Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №308/16867/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/16867/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді Голяни О.В., за участі секретаря судового засідання Івашкович Д.А., позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Шпуганича В.В., представника відповідача адвоката Дяченко Е.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у місті Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Ужгородський відділ Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача, третьої особи.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Ужгородський відділ Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.09.2022. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.05.2023 у справі №303/2384/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.03.2023 та до досягнення дитиною повноліття.

06.08.2025 державним виконавцем Ужгородського відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №78783903 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 15.05.2023 у справі №303/2384/23.

Позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку зі сплати аліментів. Станом на 07.11.2025 заборгованість відповідача зі сплати аліментів, згідно з розрахунком головного державного виконавця, за період з 23.03.2023 по жовтень 2025 становить 578 849,77 грн.

У зв`язку з наявністю прострочення сплати аліментів, на думку позивача, боржник зобов`язаний сплатити неустойку (пеню) у розмірі, визначеному частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України, яка за період з 23.03.2023 по жовтень 2025 становить 117 643,79 грн.

16.12.2025 відповідач подав відзив на позов, у якому зазначено, що після видачі 15.05.2023 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області виконавчого листа у справі № 303/2384/23 між сторонами була досягнута усна домовленість про непред`явлення виконавчого листа до органів державної виконавчої служби за умови добровільної сплати відповідачем аліментів.

Відповідач стверджує, що з квітня 2023 по грудень 2025 року регулярно та добровільно сплачував аліменти на утримання дитини, що підтверджується електронним листуванням із позивачем та матір`ю відповідача у мобільному додатку «Messenger», а також квитанціями про перерахування коштів із зазначенням призначення платежу «аліменти». У зв`язку з цим він вважав, що належним чином виконує свій обов`язок щодо утримання дитини.

У листопаді 2025 року відповідач дізнався про подання позивачем позову про стягнення пені та про відкриття виконавчого провадження № 78783903 від 06.08.2025, у межах якого державним виконавцем було визначено заборгованість зі сплати аліментів у сумі 117 643,79 грн. Після цього у період з 17.11.2025 по 20.11.2025 відповідачем було сплачено на рахунок Ужгородського ВДВС 96 624,00 грн.

24.11.2025 державним виконавцем здійснено новий розрахунок заборгованості, згідно з яким з урахуванням сплачених 79 000,00 грн та 17 424,00 грн заборгованість у виконавчому провадженні відсутня та становить –31,46 грн.

Відповідач вважає, що його вина у несвоєчасній сплаті аліментів відсутня, оскільки він не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження та добросовісно виконував обов`язок зі сплати аліментів відповідно до досягнутої з позивачем домовленості, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

19.12.2025 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що посилання відповідача на усну домовленість є юридично неспроможним, оскільки вона не змінює змісту та способу виконання судового рішення, а матеріалами справи підтверджено нерегулярну та неповну сплату аліментів, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 117 643,79 грн станом на листопад 2025 року, при цьому враховано лише 25 000,00 грн добровільних платежів за 2025 рік.

Позивач вказує, що подальше погашення заборгованості не звільняє відповідача від відповідальності у вигляді пені відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, а обов`язок доведення відсутності вини покладається на платника аліментів згідно з правовими позиціями Верховного Суду. Наголошено, що відповідач не надав доказів об`єктивних перешкод для своєчасної сплати аліментів.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Ужгородський відділ Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції пояснень не подала.

Заяви та клопотання учасників справи.

20.11.2025, 24.11.2025 через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подано заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах 117 643,79 грн та заборони відчуження частки земельної ділянки з кадастровим номером 2124880301:03:008:0021 до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили.

25.11.2025 представник відповідача звернувся до суду із заявою про надання доступу до матеріалів справи.

04.12.2025 представником відповідача подано заяву про відкладення розгляду справи.

12.12.2025 до суду надійшла заява представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

16.12.2025 представник відповідача подав заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяву про виклик свідків.

19.12.2025 представник позивача подав до суду заяву про залишення без розгляду заперечень відповідача про перехід до загального позовного провадження.

У судовому засіданні 19.02.2026 предсавник відповідача відмовився від допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.11.2025 вказану справу передано на розгляд судді цього суду Голяни О.В.

Ухвалою суду від 13.11.2025 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.11.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою суду від 26.11.2025 накладено арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , у межах суми, заявленої ОСОБА_1 до стягнення, - 117 643,79 грн.

Ухвалою суду від 07.01.2026 у задоволенні заяви представника відповідача про перехід від розгляду за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження – відмовлено.

В судовому засіданні 07.01.2026 ухвалою суду, постановленою судом без оформлення окремого документа, задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

У судовому засіданні 07.01.2026 ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого процесуального документа, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів.

Суд виходив із того, що відповідно до статті 84 ЦПК України клопотання про витребування доказів подається у строки, визначені статтею 83 ЦПК України, та повинно містити обґрунтування неможливості самостійного отримання доказів із зазначенням вжитих заходів для їх одержання. Оскільки представником відповідача не наведено доказів вжиття заходів для самостійного отримання відповідних доказів та не обґрунтовано причин неможливості їх подання, вимоги статті 84 ЦПК України дотримано не було, у зв`язку з чим підстав для задоволення клопотання суд не встановив.

У судовому засіданні 19.02.2026 ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого процесуального документа, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про приєднання доказів до матеріалів справи у зв`язку з пропуском установленого процесуального строку для їх подання. Суд дійшов висновку, що наведені представником позивача причини пропуску строку є неповажними, а підстав для його поновлення не встановлено.

Позиції учасників справи.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали з мотивів, викладених у такому.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак забезпечив участь свого представника, який у судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у поданому відзиві.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.09.2022 розірвано. Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З наданих фіскальних чеків АТ «Укрпошта» вбачається, що у період з 18.08.2022 по 09.11.2022 ОСОБА_2 неодноразово здійснював готівкові перекази на ім`я одержувача ( ОСОБА_7 ) з призначенням платежу «Аліменти» на різні суми, що підтверджується відповідними касовими квитанціями.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.05.2023 у справі № 303/2384/23 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.03.2023 та до досягнення дитиною повноліття. В судовому засіданні з розгляду даної справи відповідач був відсутній.

На виконання зазначеного рішення 15.05.2023 видано виконавчий лист, у якому адреса відповідача зазначена: АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_6 , яка є бабусею відповідача ОСОБА_2 , у судовому засіданні пояснила, що у 2023 році щомісяця, за винятком двох місяців, пересилала ОСОБА_1 грошові кошти в якості аліментів від імені ОСОБА_2 , а також передавала посилки для дитини.

З наданих квитанцій вбачається, що у період з 07.02.2025 по 30.10.2025 ОСОБА_2 сплатив на користь ОСОБА_8 аліменти на загальну суму 25 000,00 грн (07.02.2025 — 3 000,00 грн; 05.03.2025 — 4 000,00 грн; 08.04.2025 — 4 000,00 грн; 07.05.2025 — 4 000,00 грн; 06.06.2025 — 4 000,00 грн; 09.07.2025 — 4 000,00 грн; 30.10.2025 — 2 000,00 грн).

Постановою головного державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гущ С.О. від 06.08.2025 відкрито виконавче провадження № 78783903 з примусового виконання виконавчого листа Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.05.2023.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження 12.08.2025 направлено боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому листі: АДРЕСА_1 , поштовим відправленням № 0601193071469, однак поштове відправлення повернуто до відділу ДВС за закінченням строку зберігання. З реєстрації за вказаною адресою відповідач знятий з 06.03.2018.

З наданих відповідачем скріншотів переписки з абонентом, зазначеним як « ОСОБА_9 », убачається, що співрозмовники обговорювали питання матеріального забезпечення дитини. Зокрема, матір дитини надавала номер банківської картки для перерахування аліментних виплат, повідомляла про отримання посилок для дитини, а 22.05.2024 у переписці міститься прохання надати «рахунок, наданий судом», щоб платник аліментів мав можливість здійснювати перерахування аліментів.

Згідно з розрахунком заборгованості № 73146 від 07.11.2025, здійсненим старшим державним виконавцем, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з 23.03.2023 по жовтень 2025 року станом на 07.11.2025 становила 117 643,79 грн.

Згідно з уточненим розрахунком заборгованості № 74640 від 14.11.2025, з врахуванням сплачених ОСОБА_2 сум в 2025 році, заборгованість станом на 14.11.2025 становила 92 643,79 грн.

17.11.2025 ОСОБА_2 здійснив платіж у сумі 79 200,00 грн через АТ «А-Банк» на рахунок органу державної виконавчої служби із зазначенням у призначенні платежу про сплату за виконавчим провадженням щодо аліментів, що підтверджується квитанцією № 208356608.

20.11.2025 ОСОБА_2 здійснив платіж у сумі 17 424,00 грн через АТ «А-Банк» на рахунок органу державної виконавчої служби із зазначенням у призначенні платежу «ВП № 78783903», що підтверджується квитанцією № 208882671.

Згідно з розрахунком заборгованості № 76239 від 24.11.2025 заборгованість зі сплати аліментів за період з 23.03.2023 по листопад 2025 року станом на 24.11.2025 становить -31,46 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 23.03.2023 по жовтень 2025 року у розмірі 117 643,79 грн.

З доданого до позову розрахунку вбачається, що пеню нараховано за період з 23.03.2023 по 31.10.2025 у розмірі 1 % від суми щомісячної заборгованості за кожен день прострочення окремо по кожному платежу з урахуванням кількості днів прострочення станом на 31.10.2025.

Оцінка Суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав

і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків

від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються

у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) – це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання – сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного

цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 (провадження

№ 61-16670 сво 19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Судом установлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.05.2023 з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини, починаючи з 23.03.2023, щомісячно у визначеному розмірі. Зазначене рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання незалежно від відкриття виконавчого провадження.

У періоді з лютого по жовтень 2025 року відповідач здійснював окремі добровільні платежі на загальну суму 25 000,00 грн. Водночас ці платежі не відповідали визначеному судом розміру щомісячного зобов`язання та не забезпечили повного і своєчасного виконання рішення суду, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, розмір якої визначено державним виконавцем.

Виконавче провадження з примусового виконання рішення суду відкрито 06.08.2025. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження 12.08.2025 направлено боржнику рекомендованим поштовим відправленням № 0601193071469 за адресою, зазначеною у виконавчому листі: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернуто до відділу державної виконавчої служби за закінченням строку зберігання.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Закон пов`язує належне повідомлення саме з фактом направлення постанови, а не з її фактичним врученням.

Суд зазначає, що обов`язок зі сплати аліментів виник з моменту, визначеного рішенням суду, тобто з 23.03.2023, і підлягав добровільному виконанню незалежно від відкриття виконавчого провадження. Відкриття виконавчого провадження є наслідком невиконання рішення суду, а не умовою виникнення аліментного обов`язку. Невиконання рішення суду до моменту відкриття виконавчого провадження не звільняє відповідача від відповідальності.

Крім того, з наданих позивачем скріншотів переписки з абонентом « ОСОБА_9 » убачається, що 22.05.2024 у переписці міститься прохання надати «рахунок, наданий судом», щоб платник аліментів мав можливість здійснювати перерахування аліментів. Зазначене свідчить про обізнаність відповідача щодо наявності судового рішення та його обов`язку зі сплати аліментів ще у 2024 році, тобто задовго до відкриття виконавчого провадження.

Суд також враховує, що відповідач фактично здійснював окремі добровільні платежі до відкриття виконавчого провадження, що підтверджує його обізнаність про існування грошового зобов`язання. Отже, відповідач усвідомлював наявність обов`язку зі сплати аліментів, однак не забезпечив його належного та своєчасного виконання у повному обсязі.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, заборгованість зі сплати аліментів вважається такою, що виникла з вини платника, якщо останній не довів вжиття всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання. Саме на платника аліментів покладається обов`язок доведення відсутності своєї вини у несплаті або неповній сплаті аліментів.

У даній справі відповідач не надав належних та допустимих доказів існування об`єктивних, незалежних від його волі обставин, які б перешкоджали своєчасному та повному виконанню рішення суду. Не подано доказів тяжкої хвороби, відсутності доходу з поважних причин, перебування в умовах, що унеможливлювали здійснення платежів, або інших обставин непереборної сили.

За таких обставин повернення поштового відправлення за закінченням строку зберігання саме по собі не свідчить про відсутність вини відповідача у невиконанні рішення суду. Також доводи про неналежне повідомлення про відкриття виконавчого провадження не спростовують встановленого факту прострочення виконання зобов`язання та не звільняють відповідача від відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначала про своєчасність сплати аліментів відповідачем у 2023 році. Проте відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок зі сплати аліментів є грошовим зобов`язанням, а тому факт його виконання має підтверджуватися належними письмовими доказами — платіжними документами, банківськими виписками або даними виконавчого провадження.

Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.07.2018 у справі № 143/280/17, полягає в тому, що виконання грошового зобов`язання не може доводитися поясненнями сторони чи показаннями свідків. Відтак показання свідків не можуть замінити належні фінансові документи та не спростовують установленого державним виконавцем розміру заборгованості.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідач не спростував презумпцію своєї вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, не довів повного та своєчасного виконання грошового зобов`язання у визначеному судом розмірі, а тому наявні правові підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої статтею 196 СК України.

Оцінюючи заявлену вимогу про стягнення пені, суд виходить із такого.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.05.2023 з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини з 23.03.2023 щомісячно у визначеному розмірі. До моменту ухвалення зазначеного рішення відсутні правові підстави для застосування відповідальності у вигляді пені, а тому нарахування пені можливе лише з 16.05.2023.

Відповідно до частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини платника аліментів одержувач має право на стягнення пені у розмірі 1 % суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100 % заборгованості.

Як роз`яснено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц, у постанові Касаційного цивільного суду від 19.01.2022 у справі № 711/679/21, пеня обчислюється окремо за кожним місячним платежем. Суд повинен визначити суму заборгованості за кожний місяць, встановити строк виконання зобов`язання та обчислити пеню за формулою: сума боргу за місяць ? кількість днів прострочення ? 1 %. При цьому пеня за кожним місячним платежем не може перевищувати 100 % відповідної заборгованості.

Згідно зі статтями 8 СК України, 9 та 534 ЦК України, а також правовою позицією Верховного Суду, часткові платежі зараховуються у рахунок погашення найдавнішої заборгованості.

Початок заборгованості обчислюється з 23.03.2023. За березень 2023 року нараховано 1 091,54 грн. Починаючи з квітня 2023 року щомісячний розмір аліментів становив 3 759,75 грн.

Судом встановлено та підтверджено квитанціями, що у 2025 році відповідач здійснив такі платежі, які відповідно до статті 534 ЦК України підлягали зарахуванню в рахунок найдавнішої заборгованості:

07.02.2025 сплачено 3 000 грн. Повністю погашено березень 2023 року — 1 091,54 грн, залишок 1 908,46 грн зараховано в рахунок квітня 2023 року, внаслідок чого за квітень залишилось 1 851,29 грн.

05.03.2025 сплачено 4 000 грн. Погашено залишок квітня 2023 року — 1 851,29 грн, залишок 2 148,71 грн зараховано в рахунок травня 2023 року; за травень залишилось 1 611,04 грн.

08.04.2025 сплачено 4 000 грн. Погашено залишок травня 2023 року — 1 611,04 грн, залишок 2 388,96 грн зараховано в рахунок червня 2023 року; за червень залишилось 1 370,79 грн.

07.05.2025 сплачено 4 000 грн. Погашено залишок червня 2023 року — 1 370,79 грн, залишок 2 629,21 грн зараховано в рахунок липня 2023 року; за липень залишилось 1 130,54 грн.

06.06.2025 сплачено 4 000 грн. Погашено залишок липня 2023 року — 1 130,54 грн, залишок 2 869,46 грн зараховано в рахунок серпня 2023 року; за серпень залишилось 890,29 грн.

09.07.2025 сплачено 4 000 грн. Погашено залишок серпня 2023 року — 890,29 грн, залишок 3 109,71 грн зараховано в рахунок вересня 2023 року; за вересень залишилось 650,04 грн.

30.10.2025 сплачено 2 000 грн. Погашено залишок вересня 2023 року — 650,04 грн, залишок 1 349,96 грн зараховано в рахунок жовтня 2023 року; за жовтень 2023 року залишилась непогашеною сума 2 409,79 грн.

Таким чином, усі платежі 2025 року були спрямовані на погашення заборгованості за березень–жовтень 2023 року, тоді як заборгованість за листопад 2023 року та наступні місяці станом на 31.10.2025 залишалася непогашеною.

Згідно з уточненим розрахунком заборгованості № 74640 від 14.11.2025, з урахуванням здійснених платежів, заборгованість станом на 14.11.2025 становить 92 643,79 грн.

Обчислюючи пеню за період з 16.05.2023 по 31.10.2025, суд виходить з такого.

За березень 2023 року у сумі 1 091,54 грн, який погашений 07.02.2025, розмір пені, обчислений відповідно до частини першої статті 196 СК України, перевищує суму відповідної заборгованості, а тому підлягає стягненню у межах 100 % цієї суми — 1 091,54 грн.

За квітень–вересень 2023 року (по 3 759,75 грн щомісячно) з огляду на тривалість прострочення пеня за кожним місячним платежем також досягла граничного розміру — 100 % відповідної заборгованості.

Щодо жовтня 2023 року, з урахуванням часткового погашення, пеня підлягає стягненню в межах непогашеної суми заборгованості — 2 409,79 грн.

Таким чином, за березень–жовтень 2023 року пеня становить 26 059,83 грн.

За період з листопада 2023 року по жовтень 2025 року включно (24 місяці) з урахуванням тривалості прострочення пеня за кожним місячним платежем також досягла граничного розміру — 100 % відповідної суми заборгованості, що в сукупності становить 90 234 грн.

Загальний розмір пені, обчислений станом на 31.10.2025, становить 116 293,83 грн.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 196 СК України пеня не може перевищувати 100 % заборгованості, на яку вона нараховується. Згідно з уточненим розрахунком заборгованості № 74640 від 14.11.2025, який відображає стан заборгованості на 31.10.2025 з урахуванням здійснених відповідачем платежів, сукупна заборгованість становить 92 643,79 грн.

Оскільки розмір заявленої до стягнення пені не може перевищувати суму відповідної заборгованості, позов підлягає частковому задоволенню — у межах 92 643,79 грн пені.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Так як відповідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, зважаючи на вимоги ч.1 ст.142 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями2,5,10-13,18,258-259,263 - 265 Цивільного процесуального кодексу, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, що стягуються на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.05.2023 у справі №303/2384/23, за період з 16.05.2023 по 31.10.2025 в розмірі 92 643,79 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків: НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Ужгородський відділ Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: м. Ужгород, пл. Шандора Петефі, 14, оф.57, код ЄДРПОУ 35045464.

Суддя О.В. ГОЛЯНА