач з метою реалізувати своє право на стягнення компенсації дійсної ринкової вартості від реалізації спільного сумісного майна подружжя без її згоди, звернулася з позовом до відповідача та просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості відчуженого майна на загальну суму 484 905 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності подружжя у розмірі 1/2 вартості відчуженого майна, а саме: транспортних засобів MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, та MAZDA CX-3, державний номер НОМЕР_2 , 2016 року випуску, на загальну суму 484 905,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 4 849,05 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Будовської Н.В., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що на момент відчуження автомобілів сторони перебували у зареєстрованому шлюбу, і розірвання шлюбу відбулося лише 10.07.2023 року. У рішенні про розірвання шлюбу не міститься даних про час, з якого припинені шлюбні відносини, а тому датою припинення шлюбних відносин, ґрунтуючись на нормах діючого законодавства, слід вважати дату набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу, адже інше не доведено належними та допустимими доказами.

Вважає, що суд першої інстанції надав перевагу доказам, наданим представником позивача, не врахувавши стан автотранспортного засобу та право власника об`єкта рухомого майна визначити вартість при відчуженні, виходячи з обставин, які спонукали укладати такі договори, адже на той час, коли родина переїхала з трьома дітьми до іншої країни, сума фінансової допомоги від держави не була значною, статки сім`ї не були достатніми, тому автомобілі були продані з метою утримання родини, що не було спростовано при розгляді справи в суді першої інстанції.

Звертає увагу, що доказів, що відповідач використав кошти від продажу автомобілів на власний розсуд проти волі позивача, суду першої інстанції надано не було.

Крім того, звернення з позовом відбулося пізніше, ніж були реалізовані автомобілі, що підтверджує той факт, що позивачка була обізнана про фактичне відчуження автомобілів, а звернення до суду в подальшому з позовом у даній справі відбулося виключно у зв`язку з погіршення особистих стосунків між сторонами.

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Зубенка О.А. на адресу апеляційного суду надійшов відзив, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення, а викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.

Так, письмовими доказами підтверджено, що в травні 2023 року сторони по справі фактично припинили шлюбні відносини, та позивач по справі вчиняла відповідні дії щодо розірвання шлюбу та стягнення аліментів з відповідача, що свідчить про окремий сімейний бюджет та фактичну втрату сім`ї. Тому вважає, що відповідач не міг фактично витратити отримані ним кошти від продажу авто без згоди дружини в інтересах сім`ї, адже фактично сім`я на той час ним була втрачена, та він мав свій особистий окремий бюджет від дружини та його дітей. Відповідач в обґрунтування своєї позиції не надав жодного доказу, а навпаки, наполягав, що авто було ним продано по 50 000 грн. за кожну. З висновків експерта щодо середньої ринкової вартості автомобілів вбачається, що вартість автомобілівстановить 474 300 грн. та 495 510 грн. Ціну, фактичну вказану в договорі купівлі-продажу, занижено у 10 разів, що ставить під сумнів дійсність такого договору, та доводить навмисне приховування відповідачем дійсної вартості проданих авто для подальшої компенсації вартості авто, що не відповідає дійсності.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін,з таких підстав.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10 березня 2012 року між сторонами був зареєстрований шлюб Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 39.

Шлюб розірвано рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2023 року, цивільна справа № 332/2336/23.

Сторони мають малолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.

В період шлюбу, а саме 01.07.2016, був придбаний та зареєстрований за відповідачем автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, колір: чорний, об`єм двигуна: 2360, тип авто: легковий, тип кузова: Універсал-b, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_4 , а також 26.01.2019 був придбаний та зареєстрований за відповідачем автомобіль MAZDA CX-3, державний номер НОМЕР_2 , колір: білий, об`єм двигуна: 1998, рік випуску: 2016, тип кузова: Універсал-b, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_5 .

Судом встановлено, що вказані транспортні засоби були придбані під час перебування сторін у шлюбі, тому являються спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно договору купівлі продажу транспортного засобу 2023/05/116, який був укладений 24.05.2023 року на підставі договору комісії № 2023/05/116 від 23.05.2023, було відчужено автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, колір: чорний, об`єм двигуна: 2360, тип авто: легковий, тип кузова: Універсал-b, за ціною 45 755 грн.

Відповідно до договору купівлі продажу транспортного засобу 2023/05/67, який був укладений 16.05.2023 року на підставі договору комісії № 2023/05/67 від 12.05.2023, було відчужено автомобіль MAZDA CX-3, державний номер НОМЕР_2 , колір: білий, об`єм двигуна: 1998, рік випуску: 2016, тип кузова: Універсал-b, за ціною 52 755 грн.

З довідки СПД ОСОБА_3 № 127 від 14.05.2024 вбачається, що станом на 23 травня 2023 року середня ринкова ціна т/з MITSUBISHI OUTLANDER, державний номер НОМЕР_1 , становить 495 510 грн.

Згідно довідки СПД ОСОБА_3 № 127 від 14.05.2024, станом на 23 травня 2023 року середня ринкова ціна т/з MAZDA CX-3, державний номер НОМЕР_2 , становить 474 300 грн.

За положеннями частини третьої статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною першою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду, про що зазначено у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19).

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що матеріали справи не містять як доказів на підтвердження надання позивачкою письмової згоди на відчуження спірних автомобілів та отримання нею половини коштів від їх реалізації, так і доказів, які б свідчили, що кошти від продажу спірних автомобілів були використані відповідачем в інтересах сім`ї.

При цьому, суд вірно виснував, що відповідачем не спростована вартість спірних автомобілів, а ціни, які були зазначені безпосередньо у договорах купівлі продажу спірного майна, є значно заниженими в порівнянні з ринковою вартістю подібного майна, тому суд правильно не прийняв їх до уваги в якості розрахунку відшкодування компенсації частки спільного майна подружжя.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірні транспортні засоби набуті сторонами в період шлюбу, а тому є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим, підлягають поділу між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, та, з урахуванням того, що автомобілі були відчужені одним з подружжя без згоди іншого з подружжя. Поділ майна слід здійснити шляхом стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації у розмірі 1/2 частки ринкової вартості автомобілів, а саме, в сумі 484 905,00 грн. (1/2 частка від 969 810 грн.).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Встановленими обставинами та вищенаведеними нормами матеріального права спростовуються доводи апеляційної скарги провідсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 .

За своїм змістом інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі адвокатаБудовської Наталії Володимирівни, залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 16 лютого 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Е.А. Онищенко