Постанова від 03 лютого 2026 р. у справі №337/1574/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 04.02.2026 Справа № 337/1574/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/1574/25 Головуючий у 1-й інстанції: Котляр А.М.

Провадження № 22-ц/807/335/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Камаловій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року представник ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» Руденко К.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначав, що відповідно до укладеного Договору № 4571835 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.04.2024 року (далі – кредитний договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (торгова марка «Credit7») (далі – первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі – відповідач/ позичальник), відповідач отримав кредит у розмірі 13 500,00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора (далі по тексту – ІТС). Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами кредитування, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила кредитування від 08.04.2024 року (далі – Правила) викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://credit7.ua/pro-nas/.

У відповідності до порядку, визначеного статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач зареєструвався на ІТС, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту) підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Правила перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті https://credit7.ua/pro-nas/.

Відповідно до п. 9.7. кредитного договору, електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладання аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком, попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства, зазначений в цьому договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Відповідач відповідно до умов кредитного договору, п.п. 6.1.16, 6.1.17, 6.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти кредитний договір та підписав кредитний договір 19.04.2024 року о 16:02:06 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 21963, надісланий на номер телефону, що наданий відповідачем.

Кредитні кошти були перераховані відповідачу 19.04.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".

Сума кредиту по укладеному кредитному договору перераховується на платіжну карту відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів або іншим способом. Провести верифікацію платіжної карти може здійснити виключно відповідач. Номер телефону відповідача, в тому числі, співпадає з даними Українського бюро кредитних історій. Таким чином, виключно особа відповідача може отримати кредит після укладення кредитного договору.

Таким чином, між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.

Також вказує, що зміни до кредитного договору, що укладений з відповідачем, не вносились (додаткові договори щодо продовження строку дії та інших умов не укладались), тому, відповідно, правових підстав для перерахунку денної процентної ставки немає.

24.12.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Клієнт) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (далі – Фактор, позивач), укладено Договір факторингу № 24/12/24 від 24.12.2024 року, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 4571835 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.04.2024 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, первісний кредитор нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування.

Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 360 днів.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно п. 5.4.1 кредитного договору, відповідач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором.

Первісним кредитором не здійснювалось нарахування комісій, пені та інших штрафних санкцій по кредитному договору у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості, що наданий первісним кредитором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У зв`язку із порушенням зобов`язань заборгованість за кредитним договором станом на 26.08.2024 року (дата переходу права вимоги до позивача) становить 94 504,55 гривень, яка складається з: 13 499,99 грн. – заборгованість за кредитом; 74 254,56 грн. – заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. кредитного договору за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 19.04.2024 року по 26.08.2024 року (включно); 6 750,00 грн. – заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору.

Стягнення нарахованих процентів за користування кредитом за кредитним договором здійснюється за період строку дії кредитного договору, а також штрафні санкції відповідно до умов кредитного договору.

Сума заборгованості відповідача за кредитним договором відповідно до Реєстру боржників від 24.12.2024 року до Договору факторингу № 24/12/24 від 24.12.2024 року становить 94 504,55 грн.

Також представник позивача зазначав, що ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» понесло витрати на правову допомогу у сумі 10 000 грн., які сплачено позивачем адвокату на підставі Договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024 року, акту виконаних робіт № 44 від 03.02.2025 року, витягу з Реєстру № 1 до акту 44 від 03.02.2025 року.

Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за Договором № 4571835 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.04.2024 року станом на 24.12.2024 року (дата переходу права вимоги) у розмірі 94 504,55 гривень, яка складається з: 13 499,99 гривень – заборгованість за кредитом; 74 254,56 гривень – заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 19.04.2024 року по 26.08.2024 року (включно); 6 750,00 грн. – заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору, а також судові витрати у розмірі 2 422,40 гривень та 10 000 гривень витрат на правову допомогу.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за договором № 4571835 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.04.2024 року у розмірі 33 749,98 грн., судовий збір у розмірі 865,10 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 571,25 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» - адвокат Руденко К.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині зменшення суми заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4 кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 19.04.2024 року по 26.08.2024 року (включно) з 74 254,56 грн. до 13 499,99 грн., суми сплаченого судового збору з 2 422,40 грн. до 865,10 грн. за подання позовної заяви; суми витрат на професійну правничу допомогу з 10 000 грн. до 3 571,25 грн., які понесені у суді першої інстанції, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмір 15 000 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 542 грн. за подання апеляційної скарги.

З посиланням на доводи, які аналогічні доводам позовної заяви, зазначає, що 03.10.2025 року на адресу суду першої інстанції надійшла відповідь АТ «Універсал Банк» разом з рухом коштів по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_2 за період з 19.04.2024 року по 24.04.2024 року, банківська картка № НОМЕР_2 була емітована на ім`я ОСОБА_1 . Факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується рухом коштів по картці № НОМЕР_2 за період з 19.04.2024 року по 24.04.2024 року, відповідно якого було здійснено переказ 19.04.2024 року у сумі 13 500 грн.

Вказує, що кредитний договір було укладено в електронному вигляді, він підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Також зазначає, що за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24 грудня 2023 року (дата набрання чинності Законом № 3498-ІХ), а також за договорами, строк кредитування за якими буде продовжено після 24 грудня 2023 року, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору. Вважає, що розмір денної процентної ставки відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», оскільки вона розрахована станом на дату його укладання.

З приводу зменшення витрат на правову допомогу представник скаржника зазначає, що у суду не було підстав для такого зменшення, а ним надані відповідні докази на підтвердження їх розміру. Також звертає увагу, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну допомогу з власної ініціативи.

Інші учасники справи судове рішення не оскаржили.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явилися. В апеляційній скарзі представник ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» - адвокат Руденко К.В. просив розглянути справу без виклику учасників справи.

Частиною першою статті 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Окрім того, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина перша статті 372 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року по справі № 361/8331/18 зазначено, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд виходить з того, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, скаржник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.

Зважаючи на вказане, колегія суддів у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності учасників справи. Неявка зазначених осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.

Як зазначалося вище, в апеляційній скарзі представник ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, в іншій частині, а саме, в частині задоволення вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованості за договором № 4571835 від 19.04.2024 у розмірі 33 749,98 грн. рішення суду не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмовлених позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до укладеного Договору № 4571835 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.04.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (торгова марка «Credit7») та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 13 500,00 гривень, строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).

Відповідно до п. 1.2 договору № 4571835, на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно п. 5.4.1 кредитного договору, відповідач зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора. Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

У відповідності до порядку, визначеного статтею 11 Закону, відповідачка зареєструвалася на ІТС, для чого пройшла ідентифікацію та верифікацію особи (заповнила анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначила реквізити картки для отримання кредиту), підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами, здійснила акцептування Кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідач відповідно до умов кредитного договору, п. 6.1.16, 6.1.17, 6.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняла пропозицію укласти Кредитний договір та підписала Кредитний договір 19.04.2024 року о 16:02:06 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 21963, надісланий на номер телефону, що наданий відповідачем.

Кредитні кошти були перераховані відповідачу 19.04.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Факт перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується також рухом коштів по картці № НОМЕР_2 за період з 19.04.2024 по 24.04.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 було здійснено переказ 19.04.2024 у сумі 13 500,00 грн.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Окрім того, між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 підписаний паспорт споживчого кредиту та погоджено графік платежів (Додаток № 1 до Договору про споживчий кредит № 4571835 від 19.04.2024).

Позивачем надано до матеріалів справи паспорт споживчого кредиту, згідно якого сума-ліміт кредиту становить 13 500,00 грн., строк кредитування - 360 днів. Процентна ставка становить 912,5% річних (або 2,5% в день).

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав, надавши 19.04.2024 року ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_2 кредитні кошти у сумі 13 500,00 грн., що підтверджується інформацією АТ «Універсал банк».

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.

24.12.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 24/12/24 від 24.12.2024, відповідно до умов якого право вимоги за Договором № 4571835 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.04.2024 перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», що підтверджується копією платіжної інструкції про оплату за Договором факторингу, а також копією Акту приймання передачі Реєстру боржників до Договору факторингу та завіреною копією витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу.

Оскільки позивач ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 24/12/24 від 24.12.2024 набув право вимоги за договором № 4571835 від 19.04.2024, укладеним між первісним кредитодавцем ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , тому у нього, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту та інших передбачених договором платежів у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Станом на час відступлення прав вимоги у ОСОБА_1 наявна заборгованість по Договором № 4571835 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на суму 94 504,55 грн. Доказів того, що відповідач виконав свій обов`язок позичальника первісному кредитору, відповідачем суду не надано.

Сума заборгованості за договором № 4571835 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 24.12.2024 становить 94 504,55 грн., яка складається з: 13 499,99 грн. - заборгованість за кредитом; 74 254,56 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору; 6 750,00 грн. - заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» довело свої права вимоги на підставі договору факторингу до ОСОБА_1 за договором № 4571835 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.04.2024, укладеним останнім із ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», за яким боржник не виконала належним чином свої зобов`язання. Разом із тим, умова договору по нарахуванню процентів є несправедливою, а розмір нарахованих відсотків непропорційно високий (розмір нарахованих процентів перевищує більше ніж в 5 разів розмір основної заборгованості), що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів». Тому суд виснував, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 13 499,99 грн., вказана сума буде справедливою та співмірною з огляду на суму основного боргу. Отже, позов підлягає частковому задоволенню, а саме, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» підлягає заборгованість за договором № 4571835 від 19.04.2024 у розмірі 33 749,98 грн., яка складається з: 13 499,99 грн. - заборгованість за кредитом; 13 499,99 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 6 750,00 грн. - заборгованість за штрафом.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення відсотків підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як зазначалося вище, за розрахунком позивача, станом на 24.12.2024 заборгованість за договором становить 94 504,55 грн., з яких: 13 499,99 грн. – заборгованість за кредитом; 74 254,56 грн. – заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору; 6 750,00 грн. – заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору.

Разом із тим, розмір нарахованих процентів перевищує більше ніж в 5 разів розмір основної заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що умова договору по нарахуванню процентів є несправедливою, а розмір нарахованих відсотків непропорційно високий, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах № 132/1006/19 від 07.10.2020, № 910/719/19 від 19.05.2020, № 363/1834/17 від 13.07.2022 та № 910/12876/19 від 01.06.2021.

Що стосується доводів апеляційної скарги про невірне застосування судом першої інстанції Закону України «Про споживче кредитування», то колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Так, 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Указаним Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема ст. 8 доповнено ч. 5 такого змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, ч. 17), тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» ч. 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія п. 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Умова укладеного між сторонами договору щодо встановлення денної процентної ставки у 2,5% відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

Посилання в апеляційній скарзі ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» на лист НБУ від 19 лютого 2024 року щодо виконання окремих вимог Закону № 3498-IX, а саме щодо максимального розміру денної процентної ставки, згідно з яким за договорами про споживчий кредит денна процентна ставка повинна розраховуватися саме на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених на дату укладання такого договору, колегія суддів до уваги не бере, оскільки він не є законодавчим актом, а містить лише рекомендаційний характер.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що у суду не було підстав для зменшення розміру судових витрат, оскільки позивачем було надано відповідні докази на підтвердження їх розміру, з огляду на наступне.

За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги було задоволено частково, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, виходячи з положень щодо пропорційності такого відшкодування.

За своїм змістом інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Докази та обставини, на які посилається представник ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2025 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

В іншій частині судове рішення не оскаржувалось, тому апеляційним судом не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 16 лютого 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Е.А. Онищенко