Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №462/10575/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 462/10575/25

Провадження 2-а/465/100/26

РІШЕННЯ

іменем України

20.02.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Баран О.І.,

з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в порядку спрощеного провадження цивільну справу:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим.2, зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС),

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

предмет позову: стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

8 жовтня 2025 року уповноважений представник позивача, адвокат Дідух Євген Олександрович, через систему «Електронний суд» звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №4696027 від 30.05.2024, укладеним відповідачем із ТОВ «Лінеура Україна» у розмірі 101 155,19 грн, яка складається із:

16 999,99 грн заборгованості за основним боргом (сумою кредиту);

84 155,20 грн – заборгованості за процентами.

Також просить суд вирішити питання про застосування положення частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України та розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи, судове засідання у справі призначено на 11.12.2025 (а.с. 124-127).

Крім цього, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12.11.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) докази, які становлять банківську таємницю.

Надалі, ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 28.01.2026 повторно витребувано докази у справі (а.с. 149-151).

Витребувані документи, що становлять банківську таємницю, надійшли на адресу суду 04.02.2026 (вх.№ ЕП555/26) та 11.02.2026 (вх.№ 4329/26) (а.с. 152-154, 180-181).

9 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 4062/26) (а.с. 156-161).

9 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№ 4111/26) (а.с. 162-179).

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Аргументи позивача

Позовна заява мотивована укладенням 15.06.2023 відповідачем із первинним кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна») указаного кредитного договору та отримання відповідних кредитних коштів у сумі 17 000,00 грн, строком на 360 днів, до 24.05.2025, із встановленням періодичних строків сплати відсотків за користування такими коштами кожні тридцять днів. Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, право вимоги за якою 27.02.2025 перейшло до позивача у сумі 87 725,20 грн, яка складається із:

16 999,99 грн – заборгованості за тілом кредиту;

62 225,21 грн – заборгованості за нарахованими відсотками;

8 500,00 грн – нарахованої неустойки.

Новим кредитором продовжено нарахування процентів в межах строку дії Договору, із донарахуванням 21 930,00 грн упродовж періоду 28.02.2025 – 24.05.2025 (86 днів) за відсотковою ставкою 1,5% на тіло кредиту 16 999,99 грн.

З урахуванням відзиву на позов та змін до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», констатує право на нарахування процентів:

протягом перших 120 днів – за ставкою 2,5 % (до 22.04.2024 включно);

протягом наступних 120 днів – за ставкою 1,5 % (23.04.2024 – 20.08.2024);

з 21.08.2024 – в розмірі денної процентної ставки не більше 1%.

Підтримує позовні вимоги про стягнення із відповідача заборгованості, складовими якої фактично є:

16 999,99 грн – заборгованість за основним боргом (сумою кредиту);

84 155,20 грн – заборгованість за процентами, яка фактично, з урахуванням наявних розрахунків, складається із:

62 225,21 грн – заборгованості за відсотками, нарахованими первинним кредитором упродовж 29.06.2024-27.02.2025 за ставкою 1,5% (254,99 грн х 244 днів), а також залишку несплачених процентів, нарахованих до 28.02.2024 включно по 2,55 грн/день;

21 930,00 грн – заборгованості за відсотками, нарахованими позивачем упродовж періоду 28.02.2025–24.05.2025 за ставкою 1,5% (255,00 грн х 86 днів).

Заперечення відповідача

Відповідач, визнавши факт отримання кредитних коштів 30.05.2024 у сумі 12 000,00 грн та 31.05.2024 у сумі 5 000,00 грн, висловив незгоду із сумою нарахованих процентів за ставкою 1,5% яка перевищувала встановлений ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки - 1%, у редакції, чинній з 24.12.2023. Подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Судові засідання у справі призначалися неодноразово: 11.12.2025, 28.01.2026 та 20.02.2026.

У судове засідання, призначене на 20.02.2026, сторони в черговий раз не з`явились, явки своїх представників не забезпечили, про час і місце розгляду повідомлялися належним чином, маючи зареєстровані Електронні кабінети у підсистемі «Електронний суд» у системі ЄСІТС, що у відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з`явились, без фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Суд, з`ясувавши доводи на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 30.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4696027 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір) (а.с. 21-31).

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства (а.с. 21 зворот).

Відповідного до п. 1.2. Договору, на умовах, встановлених договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені Договором. Сума кредиту складає 12 000,00 грн (а.с. 21 зворот).

Сторони у п. 1.3. Договору погодили строк кредитування – 360 днів (а.с. 21 зворот).

Періодичність платежів із сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком №1 Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (п. 1.3. Договору) (а.с. 21 зворот).

Пунктом 1.4.1. Договору сторони визначили стандартну процентну ставку у розмірі 1,50 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується в межах всього строку, вказаного у п. 1.3. Договору (а.с. 22).

Відповідно до п. 1.4.2. Договору знижена процентна ставка становить 0,02% в день та застосовується на таких умовах:

якщо клієнт до 28.06.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою ставкою.

У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором (а.с. 22).

Згідно з п. 2.1.-2.2. Договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 і перераховується Товариством протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 30.05.2024 або 31.05.2024 (а.с. 23).

Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за реквізитами згідно з п. 2.1. Договору (п. 2.4. Договору) (а.с. 23 зворот).

Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.5. Договору) (а.с. 23 зворот).

Крім того у відповідності до п. 3.1. Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (а.с. 23 зворот).

Підписанням кредитного договору відповідач у п.9.9 Договору підтвердив, що перед його укладенням йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) про фінансову послугу та про її надавача у визначеному законодавством обсязі, достатньої для прийняття Клієнтом свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання, та яка розміщена на Вебсайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання кошті в у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», актуальна на дату укладання Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (а.с. 29 зворот).

У розділі 10 Договору «Реквізити та підписи сторін» зазначено такі персональні дані позичальника:

ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт: НОМЕР_3 , виданий 21.07.2020 органом 4652, місце проживання: АДРЕСА_1 , , реквізити належного позичальнику платіжного засобу/поточного рахунку для перерахування коштів Клієнту за Договором: № НОМЕР_2 (а.с. 30, зворот), засоби зв`язку, ідентичні до вказаних відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 30 зворот, 156).

Договір, разом із додатком (Графіком платежів) підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «90497» 30.05.2024 о 18:17:32 (а.с. 30 зворот – 31 зворот).

Додатком №1 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» встановлено, що якщо Клієнтом не будуть виконані умови Договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір процентів за вказаний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 5 400,00 грн, а загальна сума розмірів платежів, що зазначені в Графіку платежів буде мати наступні значення:

1. Усього сума платежу за розрахунковий період складе 76 800 грн.

2. Усього сума процентів за користування кредитом складе 64 800 грн.

3. Реальна річна процентна ставка складе 9 541,79 % річних;

4. Загальна вартість кредиту складе 76 800 грн.

Графіком платежів встановлено дату останнього платежу 24.05.2025 (а.с. 31 зворот).

Паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартна форма), підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «61986» дещо раніше (30.05.2024 о 18:16:14) містить таку ж інформацію стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом. Відповідно до якого орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) складає 76 800,00 грн (а.с. 18-20).

Крім цього, наступного дня, тобто 31.05.2025, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору № 4696027 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 35-38).

Сума кредиту, яка надається за Додатковим договором склала 5 000,00 грн (п.1.2. Додаткового договору). Загальний розмір кредиту склав 17 000,00 грн (п. 1.4. Додаткового договору).

Строк кредитування та періодичність сплати процентів залишено незмінними, відповідно до п.1.3. Договору (п.1.5. Додаткового договору).

За користування кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п.1.4. Договору. З урахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2.-1.3. Додаткового договору) денна процентна ставка за Договором у разі використання клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 1,376% (п.1.6. Додаткового договору).

Додатковий договір, разом із додатком (Графіком платежів) підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «35321» 31.05.2024 о 14:24:20 (а.с. 36 зворот – 38).

Додатком №1 до Договору в редакції Додаткової угоди, що якщо Клієнтом не будуть виконані умови Договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір процентів за вказаний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 5 400,00 грн, а загальна сума розмірів платежів, що зазначені в Графіку платежів буде мати наступні значення:

1. Усього сума платежу за розрахунковий період складе 108 650 грн.

2. Усього сума процентів за користування кредитом складе 91 650 грн.

3. Реальна річна процентна ставка складе 9 448,96 % річних;

4. Загальна вартість кредиту складе 108 650 грн.

Графіком платежів дата останнього платежу вказана незмінною, 24.05.2025 (а.с. 37, 38).

Паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення Додаткового договору до Договору, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «35321» дещо раніше (31.05.2024 о 14:24:20) містить таку ж інформацію стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом. Відповідно до якого орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) складає 108 650 грн (а.с. 32-34).

Також позивачем додано копію Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», затверджених наказом №101-ОД від 20.11.2023 (а.с. 54-61).

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та

30.05.2024 о 18:19:11 надало йому кредит у розмірі 12 000,00 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку № № НОМЕР_2 , через платіжну систему iPay.ua, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-0603 від 06.03.2025 (а.с. 48);

31.05.2024 о 14:25:32 надало йому кредит у розмірі 5 000,00 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку № № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» №20250306-466 від 06.03.2025, де також деталізовано зазначено: номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК», номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА Україна», Session ID – 024908250184, Сайт торгівця - https://credit7.ua, Код авторизації – 375311, Банк-еквайр – АТ «ПУМБ» (а.с. 47).

Даними листа №БТ/Е-3740 від 04.02.2026 Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ: 21133352) також підтверджено безготівкове зарахування 30.05.2024 на суму 12 000,00 грн та 31.05.2024 на суму 5 000,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_4 та належність указаного рахунку відповідачу (а.с. 153, 180).

Крім цього, указані обставини не є спірними.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку первинного кредитора заборгованість відповідача за Договором станом на 27.02.2025 становила 87 725,20 грн і складалась із:

16 999,99 грн – заборгованості за тілом кредиту;

62 225,21 грн – заборгованості за нарахованими відсотками;

8 500,00 грн – штрафних санкцій (а.с. 66-70). З наданого документа також убачається здійснення відповідачем 25.06.2024 одноразового платежу на суму 67,36 грн, з яких 0,01 грн зараховано у тіло кредиту і 67,35 грн – у проценти. При цьому, станом на день платежу 67,35 грн становила суму нарахованих процентів (1,80 грн за 30.05.2024, 1,80 грн за 31.05.2024, по 2,55 грн/день до 25.06.2024). У подальшому, з 29.06.2024 нарахування процентів проводилось за ставкою 1,5%.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором, за період 28.02.2025 – 24.05.2025 позивачем донараховано 21 930,00 грн відсотків за користування кредитом, нарахованим за відсотковою ставкою 1,5% на тіло кредиту 16 999,99 грн упродовж 86 календарних днів (255,00 х 86).

Також суд звертає увагу, що нарахування процентів здійснено за стандартною процентною ставкою та у межах визначеного строку кредитування, у відповідності до умов Договору та Графіку платежів.

На підтвердження переходу прав вимоги за Договором до позивача, ним надано копії:

- договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», у відповідності до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги, вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору (а.с. 74-82);

- акта прийому-передачі Реєстру боржників (а.с. 105);

- платіжних інструкції №5, №1028 від 27.02.2025 щодо сплати фінансування за Договором Факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025 (а.с. 97-98);

- реєстру боржників (Додатка №1 до Договору Факторингу, де за №720 вказано ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , як боржника за кредитним договором № 4696027 із загальною заборгованістю 87 725,20 грн, яка складається із:

16 999,99 грн – заборгованості за тілом кредиту;

62 225,21 грн – заборгованості за нарахованими відсотками;

8 500,00 грн – нарахованої неустойки (а.с. 82-63).

Станом на день розгляду справи зобов`язання за кредитним Договором відповідачем належним чином не виконано, доказів зворотного суду не надано.

Оцінка судом

Щодо укладення кредитного договору

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, відтак акцептуючи пропозицію ТОВ «Лінеура України», відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у Договорі визнав та погодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ним грошових коштів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та позивачем не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір з додатком (Графіком платежів) та Паспортом споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом позивача підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що позичальник всі умови кредитування цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Оскільки вказаний договір є чинними, у встановленому законом порядку недійсним в цілому чи в частині його окремих умов не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Щодо доведення факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

На підтвердження укладення договорів факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитним договором укладеним первісним кредитором з відповідачем позивач надав суду копії відповідних доказів, описаних вище, які є достатніми для доведення факту переходу до нього права вимоги за кредитним договором укладеним між відповідачем та первісним кредитором.

Відтак, позивачем доведено факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором укладеним між відповідачем із первісним кредитором. Позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за вказаним кредитним договором

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на нового кредитора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від нового кредитора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги кредитора справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Тому наявність чи відсутність доказів повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов`язанні не є підставою для відмови у задоволенні позову

Щодо заявленої суми стягнень

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При визначенні суми, яка підлягає стягненню, суд враховує дату укладення Договору – 30.05.2024.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», згідно п.5 розділу І якого було внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Залежно від напряму дії нормативно-правових актів у часі дія закону в часі може бути прямою, зворотною або переживаючою (ультраактивною). Пряма дія полягає в тому, що новий нормативно-правовий акт або нова правова норма поширюється на факти й правовідносини, що виникли та/або існують після набрання ним чинності. Зворотна дія полягає в тому, що новий нормативно-правовий акт або нова правова норма застосовується до фактів та правовідносин, які існували до набрання цим актом (нормою) чинності. Переживаюча дія полягає в тому, що правова норма продовжує свою дію після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини.

Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (ухвала Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 2610/12031/2012 (провадження № 61-6340ск20).

Відтак, до Договору, який укладено 30.05.2024, потрібно застосовувати пряму норму ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», під час дії якої укладено зазначений Договір.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17), тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно);

протягом наступних 120 днів - 1,5 % (23.04.2024 – 20.08.2024).

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Відтак, у даному випадку правові підстави для застосування перехідних положень закону дійсно відсутні, але це не наділяє кредитора правом нараховувати проценти з ігноруванням вимог норми прямої дії ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», яка також набрала чинності і не містить застережень щодо відтермінування її дії в часі.

Оскільки Договір укладено 30.05.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», якими визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, тому положення Договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні, що перевищує 1 % є нікчемними в силу положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач просив стягнути з відповідача 62 225,21 грн заборгованості за відсотками. Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначено сторонами, однак вони не узгоджуватися із нормами Закону.

Встановлено, що до 28.06.2024 нарахування процентів здійснено за заниженою процентною ставкою (а.с. 66 зворот), яка не може бути збільшена судом.

Однак, упродовж 29.06.2024-24.05.2025 (330 днів) проценти нараховувалися за стандартною процентною ставкою 1,5%, а тому, проценти за указаний період підлягають зменшенню та стягненню у розмірі 56 100,00 грн (170,00 грн х 330 днів).

Також підлягає стягненню 7,65 грн процентів нарахованих за період 26.06.2024-28.06.2024 за заниженою процентною ставкою, які залишилися несплаченими відповідачем.

Всього процентів до стягнення 56 107,56 грн.

Аналогічний підхід щодо застосування положень ч.5 ст.8 та ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» уже також застосовано судами апеляційної інстанції у постановах: від 02.04.2025 у справі № 750/14719/24, від 18.06.2025 у справі № 203/5881/24, від 07.07.2025 у справі № 212/1653/25, від 18.08.2025 у справі № 159/3030/25, від 01.09.2025 у справі № 381/5612/24, від 17.09.2025 у справі № 754/15875/24, від 22.10.2025 у справі № 537/1078/25, від 28.10.2025 у справі № 687/227/25, від 10.11.2025 у справі № 369/1371/25, від 08.12.2025 у справі № 549/115/25, тощо щодо кредитних договорів, укладених після 24.12.2023, у тому числі у справах за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» про стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеними боржниками із Товаристовом з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» після 24.12.2023 (постанова Волинського апеляційного суду від 16.09.2025 у справі №166/791/25).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Згідно частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частин першої другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів, які позивач не повернув

Позивач, вважаючи, що відповідач, як позичальник (споживач) зобов`язаний виконувати свій обов`язок щодо виконання грошових зобов`язань звернувся з указаним позовом до суду.

Станом на день розгляду справи зобов`язання за Договором належним чином відповідачем не виконано.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 73 107,55 грн, яка складається із:

16 999,99 грн заборгованості за основним боргом (сумою кредиту);

56 107,56 грн – заборгованості за нарахованими процентами.

Щодо клопотання позивача про застосування положення ч. 10 ст. 265 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд має право відповідно до частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.

Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що вказівка в судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам зазначених норм ГПК України та ЦПК України, принципу верховенства права в частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.

З огляду на викладене, на переконання Великої Палати ВС, зазначення судом першої інстанції в рішенні про одночасне нарахування пені та відсотків до моменту виконання рішення суду є помилковим і таким, що не відповідає приписам ч. 10 ст. 238 ГПК України (частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не обґрунтовано доцільності застосування цієї норми, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Окрім цього, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п.18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 30.05.2024, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено 2 422,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача (а.с. 123).

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 73 107,55 грн, що становить 72,27 % (73 107,55 х 100 % : 101 155,19), а тому судовий збір у пропорційному розмірі – 1 750,67 грн потрібно покласти на відповідача.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пункт 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України визначає однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу разом із першою заявою по суті спору, шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ст. 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).

Згідно із частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Частиною 3 ст.137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до змісту додаткової постанови від 30.01.2025 у справі № 923/69/22 Верховний Суд наголосив на тому, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України (ч. 1 ст. 86 ГПК України), суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України (ст. 74 ГПК України) сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 76-80 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії:

- договору про надання правової допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024 року, укладеного між адвокатом Дідухом Є.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», згідно із яким адвоката уповноважено на складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництво інтересів замовника у органах державної влади та місцевого самоврядування (на підставі окремої довіреності) (п. 1.1. договору), із визначенням вартості послуг виконавця у актах наданих послуг по домовленості (п. 3.1. договору) (а.с. 111-112);

- заяви № 4696027 від 21.04.2025 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2025 (а.с. 41-42);

- Акта прийому-передачі виконаних робіт №4696027 від 01.08.2025, згідно з договором №01/08/2024-А від 01.08.2025 на суму 10 000,00 грн (а.с. 39);

- рахунку на оплату №4696027-2025 від 18.09.2025 на суму 10 000,00 грн (а.с. 46).

Також матеріали справи містять копії:

- свідоцтва Дідуха Євгена Олександровича про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5972/10 (а.с. 99);

- довіреності від 01.08.2024, виданої Генеральним директором позивача, Сівеком С.С., про уповноваження адвоката Дідуха Євгена Олександровича представляти інтереси Товариства в судах України (у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом позивачу (а.с. 110).

- виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, із змісту якого встановлено, що Сівек Станіслав Сергійович є керівником позивача з 27.10.2017, який може вчиняти дії від імені указаної юридичної особи (а.с. 108).

Згідно з наданими доказами позивач поніс витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн за надання таких послуг:

- зустріч Адвоката та Клієнта, надання Адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства - 0,5 год. 440,00 грн;

- дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи - 1 год. 840,00 грн;

- аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства - 0,5 год. 440,00 грн;

- підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом - 1 год. 840,00 грн;

- письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів - 1 год. 840,00 грн;

- проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів - 1 год. 840,00 грн;

- складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №4696027 від 30.05.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем - 2 год. 1640,00 грн;

- складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) - 1 год. 840,00 грн;

- складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо - 2 год. 1640,00 грн;

- представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором №4696027 від 30.05.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, в тому числі участь у судових засіданнях - 2 год. 1640,00 грн (а.с. 39).

Відповідачем подано заперечення на клопотання про розподіл судових витрат у справі, вказавши на те, що заявлена сума не співмірна із предметом позовних вимог.

Судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), принципу «pactasuntservanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому уст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі № 910/15191/19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, основні засади (принципи) цивільного судочинства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях: від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», заява № 72277/01 (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», заяви №№ 30675/06, 30785/06, 32818/06, 34468/06 та 49001/06 (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04 (пункт 268), від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11 (пункт 95), від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, заява N 66561/01 (аункт 88), зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Докази, які підтверджують оплату позивачем наданих адвокатом послуг не є визначальними для розгляду заяви представника позивача, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Суд відзначає, що указані складові надання професійної правової допомоги, визначені адвокатом у п. 1 – 5 на суму 3 400,00 грн охоплюються послугою з підготовки та подання позовної заяви (1640,00 грн) і не підлягають виокремленню, про що також неодноразово зазначає і Верховний Суд, мають організаційний характер та зводяться до єдиної дії - формування правової позиції позивача та є складовими підготовки позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.

Крім цього, відсутні й підтвердження, що клієнту разом з тим здійснювалося надання консультацій /усних та письмових/ правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації (додаткова постанова Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 756/8241/20).

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 про те, що витрати на підготовку заяви про стягнення/розподіл судових витрат не підлягають відшкодуванню.

Так само послуги щодо витребування доказів виокремленно п.6 та п. 9, однак по суті стосуються одних і тих же даних, що становлять банківську таємницю. Тому тут суд врахує її як одну послугу, вказану у п. 9, вартість якої визначена у п. 6 (840,00 грн) та відхиляє вартість інших послуг, вказаних у п. 9, які фактично не надано (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання). Крім цього, розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, що не дає підстав враховувати вказані у п. 10 послуги.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про доведеність розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 320,00 грн, які підлягають подальшому розподілу пропорційно задоволеним вимогам позивача.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 399,36 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи у суді.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 73 107 (сімдесят три тисячі сто сім) гривень 55 копійок заборгованості за кредитним договором №4696027 від 30.05.2024 у редакції додаткового договору від 31.05.2024.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 1 750 (одну тисячу сімсот п`ятдесят) гривень 67 копійок судового збору, 2 399 (дві тисячі триста дев`яносто девять) гривень 36 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.02.2026.

Суддя: Баран О.І.