Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №127/26214/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/26214/25

Провадження № 2/127/5652/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Чопа А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про захист прав споживачів та визнання недійсними пунктів кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №2883903 від 24 червня 2020 року в розмірі 67858,04 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 24 червня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит №2883903, відповідно до умов якого відповідачці було надано грошові кошти у розмірі 14999,00 грн, які вона зобов`язалася повернути, сплативши проценти за користування кредитними коштами та інші платежі на умовах та в термін, що визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі.

23 квітня 2021 року між позивачем та ТОВ «Мілоан» укладений договір відступлення права вимоги №67-МЛ, згідно з умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором №2883903 від 24 червня 2020 року на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та відповідно останній набув право вимоги до відповідача.

Відповідачка не виконала належним чином умови кредитного договору у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на день звернення до суду становить 67858,04 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14550,00 грн, заборгованість за процентами – 51808,14 грн, заборгованість за комісією – 1499,90 грн. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №2883903 від 24 червня 2020 року в розмірі 67858,04 грн, 2422,40 грн судового збору та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а також витребувано докази у справі.

19 вересня 2025 року адвокатом Осипенком А.В. в інтересах ОСОБА_1 подано зустрічний позов до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про захист прав споживачів та визнання недійсними пунктів кредитного договору. Позов мотивовано тим, що 24 червня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2883903. Умовами договору, зокрема, визначено, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 7124,53 грн в грошовому виразі та 578,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 22123,53 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі (пункт 1.5 Розділу «Предмет договору»). Проценти за користування кредитом: 5624,63 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. (пункт 1.5.2 Розділу «Предмет договору»). Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2,.2.3 цього Договору (пункт 1.6 Розділу «Предмет договору»). Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 67858,04 грн., з яких: 14550 – заборгованість за тілом кредиту; 51808,14 грн. – заборгованість за процентами; 1499,9 грн. – заборгованість за комісією. При цьому нараховані первісним позикодавцем відсотки за користування кредитом, які фактично заявлені до стягнення майже у 4 рази перевищують розмір заборгованості. Визначений ТОВ "Мілоан" у змісті оспорюваного договору розмір процентів (578% річних) є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальниці (споживачці), відтак пункти 1.5, 1.5.2, 1.6 Договору є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 %) у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. За таких обставин позивач ОСОБА_1 проситьсуд визнати недійсними пункти 1.5, 1.5.2, 1.6 кредитного договору №2883903 укладеного 24.06.2020 року між нею та ТОВ «Мілоан» та застосувати правові (юридичні) наслідки недійсності цих пунктів правочину.

Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу суду, що позивач у наданих суду розрахунках заборгованості нарахував проценти за правомірне "користування кредитом" поза межами строку кредитування. Проте правові підстави для стягнення з позичальника процентів, передбачених кредитним договором, поза межами строку кредитування відсутні, оскільки після закінчення строку позики, позивач позбавляється права на отримання процентів за правомірне користування кредитом, так як ці проценти не охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України. Разом з тим, відповідно до умов кредитного договору, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , останній надано кредит в розмірі 14999 грн строком на 30 днів, тобто до 24.07.2020 року. За таких умов, правильним та належним є розрахунок заборгованості за процентами період з 24.06.2020 по 24.07.2020 у розмірі 5624,7 грн (14999 грн*1,25%*30), оскільки відповідно до умов кредитного договору, лише у межах цього періоду, позикодавець має право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами. При цьому, як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 сплатила на користь кредитодавця грошові кошти за процентами по кредиту у розмірі 1012 грн. (28.07.2020). Тому, позивач - ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» має право на стягнення відсотків за користування кредитними коштами у сумі 4612,7 грн.(виходячи зі розрахунку: 5624,7 грн. – 1012 грн.).

Окрім того, ОСОБА_1 вказує на неправомірність нарахування та стягнення комісії зважаючи на те, що у договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія, а тому позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, тому положення договору про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за пролонгацію кредитного договору, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". З огляду на викладене вище пункти 1.5.1, 2.2.1, 2.3.1.1, 2.4.1, 2.4.3 кредитного договору №2883903, укладеного 24.06.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», в частині стягнення комісії є нікчемними. За таких обставин, позивач вважає, що сплачені нею грошові кошти у якості комісії в сумі 449 грн мають бути враховані у якості зменшення заборгованості за тілом кредиту. Отже, на переконання позивача за зустрічним позовом, окрім заборгованості за процентами (4612,7 грн) ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» має право на стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту 14101 грн (14550 грн – 449 грн (сплачена комісія)), а разом 18713,7 грн.

26 вересня 2025 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області прийнято до провадження зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про захист прав споживачів та визнання недійсними пунктів кредитного договору та об`єднано його з позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, здійснено перехід розгляду справи №127/26214/25 з спрощеного провадження без повідомлення (виклику) осіб до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Правом на подання відзиву на позов відповідач за зустрічним позовом не скористалася.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про день, час та місце судового засідання.

Представник позивача за первісним позовом позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтримав та просив задовольнити у повному обсязі, розгляд справи просив здійснювати за відсутності представника, про що подав відповідні клопотання.

Представник відповідача за первісним позовом адвокат Осипенко А.В. також подав до суду заяву про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та її представника, зустрічний позов просив задовольнити, первісний позов просив задовольнити частково, стягнувши суму. Що не перевищує 18713,7 грн, у стягненні з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрат на правничу допомогу просив відмовити, а питання щодо розподілу судового збору вирішити пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що 24 червня 2020 року в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» (https://milon.ua) ОСОБА_1 подала анкету-заяву на кредит №2883903.

Із даної заяви слідує, що ОСОБА_1 бажає отримати 14999,00 грн на 30 днів, з 24 червня 2020 року по дату повернення кредиту 24 липня 2020 року, сума до повернення 22123,53 грн. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 1499,00 грн (нараховується одноразово за ставкою 10,00% від суми кредиту за договором); проценти за користування кредитом 5624,63 грн (нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом).

Анкета-заява містить також підтверджену позичальником згоду, інформацію про процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві.

В цей же день 24 червня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2883903.

Відповідно до п.п. 1.1. - 1.6. договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Сума кредиту становить 14999,00 грн та надається строком на 30 днів з 24 червня 2020 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 24.07.2020.

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 7124,53 грн в грошовому виразі та 578,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитним договором 22123,53 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі.

Комісія за надання кредиту 1499,90 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом: 5624,63 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору.

Згідно п.п. 2.1. даного договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Відповідно до п.п. 2.2.1. - 2.2.3. договору, позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2, 1.6 договору відповідно.

Нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору.

Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену в п. 1.6 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.

Відповідно до п. 2.3.1 договору, позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах , на певну кількість днів доступну в пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Згідно п.п. 2.4.1., 2.4.2 п. 2.4. договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 Договору. У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь позикодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4 Договору.

Підпунктами 6.1 договору передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Укладення товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

Згідно п.п. 7.1 п. 7 договору цей договір, що складається із Правил та індивідуальної частини, набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього договору.

Додатком до цього договору є графік розрахунків (додаток № 1 до кредитного договору №2883903 від 24.06.2020).

Підписання вказаних документів здійснено ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір №2883903 від 24.06.2020 ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписаний аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор «J16021», який було відправлено о 05:29 24 червня 2020 року на номер телефону позичальника НОМЕР_2 (зворотній бік а.с. 21).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов`язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідач, шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого від ТОВ «Мілоан», прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав договір, акцептувавши пропозицію товариства, тобто, договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про волевиявлення ОСОБА_1 на укладення такого договору на умовах, визначених вищевказаним договором, шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, 24 червня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2883903 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання виконав. Згідно копії платіжного доручення №22095067 від 24 червня 2020 року на картку 414943ХХХХХХ7592 24 червня 2020 року було перераховано грошові кошти в сумі 14999,00 грн, призначення платежу: «кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору 2883903» (а.с. 22).

Належність ОСОБА_1 банківської платіжної картки № НОМЕР_3 (IBAN № НОМЕР_4 ), на яку здійснено переказ коштів 24 червня 2020 року у сумі 14999,00 грн, підтверджується повідомленням АТ «Приват Банк» №20.1.0.0.0/7-250909/92106-БТ від 12 вересня 2025 року, наданим банком на виконання ухвали суду. Також вказано, що клієнт ОСОБА_1 верифікована шляхом підписання Анкети-заяви по ідентифікації клієнта від 13.06.2019 (а.с. 72).

Так, щодо позовних вимог за зустрічним позовом про захист прав споживачів та визнання недійсними пунктів кредитного договору, суд зазначає наступне.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Суд враховує, що, підписавши оскаржуваний договір, ОСОБА_1 підтвердила те, що ознайомилася із його змістом і правилами, а також отримала від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством, що забезпечує її (позичальника) вірне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання, що свідчить про те, що ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Мілоан» кредитний договір та отримала кредит на зручних для себе умовах.

Враховуючи принцип свободи договору, визначений у статті 627 ЦК України, суд звертає увагу, що позивач за зустрічним позовом мала можливість не вступати у кредитні відносини із ТОВ «Мілоан», якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість вона погодила такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.

Також, слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 мала право відмовитися в односторонньому порядку від кредитного договору, що прямо передбачено ЗУ «Про споживче кредитування», проте таких дій протягом 14 календарних днів з дня укладення договору не вчинила.

З огляду на зазначене, суд вважає, що в діях ТОВ «Мілоан» відсутні порушення вимог чинного законодавства, в тому числі й ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки перед укладенням кредитного договору №2883903 від 24 червня 2020 року товариством не було вчинено дій стосовно введення в оману позичальника щодо істотних умов договору та надано ОСОБА_2 інформацію щодо обов`язкових для неї умов договору.

При цьому волевиявлення сторони щодо підписання договору свідчить про те, що особа, яка погоджується укласти договір, отримала всі необхідні відомості для прийняття рішення про погодження умов договору.

Таким чином, ОСОБА_1 надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, фактично погодилася із розміром процентів, а отримавши кредитні кошти, не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від нього без пояснення причин, повернувши кредитодавцю кредитні кошти та сплативши проценти за користування кредитом з дня його одержання до дня його повернення за ставкою, яка діяла під час фактичного користування кредитом.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать проте, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07 лютого 2022 року в справі №758/2575/17, від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19, від 16 грудня 2020 року в справі №561/77/19, від 23 березня 2020 року в справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що умови оскаржуваного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України, а тому підстав для визнання пунктів 1.5, 1.5.2, 1.6 кредитного договору №2883903 від 24 червня 2020 року недійсними суд не вбачає і вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог за зустрічним позовом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

23 квітня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) та ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №67-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, у тому числі і за кредитним договором №2883903 від 24 червня 2020 року.

Відповідно до п. 6.2.3 цього договору право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.

Згідно з п. 7.1 цього договору, в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 5 робочих днів сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 4448674,98 грн без ПДВ. При цьому оплата прав вимоги, які підлягають відступленню згідно цього договору, до кожного окремого боржника, визначається згідно з додатку №1 до даного договору.

Факт оплати при здійсненні відступлення права вимоги підтверджується копією платіжної інструкції №29865 від 23 квітня 2021 року (зворотній бік а.с. 29).

Сторони договору відступлення права вимоги підписали та скріпили печатками акт приймання-передачі реєстру боржників від 23 квітня 2021 року до договору відступлення прав вимоги №67-МЛ від 23 квітня 2021 року (а.с. 29).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №67-МЛ від 23 квітня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2883903 від 24 червня 2020 року, загальна сума заборгованості 67858,04 грн, з яких: залишок по тілу кредиту – 14550,00 грн, залишок по відсоткам – 51808,14 грн, залишок по комісії – 1499,90 грн (зворотній бік а.с. 28).

Тобто, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

12 серпня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на адресу відповідача направило досудову вимогу із повідомленням про відступлення права грошової вимоги та про порядок погашення заборгованості (а.с. 30). Наразі відомостей про його отримання відповідачем матеріали справи не містять.

Верховний Суд в постанові від 07 лютого 2018 року в справі № 2-2035/11 виснував, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання, платежів для погашення заборгованості не здійснила ні на рахунки позивача, ні на рахунки первісного кредитора.

Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань виникла заборгованість у розмірі 67858,04 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 14550,00 грн, заборгованість по відсоткам – 51808,14 грн, заборгованість по комісії – 1499,90 грн.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів та не заперечується відповідачем.

Щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Судом установлено, що у кредитному договорі №2883903 від 14 червня 2020 року передбачено проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, також у договорі визначена стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом, що становить 5%. Процентна ставка у розмірі 1,25% нараховується у межах погодженого строку користування кредитом, а з дня наступного дня, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником нараховується стандартна (базова) процентна ставка.

Загальний строк надання кредиту становить 30 днів, з 24 червня 2020 року по 24 липня 2020 року. Також п. 2.3 договору передбачена пролонгація пільгового періоду.

Відповідно розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Маліон», за вказаним кредитним договором нарахування відсотків здійснено за період з 25 червня 2020 року по 29 вересня 2020 року згідно п.п. 1.5.2, 1.6 Договору, що відповідає ставці 1,25% на день у межах строку користування кредитом та протягом подальшого строку за ставкою 5% на день.

При цьому, суд враховує, що як слідує із наведеного розрахунку заборгованості відповідач частково здійснював погашення заборгованості за тілом кредиту, відсотками, а також сплачував комісію для продовження/поновлення строку кредитування 28 липня 2020 року відповідачкою сплачено 449,00 грн тіла кредиту, 1012,00 грн процентів по кредиту, 449,00 грн комісії за пролонгацію, тобто позичальником було продовжено строк кредитування на 3 дні за умовами п.2.3.1 договору.

З огляду на зазначене, позивач довів факт продовження строку кредитування на 3 дні, а тому строк кредитування, упродовж якого підлягали нарахуванню відсотки за користування кредитом загалом становив 33 дні. У подальшому слід було здійснювати нарахування відсотків відповідно до норм ст. 625 ЦК України, однак у позовній заяві кредитор про це не просив.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року в справі №755/15853/15-ц, від 10 лютого 2022 року у справі №263/1976/16-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України припиняється також і право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку.

З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредит-Капітал» процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом, то останні підлягають перерахунку:

-з 25 червня 2020 року по 24 липня 2020 року: 14999,00 грн х 1,25% х 30 днів = 5624,63 грн;

-з 29 липня 2020 року по 31 липня 2020 року: 14550 грн (залишок тіла кредиту) х 1,25% х 3 дні = 545,63 грн.

Таким чином, загальний розмір процентів нарахованих у межах строку кредитування з урахуванням пролонгації, а також внесеного відповідачкою платежу на погашення процентівстановить 5158,26 грн (5624,63 грн + 545,63 грн – 1012,00 грн).

Щодо доводів відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 про те, що умови кредитному договорі №2883903 від 14 червня 2020 року щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемними, суд зазначає наступне .

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції Закону, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі 496/3134/19 зазначено: «31.20. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

31.21. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

31.22. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

31.23. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.»

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Крім того, на виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року №16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 цих Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

Таким чином, така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже дії позикодавця щодо встановлення комісії за надання кредиту є правомірними, оскільки умовами кредитного договору №2883903 від 14 червня 2020 року передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму по комісії до умов договору.

Разом з тим, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2883903 від 14 червня 2020 року в сумі 21208,16 грн, з яких: 14550,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5158,26 грн - заборгованість за відсотками, 1499,90 грн – заборгованість за комісією.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що судом встановлено факт неналежного невиконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, що останньою не спростовано, тому суд дійшов висновку про стягнення з неї на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості у сумі 21208,16 грн, а тому первісний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 на користь позивача 757,09 грн судового збору (пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням понижуючого коефіцієнта).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/ 16-ц.

Позивачем за первісним позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та в їх підтвердження надано: договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року (зворотній бік а.с. 32), акт наданих послуг №474 від 05 серпня 2025 року (а.с.33), детальний опис наданих послуг до вищевказаного акту (зворотній бік а.с. 33), ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1381377 від 02 липня 2025 року (а.с. 37).

Відповідно до п.1.1 договору клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнтів у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

Порядок виконання та інші умови договору визначені в розділі 2 договору.

Відповідно до акту наданих послуг №474 від 05 серпня 2025 року АО «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписанням цього акту підтверджують факт надання адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , за кредитним договором №2883903. Сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000,00 грн. Сторони не мають жодних претензій, скарг та зауважень одна до одної стосовно виконання ними вищевказаного договору.

З детального опису наданих послуг до акту №474 від 05 серпня 2025 року слідує, що АО «Апологет» було надано наступні послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год., погодження правової позиції клієнта у справі 30 хв., складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта 3 год. 30 хв. Усього витрачено 6 год. 30 хв.

Оцінюючи надані стороною позивача за первісним позовом докази, зважаючи на результати розгляду справи та ухвалене судом рішення про часткове задоволення первісного позову, суд вважає, що існують підстави для стягнення з відповідача за первісним позовом судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме на професійну правничу (правову) допомогу.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України суд враховує, що дані витрати пов`язані із розглядом цієї справи, витрати відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, є неминучими (у зв`язку із виконанням умов договору про правової допомогу), тому, враховуючи результат розгляду справи, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням заперечень відповідача за первісним позовом, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" 1500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2883903 від 14 червня 2020 року в сумі 21208,16 грн (двадцять одна тисяча двісті вісім гривень шістнадцять копійок), з яких: 14550,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5158,26 грн - заборгованість за відсотками, 1499,90 грн – заборгованість за комісією.

В решті вимог первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про захист прав споживачів та визнання недійсними пунктів кредитного договору відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 757,09 грн (сімсот п`ятдесят сім гривень дев`ять копійок) судового збору та 1500,00 грн (одна тисяча п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна