Вирок від 15 лютого 2026 р. у справі №132/1791/24 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1791/24

Провадження №1-кп/132/106/26

Вирок

Іменем України

16 лютого 2026 року Калинівський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні в місті Калинівка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020000000372 від 29.04.2024 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Котюжинці Калинівського району Вінницької області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Калинівського відділу

Хмільницької окружної прокуратури

Вінницької області ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

Наказом № 91 від 01.04.2024 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця- помічника гранатометника зазначеного підрозділу та поставлено на усі види забезпечення.

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов`язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому.

Згідно до ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів із питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Згідно з п. п. 2.3 (б, в), 12.3, 12.6 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, (далі - Правила дорожнього руху), «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; в) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки», «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди» та «12.6. Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю: б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год».

Відповідно до вимог ст. З Конституції України людина, її життя та здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України ОСОБА_3 учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Близько 00 години 10 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_6, солдат, стрілець- помічник гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_2 , водій ОСОБА_3 , керуючи технічно-справним автомобілем «Daewoo Nexia», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю біля 80 км/год. автодорогою сполученням м. Калинівка - с. Дружелюбівка, в напрямку останнього населеного пункту, в момент виникнення небезпеки - втручання в керування пасажиркою ОСОБА_8 , яка відстебнувши ремінь безпеки пересідала з пасажирського сидіння на руки водієві, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, продовживши такий небезпечний рух, допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини дороги на правий кювет, де стався наїзд на дерево.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень померла під час надання медичної допомоги в КНП «Козятинська МЛ».

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 58 від 21.05.2024 смерть ОСОБА_8 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилася травматичним шоком.

Cполучна травма тіла у ОСОБА_8 мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент спричинення і стоїть в причинному зв`язку зі смертю.

Згідно з висновком інженерно-транспортної експертизи № ЄЕ-19/102-24/9144-ІТ від 23.05.2024 в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Daewoo Nexia», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 мав технічну можливість попередити виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди з моменту втручання пасажира в процес керування з зупинкою автомобіля в межах проїзної частини до моменту початку втрати керування автомобіля шляхом екстреного гальмування, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху.

В даній дорожній ситуації, невідповідність дій водія автомобіля ««Daewoo Nexia», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України перебуває у причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із спричиненням смерті ОСОБА_8 .

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала обставини, викладені в обвинувальному акті даного кримінального провадження, щодо повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Враховуючи думку учасників судового провадження щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд вважає необхідним допитати в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілих, свідків згідно реєстру матеріалів справи, дослідити долучені до матеріалів кримінального провадження письмові докази та документи, а також документи, що характеризують обвинуваченого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєному визнав частково. Суду показав, що ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 18 години, він разом із ОСОБА_9 на автомобілі «Daewoo Nexia», державний номер НОМЕР_1 , який належить йому, їхали з с. Котюжинці в м. Калинвівка, де, заїхавши в «АТБ-маркет», купили пива слабоалкогольні напої. Після цього вони зателефонували ОСОБА_10 та запропонували погуляти, а згодом її забрали. ОСОБА_11 в свою чергу зателефонувала до ОСОБА_12 і вони поїхали в с. Мирне, де біля будинку культури забрали ОСОБА_13 . Потім вони всі разом поїхали в с. Рівнинне, де в лісопосадці відпочивали, пили пиво всі окрім нього, так як він був за кермом. Близько 20 год. 00 хв. він разом із ОСОБА_14 , ОСОБА_15 відвезли ОСОБА_16 в м. Калинівка, де біля спирт заводу ОСОБА_17 також вийшов з автомобіля, а він разом із ОСОБА_15 поїхали далі. За переїздом, в напрямку с. Дружелюбівка, під час руху автомобіля, швидкість якого була близько 80 км./год., ОСОБА_8 відстебнула ремінь безпеки та почала пересідати з пасажирського сидіння йому на руки. Він намагався скинути її з себе та втратив керування, автомобіль виїхав в кювет, де сталося зіткнення з деревом, від якого авто перевернулось. ОСОБА_18 , яка опинилась на задньому сидінні автомобіля, він витягнув з авто та викликав швидку і поліцію. Коли ОСОБА_18 витягував з автомобіля, то вона з ним ще розмовляла. Вважає, що оскільки ОСОБА_19 під час руху автомобіля йому перегородила видимість, в результаті чого він не справився з керуванням автомобілем та допустив зіткнення з деревом, тому відсутня його вина у настанні негативних наслідків у виді смерті ОСОБА_8 . ОСОБА_18 він був знайомий два дні. Посвідчення водія отримав за два місці до ДТП. В рахунок відшкодування завданої шкоди потерпілій відшкодував 50 тис. грн. Заявлений потерпілими цивільний позов, а також витрати на правничу допомогу визнає в повному обсязі та просить його суворо не карати та обрати покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав частково, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, зокрема, у показаннях потерпілої та свідків.

Так, потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що 27.04.2024 її плимінниця ОСОБА_20 запропонувала її доньці ОСОБА_21 піти десь відпочити. Коли донька повернулась додому після відпочинку, то розповідала про ОСОБА_3 . Наступного дня постійно на телефон дзвонив ОСОБА_22 . 29.04.2024 донька ввечері пішла, щоб посидіти десь з друзями та не повернулась. Згодом її стало відомо, що донька потрапила в ДТП внаслідок чого загинула. На даний час обвинувачений ОСОБА_3 в рахунок відшкодування завданої шкоди відшкодував її лише 50 тис. грн. Тому пред`явлений до нього цивільний позов про відшкодування моральної шкоди підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі. Також просить обрати ОСОБА_3 міру покарання у виді позбавлення волі. Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показала, що ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_24 писав їй на телефон, що хоче з нею зустрітись і погуляти. Близько 17 год. 00 .хв. до неї приїхав ОСОБА_24 та ОСОБА_17 і забрали її з додому. Потім вони поїхали в с. Мирне, звідки забрали ОСОБА_13 . Після цього вони усі разом поїхали за с. Дружелюбівка в лісопосадку, де відпочивали та вживали спиртне. ОСОБА_24 разом з ними також вживав пиво та шейк. Коли потемніло, вони поїхали в м. Калинівку та завезли її додому. Після цього ОСОБА_18 мали також відвезти додому. Вранці їй зателефонувала сестра та повідомила, що ОСОБА_25 вже немає, оскільки вона потрапила в ДТП та загинула. Їй відомо, що ОСОБА_24 писав ОСОБА_26 , що вона йому подобається. В автомобілі ОСОБА_19 сиділа на передньому пасажирському сидінні, а вона з ОСОБА_14 сиділи позаду. За кермом перебував ОСОБА_27 .

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні показав, що ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 18 год. 00 хв., він разом із ОСОБА_3 поїхали в АТБ-маркет, що м. Калинівка та купили пива і слабоалкогольні напої. Після цього зателефонували ОСОБА_10 та запропонували погуляти. ОСОБА_11 в свою чергу подзвонила до ОСОБА_12 . Вони поїхали в с. Мирне, де біля будинку культури забрали ОСОБА_13 . Потім всі разом поїхали за с. Дружелюбівка, де в лісопосадці відпочивали та всі вживали пиво окрім ОСОБА_29 , так як він був за кермом. Близько 20 год. 00 хв. вони відвезли ОСОБА_16 додому в м. Калинівка, де біля спиртзаводу він також вийшов з автомобіля, а ОСОБА_24 повіз ОСОБА_18 додому в с. Мирне. Після цього він зателефонував до ОСОБА_29 , який йому повідомив, що потрапив в ДТП. Коли він приїхав на місце ДТП, то там була вже швидка і поліція. ОСОБА_26 лікарі надавали допомогу. Через декілька днів ОСОБА_24 йому розказував, що під час руху автомобіля ОСОБА_19 відстебнула ремінь безпеки та почала пересідати з пасажирського сидіння йому на руки. Він намагався скинути її з себе та сталася ДТП. ОСОБА_19 також вживала пиво і шейк під час спільного відпочинку. ОСОБА_24 при ньому до ОСОБА_30 не телефонував.

Крім показів обвинуваченого ОСОБА_3 , які отримані у судовому засіданні, згідно яких він частково визнає себе винним, а також потерпілих і свідків, судом були досліджені надані стороною обвинувачення під час судового розгляду, як докази вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, письмові документи, якими підтверджується вина обвинуваченого, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.04.2024, з план-схемою та фотознімками, в ході якого зафіксовано розташування автомобіля «Daewoo Nexia», державний номер НОМЕР_1 , локалізацію його пошкодження;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 20.05.2024 за участю свідка ОСОБА_3 , в ході якого ОСОБА_3 на місці події показав за яких обставин відбулось ДТП;

- постановою про залучення речових доказів до кримінального провадження від 29.04.2024, відповідно до якої автомобіль «Daewoo Nexia», державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 на імя ОСОБА_3 , змиви з керма та ручки перемикання передач визнано речовим доказом;

- ухвалою слідчого судді Вінництького міського суду Вінницької області від 30.04.2024 про накладення арешту на вилучене майно під час огляду місця події від 29.04.2024;

- протоколом огляду речового доказу від 22.05.2024, з доданими фототаблицями до нього, в ході якого було оглянуто автомомбіль «Daewoo Nexia», державний номер НОМЕР_1 ;

- висновком експерта № 1340 від 30.04.2024, відповідно до якого при судово-медичній експертизі крові ОСОБА_3 , наявність метилового, етилового спиртів, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено;

- висновком експерта № 1341 від 06.05.2024, відповідно до якого при судово-медичній експертизі крові ОСОБА_3 , наявність похідних барбітурової кислоти, алкалоїдів групи опію, похідних 1,4-бензодіазепіну, фенотіазіну та фенілалкіламіну, а також тетрагідроканабінолу не виявлено;

-висновком експерта № СЕ-19/102-24/8747-ІТ від 22.05.2024, за результатами проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу «Daewoo Nexia», державний номер НОМЕР_1 , наявних несправностей, які б могли впливати на можливий некерований рух чи керованість автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено;

-висновком судово-медичної експертизи № 58 від 21.05.2024, про те, що смерть ОСОБА_8 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилася травматичним шоком;

-висновком судової інженерно-транспортної експертизи дослідження деталей транспортного засобу № СЕ-19/102-24/9144-ІТ від 23.05.2024, відповідно до якого: в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Daewoo Nexia», державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 мав технічну можливість попередити виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди з моменту втручання пасажира в процес керування з зупинкою автомобіля в межах проїзної частини до моменту початку втрати керування автомобіля шляхом екстреного гальмування, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч.1 ст. 89 КК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Оцінивши надані стороною обвинувачення докази з точки зору їх належності та допустимості, суд вважає, що вищеперераховані докази отримані у порядку, встановленому КПК України, мають відношення до даного кримінального провадження, а тому визнає їх допустимими.

Проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні показання обвинуваченого, потерпілої та свідків, а також досліджені під час судового розгляду письмові докази, суд приходить до висновку, що підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, і судом встановлено, що вони є переконливими, логічними, послідовними та такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.

Суд критично оцінює показання в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що під час руху автомобіля ОСОБА_8 пересіла з пасажирського сидіння йому на руки, перегородивши тим самим видимість, в результаті чого він не справився з керуванням автомобілем та допустив зіткнення з деревом, оскільки такі показання не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Отже, з сукупності всіх обставин, що належать до предмета доказування, з огляду на особливості складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, встановлено та доведено наявність причинного зв`язку між порушенням обвинуваченим ОСОБА_3 , як водієм, ПДР та наслідками, що настали у вигляді заподіянні смерті потерпілій, і такий суспільно небезпечний наслідок був породжений конкретними діями обвинуваченого, який порушив ПДР, що і стало причиною настання даної автопригоди. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами надано не було.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 Кримінального кодексу України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Суд встановив, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Так, з урахуванням наведеного, суд враховує, що обвинувачений вчинив злочин, який, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Я вбачається з матеріалів обвинувального акту органом досудового розслідування визнано обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно до ст. 66 КК України щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Як свідчить на послідовна практика Верховного Суду, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/6365/19.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Однак з матеріалів кримінального провадження убачається, що ОСОБА_3 не визнав усіх обставин кримінального правопорушення, зокрема, в ході судового розгляду стверджував про те, що причиною ДТП мало місце втручання в керування транспортним засобом пасажиркою ОСОБА_8 та відсутність його вини у настанні негативних наслідків у виді смерті ОСОБА_8 , тобто не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, лише частково, у сумі 50 000 гривень, відшкодував завдану потерпілій ОСОБА_6 моральну шкоду, формально вказавши на визнання позовних вимог потерпілих, що не узгоджується з вищевказаними мотивами стосовно визначення щирого каяття.

За таких обставин суд дійшов висновку, що така пом`якшуюча обставина, як щире каяття, свого підтвердження в ході судового розгляду справи не знайшла.

Натомість, суд вважає, що обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є активне сприяння розкриттю злочину, яке є окремою обставиною, яка може існувати самостійно, навіть якщо особа не відчуває щирого каяття, але допомагає слідству з інших мотивів.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду не встановлено.

Документально підтверджені витрати на залучення експертів Вінницького НДЕКЦ МВС України за проведення:

-судової експертизи технічного стану транспортного засобу (висновок експерта № СЕ-19/102-24/8747-ІТ від 22.05.2024) становить 2650,48 грн;

-судової інженерно-транспортної експертизи дослідження деталей транспортного засобу (висновок експерта № СЕ-19/102-24/9144-ІТ від 23.05.2024) становить 1893,20 грн, а всього на загальну суму 4543 гивні 68 копійок, суд вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 на досудовому слідстві не застосовувався.

При обрані виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням, дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проходження військової служби характеризується з позитивної сторони, є учасником бойових дій, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що він не залишив місце події та викликав швидку медичну допомогу, вчинив злочин з необережності в результаті якого загинула людина, думку потерпілої та представника потерпілих щодо призначення міри покарання у виді позбавлення волі, а також відсутність обставини, які обтяжують його покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З врахуванням наведених обставин, суд вважає, що з метою попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства з обранням йому основного покарання у виді позбавлення волі, що буде співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також необхідним і достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, направленого проти безпеки дорожнього руху, а також невідворотні наслідки у виді смерті. Обвинувачений ОСОБА_3 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, спричинив внаслідок цього дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої загинула людина, тому з метою запобігання вчиненню обвинуваченим інших порушень правил дорожнього руху, суд доходить до висновку про необхідність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк 3 (три) роки.

При вирішенні заявленого представником потерпілих - адвокатом ОСОБА_7 цивільного позову про відшкодування завданої потерпілим кримінальним правопорушенням моральної шкоди суд виходить з наступного.

Статтею 127 КПК України встановлюється, що підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення, шкода завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатом розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_7 звернулася до суду із цивільним позовом про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 моральної шкоди на користь законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_31 - ОСОБА_32 у розмірі 1500000 грн, та на користь потерпілої ОСОБА_6 у розмірі 600000 грн, мотивуючи позовні вимоги тим, що потерпілим було спричинено моральні та душевні страждання через смерть доньки та матері - ОСОБА_33 , були порушені нормальні життєві зв`язки та повністю змінився звичайний спосіб життя потерпілих.

Відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 06.02.2026 було задоволено клопотання ОСОБА_34 та замінено законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_35 - ОСОБА_36 на його правонаступника - ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

На підставі наведеного, суд вважає необхідним цивільний позов представника потерпілих - адвоката ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково, оскільки внаслідок протиправних дій потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_38 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_39 , була заподіяна моральна шкода, яка, виходячи з характеру, обсягу та глибини заподіяних їм болю та душевних страждань і переживань, вимушених змін у їх житті, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану здоров`я та переживання події вчиненого кримінального правопорушення, як в ході досудового розслідування, так і судового розгляду, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення цивільного позову в частині відшкодування морального збитку в розмірі 650000 (шістсот п`ятдесят тисяч) грн на користь законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_31 - ОСОБА_40 , та 300000 (триста тисяч) гривень на користь ОСОБА_6 , з урахуванням часткового відшкодування обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 заданої шкоди в сумі 50000 тисяч гривень.

Крім того, представником потерпілих- адвокатом ОСОБА_7 в цивільному позові заявлена вимога про відшкодування витрат на професійно-правничу допомогу адвоката в сумі 35000 грн.

Приписи ч.2 ст. 120 КПК України регламентують, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат, відповідно до норм п.1 ч.1 ст. 118 КПК України, належать витрати на правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілі звернулися за правовою допомогою до адвоката ОСОБА_7 та уклали договір про надання правової допомоги.

На підтвердження своїх вимог в частині стягнення процесуальних витрат на правову допомогу представником потерпілих - адвокатом ОСОБА_7 надано Акт приймання-передачі наданих послуг від 06.02.2026 року відповідно до Договору про надання правничої допомоги адвоката № 17 від 28.05.2024 та Договору про надання правничої допомоги адвоката № 5 від 05.02.2026 з детальним описом робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до якого вбачається, що загальна вартість послуг складає 35000 гривень, а також платіжні інструкції № @2PL241879 від 28.05.2024 та № @2PL034339 від 04.08.2024 про перерахування коштів в загальній сумі 35 000 гривень платником ОСОБА_41 на рахунок отримувача - адвоката ОСОБА_7 .

Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, суд, керуючись принципами справедливості та верховенства права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінального провадження, а також повного визнання таких витрат в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_3 вважає, що вимоги в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілих витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги узгоджуються із змістом ч. 1 ст. 124 КПК України та підтверджуються наданими документами.

Відповідно до ухвали слідчого судді Вінництького міського суду Вінницької області від 30.04.2024 було накладено арешт на майно у даному кримінальному провадженні. Зі змісту ухвали встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Мета вказаного заходу досягнута, арешт з метою забезпечення цивільного позову не накладався і таке клопотання до суду не надходило, а тому згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України накладений арешт на майно підлягає скасуванню, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Питання про речові докази суд вважає необхідним вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому основне покарання у виді 4 (чотири) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Початок строку відбування основного покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 4543 (чотири тисячі п`ятсот сорок три) гривні 68 копійок.

Цивільний позов представника потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_35 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_42 , - адвоката ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_3 , завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, задовольнити частково.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_35 - ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , моральну шкоду в розмірі 650000 (шістсот п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , моральну шкоду в розмірі 300000 (триста тисяч) гривень.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_6 та законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_35 - ОСОБА_34 , в рівних частках, понесені ними судові витрати за отримання правничої допомоги в сумі 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень.

В задовлленні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Арешт накладений на майно відповідно до ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30.04.2024 року у даному кримінальному провадженні - скасувати.

Речові докази по справі:

-автомобіль марки «Daewoo Nexia», державний номер НОМЕР_1 , який поміщено на територію тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області (м. Вінниця вул. Г. Арабея, 17) та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , яке зберігається при матеріалах кримінального првоадження за № 12024020000000372, - повернути за належністю їх власнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-посвідчення водія серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 , яке зберігається при матеріалах кримінального првоадження за № 12024020000000372, - залишити в матеріалах кримінального провадження за № 12024020000000372;

-змиви з керма та ручки перемикання передач автомобіля марки «Daewoo Nexia», державний номер НОМЕР_7 , які зберігаються при матеріалах кримінального првоадження за № 12024020000000372, - знищити.

Вирок може бути оскарженим до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

СУДДЯ ОСОБА_1