Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №458/102/26 — Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кшик О.І.

секретаря судового засідання Сисан С.І.

Справа № 458/102/26

Провадження №2-а/458/4/2026

позивач ОСОБА_1

відповідач: Головне управління Національної поліції

у Львівській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08.02.2026 серії ЕНА № 6635024.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що 08.02.2026 поліцейським ВнП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Славичем М.М. щодо нього було винесено оскаржувану постанову, якою його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП за порушення п. 2.9 в) Правил дорожнього руху.

Позивач вважає, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки 08.02.2026 виїжджав з дому технічно справним автомобілем та задній номерний знак освітлювався. Після того, коли його зупинили працівники поліції та повідомили, що в нього не освітлюється задній номерний знак, він виявив бажання усунути вказану несправність на місці. Під час того як він передивлявся чи є в нього запасні лампочки та чи є потреба замінити їх, чи вистачить тільки обслужити контакти лампочки, працівник поліції склав щодо нього постанову про накладення адміністративного стягнення, не врахував його пояснень, усунення порушення на місці. При наступному заведенні двигуна всі лампочки освітлення номерного знаку були справні та нормально підсвічували номерний знак. Таким чином, позивач вважає, що не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, поліцейський безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.02.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, які він усунув 12.02.2026.

Суд своєю ухвалою від 13.02.2026 відкрив провадження в справі та призначив судове засідання.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, 23.02.2026 через канцелярію суду подав заяву про проведення судового засідання без його участі, позов підтримує.

У судове засідання представник відповідача не прибув, відзиву не подав.

23.02.2026 поліцейський СРПП ВнП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області старший сержант поліції Славич М.М. подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, однак не долучив документів, які б підтверджували його повноваження на представництво інтересів відповідача в цій справі.

Враховуючи, що всі учасники справи не з`явились в судове засідання, суд відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснює фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини, які встановив суд та зміст спірних правовідносин.

Як видно з оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 08.02.2026 серії ЕНА № 6635024, винесеною поліцейським ВнП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Славичем М.М., водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн.

Згідно з вказаною постановою, 08.02.2026 о 23:36 год. в м. Турка, вул. Січових Стрільців, 23 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Опель Астра» номерний знак НОМЕР_1 , в якого не освітлювався номерний знак в темну пору доби, чим порушив п. 2.9 в) Правил дорожнього руху - керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Відтак, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, про що уповноваженою особою винесено вказану вище постанову.

Вважаючи постанову поліцейського про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною, позивач просить її скасувати та закрити провадження у справі.

Норми права, які застосував суд вирішуючи спір, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Згідно з п. 2.9 в) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).

Згідно з приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Аналіз положень зазначених статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Суд встановив, що оскаржуваною постановою поліцейського ВнП №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області Славича М.М. від 08.02.2026 ОСОБА_1 за порушення ним вимог п. 2.9 в) Правил дорожнього руху – керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Як вказав у позовній заяві позивач, 08.02.2026 він виїжджав з дому автомоьілем із освітленим заднім державним номерним знаком в темну пору доби, тобто на справному транспортному засобі. На зайваження поліцейського про неосвітленість заднього номерного знака виявив бажання усунути несправність на місці зупинки. Однак, поліцейський такої можливості не надав, не врахував його пояснень та склав оскаржувану постанову.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фотоі кінозйомки, відеозапису, засобів фотоі кінозйомки, відеозапису.

У положеннях ст. 40 цього ж Закону визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Позивач не заперечує того факту, що задній державний номерний знак в автомобілі, яким він керував не був освітлений, що було виявлено після того як він пересвідчився перед початком руху про справність освітлювальних приладів.

Позивач також зазначив, що самостійно почав усувати цю несправність на місці зупинки транспортного засобу, однак поліцейський не врахував його пояснень, відсутність з його боку дій спрямованих на умисне приховування номерного знаку, та те, що керуючи транспортним засобом, не міг бачити, що технічна несправність виникла під час руху автомобіля і такі його пояснення жодним чином не спростовані.

Як видно з оскаржуваної постанови, у ній не наведено докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Жодної оцінки поясненням ОСОБА_1 в оскаржуваній постанові поліцейським не надано, що ставить під сумнів обґрунтованість такої, пояснення особи письмово поліцейським не зафіксовані, або в разі ненадання пояснень особою поліцейським не зафіксовано відмову від надання особою таких пояснень. У п. 7. оскаржуваної постанови під назвою "До постанови додаються" відсутні будь-які відомості.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що в оскаржуваній постанові не наведено доказів на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та не зазначено мотиви відхилення його пояснень щодо усунення несправності підсвітки номерного знака на місці зупинки транспортного засобу, що в свою чергу є порушенням вимог 283 і 284 КУпАП.

Відтак, беручи до уваги те, що поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови не надано належну оцінку усім обставинам справи, що мають значення для прийняття рішення, суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, та надіслання справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП на новий розгляд до відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області.

Отже, позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати у цій справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем за подання позову до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 665,60 грн, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань сплачений судовий збір на користь позивача.

Керуючись ст. 9, 77, 134, 139, 241, 246, 262, 286 КАС України,

вирішив:

Задоволити частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 08.02.2026 серія ЕНА № 6635024 щодо накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1190 грн.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП направити на новий розгляд до відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області (адреса: вул. В.Стуса, 14, м. Турка, Самбірський район, Львівська область, 82500).

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79000, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ 40108833) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач:

Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ 40108833).

Рішення суду складено та підписано 23.02.2026.

Суддя О.І. Кшик