Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №462/6363/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6363/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Мруць І.С.

за участю секретаря судового засідання Булавки Х.Н.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , як законного представника в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності,

за участю представника ОСОБА_1 – ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син ОСОБА_6 , після смерті якого залишилось спадкове майно - квартира АДРЕСА_1 . Вказану квартиру померлий ОСОБА_6 фактично прийняв у спадок на підставі заповіту після смерті ОСОБА_7 , але юридично не оформив своїх спадкових прав, що також встановлено рішенням суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 . Спадкоємцями до майна покійного ОСОБА_6 є його неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та позивач, його батько – ОСОБА_1 . Зазначає, що він у шестимісячний строк звернувся із заявою про прийняття спадщини, проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, роз`яснено, що на момент смерті ОСОБА_7 . ОСОБА_6 не був зареєстрований з ним за однією адресою, та не подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , а також право звернення до суду із питанням набуття права власності на спадкове майно. Просить позов задоволити.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 18.09.2026 року прийнято справу до розгляду, постановлено розглядати справу у загальному позовному провадженні, ухвалою від 16.10.2026 року витребувано матеріали спадкової справи.

27.01.2026 року представник позивача подала заяву про усунення недоліків позовної заяви та просила суд не стягувати судові витрати з відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 16.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав, пояснив, що він є батьком померлого ОСОБА_6 . Після смерті сина залишилося спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 . Цю квартиру померлий син отримав у спадок від чоловіка його бабусі ОСОБА_8 , але не оформив своїх спадкових прав. Зазначив, що син з сім`єю до смерті ОСОБА_8 проживали з останнім у спірній квартирі. У цій квартирі вони проживали деякий час і після смерті ОСОБА_8

2/3 частини цієї квартири вже успадкували діти померлого ОСОБА_6 та внуки позивача – ОСОБА_9 та ОСОБА_3 . У справі про визнання за ними права власності на частину квартири ОСОБА_1 був відповідачем та не заперечував проти задоволення цього позову. Мати померлого ОСОБА_6 та його колишня дружина ОСОБА_10 про смерть сина знала, була на похороні, однак, до нотаріальної контори для прийняття спадщини не зверталася. Вона живе окремо, у спірному житлі ніколи не проживала, також не повідомляла ніколи про намір реалізувати свої спадкові права після сина.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 , як законний представник дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, була належно повідомлена про час та місце розгляду справи, відзиву на позов не подала.

Суд, з урахуванням ст.223 ЦПК України, ухвалив розглядати справу у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про розгляд справи, не з`явилися у судове засідання.

Заслухавши вступне слово позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками, згідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого 1.03.1989 року, є ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (а.с.7).

Виходячи з матеріалів спадкової справи №49/2024, заведеної 25.01.2024 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , склав заповіт 14.02.2011 року, за яким все його майно, у тому числі належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_6 , 1988 року народження (а.с.81).

Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру заповіт є чинним (а.с.76 зв.).

Квартира АДРЕСА_1 , відповідно до копії Свідоцтва №1062, виданого Львівською міською адміністрацією 11.06.1993 року, довідки ОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №1/3788 від 09.10.2024 року, належала на праві приватної власності ОСОБА_7 (а.с.10,11).

Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації ОСОБА_7 був зареєстрованим за адресою АДРЕСА_2 з 19.10.1984 року (а.с.79).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно довідки 25.01.2024 року, був з 03.06.2005 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 . Разом із ним були зареєстровані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.80 зв).

Відповідно до копії Акту ОСББ «Патона 2/3» №12.07.2024 року №03, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 фактично проживали без реєстрації у період з жовтня 2017 року за адресою АДРЕСА_2 разом зі ОСОБА_7 , який проживав та був зареєстрований за вищевказаною адресою до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.21).

Згідно копії свідоцтва про смерть, виданого 06.12.2019 року НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.9).

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 09.06.2022 року розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , вирішено питання стягнення аліментів та понесених додаткових витрат на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.14-18).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , виданого 16.01.2024 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Виходячи із копії матеріалів спадкової справи №49/2024, 25.01.2024 року ОСОБА_2 як законний представник малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулася до Третьої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті батька дітей ОСОБА_6 та зазначила, що на день його смерті залишилась квартира АДРЕСА_1 (а.с.73, 73зв.).

18.06.2024 року із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернувся також ОСОБА_1 (а.с.86).

Листами №1275/02-14, №1276/02-14 від 16.07.2024 року та №355/02-14 від 17.02.2025 року державний нотаріус Третьої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області повідомила ОСОБА_2 , як законного представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_6 не подав за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини у строк, встановлений ст.1270 Цивільного Кодексу України, згідно довідки ОСОБА_7 проживав та був зареєстрований один, тому ОСОБА_6 не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7 , рекомендувала вирішити питання набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 в судовому порядку (а.с.93зв.-96).

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268, 1269, 1270ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником та оцінені судом.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові у справі № 484/747/17 від 10 січня 2019 року.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , діючи як законний представник в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 та рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 14.04.2025 року, яке набрало законної сили 26.05.2025 року, позовні вимоги задоволено, визнано за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом (а.с.22,23).

Зокрема, у рішенні суду встановлено, що «30 липня 2011 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 /а.с.18/. У шлюбі в них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 /а.с.16,17/. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 09 червня 2022 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано /а.с.19-23/.

З акту ОСББ «Патона 2/3» від 22 липня 2024 року № 03 убачається, що комісією в складі працівників вказаного об`єднання встановлено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та їх двоє дітей фактично проживали без реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 у період з жовтня 2017 року по листопад 2021 року /а.с.25/. Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які мешкають у вказаному будинку та підписали вказаний акт, у судовому засіданні підтвердили вказані факти щодо проживання сім`ї позивачки у зазначеному помешканні.

…Таким чином, після смерті ОСОБА_6 є три спадкоємця за законом щодо його майна, а саме: двоє малолітніх дітей та батько.

…Беручи до уваги, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_6 на момент смерті спадкодавця ОСОБА_7 постійно проживав разом з останнім, у квартирі АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що вказаний спадкоємець за заповітом вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, інші спадкоємці щодо майна вказаного спадкодавця відсутні. Тобто, ОСОБА_6 належало право власності на квартиру АДРЕСА_1 з моменту відкриття спадщини за заповітом (з 06 грудня 2019 року), проте, враховуючи, що він не отримав за життя свідоцтва про право на спадщину за заповітом, він не мав право розпорядитися цією квартирою.

Отже ураховуючи, що малолітні діти після смерті їх батька на підставі закону успадкували по 1/3 частки спірної квартири кожний, але не можуть отримати правовстановлюючі документи на спадкове майно, і, відповідно, реалізувати набуте право власності щодо успадкованого нерухомого майна, а іншим шляхом захистити їх право на отримання спадщини неможливо, вимоги позову про визнання права власності на успадковане майно суд визнає обґрунтованими і доведеними та задовольняє їх.»

Відповідно до ч.4,5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 14.04.2025 року набрало законної сили, обставини, встановлені таким рішення ніким не спростовувалися та не заперечувалися, відтак суд бере до уваги такі при вирішенні цієї справи.

На підтвердження доводів позовної заяви, представником позивача подано суду інформаційну довідку №462740249 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.02.2026 року, відповідно до якої ОСОБА_4 та ОСОБА_3 03.09.2025 року зареєстрували право спільної часткової власності кожен на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 . У довідці відсутні відомості про обтяження цього майна. (а.с.139).

Беручи до уваги факт спільного постійного проживання ОСОБА_6 на момент смерті спадкодавця ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, інші спадкоємці щодо майна вказаного спадкодавця відсутні.

Враховуючи, що ОСОБА_1 як батько померлого ОСОБА_6 на підставі закону успадкував 1/3 частку у спірному майні,але не може отримати правовстановлюючі документи на таке, інші 2/3 частки цієї квартири успадкували діти померлого ОСОБА_6 , зареєстрували своє право власності, та позивач не заперечує та не оспорює цього факту, інших осіб, які б звернулися до нотаріуса для реалізації своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_6 немає, судом також не встановлено осіб, які б заявляли свої про свої права на спірне майно, а відповідач не подала заперечень проти позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263, 265, 268 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , як законного представника в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності – задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

відповідач – ОСОБА_2 як законний представник ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Повний текст судового рішення складено 23 лютого 2026 року.

Суддя: /підпис/ І.С. Мруць