Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №466/9618/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Суд: Шевченківський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 22 лютого 2026 р.

Справа: №466/9618/25

Суддя: Едер П. Т.

Справа № 466/9618/25

Провадження № 2/466/749/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Якубів І. О.

з участю: представника позивача Шатової Ю. В.

представника відповідача Миколіва А. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

у с т а н о в и в:

16 жовтня 2025 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова через систему «Електронний суд» поступила позовна заява адвоката Лебєдєвої Тетяни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, в якій позивач просить суд ухвалити рішення, яким змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29.07.2015 року по справі № 466/688/15-ц, яким ухвалено стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 600 (шістсот) гривень щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи з 02 лютого 2015 року до досягнення дитиною повноліття; стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Стислий виклад позицій сторін.

Обґрунтування позивача.

Позивач зазначила, що 29 грудня 2012 року Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за № 278.

У шлюбі в сторін народився син — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, що перекладене з італійської на українську мову.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 03.03.2015 року у справі № 466/687/15-ц шлюб було розірвано.

Рішенням Шевченківського районного суду від 06.05.2015 року у справі № 466/1721/15-ц визначено місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із мамою, ОСОБА_1 .

З огляду на те, що відповідач в добровільному порядку не надавав матеріальної допомоги на утримання сина, 02.02.2015 року позивач звернулась до суду із позовом про стягнення аліментів.

29.07.2015 року Шевченківським районним судом міста Львова у справі № 466/688/15-ц було ухвалено рішення, яким вирішено стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 600 (шістсот) гривень щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи з 2 лютого 2015 року до досягнення дитиною повноліття.

27.08.2015 року державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції постановлено про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 466/688/15-ц від 20.08.2015 року, виданого Шевченківським районним судом міста Львова про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини — ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 600 (шістсот) гривень щомісячно, які підлягають індексації відповідно до Закону, починаючи з 02.02.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

На думку позивача, у зв`язку із зростанням витрат на дитину, які нерозривно пов`язані з його проживанням, навчанням та нормальним розвитком, розмір аліментів в розмірі 600 (шістсот) гривень щомісячно, що стягуються на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова у справі № 466/688/15-ц від 29.07.2015 року, є явно мізерним, та таким, що не забезпечує навіть чверть тих потреб, які має дитина відповідного віку, що зумовлено зокрема повномасштабним вторгнення російської федерації на територію України, загальною економічною ситуацією в державі, ростом цін на продукти харчування та речі особистого вжитку, а також тим, що зі збільшенням віку сина змінюються його потреби, що в свою чергу зумовлює збільшення витрат на задоволення таких потреб.

За доводами позивача, ОСОБА_3 є учнем 7-А класу Львівської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7, відвідує заняття карате у ЛМГО ДЮСОК Одісей, що має наслідком необхідність значних матеріальних витрат для щоденного повноцінного, здорового, раціонного харчування, придбання продуктів, одягу, взуття та інших вкрай важливих, повсякденних речей. У зв`язку з чим цілодобовий обов`язок позивача полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дитини, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат, ніж періодичні зустрічі, враховуючи вік малолітнього сина.

Також позивач зазначає, що їй стало відомо про те, що відповідач проходить військову службу у Національній гвардії України, що в свою чергу свідчить про те, що він отримує стабільне та високе грошове забезпечення передбачене для військовослужбовців в період воєнного стану, а тому може надавати матеріальну допомогу своїй дитині в більшому розмірі.

З огляду на те, що при виборі способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі позивач керувалась тим, що у відповідача не було стабільного офіційного доходу, а зараз він отримує офіційне і стабільне грошове забезпечення військовослужбовця, відтак з метою покращення матеріального забезпечення спільного з відповідачем сина, позивач вирішила скористатись своїм правом передбаченим статтею 181 СК України на зміну способу стягнення аліментів з твердої суми на частку від доходу відповідача, що в даній ситуації буде доцільнішим та відповідатиме якнайкращим інтересам спільної з відповідачем дитини, оскільки навіть мінімально гарантована законом частка від доходу відповідача буде більшою від тої твердої суми, яку ухвалено стягувати Шевченківським районним судом міста Львова у справі № 466/688/15-ц.

Тому з огляду на вище наведене, позивач вважає, що слід змінити спосіб стягнення аліментів на утримання спільної з відповідачем дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 600 (шістсот) гривень щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи з 2 лютого 2015 року до досягнення дитиною повноліття, на стягнення з відповідача 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Спосіб та розмір стягнення, про який просить позивач є тим гарантованим державою мінімумом на утримання дитини, який забезпечить необхідний матеріальний мінімум для її утримання.

Обґрунтування заперечень відповідача.

06 листопада 2025 на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 , у якому зазначає, що він перераховував на банківських рахунок позивача явно більшу суму на утримання їхньої дитини, що підтверджується довідкою №86-20989кі/25 виданою Акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» щодо перерахування коштів з рахунку відкритому у АТ «КРЕДОБАНК» за період 01.01.2019р. по 11.10.2025 року. Також вказує, що згідно з Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 №274 від 24.09.2025 року він, солдат ОСОБА_2 , звільнений відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з військової служби у запас. Він працює на посаді водія автотранспортних засобів у Приватному науково-виробничому підприємстві «ЛВ МАРКЕТ» на умовах неповного робочого часу (0,5 ставки) та нарахована заробітна плата становить 10100,00 грн. (без урахування нарахованих до сплати податків та обов`язкових зборів на суму заробітної плати). Тому, він не проходить військову службу, а працює на підставі трудового договору у Приватному науково-виробничому підприємстві «ЛВ МАРКЕТ».

Відповідач зазначає, що він перебуває у шлюбі із ОСОБА_5 . У шлюбі у них народжено двоє дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 а також ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Його дружина ОСОБА_5 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х річного віку з 09.10.2025 року згідно наказу №339-к від 06.10.2025 року, що підтверджується Довідкою №48 виданою Комунальним некомерційним підприємством «Рава-Руська лікарня» Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області 27.10.2025 року. Натомість його дружина ОСОБА_5 отримує соціальну допомогу при народженні дитини визначеної Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 р., у розмірі 860,00 грн. на один календарний місяць.

Отже на його утриманні також перебувають малолітні діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дружина ОСОБА_5 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку й її дохід становить 860,00 гривень допомоги на один календарний місяць.

З урахуванням розміру його місячної заробітної плати - 10100 гривень, він отримує до виплати на руки 7777,00 грн. (з вирахуванням 18% від заробітної плати податку на доходи фізичних осіб (пункт 167.1 статті 167 Податкового кодексу України) та 5% від заробітної плати військового збору (пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).

Відповідач вказує, що позивач не враховує те, що на його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей а також дружина, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку. Також позивач не враховує його реальні доходи, які впливають на можливості утримання усіх дітей та забезпечення їм рівного розвитку без створення переваг для будь-кого з дітей. Не вказує позивач й те, що він своєчасно та тривало сплачує аліменти на утримання свого сина - ОСОБА_3 . Натомість - у позовній заяві позивач стверджує що він не ніс витрат на утримання дитини, що спонукало її до звернення до суду.

Враховуючи викладене, а так само його обов`язок щодо утримання його сина ОСОБА_3 , керуючись ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач вважає обґрунтованим зміну способу стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 шляхом стягнення із нього, ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Із позовними вимогами щодо стягнення із нього, ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття відповідач не погоджується.

25 листопада 2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» поступила відповідь на відзив представника позивача адвоката Лебєдєвої Т. О., у якій просять позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів по справі № 466/9618/25 задовільнити в повному обсязі. Представник позивача зазначає, що доводи відповідача про нібито перерахування коштів на утримання дитини є необґрунтованими, оскільки подана ним довідка не містить жодного підтвердження, що ці платежі були саме аліментами, а відповідно до правової позиції Верховного Суду платежі без чіткого зазначення призначення «сплата аліментів» не вважаються виконанням обов`язку зі сплати аліментів та не можуть бути враховані як їх погашення. В свою чергу достатнім доказом, що підтверджував усі доходи відповідача, є довідка з Державного реєстру фізичних осіб про виплачені доходи та утримані з них податки, довідка форми ОК-5 Пенсійного фонду України, які ним надані не були, а отже вважають обставину наявності реального доходу відповідача недоведеною. Додатково зазначає, що наявність у відповідача на утриманні малолітніх дітей та дружина, що знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х річного віку, само по собі не є підставою для відмови у зміні способу стягнення аліментів на дитину в мінімально гарантованому розміру у частці від доходу їх платника, який встановлений статтями 181, 182 СК України та стягується в порядку, визначеному частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження». Для повноцінного утримання сина позивач зобов`язана вживати всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини. Відповідач, який є здоровою особою працездатного віку, не позбавлений можливості працювати для отримання і збільшення доходів, на відміну від позивача, з якою проживає малолітня дитина, що обмежує можливість отримання доходів позивачем, хоча і не звільняє її від обов`язку утримувати дитину.

Аналізуючи зазначені норми закону, висновують, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини, у зв`язку із чим на думку сторони позивача є доцільним змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29.07.2015 року по справі № 466/688/15-ц, яким ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 600 (шістсот) гривень щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи з 02 лютого 2015 року до досягнення дитиною повноліття та стягувати із відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб.

Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів, норми права, що застосовані судом при розгляді спірних правовідносин та висновки суду.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Шатова Ю. В. надала пояснення, аналогічні викладеній позовній заяві, просила задовольнити позовні вимоги, а також підтримала подану відповідь на відзив.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Миколів А. М. вказав, що позов відповідач визнає частково, просить стягувати з відповідача 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, а також підтримав поданий відзив.

Заслухавши доводи представників сторін, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні, перевіркою доводів сторін і обставин справи та дослідженням письмових доказів встановлено наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом ст. ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно зі статтею 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено що 29 грудня 2012 року Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за № 278.

У шлюбі в сторін народився син — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження, що перекладене з італійської на українську мову.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 03.03.2015 року у справі № 466/687/15-ц задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 29 грудня 2012 року у Галицькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 278.

Рішенням Шевченківського районного суду від 06.05.2015 року у справі № 466/1721/15-ц частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з його мамою ОСОБА_1 .

29.07.2015 року Шевченківським районним судом міста Львова у справі № 466/688/15-ц ухвалено рішення, яким вирішено стягувати із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 600 (шістсот) гривень щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи з 2 лютого 2015 року до досягнення дитиною повноліття.

27.08.2015 року державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції постановлено про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 466/688/15-ц від 20.08.2015 року, виданого Шевченківським районним судом міста Львова про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини — ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 600 (шістсот) гривень щомісячно, які підлягають індексації відповідно до Закону, починаючи з 02.02.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 №274 від 24.09.2025 року він, солдат ОСОБА_2 , звільнений відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з військової служби у запас.

ОСОБА_2 працює на посаді водія автотранспортних засобів у Приватному науково-виробничому підприємстві «ЛВ МАРКЕТ» на умовах неповного робочого часу (0,5 ставки) та нарахована заробітна плата становить 10100,00 грн. (без урахування нарахованих до сплати податків та обов`язкових зборів на суму заробітної плати).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 перебуває у шлюбі із ОСОБА_5 . У шлюбі у них народжено двоє дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до довідки №48 виданою Комунальним некомерційним підприємством «Рава-Руська лікарня» Рава-Руської міської ради Львівського району Львівської області 27.10.2025 року ОСОБА_5 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х річного віку з 09.10.2025 року згідно наказу №339-к від 06.10.2025 року.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Відповідно до ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. ст.181, 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі N 6-143цс-13, яка є обов`язковою для виконання в силу ст. 360-7ЦПК України, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

В судовому засіданні встановлено, що дитина проживає з матір`ю. Відповідач проживає окремо та з нього стягуються аліменти у суму 600,00 грн.

Згідно наданої відповідачем довідки №86-20989кі/25 виданою Акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» щодо перерахування коштів з рахунку відкритому у АТ «КРЕДОБАНК» за період 01.01.2019р. по 11.10.2025 року встановлено, що відповідач ОСОБА_2 перераховував на банківський рахунок позивача ОСОБА_1 більшу суму на утримання сина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальне становище сторін, стан здоров`я відповідача, який є працездатним та на утриманні має ще двох дітей та дружину, яка перебуває у відпустці, обов`язок обох батьків утримувати дитину, рівність їхніх прав, дохід відповідача.

Також, суд враховує той факт, що дитина підростає, в зв`язку з чим збільшилися витрати на її утримання, що законодавчо підтверджується прожитковим мінімумом для осіб вказаної категорії, а також з врахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає за необхідне змінити розмір аліментів стягуваних за рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 липня 2015 року, шляхом стягування з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, що буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, не погіршить її матеріального становища і визначений розмір стягнення аліментів призведе до дотримання прав дитини та відповідатиме фінансовим можливостям відповідача за даним позовом.

Суд вважає, що саме такий розмір аліментів на утримання дитини забезпечить належний фізичний та моральний розвиток дитини та відповідатиме її потребам, при цьому не порушить права відповідача.

Зважаючи на вищенаведене, позов підлягає до часткового задоволення.

У зв`язку із зміною розміру аліментів припинити з часу набрання рішенням суду законної сили стягнення з ОСОБА_2 аліментів на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 липня 2015 року у справі № 466/688/15-ц.

Згідно ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Розподіл судових витрат.

05 лютого 2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» поступила заява представника позивача адвоката Лебєдєвої Т. О., у якій просила стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

18 лютого 2026 на адресу суду поступили пояснення представника відповідача адвоката Миколіва А. М. , у який просив у задоволенні заяви позивача про стягнення витрт на професійну правову допомогу відмовити повністю.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 та частина 8 статті 141 ЦПК України).

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини (постанова ВС від 16.02.2023 у справі № 824/9/22 (провадження № 61-11644ав22).

Позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано суду копію договору №10113556 про надання професійної правничої допомоги від 16-09-2025 року укладеного між Адвокатським об`єднанням «АКТУМ ЛВ» в особі Заступника керуючого партнера Лебедєвої Тетяни Олександрівни та Дочило Оленою Олександрівною, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХС №000040, копію додатку № 1 до Договору №10113556 про надання професійної правничої допомоги від 16-09-2025 року від 16-09-2025 року, копію детального опису наданих послуг професійної правничої допомоги за договором №10113556 про надання професійної правничої допомоги від 16-09-2025 року та додатку №1 до договору №10113556 від 16-09-2025 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи – віднесення справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу, всі витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов`язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.

В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16.02.2012 у справі «Савін проти України», п. 97; рішення від 07.11.2013 у справі «Бєлоусов проти України», п. 115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.

Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується також з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження №61-6627св20).

Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Ураховуючи малозначність та типовість справи, обсяг та характер наданих послуг та виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, фактичну участь представника позивача у судових засіданнях при розгляді даної справи, заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів, а тому в цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача підлягає розмір судового збору в дохід держави, оскільки позивач при подачі позову про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку з наведеним, з відповідача підлягають стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

З огляду на викладене та відповідно до статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 180, 182, 192, 195, 196, 197 СК України, п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", 258-259, 263-265, 273, 280-284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 29.07.2015 року по справі № 466/688/15-ц, яким ухвалено стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 600 (шістсот) гривень щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи з 02 лютого 2015 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

У зв`язку із зміною розміру аліментів припинити стягнення з ОСОБА_2 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29.07.2015 року у справі № 466/688/15-ц.

В частині стягнення аліментів допустити негайне виконання рішення суду за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір по справі в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок).

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ).

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 23.02.2026 року.

Суддя П. Т. Едер

Оригінал: reyestr.court.gov.ua